Ухвала суду № 137273949, 08.06.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/4692/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Фазикош О.В., за участю секретаря Теляєва К.Р., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.6 ст. 259 та ч.6 ст. 268 ЦПК України 08.06.2026 було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Повний текст ухвали виготовлено та підписано 10.06.2026.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської від 31 березня 2026 року у справі відкрито провадження, постановлено, розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

04.06.2026 представник позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» Андрухов Василь Миколайович подав заяву про закриття провадження у справі. У якій із покликанням на: п. 2 ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 263 ЦПК України, висновки Верховного Суду, викладеного у його постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21), висновки, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, провадження № 12-67гс19, постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, провадження № 12-67гс19, просить суд закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

У судове засідання представник позивача не з`явися, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином. Згідно наявної в матеріалах справи заяви представника позивача, просить розгляд справи проводити за його відсутності.

Відповідач та його представник в судове засідання повторно не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, в тому числі і шляхом розміщення оголошення на сайті суду (Судова влада) за посиланням: https://court.gov.ua/unknown/sud0712. Також повідомлення про виклик до суду в електронній формі доставлені в додатку Viber на мобільний номер телефону відповідача. Про причини неявки відповідач суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Відзив на позовну заяву від відповідача на адресу суду не надходив.

Згідно ч. 1 ст. 223 Цивільно-процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Випадки відкладення розгляду справи відсутні.

Дослідивши матеріали справи, заяву представника позивача про закриття провадження у справі, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч.1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Від представника позивача по справі до суду надійшла заява про закриття провадження у справі, оскільки було проведено позасудове врегулювання спору.

Відповідно п. 2 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі,якщо: відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Правове значення категорії «предмет спору» і пов`язані із цим правові наслідки на час розгляду справи чітко визначені ЦПК України, саме із нею процесуальний закон пов`язує закриття провадження у справі в порядку пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України (відсутність предмету спору, а не предмету позову).

Крім того, суд зазначає, що необхідність запровадження такого правила, встановленого пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України, обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням викладеного відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

До такого висновку дійшов Верховний суд у постанові від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України, суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову.

Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Подібного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах: від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19), від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц (провадження № 61-1807св20),від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20 (провадження № 61-9658св20).

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів: Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18, провадження № 61-2018св19; Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19, провадження № 61-1807св20; Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20, провадження № 61-9658св20 зазначено, що закриття провадження у справі через відсутність предмета спору можливе лише за умови, якщо предмет спору відсутній під час пред`явлення позову.

Відповідно доправового висновку,висловленого ВеликоюПалатою ВерховногоСуду упостанові від26червня 2019року усправі №13/51-04,провадження №12-67гс19,прикладами відсутностіпредмета споруможуть бутидії сторін,чи настанняобставин,якщо міжсторонами узв`язкуз цимне залишилосяневрегульованих питаньабо самимисторонами врегульованоспірні питання.Суд закриваєпровадження усправі узв`язкуз відсутністюпредмета спору,зокрема увипадку припиненняіснування предметаспору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Урахувавши викладене, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20, (провадження № 61-3438сво21) зазначив, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України є можливим, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції відповідного судового рішення. Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» у контексті пункту 2 частини першоїстатті 255ЦПК України дає підстави для висновку, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні). Отже, на час відкриття провадження у цій справі між сторонами існував спір, тому відсутні підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 05 березня 2025 року у справі № 303/5984/23 (провадження № 61-8876св24).

У постанові від 20.09.2023 у справі № 345/5459/21, з огляду на підхід, який Велика Палата Верховного Суду застосувала у постанові від 26.06.2019 у справі №13/51-04, провадження № 12-67гс19, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відступив від висновку, сформульованого у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів: Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.04.2019 у справі № 456/647/18, провадження № 61-2018св19; Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.05.2020 у справі №686/20582/19, провадження № 61-1807св20; Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09.09.2020 у справі № 750/1658/20, провадження №61-9658св20, конкретизувавши цей висновок так, що закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення».

У заяві про закриття провадження у справі, представник позивача вказує на те, що було проведено позасудове врегулювання спору.

Натомість, як постає з позову, заяви про закриття провадження у справі, досліджених судом матеріалів справи, між сторонами у справі фактично та юридично на час подання позову був наявний спір по суті.

На час звернення із вказаним позовом до суду заборгованість перед позивачем існувала, та відповідачем погашено заборгованість після відкриття провадження, тому твердження представника позивача про відсутність предмета спору є помилковими.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, передбачено що позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно п. 4 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Відповідно до ч.1 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Відповідно до ч.3 ст. 206 ЦПК України у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Суд констатує, що в заяві від 06.04.2026 про закриття провадження у справі, позивач покликається саме на п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України, разом із тим, вказує що предмет спору між позивачем та відповідачем в межах виконання умов кредитного договору відсутній.

Відтак позивач у зв`язку із зазначеною обставиною не підтримує своїх вимог, а саме унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову. Вказаний факт представник позивача не заперечує та визнає. Суд вважає, що фактично позивач відмовляється від позову.

Разом з тим, підстав для неприйняття відмови від позову судом не встановлено, тому суд вважає за потрібне закрити провадження у справі.

Відповідно доч.1ст.13ЦПК України,суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно положень ч.3 вказаної нормо учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду регламентується статтею 142 ЦПК України.

У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Згідно ч.3 вказаної норми, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Представник позивача відповідного клопотання про повернення судового збору не заявляє.

Відповідно до ч.3 ст. 142 ЦПК України уразі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Разом із тим відповідного звернення матеріали справи не містять.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 206, 255 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - Андрухов Василя Миколайовича про закриття провадження у справі - задовольнити частково.

Провадження у цивільній справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - закрити.

У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Відповідно до ч.2 ст. 256 ЦПК України, роз`яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош