Рішення № 137273590, 05.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.06.2026Справа № 910/3905/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «КИЙ»

про стягнення 10 022,04 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «КИЙ» (далі - відповідач) про стягнення 10 022,04 грн., у тому числі: 5 316,88 грн. - сума заборгованості за послуги з централізованого опалення, 3 628,53 грн. - інфляційні втрати, 1 076,63 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач належним чином не виконав умови договору №103024700010100 від 26.04.2019 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до житлових приміщень суб`єктів господарювання в частині сплати вартості послуг з централізованого опалення, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/3905/26. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач, 21.04.2026 через систему «Електронний суд» подав до суду письмовий відзив, в якому проти позову заперечував, обгрунтовуючи свої заперечення тим, що маючи намір придбати у власність житлові приміщення в буд. 15 по вул. Новомостицькій в м. Києві, 26.04.2019 між позивачем та відповідачем був укладений договір №103024700010100 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до групи житлових приміщень суб`єкта господарювання. Однак, в подальшому відповідач не набув у власність житлові приміщення у вказаному будинку, в тому числі квартиру № 95. Зазначивши, що Договір не був реалізований, а відносини сторін не виникли, а ТОВ «Будівельна компанія «КИЙ» є неналежним відповідачем за позовом щодо стягнення оплати за послугу з централізованого теплопостачання.

Окрім того, 21.04.2026 відповідач подав до суду заяву про застосування позовної давності до позовних вимог, заявлених за період з листопада 2018 року по січень 2020 року включно у загальній сумі 10 022,04 грн.

27.04.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли письмові пояснення на заяву про застосування позовної давності та відповідь на відзив.

Відповідач, 27.04.2026 через систему «Електронний суд» подав письмові заперечення на відповідь на відзив та на пояснення позивача щодо строків позовної давності.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1693 від 27.12.2017 «Про деякі питання припинення угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго».

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 591 від 10.04.2018 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Згідно п. 2.2.1 Статуту КП «Київтеплоенерго», затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 323 від 13.05.2016 (у редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1160 від 27.06.2019) предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії.

Таким чином, з 01.05.2018 постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».

Відповідно до п. 2.1 статуту Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» підприємство утворено з метою отримання прибутку від провадження господарської діяльності, спрямованої на підвищення надійності енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об`єктів енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об`єктів електро-, теплопостачання, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Згідно з п. 2.2.1 статуту предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії.

Як свідчать матеріали справи, 26.04.2019 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - Позивач/Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «КИЙ» (далі - Відповідач/ Споживач) укладено Договір № 103024700010100 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до житлових приміщень суб`єктів господарювання, відповідно до якого Виконавець зобов`язався своєчасно надавати Споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води згідно з діючими нормативами, а Споживач зобов`язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені Договором.

Згідно п.5 договору №103024700010100 тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затверджуються органом виконавчої влади, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг.

У п.6 договору сторонами погоджено, що на момент укладення цього Договору тарифи на послуги затверджені Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.12.2018 № 2340.

6.1. за централізоване опалення: - 1654,41 грн./Гкал (з ПДВ) за умови наявності будинкового або квартирного засобів обліку теплової енергії;

- 38,50 грн/м2 (з ПДВ) опалювальної площі в опалювальний сезон за умови відсутності будинкового або квартирного засобів обліку теплової енергії.

6.2. за централізоване постачання гарячої води: - 97,89 грн./м3 (з ПДВ) за умови підключення рушникосушильників до системи централізованого постачання гарячої води;

- 90,54 грн./м3 (з ПДВ) за відсутності рушникосушильників.

Норми (нормативи) споживання гарячої води в приміщеннях та/або будинках, що не обладнані засобами обліку визначаються відповідно до умов даного договору, з урахуванням рішень органів місцевого самоврядування та інших нормативних актів, зокрема ДБН В.2.5.-64.2012 «Внутрішній водопровід та каналізація», в залежності від рівня комфортності будинку.

За умовою п.7 договору у разі зміни тарифів оплата за централізоване опалення та постачання гарячої води Споживачем здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього Договору.

