Рішення № 137274011, 09.06.2026, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/1128/26

Провадження № 2/309/572/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2026 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

у складі головуючої судді Сідей Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Росоха Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку

спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Хуст

цивільну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»

до

ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 15.08.2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 шляхом обміну електронними повідомленням, укладено електронний договір про надання кредиту №092057-КС-014. Договір укладено в письмовій формі у вигляді електронного документа, шляхом підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-9353, направленим на номер телефону НОМЕР_1 , зазначений позичальником у особистому кабінеті.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит на наступних умовах: сума кредиту - 75 000,00 грн.; строк кредитування - 24 тижні; строк дії договору - до 30.01.2025 року; стандартна процентна ставка за кредитом - 1% в день, фіксована; комісія за видачу кредиту -15 000,00 грн.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору, шляхом перерахування грошових коштів на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , яку позичальником було вказано при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті.

Відповідач здійснив часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 19 100,00 грн.

Однак, станом на 13.03.2026 року загальний розмір заборгованості Відповідача за Кредитним договором становить 234 025,80 гривень, з яких:- заборгованість за кредитом - 74 270,00 гривень;- заборгованість за нарахованими процентами - 111 375,80 гривень; - заборгованість за відсотками відповідно до ст. 625 ЦКУ - 37 500,00 гривень; - заборгованість по комісії - 10 880,00 гривень.

У зв`язку з цим позивач просить задовольнити позов, стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості та судові витрати.

Ухвалою Хустського районного суду від 03.03.2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, витребувано у АТ «ЮНЕКС БАНК» (ЄДРПОУ 20023569, адреса: 01033, м. Київ, вул. Паньківська, 19) наступні докази:документи які би підтверджували або спростовували факт випуску банківської картки № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 );виписки про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_2 за період з 15.08.2025 по 30.01.2026.

Позивач в судове засідання не з`явився.У позовній заяві зазначив про розгляд справи без участі представника позивача, підтримання позову в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

11.05.2026 року подав заяву у якій просив надати можливість сплатити заборгованість частинами, зменшити розмір нарахованих відсотків, штрафів та врахувати готовність добровільно погасити тіло кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України: у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та перевіривши наявні у справі докази, приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 15.08.2025 року між ТзОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 був укладений договір про відкриття кредитної лінії №092057-КС-014, згідно з яким Товариство надало відповідачу кредит на наступних умовах: сума кредиту - 75 000,00 грн.; строк кредитування - 24 тижні; строк дії договору - до 30.01.2025 року; стандартна процентна ставка за кредитом - 1% в день, фіксована; комісія за видачу кредиту - 15 000,00 грн.

Вказаний кредитний договір укладений шляхом обміну електронними повідомленням, в письмовій формі у вигляді електронного документа, шляхом його підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-9353, направленим на номер телефону НОМЕР_1 , зазначений позичальником у особистому кабінеті. Наведені обставини також підтверджуються наданою позивачем візуальною формою послідовності дій клієнта, яка міститься в матеріалах справи.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи підтвердження ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів, Товариством з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» здійснено переказ грошових коштів у сумі - 75 000,00 грн., та видано відповідачу 15.08.2025 на платіжну картку відповідача вказану в Договорі - № НОМЕР_4 , номер платіжної інструкції : 5с6f6100-79cb-11f0-b90f-000c29d57ed2_1.

Згідно Розрахунку заборгованості та Довідки про стан заборгованості ОСОБА_1 за Договором №092057-КС-014 про надання кредиту від 15.08.2025 року станом на 11.03.2026 р. загальна заборгованість складає 234 025,80 грн., з яких : заборгованість за кредитом - 74 270,00 грн.; заборгованість по відсотках - 111 375,80 грн.; заборгованість по комісії - 10 880,00 грн.; заборгованість за відсотками відповідно до ст. 625 ЦКУ - 37 500,00 грн.

Згідно наданих позивачем доказів, відповідач 27.08.2025 року сплатив суму боргу в розмірі 2 600,00 грн.; 28.08.2025 року у розмірі - 8 500,00 грн.; 29.08.2025 року у сумі - 5 000,00 грн.; 15.09.20025 року у сумі - 3 000,00 грн.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині першій статті 509 Цивільного кодексу України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

У відповідності з ст.ст. 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною другою ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як свідчать подані по справі доказові матеріали, що також не заперечується відповідачем, між сторонами ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 092057-КС-014 від 15.08.2025 року, відповідачу надано кредит в розмірі 75 000 грн. Однак, зобов`язання за кредитним договором, на момент звернення позивача до суду, відповідачем належним чином не виконані.

Вирішуючи питання щодо розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд виходить із наступного.

Звертаючись до суду із позовом, позивач просив стягнути із відповідача за кредитним договором заборгованість за відсотками річними на підставі статті 625 ЦК України в розмірі 37 500,00 грн.

З аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України випливає, що на кредитний договір, укладений між сторонами у справі, розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а відтак позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь позикодавця заборгованість за відсотками річними на підставі статті 625 ЦК України, а нараховані позикодавцем відсотки річні на підставі статті 625 ЦК України, підлягають списанню позикодавцем.

Суд звертає увагу, що особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким, зокрема розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 1, ст. 2 із наступними змінами) доповнити пунктом 6-1 такого змісту:"6-1. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".

Пункт 6-1 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" виключено на підставі Закону України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Також, згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40-44, ст. 356) доповнено, зокрема, пункт 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Також Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23)).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що 37 500,00 грн. заборгованості за відсотками на підставі статті 625 ЦК України підлягають списанню позикодавцем в силу вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Вказана сума підлягає вираховуванню із загального розміру заборгованості відповідача, в порядку ст.19 Закону України «Про споживче кредитування», а відтак, розмір боргу в цій частині підлягає зменшенню на 37 500,00грн.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 10 880,00 грн.

Щодо вимоги про стягнення комісії, суд приходить до наступного.

Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18).

Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені також Законом України «Про захист прав споживачів».

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року у справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року у справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року у справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до умов кредитного договору (п.2.5) передбачена комісія за видачу Кредиту - 15 000,00 грн.

З матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги Товариству, пов`язані з наданням кредиту, розрахунково-касовим обслуговуванням, Товариством в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які Товариством встановлена комісія за надання кредиту.

За таких обставин, положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за надання кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Оскільки надання кредиту, розрахунково-касове обслуговування - це обов`язок кредитодавця за кредитним договором, то така дія як видача кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь кредитодавця.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскільки положення кредитного договору про сплату позичальником комісії за надання кредиту в розмірі 15 000,00 грн. є нікчемним, позивачем не доведено правомірність нарахування комісії за кредитним договором, відповідна вимога про сплату вказаної суми є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

На підставі частини п`ятої статті 216 ЦК України суд вважає за потрібне застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, а відтак заявлена до стягнення сума комісії в розмірі 10 880,00 грн. підлягає вираховуванню із загального розміру заборгованості. Сплачену відповідачем грошову суму в розмірі 4 120,00 грн., зараховану позивачем в рахунок погашення заборгованості за комісією, слід зарахувати в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту, в порядку ст.19 Закону України «Про споживче кредитування», а відтак, розмір боргу в цій частині підлягає зменшенню на 4 120,00 грн.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Таким чином стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» підлягає заборгованість за кредитним договором в розмірі 181 525,80 грн., з яких : заборгованість за кредитом - 70 150,00 грн.; заборгованість по відсотках - 111 375,80 грн.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 в іншій частині слід відмовити.

Вирішуючи клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду - суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки відповідачем в обґрунтування клопотання не надано жодного доказу, що в силу положень ст.81 ЦПК України є його обов`язком.

Щодо стягнення судового збору суд виходить із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно платіжної інструкції №7417 від 19.03.2026 року позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2808,31 грн.

При цьому, згідно Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3 328 гривень.

Згідно п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч. 3 ст.4 вказаного Закону, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, при поданні даного позову до сплаті підлягав судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.

Отже, відповідно до ст.141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 2 065,13 грн., пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 247 ч.2, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, ст.526-527, 530, 629, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 12 Закону України "Про електронну комерцію", суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (ідентифікаційний код юридичної особи (код за ЄДРПОУ)41084239, місцезнаходження: 01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) загальну суму заборгованості за Кредитним договором №092057-КС-014 від 15.08.2025 р., в розмірі 181 525,80 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 70 150 грн.; заборгованість по відсотках - 111 375,80 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 )на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (ідентифікаційний код юридичної особи (код за ЄДРПОУ) 41084239, місцезнаходження: 01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) суму в розмірі 2 065,13 гривень у відшкодування судових витрат по справі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Хустського

районного суду: Сідей Я.Я.