Ухвала суду № 137274291, 10.06.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/1920/26

Провадження №1-кс/333/629/26

УХВАЛА

Іменем України

10 червня 2026 року м.Запоріжжя

Колегія суддів Комунарського районного суду м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника адвоката ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя, кримінальне провадження №22025080000002036 відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

У провадженні Комунарського районного суду м.Запоріжжя знаходиться кримінальне провадження №22025080000002036 відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_7 на 60 днів. Обґрунтовуючи необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прокурор посилався на наявність обґрунтованого обвинувачення щодо вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, за обставин, визначених в обвинувальному акті, а також на наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Крім того, ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, не має на утриманні жодних осіб, вік та здоров`я обвинуваченого дозволяє та не перешкоджає останньому утримуватися під вартою. На переконання прокурора, на час розгляду клопотання вказані ризики не зменшилися та продовжують існувати.

Обвинувачений ОСОБА_7 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив обрати відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 також заперечував проти задоволення клопотання прокурора, зазначивши, що усі зазначені ризики прокурором, є недоведеними. Вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого домашній арешт.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання і копії матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, проаналізувавши наявні матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.

Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109 114-2, 258 258-6, 260, 261, 437 442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті тримання під вартою.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду м.Запоріжжя від 05.12.2025 року ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави, строк дії якого на підставі ухвали слідчого судді Олександрівського районного суду м.Запоріжжя від 30.01.2026 року продовжено на 30 діб, на підставі ухвал Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 24.02.2026 року до 24.04.2026 року і від 20.04.2026 року до 18 червня 2025 року включно.

Колегія суддів вважає, що з моменту взяття ОСОБА_7 під варту та до моменту вирішення вказаного питання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити інший, більш м`який запобіжний захід.

Суд вважає, що наведені прокурором підстави для продовження строків тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на даний час не зменшилися та продовжують існувати.

Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи. Так, ухвалою слідчого судді при обранні запобіжного заходу була встановлена наявність існування ризиків можливого переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Колегія суддів погоджується з доводами прокурора про продовження існування зазначених ризиків, виходячи з того, що, зокрема, інкриміноване ОСОБА_7 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 111 КК України, є особливо тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна, що позбавляє суд можливості звільнення винної особи від кримінальної відповідальності чи звільнення її від відбування покарання з випробуванням. За таких обставин, у разі доведення вини ОСОБА_7 , до останнього буде застосовано виключно реальне покарання у виді позбавлення волі. Наведена обставина у виді безальтернативності та тяжкості покарання, на переконання колегії суддів, сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого вчинити дії з метою переховування від суду для уникнення притягнення до кримінальної відповідальності. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Разом з цим, колегія суддів зауважує, що кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково здійснить відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснення у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Отже, оцінюючи тяжкість злочину, який інкримінується обвинуваченому, колегія суддів враховує ступінь суспільної небезпечності злочину в конкретних умовах місця і часу та враховує, щодо особи, яка обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, взяття під варту як запобіжний захід, може бути застосовано за мотивом однієї лише небезпечності злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна.

Обвинувачений на час вирішення даного питання має типові соціальні зв`язки для особи його віку та статусу.

При вирішенні питання про доцільність продовження строку тримання ОСОБА_7 під вартою, суд оцінює та враховує у сукупності такі обставини: особистість обвинуваченого (обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, раніше судимий у 2024 році з випробуванням строком на 3 роки), його майновий стан (офіційно не працює, відсутні докази щодо наявності постійного щомісячного доходу), соціальні зв`язки (неодружений, не має на утриманні інших осіб, проживає з молодшим братом та дядьком).

Так, вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 05.11.2024 року ОСОБА_7 було засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, до покарання у виді п`яти років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на три роки. Крім того, обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності та був засуджений за вчинення корисливого злочину.

Обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід, з урахуванням його тривалості, не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_7 судом, на даному етапі, не встановлено та стороною захисту не доведено.

На даний час ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які існували на час застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшились та не перестали існувати. Колегія суддів вважає, що інші, більш м`які запобіжні заходи, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст. 177 КПК України.

Колегія суддів також враховує положення ч. 6 ст. 176 КПК України.

Оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, з урахуванням встановлених ризиків та даних про його особу, колегія суддів не знаходить підстав для визначення застави, що відповідає положенням ч. 4 ст. 183 КПК України.

З урахуванням наведеного, тяжкості інкримінованого ОСОБА_7 діяння, особи обвинуваченого, віку та стану його здоров`я, відсутності жодних медичних документів, які б могли підтвердити неможливість утримання обвинуваченого в слідчому ізоляторі, колегія суддів вважає за доцільне на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів та оцінених в сукупності з усіма обставинами, у тому числі визначеними ст.ст.177, 178, 183, 199, 315 КПК України, продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому на 60 днів, тому клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.1-29, 131-132, 176-178, 183, 193-194, 199, 331, 369-372, 376 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №22025080000002036 задовольнити повністю.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням у Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор» до 07 серпня 2026 року включно без визначення розміру застави.

Виконання ухвали доручити начальнику Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор».

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення, подання апеляційної скарги не зупиняє її виконання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення до Запорізького апеляційного суду.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3