Відповідно до п.п. 36-37 цей договір діє з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення його печатками Сторонами та діє до 15.05.2020 року.

Відповідно до ч.3 ст. 631 ЦК України Сторони погодили, шо умови договору застосовуються до відносин, які існували з 01.11.2018 року.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодною зі Сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду. Закінчення строку договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За твердженням позовної заяви, відповідач споживав послугу централізованого опалення за адресою: м. Київ, вул. вул. Новомостицька, буд. 15 (за особовим рахунком 103024701010100) та не оплатив вартість послуг, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 5 316 грн. 88 коп. за період з листопада 2018 року по січень 2020 року, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулювання відносин, пов`язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання, визначені Законом України «Про теплопостачання».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про теплопостачання» він регулює відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об`єктах у сфері теплопостачання суб`єктами господарської діяльності незалежно від форми власності.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;

- постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;

- споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;

- теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії;

- місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, відповідно до яких централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання (далі - Правила).

Відповідно до ч. 3 Правил послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв, визначених відповідно до ч. 3 ст.16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до п. 18, 20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, яка була чинною до 01.05.2022, плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. Розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Пунктом 12 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.

Відповідно до пунктів 24, 25 Правил № 630 споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Позивач зазначив, що у період з листопада 2018 року по січень 2020 року Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», як постачальником, надавались послуги з централізованого опалення до будинку за адресою: м. Київ, Новомостицька, буд. 15, в обгрунтування чого позивач долучив до позовної заяви:

- Корінець наряду № 3308 від 05.11.2018 року (по рахунку № 1030247), Корінець наряду № 875 від 08.04.2019 року, Корінець наряду №557 від 30.10.2019, Корінець наряду я №830 від 06.04.2020, Корінець наряду №515 від 16.10.2020, Корінець наряду №752 від 13.04.2021, Корінець наряду №1675 від 26.10.2021, Акт про готовність вузла комерційного обліку Споживача до роботи №7-05-218 від 07.05.2019, Акт №234298 про готовність вузла комерційного обліку Споживача до роботи, Акт про готовність вузла комерційного обліку Споживача до роботи №7 08231 від 06.08.2020.

- Рахунок на оплату за послуги централізованого опалення (ЦО) №103024701010100/09/2025/2 від 30 вересня 2025 р. на суму 5316,88 грн.

- Акт надання послуг з централізованого опалення № 103024701010100/11/2018/2 від 30.11.2018 на суму 2484,94 грн., Акт надання послуг з централізованого опалення №103024701010100/12/2018/2 від 31.12.2018 на суму 878,85 грн., Акт надання послуг з централізованого опалення № 103024701010100/01/2019/2 від 31.01.2019 на суму від 28.02.2019 на суму 1120,37 грн., Акт надання послуг з централізованого опалення №103024701010100/03/2019/2 від 31.03.2019 на суму 412,44 грн., Акт надання послуг з централізованого опалення №103024701010100/06/2019/2 від 30.06.2019 на суму 1980,19 грн., Акт надання послуг з централізованого опалення № 103024701010100/10/2019/2 від 31.10.2019 на суму - 683,69 грн., Акт надання послуг з централізованого опалення №103024701010100/11/2019/2 від 30.11.2019 на суму 970,81 грн., Акт надання послуг з централізованого опалення №103024701010100/12/2019/2 від 31.12.2019 на суму 1006,41 грн., Акт надання послуг з централізованого опалення №103024701010100/01/2020/2 від 31.01.2020 на суму 1149,60 грн., Акт надання послуг з централізованого опалення №103024701010100/02/2020/2 від 28.02.2020 на суму - 3821,97 грн. (перерахунок за грудень 2018 року, січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року, квітень 2019 року, жовтень 2019 року, листопад 2019 року, грудень 2019 року, січень 2020 року), Акт надання послуг з централізованого опалення №103024701010100/03/2020/2 від 31.03.2020 на суму - 91,57 грн. (перерахунок за січень 2020 року), Акт надання послуг з централізованого опалення №103024701010100/02/2021/2 від 28.02.2021 на суму 104,58 грн. (перерахунок за грудень 2019 року на суму 57,64 грн. та перерахунок за січень 2020 року на суму 29,51 грн.), Акт надання послуг з централізованого опалення №103024701010100/07/2021/2 від 31.07.2021 на суму -194,08 грн.

