Ухвала суду № 137273767, 10.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

10.06.2026Справа № 910/6956/26

За заявоюДиректора Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство по утриманню житлового фонду» ОСОБА_1 про забезпечення позовуу справі№ 910/6956/26 Суддя Підченко Ю.О.ВСТАНОВИВ:

Директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство по утриманню житлового фонду» Литвиненко Наталія Григорівна звернулася до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову, відповідно до якої просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

1) заборони будь-яким державним реєстраторам, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації проводити будь-які реєстраційні дії щодо ТОВ «Підприємство по утриманню житлового фонду (код ЄДРПОУ 41262554), а саме:

- зміну керівника;

- зміну осіб, уповноважених діяти від імені товариства;

- зміну місцезнаходження товариства;

- внесення будь-яких інших змін до відомостей ЄДР;

2) заборони відповідачу та будь-яким іншим особам від імені товариства:

- передавати корпоративні права третім особам;

- змінювати банківські повноваження та розпорядників рахунків;

- вилучати або приховувати первинну бухгалтерську, статутну та кадрову документацію.

Положеннями ст. 138 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК України) передбачено, що заява про забезпечення позову подається:

1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;

2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 140 ГПК України, суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

За наслідками дослідження вимог заяви про забезпечення позову, наведених заявниками обґрунтувань вимог та доданих ними до заяви доказів, судом не встановлено підстав, які б вказували на необхідність витребування в заявників додаткових пояснень або додаткових доказів.

Також, з наведеного у заяві обґрунтування та доданих до неї доказів не вбачається, що наданих заявниками пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви. Підстав для розгляду заяви про забезпечення позову в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін судом не встановлено.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд вважає за необхідне звернути увагу на такі обставини.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати декілька заходів забезпечення позову (ч. 3 ст. 137 ГПК України).

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову або відмови у задоволенні позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони здійснювати певні дії.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Обрані заходи забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного учасникам справи майна чи зниження його вартості.

При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. При розгляді заяви про забезпечення позову суд оцінює виключно обґрунтованість заяви на предмет доведення обставин, які свідчать про необхідність застосування заходу забезпечення позову. Учасник справи має право на превентивний захист судом свого права у випадку, коли ще немає порушення, однак є підстави передбачити можливість такого порушення. Однією з форм такого превентивного судового захисту, по суті, і є заходи забезпечення.

При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Так, за приписами статей 73, 74, 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На обґрунтування заяви ОСОБА_1 посилається, зокрема, на такі фактичні дані.

Заявник має намір звернутися до Господарського суду міста Києва із позовом до Національної Спілки художників України про визнання недійсними рішень щодо зміни керівництва товариства, скасування реєстраційних дій, захист корпоративних прав та поновлення законного управління товариством.

Як стверджує заявник, існує реальна та безпосередня загроза порушення прав товариства та заявника, адже рішенням Національної Спілки художників України (одноособово ОСОБА_2 ) вирішено звільнити всіх працівників. Більше того, з 01.02.2026 відповідач здійснює дії, які мають ознаки незаконного заволодіння корпоративним контролем над ТОВ «Підприємство по утриманню житлового фонду».

Зокрема, згідно з доводами заявника, без законних підстав було вилучено (утримується) оригінали статутних та реєстраційних документів товариства - 06.03.2026 шляхом таємного проникнення до кабінету директора третіми особами було викрадено всі статутні документи, мобільні телефони та інша документація. Даний факт зафіксовано викликом поліції, ЄО № 18061 від 06.03.2026 Шевченківським УП ГУНП у м. Києві.

На думку заявника існує загроза подання державному реєстратору документів щодо незаконної зміни керівника або внесення інших змін до відомостей про товариство.

Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд оцінює виключно обґрунтованість заяви на предмет доведення обставин, які свідчать про необхідність застосування заходу забезпечення позову.

Крім того, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Натомість, у даній справі необхідність вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована лише доводами заявника, однак не підтверджена відповідними доказами.

ОСОБА_1 на підтвердження своїх вимог не надала ані оспорюваного рішення Національної Спілки художників України (відповідно до якого нібито звільнено всіх працівників), ані доказів вчинення дій з метою заволодіння корпоративним контролем над ТОВ «Підприємство по утриманню житлового фонду».

Не надано також і доказів виклику поліції з метою фіксування таємного проникнення до кабінету директора 06.03.2026. В якості додатку 3 до заяви вказано: Докази вилучення документів, листування, повідомлення, аудіо записи, заяви до правоохоронних органів (за наявності), проте такі докази до заяви не додано.

Тобто, з наведених заявником обставин наразі неможливо встановити вчинення Національною Спілкою художників України дій з метою порушення корпоративних прав ОСОБА_1 .

За змістом ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому, як наголошує Європейський суд з прав людини у рішенні "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, що відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Наразі, під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову суд не має можливості повною мірою оцінити та обґрунтувати дійсну наявність порушення інтересів позивача у спірних правовідносинах відповідачем.

Факт ухилення відповідача від виконання зобов`язань чи неналежного їх виконання, вчинення дій щодо розпорядження корпоративними правами ТОВ «Підприємство по утриманню житлового фонду» у непередбачений законодавством спосіб, не є встановленим і підлягає доведенню під час вирішення справи по суті та саме по собі не може свідчити про майбутнє ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.

Суд зазначає, що позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами існування обставин, які є підставами для заборони реєстраторам та відповідачу вчиняти дії щодо ТОВ «Підприємство по утриманню житлового фонду».

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ускладнення виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, доказів, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заявником не наведено беззаперечних підстав для забезпечення позову, а саме: відсутнє обґрунтоване доведення реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду й обґрунтоване припущення заявника про те, що незастосування заходів забезпечення позову може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду, не доведено обґрунтоване підтвердження наміру відповідача навмисно ухилитися від виконання рішення суду, а саме по собі існування спору між сторонами не може свідчити про те, що відповідач мають намір не виконувати судове рішення, а невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити його виконання.

Більше того, всупереч вимог п. 5 ч. 1 ст. 141 ГПК України, заявником не наведено пропозиції щодо зустрічного забезпечення. Тобто, заявник не дотримався вимог до змісту і форми зави про забезпечення позову.

Згідно зі статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство по утриманню житлового фонду» Литвиненко Наталії Григорівни про забезпечення позову.

Керуючись приписами ст. ст. 120, 138, 140, 219, 220, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство по утриманню житлового фонду» ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її підписання.

Повний текст ухвали складено та підписано - 10.06.2026

Суддя Ю.О.Підченко