Згідно п.8 договору плата за надані послуги справляється згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення» постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (далі - Правила).

Відповідно до п.9 договору оплата послуг за показаннями засобів обліку, встановлених у приміщенні, проводиться лише у разі здійснення обліку в усіх точках розбору гарячої води у приміщенні незалежно від наявності засобів обліку на вводах у будинок.

Справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності засобів обліку, встановлених у приміщенні, без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п`ятим пункту 15 Правил, згідно з яким у разі несправності засобів обліку води і теплової енергії, що не підлягає усуненню, плата за послуги з моменту її виявлення вноситься згідно з нормативами (нормами) споживання та/або випадків, коли засоби обліку, встановлені у приміщенні, не знаходяться на абонентському обліку Виконавця або зняті з нього.

Виконавець і Споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.

У разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку, Споживач, який не має квартирних засобів обліку, оплачує послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води Виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями нежитлових приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між Споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобуданкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається Виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку, та представника установи, що обслуговує внутрішньобудинкову мережу.

За наявності витоків із загальнобудинкової мережі споживачі, які не мають квартирних засобів обліку, оплачують послуги з централізованого постачання гарячої води за показаннями будинкового засобу обліку, але не більше встановлених нормативів (норм) за місяць, у якому ці витоки виявлено (п.10 договору).

Згідно з пунктом 12 договору показання будинкових засобів обліку знімаються представником Виконавця один раз на місяць у присутності постачальника та представника Споживачів.

Показання засобів обліку, встановлених у приміщенні, знімаються Споживачем щомісяця та надаються Виконавцю в останній день звітного місяця (телефоном, факсом, особисто та інше) за формою, зазначеною в Додатку № 5 до Договору.

Відповідно до п.13 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Система оплати послуг щомісячна. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Суд звертає увагу відповідача, що відсутність підпису відповідача на вказаних актах без надання у визначені договором та/або закону строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може бути підставою, яка звільняє споживача від обов`язку здійснити таку оплату, оскільки послуги з централізованого постачання гарячої води є житлово-комунальними послугами у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги», оплата яких є обов`язком споживача.

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (абз. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання»).

Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Щодо долученого позивачем до позовної заяви акту звірки взаєморозрахунків, суд зазначає, що сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій.

У письмовому відзиві, заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що маючи намір придбати у власність житлові приміщення в буд. 15 по вул. Новомостицькій в м. Києві, 26.04.2019 між позивачем та відповідачем був укладений договір №103024700010100 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до групи житлових приміщень суб`єкта господарювання. Однак, в подальшому відповідач не набув у власність житлові приміщення у вказаному будинку. Договір не був реалізований, а відносини сторін не виникли.

Умовами означеного договору сторони погодили, що відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України умови договору застосовуються до відносин, які існували з 01.11.2018 року. Заперечення відповідача зводяться до того, що Позивачем не надано доказів існування відносин між позивачем і відповідачем з 01.11.2018 до моменту укладення Договору.

В силу приписів статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права.

Добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.

Добросовісність (bona fides) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто, цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (подібний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21).

У постановах від 08.06.2022 у справі №910/9397/20, від 10.04.2019 у справі №390/34/17 Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що доктрина «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини заборони суперечливої поведінки міститься принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Так, мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Відповідач, уклавши договір №103024700010100, погодився з його умовами, у тому числі й з умовою, що відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України умови договору застосовуються до відносин, які існували з 01.11.2018 року.

Облік споживання теплової енергії будинку за адресою: м. Київ, вул. Новомостицька, буд. 15, кв. 101 здійснюється за особовим рахунком 103024701010100.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону. Виконавець формує та надає споживачу (його представнику) рахунки на оплату наданої комунальної послуги щомісяця. Рахунки на оплату комунальної послуги надаються споживачу на паперовому носії. Рахунок на оплату комунальної послуги повинен містити, зокрема, таку інформацію: 1) найменування та платіжні реквізити виконавця комунальної послуги; 2) адресна інформація, найменування або прізвище, ім`я та по батькові споживача, або абонентський номер споживача, визначений договором про надання комунальної послуги, який дає згоду ідентифікувати споживача виконавцю або іншій особі, що здійснює розподіл обсягів комунальних послуг; 3) період, за який здійснюється нарахування; 4) загальна сума до сплати; 5) поле для внесення споживачем показань вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії (якщо згідно із законом або договором такі показання знімає споживач); 6) обсяг спожитої теплової енергії та води за поточний період, визначений згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону, а також показання відповідних вузлів обліку (у разі відсутності вузлів обліку теплової енергії - приладів - розподілювачів теплової енергії), на основі яких цей обсяг визначено, застосоване розрахункове або середнє споживання; 7) діючі ціни та тарифи на комунальні послуги; 8) стан розрахунків споживачем за спожиту комунальну послугу, у тому числі заборгованість з оплати послуги (у разі її наявності), періоди, в яких виникла така заборгованість, відомості про обчислення її розміру, пільги/субсидії (у разі їх надання/призначення).

Доказів встановлення засобів обліку безпосередньо у квартирі 101 за адресою: м. Київ, вул. Новомостицька, буд. 15 матеріали справи не містять, а відтак, споживач зобов`язаний, у відповідності до умов договору, оплачувати спожиту теплову енергію пропорційно опалювальній площі кв. 101 згідно загальнобудинкових засобів обліку теплової енергії.

В матеріалах справи наявна відомість реєстрації параметрів теплопостачання за адресою: вулиця Новомостицька, 15 за період часу з 01.12.2018 по 02.01.2019, відповідно до якої міжповірочним періодом теплолічильника є 4 роки.

В підтвердження надання, в тому числі відповідачу послуг з теплопостачання позивачем надано загальнобудинкові відомості обліку за адресою: м. Київ, вулиця Новомостицька, 15.

Крім того до матеріалів справи позивачем надано відомість реєстрації параметрів теплопостачання за адресою: м. Київ, вулиця Новомостицька, 15.

Суд враховує, що оскільки квартира 101 знаходиться у будинку, який має єдину загальнобудинкову систему опалення, технічна можливість не поставлення теплової енергії в цю квартиру відсутня, оскільки житлові будинки спроектовано з урахуванням сукупного теплового режиму всіх приміщень за умови підтримання в них нормативної температури. Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерно-технічного обладнання житлового будинку і є його невід`ємною частиною та спільною власністю усіх власників квартир та нежитлових приміщень будинку. Підтримання температури в приміщеннях багатоквартирного будинку відбувається не тільки через опалювальні пристрої, а також за рахунок теплопередачі крізь огороджувальні конструкції інших приміщень у цьому будинку.

Надані докази надання послуг теплопостачання у весь будинок №15 по вулиці Новомостицька, підтверджує надання послуг з теплопостачання, в тому числі й у спірну квартиру №101.

В той час, суд відхиляє посилання відповідача на те, що позивачем не формувались і не надавались відповідачу рахунки на оплату послуг з опалення, доказів надсилання таких рахунків позивачем до позовної заяви не надано, оскільки самі по собі обставини щодо виставлення рахунків не підтверджують та не спростовують обставин постачання позивачем теплової енергії, і відсутність доказів надсилання рахунків жодним чином не нівелює обов`язок відповідача зі здійснення розрахунків за спожиту послугу з теплопостачання.

Відповідачем не спростовано належними, допустимими та достовірними доказами відомості щодо обсягів спожитої послуги з централізованого опалення, нарахування заборгованості, а також не надано доказів здійснення оплати.

Факт введення будинку в експлуатацію пізніше за спірний період жодним чином не спростовує обставину надання позивачем послуги з централізованого опалення квартири у цей період. Судом взято до уваги і те, що договір було укладено ще до введення будинку в експлуатацію, а його умови поширювали дію на період з 01.11.2018, тобто самим фактом укладання Договору відповідач визнавав факт надання (можливості надання) йому послуг з 01.11.2018.

Отже, резюмуючи викладене, суд дійшов висновку, що надані позивачем до суду акти надання послуг з централізованого опалення є належними доказами на підтвердження постачання позивачем та прийняття відповідачем послуг з централізованого опалення за договором, а також їх вартості.

Натомість відповідач не надав суду доказів належного виконання свого обов`язку щодо оплати отриманих послуг з централізованого опалення у розмірі

За змістом статей 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та статті 179 Господарського кодексу України (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Постачання теплової енергії є видом житлово-комунальних послуг і на ці правовідносини розповсюджується Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

Цим законом зокрема, передбачено, що споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (частина 2 пункт 1 та 5 статті 7).

Такі положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" свідчать про обов`язковість договору щодо житлово-комунальних послуг для споживача та не можливість споживача відмовитись від укладання договору (за виключенням у випадках встановлених законом та у порядку встановленому законом), зокрема договору на постачання теплової енергії.

Статтею 5 Закону України "Про теплопостачання" визначено особливості відносин у сфері теплопостачання та передбачено, що регулювання відносин у сфері теплопостачання має особливості, визначені цим Законом.

Частиною 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" унормовано, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України (чинним на момент спірних правовідносин) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно із частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України (чинним на момент спірних правовідносин) розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України (чинним на момент спірних правовідносин) майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу приписів частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (частина 2 статті 714 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Окрім того, як зазначалося судом вище, відносини між позивачем та відповідачем регулюються спеціальним законодавством у сфері енергопостачання, а саме Законом України "Про теплопостачання" та Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 (надалі - Правила).

Частинами 4, 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 3 Правил передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Відповідно до пункту 40 Правил споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Таким чином, з огляду на умови договору, під час розгляду справи судом встановлено, що відповідачем вартість послуг не оплачена, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 5316,88 грн. за послуги з централізованого опалення є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання в вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Оскільки нараховані позивачем 3 628,53 грн. - інфляційні втрати та 1 076,63 грн. - 3% річних відповідають приписам чинного законодавства, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог, у зв`язку із чим, такі вимоги підлягають задоволенню.

Стосовно доводів відповідача про пропуск позовної давності із заявленими вимогами суд зазначає наступне.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до приписів статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач заявив до стягнення неоплачені послуги з постачання централізованого опалення за період з період з листопада 2018 року по січень 2020 року та здійснив нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за період 01.12.2018-30.09.2025, тоді як позивач звернувся з позовом 06.04.2026.

Тобто, на момент подачі позову спливав трьохрічний строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості та нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат за період.

Водночас, відповідно до положень п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», прийнятої відповідно до ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який у свою чергу постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239, від 20.05.2020 №392, від 22.07.2020 №641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 №1236, від 21.04.2021 №405, від 16.06.2021 №611, тощо неодноразово продовжено.

Отже, починаючи з 12 березня 2020 року строк позовної давності був продовжений на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID19).

Встановлений постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 карантин тривав до 01.07.2023 відповідно до постанови КМУ № 651 від 27.06.2023.

Тобто, строк позовної давності за вимогою про стягнення з відповідача заборгованості з наданих послуг та нарахованих 3 % річних та інфляційних в силу пункту 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України було продовжено на строк дії карантину.

Оскільки на момент подачі позову строк позовної давності був продовжений згідно приписів п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому борг відповідача у період та відповідні інфляційні втрати та 3 % річні нараховані позивачем в межах строку позовної давності.

При цьому, відповідно до п. 19 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 257, пункти 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, та встановлені судом обставини, а саме, дату звернення позивача із даним позовом до суду, строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості на надані послуги, 3 % річних та інфляційних втрат у даній справі позивачем не пропущено.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «КИЙ» (вул. Западинська, 13, м. Київ, 04123, код ЄДРПОУ 32918371) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (площа Івана Франка 5, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 40538421) 5 316 (п`ять тисяч триста шістнадцять) грн. 88 коп. - заборгованості за послуги з централізованого опалення, 3 628 (три тисячі шістсот двадцять вісім) грн. 53 коп. - інфляційні втрати, 1 076 (одна тисяча сімдесят шість) грн. 63 коп. - 3% річних та 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 05.06.2026.

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА