Рішення № 137272924, 27.05.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2026м. ДніпроСправа № 904/3781/25

за позовом Криворізької південної окружної прокуратури, м. Кривий Ріг

до Відповідача-1: Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг

Відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Бізнес Груп", м. Кривий Ріг

Відповідача-3: Фізичної особи-підприємця Присяжнюка Віктора Юрійовича, м. Кривий Ріг

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірадок Трейд", м. Київ

про зобов`язання вчинити певні дії

Суддя Ніколенко М.О.

При секретарі судового засідання Дейнеці А.В.

Представники:

Прокурор: Рембецький В.Ю. (в залі суду) - службове посвідчення № 083215 від 03.11.2025

Від відповідача-1: ПАЛАМАРЧУК ЄВГЕНІЯ ПАВЛІВНА (поза межами приміщення суду) - витяг з ЄДР

Від відповідача-2: Акулов Є.В. (в залі суду) - ордер серія АЕ № 1307943 від 27.11.2024, т.1, а.с.173

Від відповідача-3: Акулов Є.В. (в залі суду) - ордер серія АЕ № 1350902 від 06.01.2025

Від третьої особи: не з`явився

РУХ СПРАВИ.

Криворізька південна окружна прокуратура звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача-1: Криворізької міської ради, Відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Бізнес Груп", Відповідача-3: Фізичної особи-підприємця Присяжнюка Віктора Юрійовича про:

- скасування державної реєстрації права довірчої власності Фізичної особи - підприємця Присяжнюка Віктора Юрійовича на об`єкт нерухомого майна - магазин продовольчих та непродовольчих товарів літера А, площею 73,9 кв.м., що розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Соборності, 29р, проведеної 05.11.2024 приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Чорною О.С. (номер запису про право власності: 57424901), шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 278975612110;

- визнання незаконним та скасування рішення Криворізької міської ради № 153 від 23.12.2020 в частині надання ТОВ "Преміум Бізнес Груп" в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:02:016:0197;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 2021036 від 21.01.2021, укладеного між Криворізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Преміум Бізнес Груп" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:02:016:0197 площею 0,0129 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2107832512110, номер запису про інше речове право 40409905);

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Бізнес Груп" та Фізичної особи - підприємця Присяжнюка Віктора Юрійовича усунути перешкоди територіальній громаді міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради у праві користування та розпорядження земельною ділянкою, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Соборності, 29р, загальною площею 0,0129 га, кадастровий номер 1211000000:02:016:0197, та повернення земельної ділянки шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва: будівлі літера А, площею 73,9 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 278975612110).

Ухвалою суду від 16.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 13.08.2025.

Також ухвалою суду від 16.07.2025 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю "Мірадок Трейд".

Ухвалою суду від 16.07.2025 було вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, належне Товариству з обмеженою відповідальністю Преміум Бізнес Груп та на праві довірчої власності Присяжнюку Віктору Юрійовичу, а саме: магазин продовольчих та непродовольчих товарів площею 73,9 кв.м., який розташований за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вул. Соборності, 29р (реєстраційний номер 278975612110).

Ухвалою суду від 13.08.2025 відкладено підготовче засідання на 15.09.2025.

Ухвалою від 15.09.2025 зупинено провадження у справі № 904/3781/25 до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі №908/2388/21.

Ухвалою суду від 26.03.2026 поновлено провадження у справі № 904/3781/25. Призначено підготовче засідання на 08.04.2026.

Ухвалою суду від 08.04.2026 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Відкладено підготовче засідання на 27.04.2026.

Ухвалою суду від 27.04.2026 відкладено підготовче засідання на 18.05.2026.

Ухвалою суду від 18.05.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 27.05.2026.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПРОКУРОРА.

Прокурор зазначив, що між Криворізькою міською радою (надалі - розпорядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новий Рітейл», код 37665185 (в подальшому перейменоване на ТОВ "Мірадок Трейд") (надалі - сервітуарій) був укладений договір особистого строкового сервітуту від 19.03.2012.

Відповідно до п. 1.1 договору від 19.03.2012, розпорядник на підставі рішень міської ради від 28.09.2011 № 638, 26.10.2011 № 697 та від 21.12.2011 № 794 надає, а сервітуарій приймає в строкове платне користування земельну ділянку житлової та громадської забудови під розміщення тимчасового об`єкту для здійснення підприємницької діяльності, яка знаходиться в р-ні Соцміста, біля ТК "Аркада" Дзержинському районі м. Кривого Рогу.

Пунктом 2.1 договору від 19.03.2012 передбачено, що у користування передається земельна ділянка площею 0,0030 га.

Згідно з п. 2.3 договору від 19.03.2012, кадастровий номер земельної ділянки 1211000000:02:016:0154.

Прокурор вказав, що двадцять сьомого січня дві тисячі чотирнадцятого року за ТОВ «Новий Рітейл», код 37665185 (в подальшому перейменоване на ТОВ "Мірадок Трейд"), на підставі свідоцтва серії та номер: 16900515, виданого 28.01.2014 реєстраційною службою Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, було зареєстровано право приватної власності на об`єкт нерухомості - будівля магазину продовольчих та непродовольчих товарів, площею 60,5 кв.м. за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Соборності (раніше Косіора), буд. 29р (РНОНМ 278975612110).

Прокурор стверджує, що об`єкт нерухомості РНОНМ 278975612110 був розміщений на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:02:016:0154.

За договором купівлі - продажу нерухомого майна від 20.03.2014 ТОВ «Новий Рітейл» передав у власність (продав) Товариству з обмеженою відповідальністю "Преміум Бізнес Груп" будівлю А-1 загальною площею 60,5 кв.м., що розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Косіора, буд. 29р.

Відповідно до п. 2 договору купівлі - продажу від 20.03.2014, будівля, що відчужується, розташована на земельній ділянці загальною площею 0,0030 га, кадастровий номер 1211000000:02:016:0154, відповідно до особистого строкового сервітуту, укладеного між Криворізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новий Рітейл» 19.03.2012, договір зареєстрований у Управлінні Держкомзему у м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл. 22.03.2012 № 1211000000020160154501 та на земельній ділянці загальною площею 0,0030 га, кадастровий номер 1211000000:02:016:0155, відповідно до особистого строкового сервітуту, укладеного між Криворізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новий Рітейл» 19.03.2012, договір зареєстрований у Управлінні Держкомзему у м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл. 22.03.2012 № 1211000000020160155501, які підлягають переоформленню покупцем у встановленому законом порядку.

Пунктом 3 договору купівлі - продажу від 20.03.2014 встановлено, що будівля, що відчужується, належить продавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 28.01.2014 Реєстраційною службою Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, індексний номер 16900515, Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 16900796, виданого 28.01.2014 Державним реєстратором прав на нерухоме майно Ребій А.О., реєстраційний номер 278975612110.

Разом з цим, за твердженням прокурора, ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 14.12.2015 у справі № 212/6309/15-к було визнано винним та в подальшому звільнено від кримінальної відповідальності директора ТОВ «Новий Рітейл» за фактом вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 358 КК України.

Так, судом під час розгляду справи № 212/6309/15-к встановлено, що в період часу з 23.01.2013 по 27.01.2015, директор ТОВ «Новий Рітейл» з метою державної реєстрації прав та їх обтяжень, діючи умисно, надавав до відділу Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції, завідомо підроблені документи, а саме декларацію про готовність об`єкта до експлуатації № ДП 142133450506 від 11.12.2013, щодо об`єкта нерухомості за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Косіора, буд. 29р.

Таким чином, як встановлено ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 14.12.2015 у справі № 212/6309/15-к, директор ТОВ «Новий Рітейл» використав завідомо підроблені документи, що в подальшому надало можливість ТОВ «Новий Рітейл» зареєструвати об`єкт за адресою м. Кривий Ріг, вул. Косіора, буд. 29р, площею 60,5 кв.м.

Як вказав прокурор, земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:02:016:0154 наразі знаходиться в архіві.

В подальшому, як зазначив прокурор, між Криворізькою міською радою (надалі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Преміум Бізнес Груп" (надалі - орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки № 2020256 від 19.05.2020.

Відповідно до п. 1 договору від 19.05.2020, орендодавець на підставі рішення Криворізької міської ради від 22.04.2020 № 4684 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Соборності, 29р, реєстрацію права комунальної власності на неї й надання її в оренду для розміщення будівлі магазину продовольчих та непродовольчих товарів" надає, а орендар приймає в строкове платне користування землі для будівництва та обслуговування будівель торгівлі для розміщення будівлі магазину продовольчих та непродовольчих товарів з кадастровим номером 1211000000:02:016:0197, яка розташована на вул. Соборності, буд. 29р у Металургійному районі м. Кривого Рогу.

Згідно з п. 2 договору від 19.05.2020, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0129 га.

Пунктом 3 договору від 19.05.2020 встановлено, що на земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна: Будівля, А-1 (будівля магазину продовольчих та непродовольчих товарів) згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.03.2014 № 19324531, зареєстровано 20.03.2014, № запису про право власності 5055240, реєстраційний № об`єкта нерухомого майна 278975612110, а також інші об`єкти інфраструктури: охоронні зони тепломережі, газопроводу низького тиску, водопроводу.

Пунктом 7 договору від 19.05.2020 передбачено, що договір укладено терміном до 30.01.2021.

Прокурор повідомив, що між Криворізькою міською радою (надалі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Преміум Бізнес Груп" (надалі - орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки № 2021036 від 21.01.2021.

Відповідно до п. 1 договору від 21.01.2021, орендодавець на підставі рішення Криворізької міської ради від 23.12.2020 № 153 "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок юридичним особам" надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку житлової та громадської забудови за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07) для розміщення будівлі магазину продовольчих та непродовольчих товарів з кадастровим номером 1211000000:02:016:0197, яка розташована на вул. Соборності, буд. 29р у Металургійному районі м. Кривого Рогу.

Згідно з п. 2 договору від 21.01.2021, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0129 га.

Пунктом 3 договору від 21.01.2021 встановлено, що на земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна: Будівля, А-1 (будівля магазину продовольчих та непродовольчих товарів) відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.03.2014 № 19324531, право власності зареєстровано 20.03.2014, номер запису про право власності 5055240, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 278975612110, а також інші об`єкти інфраструктури: охоронні зони інженерних мереж.

Пунктом 7 договору від 21.01.2021 передбачено, що договір укладено терміном на 5 років.

Прокурор наполягає на тому, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Преміум Бізнес Груп" протиправно було збільшено площу будівлі з 60,5 кв.м. до 73,9 кв.м. та зареєстровано право власності на неї шляхом подання 30.11.2021 декларації про готовність до експлуатації щодо об`єктів «реконструкція нежитлової будівлі» ДП101211217912.

Прокурор вказав, що за договором про встановлення довірчої власності від 05.11.2024, зареєстрованим в реєстрі за № 1470, Товариство з обмеженою відповідальністю "Преміум Бізнес Груп" (довірчий засновник) передало ОСОБА_1 (довірчий власник) на праві довірчої власності майно для забезпечення виконання зобов`язання, що викладено у п. 1 цього договору, в порядку ст. 546 Цивільного кодексу України, зокрема, але не виключно: будівлю магазину продовольчих та непродовольчих товарів літера "А", загальною площею 73,9 кв.м., розташовану за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Соборності (раніше Косіора), буд. 29р (РНОНМ 278975612110).

Прокурор вважає, що з огляду на те, що спірний об`єкт збудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, об`єкт нерухомості в експлуатацію не введено, тому будівля магазину продовольчих і непродовольчих товарів за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Соборності, 29р, є об`єктом самочинного будівництва.

Вищевказані обставини, на думку прокурора, свідчать про безпідставну державну реєстрацію за ТОВ «Новий Рітейл», а у подальшому за ТОВ «Преміум Бізнес Груп», та ФОП Присяжнюком В.Ю. права власності на вищевказаний об`єкт, самовільне зайняття земельної ділянки та самочинне будівництво на ній.

Окремо прокурор зазначив, що набуття ТОВ «Преміум Бізнес Груп» права користування на умовах оренди земельною ділянкою у неконкурентний спосіб у порядку абзацу другого частини другої статті 134 ЗК України на підставі зареєстрованого права власності на вищевказаний об`єкт, за жодних обставин не може свідчити про легітимізацію раніше самочинно збудованого на такій земельній ділянці об`єкту.

Таким чином, за твердженням прокурора, внаслідок безпідставної державної реєстрації на будівлю, що розміщена на земельній ділянці комунальної форми власності, яка самочинно забудована без погодження із власником земельної ділянки, порушено права власника земельної ділянки - територіальної громади міста Кривий Ріг щодо користування, володіння,розпорядження земельною ділянкою під об`єктом самочинного будівництва, а передача спірної земельної ділянки Криворізькою міської радою в оренду поза межами земельних торгів не відповідає волевиявленню територіальної громади та порушує її інтереси.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА-1.

Відповідач-1 надав відзив на позов, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідач-1 вважає, що чинним законодавством (зокрема, п. 34 ч. 1 ст. 26, ст. 60 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 12 Земельного кодексу України) визначено, що виключно міські ради наділені повноваженнями на розпорядження землями комунальної власності територіальних громад та вирішення питань регулювання земельних відносин. Отже, оскаржуване рішення ухвалене правомочним органом.

Відповідач-1 наполягає на тому, що наявність на спірній земельній ділянці нерухомого майна, зареєстрованого у встановленому законом порядку, виключає можливість її вільного продажу шляхом проведення земельних торгів у формі аукціону. А отже, посилання прокурора на положення ст. 134 ЗК України, на думку відповідач-1, є безпідставним.

Також відповідач-1 вказав, що у даному випадку відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави.

Відповідач-1 зазначив, що прокурор не довів факту невідповідності норм спірного договору вимогам чинного законодавства.

Відповідач-1 наполягає на відсутності порушення прав будь-яких осіб внаслідок укладання оскаржуваного договору.

Крім того, відповідач-1 вважає позовні вимоги прокурора передчасними. Оскільки відсутні докази того, що об`єкт нерухомого майна, побудований на спірній земельній ділянці, не відповідає будівельним нормам та правилам.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА-2.

Відповідач-2 надав відзив на позов, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідач-2 вказав, що прокурором при зверненні до суду з цим позовом не було дотримано вимог ст.ст. 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач-2 зазначив, про прокурором при зверненні до суду з цим позовом було порушено правила об`єднання позовних вимог.

Відповідач-2 зауважив, що спірні договори довірчої власності були укладені з фізичною особою - ОСОБА_1 , а не з Фізичною особою - підприємцем Присяжнюком Віктором Юрійовичем. За таких обставин, на думку відповідача-2, прокурором обрано неналежного відповідача за цим позовом.

Крім того, відповідач-2 вважає, що оскільки стороною спірного договору є фізична особа, то цей спір має розглядатись за правилами цивільного судочинства.

Також відповідач-2 стверджує, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту. Оскільки знесення самочинно побудованого спірного об`єкта нерухомості, відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦК України, є єдиним належним та ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво.

Відповідач-2 вказав, що у даному випадку відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави.

Відповідач-2 зазначив, що обраний прокурором спосіб захисту не є ефективним та не відновить жодних порушених прав будь-яких осіб.

Відповідач-2 наполягає на добросовісності набуття ним у власність спірного нерухомого майна. Натомість, задоволення позовних вимог, на думку відповідача-2, буде непропорційним втручанням в його право володіння майном.

Відповідач-2 вважає, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами того, що спірне нерухоме майно є самочинним будівництвом.

Відповідач-2 зазначив, що прокурором не було застосовано принципу індивідуальної відповідальності по відношенню до ТОВ "Преміум Бізнес Груп". Оскільки останнє не здійснювало жодних порушень приписів чинного законодавства.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА-3.

Відповідач-3 надав відзив на позов, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідач-3 вказав, що прокурором при зверненні до суду з цим позовом не було дотримано вимог ст.ст. 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач-3 зауважив, що спірні договори довірчої власності були укладені з фізичною особою - Присяжнюком Віктором Юрійовичем, а не з Фізичною особою - підприємцем Присяжнюком Віктором Юрійовичем. Прокурором не надано до суду жодних доказів використання спірного об`єкту нерухомості в господарській діяльності. За таких обставин, на думку відповідача-3, прокурором обрано неналежного відповідача за цим позовом.

Крім того, відповідач-3 вважає, що оскільки стороною спірного договору є фізична особа, то цей спір має розглядатись за правилами цивільного судочинства.

Відповідач-3 зазначив, про прокурором при зверненні до суду з цим позовом було порушено правила об`єднання позовних вимог.

Також відповідач-3 стверджує, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту. Оскільки знесення самочинно побудованого спірного об`єкта нерухомості, відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦК України, є єдиним належним та ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво.

Відповідач-3 зазначив, що обраний прокурором спосіб захисту не є ефективним та не відновить жодних порушених прав будь-яких осіб.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги прокурора про:

- скасування державної реєстрації права довірчої власності Фізичної особи - підприємця Присяжнюка Віктора Юрійовича на об`єкт нерухомого майна - магазин продовольчих та непродовольчих товарів літера А, площею 73,9 кв.м., що розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Соборності, 29р, проведеної 05.11.2024 приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Чорною О.С. (номер запису про право власності: 57424901), шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 278975612110;

- визнання незаконним та скасування рішення Криворізької міської ради № 153 від 23.12.2020 в частині надання ТОВ "Преміум Бізнес Груп" в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:02:016:0197;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 2021036 від 21.01.2021, укладеного між Криворізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Преміум Бізнес Груп" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:02:016:0197 площею 0,0129 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2107832512110, номер запису про інше речове право 40409905);

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Бізнес Груп" та Фізичної особи - підприємця Присяжнюка Віктора Юрійовича усунути перешкоди територіальній громаді міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради у праві користування та розпорядження земельною ділянкою, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Соборності, 29р, загальною площею 0,0129 га, кадастровий номер 1211000000:02:016:0197, та повернення земельної ділянки шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва: будівлі літера А, площею 73,9 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 278975612110).

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами, чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи є спірний об`єкт нерухомості самочинним будівництвом), які саме зобов`язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником.

ПОЗИЦІЯ СУДУ. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

1. Для правильного вирішення цієї справи визначальним є віднаходження балансу між такими принципами сучасного судочинства, як справедливість та верховенство права.

Верховенство права та справедливість це два ключові принципи сучасної правової держави. Вони взаємопов`язані, але не є тотожними: верховенство права забезпечує юридичну форму правопорядку, а справедливість є його ціннісною метою.

ЄСПЛ у своїх рішеннях часто підкреслює: право не може бути самоціллю воно має служити справедливості (Belilos v. Switzerland, Steel and Morris v. UK та ін.).

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) є ключовим інституційним арбітром у питанні тлумачення та застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Одним із наріжних каменів його юриспруденції є поєднання принципів справедливості (equity) та верховенства права (rule of law). Ці два засади не є тотожними, однак у практиці ЄСПЛ вони тісно переплетені й взаємодоповнюють одна одну. Як вже зазначалось, два ключові орієнтири справедливість та верховенство права не завжди збігаються, і в ряді справ Суд стає перед вибором: застосувати закон буквально чи відступити від формалізму задля запобігання очевидній несправедливості.

Це ядро феномена, який можна охарактеризувати як відмову ЄСПЛ від правового пуризму сліпого формалізму, що призводить до несправедливих наслідків.

ЄСПЛ визнає верховенство права як «одну з головних засад демократичного суспільства» (справа Broniowski v. Poland, §147). Його компоненти включають:

· правову визначеність (legal certainty);

· заборону свавілля (arbitrariness);

· рівність перед законом;

· обов`язковість рішень суду;

· дотримання процедурних гарантій.

Однак сам Суд не зводить верховенство права до буквалізму. У рішенні Paksas v. Lithuania (§ 72) підкреслено: право має служити не самоцілі, а людині. Тобто, принципи права важливіші за сліпе дотримання буквального змісту норм.

ЄСПЛ спирається на кілька ключових ідей:

· Конвенція живий інструмент, що має тлумачитися у світлі сучасних умов (Tyrer v. UK);

· Substance over form зміст важливіший за формальність (Bellet v. France);

· Disproportionate rigidity = injustice жорсткий формалізм може призвести до свавілля, яке саме верховенство права й покликане запобігати.

Тобто, ЄСПЛ формує баланс між справедливістю та верховенством права не через арифметичне зважування, а через інтегральне розуміння цінностей Конвенції. Відмова від правового пуризму це не нехтування законом, а усвідомлення вищого сенсу права як інструменту захисту справедливості та людської гідності. Формальне дотримання норм не може бути виправданням для порушення справедливості бо тоді закон перетворюється на інструмент легалізованого свавілля» (умовна інтерпретація позиції ЄСПЛ у справі Paksas v. Lithuan).

2. Між Криворізькою міською радою (надалі - розпорядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новий Рітейл», код 37665185 (в подальшому перейменоване на ТОВ "Мірадок Трейд") (надалі - сервітуарій) був укладений договір особистого строкового сервітуту від 19.03.2012.

Відповідно до п. 1.1 договору від 19.03.2012, розпорядник на підставі рішень міської ради від 28.09.2011 № 638, 26.10.2011 № 697 та від 21.12.2011 № 794 надає, а сервітуарій приймає в строкове платне користування земельну ділянку житлової та громадської забудови під розміщення тимчасового об`єкту для здійснення підприємницької діяльності, яка знаходиться в р-ні Соцміста, біля ТК "Аркада" Дзержинському районі м. Кривого Рогу.

Пунктом 2.1 договору від 19.03.2012 передбачено, що у користування передається земельна ділянка площею 0,0030 га.

Згідно з п. 2.3 договору від 19.03.2012, кадастровий номер земельної ділянки 1211000000:02:016:0154.

Двадцять сьомого січня дві тисячі чотирнадцятого року за ТОВ «Новий Рітейл», код 37665185 (в подальшому перейменоване на ТОВ "Мірадок Трейд"), на підставі свідоцтва серії та номер: 16900515, виданого 28.01.2014 реєстраційною службою Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, було зареєстровано право приватної власності на об`єкт нерухомості - будівля магазину продовольчих та непродовольчих товарів, площею 60,5 кв.м. за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Соборності (раніше Косіора), буд. 29р (РНОНМ 278975612110).

Об`єкт нерухомості РНОНМ 278975612110 був розміщений на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:02:016:0154.

За договором купівлі - продажу нерухомого майна від 20.03.2014 ТОВ «Новий Рітейл» передав у власність (продав) Товариству з обмеженою відповідальністю "Преміум Бізнес Груп" будівлю А-1 загальною площею 60,5 кв.м., що розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Косіора, буд. 29р.

Відповідно до п. 2 договору купівлі - продажу від 20.03.2014, будівля, що відчужується, розташована на земельній ділянці загальною площею 0,0030 га, кадастровий номер 1211000000:02:016:0154, відповідно до особистого строкового сервітуту, укладеного між Криворізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новий Рітейл» 19.03.2012, договір зареєстрований у Управлінні Держкомзему у м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл. 22.03.2012 № 1211000000020160154501 та на земельній ділянці загальною площею 0,0030 га, кадастровий номер 1211000000:02:016:0155, відповідно до особистого строкового сервітуту, укладеного між Криворізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новий Рітейл» 19.03.2012, договір зареєстрований у Управлінні Держкомзему у м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл. 22.03.2012 № 1211000000020160155501, які підлягають переоформленню покупцем у встановленому законом порядку.

Пунктом 3 договору купівлі - продажу від 20.03.2014 встановлено, що будівля, що відчужується, належить продавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 28.01.2014 Реєстраційною службою Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, індексний номер 16900515, Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 16900796, виданого 28.01.2014 Державним реєстратором прав на нерухоме майно Ребій А.О., реєстраційний номер 278975612110.

Разом з цим, ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 14.12.2015 у справі №212/6309/15-к було визнано винним та в подальшому звільнено від кримінальної відповідальності директора ТОВ «Новий Рітейл» за фактом вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 358 КК України.

Так, судом під час розгляду справи № 212/6309/15-к встановлено, що в період часу з 23.01.2013 по 27.01.2015, директор ТОВ «Новий Рітейл» з метою державної реєстрації прав та їх обтяжень, діючи умисно, надавав до відділу Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції, завідомо підроблені документи, а саме декларацію про готовність об`єкта до експлуатації № ДП 142133450506 від 11.12.2013, щодо об`єкта нерухомості за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Косіора, буд. 29р.

Таким чином, як встановлено ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 14.12.2015 у справі № 212/6309/15-к, директор ТОВ «Новий Рітейл» використав завідомо підроблені документи, що в подальшому надало можливість ТОВ «Новий Рітейл» зареєструвати об`єкт за адресою м. Кривий Ріг, вул. Косіора, буд. 29р, площею 60,5 кв.м.

Як вказав прокурор, земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:02:016:0154 наразі знаходиться в архіві.

В подальшому, між Криворізькою міською радою (надалі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Преміум Бізнес Груп" (надалі - орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки № 2020256 від 19.05.2020.

Відповідно до п. 1 договору від 19.05.2020, орендодавець на підставі рішення Криворізької міської ради від 22.04.2020 № 4684 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Соборності, 29р, реєстрацію права комунальної власності на неї й надання її в оренду для розміщення будівлі магазину продовольчих та непродовольчих товарів" надає, а орендар приймає в строкове платне користування землі для будівництва та обслуговування будівель торгівлі для розміщення будівлі магазину продовольчих та непродовольчих товарів з кадастровим номером 1211000000:02:016:0197, яка розташована на вул. Соборності, буд. 29р у Металургійному районі м. Кривого Рогу.

Згідно з п. 2 договору від 19.05.2020, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0129 га.

Пунктом 3 договору від 19.05.2020 встановлено, що на земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна: Будівля, А-1 (будівля магазину продовольчих та непродовольчих товарів) згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.03.2014 № 19324531, зареєстровано 20.03.2014, № запису про право власності 5055240, реєстраційний № об`єкта нерухомого майна 278975612110, а також інші об`єкти інфраструктури: охоронні зони тепломережі, газопроводу низького тиску, водопроводу.

Пунктом 7 договору від 19.05.2020 передбачено, що договір укладено терміном до 30.01.2021.

Між Криворізькою міською радою (надалі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Преміум Бізнес Груп" (надалі - орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки № 2021036 від 21.01.2021.

Відповідно до п. 1 договору від 21.01.2021, орендодавець на підставі рішення Криворізької міської ради від 23.12.2020 № 153 "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок юридичним особам" надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку житлової та громадської забудови за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07) для розміщення будівлі магазину продовольчих та непродовольчих товарів з кадастровим номером 1211000000:02:016:0197, яка розташована на вул. Соборності, буд. 29р у Металургійному районі м. Кривого Рогу.

Згідно з п. 2 договору від 21.01.2021, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0129 га.

Пунктом 3 договору від 21.01.2021 встановлено, що на земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна: Будівля, А-1 (будівля магазину продовольчих та непродовольчих товарів) відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.03.2014 № 19324531, право власності зареєстровано 20.03.2014, номер запису про право власності 5055240, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 278975612110, а також інші об`єкти інфраструктури: охоронні зони інженерних мереж.

Пунктом 7 договору від 21.01.2021 передбачено, що договір укладено терміном на 5 років.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Преміум Бізнес Груп" було збільшено площу будівлі з 60,5 кв.м. до 73,9 кв.м. та зареєстровано право власності на неї шляхом подання 30.11.2021 декларації про готовність до експлуатації щодо об`єктів «реконструкція нежитлової будівлі» ДП101211217912.

За договором про встановлення довірчої власності від 05.11.2024, зареєстрованим в реєстрі за № 1470, Товариство з обмеженою відповідальністю "Преміум Бізнес Груп" (довірчий засновник) передало ОСОБА_1 (довірчий власник) на праві довірчої власності майно для забезпечення виконання зобов`язання, що викладено у п. 1 цього договору, в порядку ст. 546 Цивільного кодексу України, зокрема, але не виключно: будівлю магазину продовольчих та непродовольчих товарів літера "А", загальною площею 73,9 кв.м., розташовану за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Соборності (раніше Косіора), буд. 29р (РНОНМ 278975612110).

3. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору оренди, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння відповідною земельною ділянкою (пункт 8.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №912/2797/21; подібний висновок викладений у пункті 9.67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20).

Крім того, рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване. Цей підхід у судовій практиці є усталеним (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 83), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109), від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21 (пункт 53)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони». Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення (пункт 109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18.

Відтак, застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії) (п. 94 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19).

Так, рішення Криворізької міської ради № 153 від 23.12.2020 про надання ТОВ "Преміум Бізнес Груп" в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:02:016:0197 вичерпало свою дію виконанням, а його скасування у будь-якому не дозволить територіальній громаді міста Кривого Рогу ефективно захистити свої права.

Обрання прокурором неефективного способу захисту порушених, на його думку, інтересів територіальної громади міста Кривого Рогу є самостійною підставою для відмови у позові.

А отже, позовна вимога прокурора про визнання незаконним та скасування рішення Криворізької міської ради № 153 від 23.12.2020 в частині надання ТОВ "Преміум Бізнес Груп" в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:02:016:0197 є необґрунтованою з наведених вище підстав.

4. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (частина друга статті 331 ЦК України).

Частиною третьою статті 331 ЦК України передбачено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.

У частині четвертій статті 334 ЦК України визначено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-ІV (надалі - Закон) встановлюється, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав).

Частиною 4 ст. 18 Закону передбачено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

При цьому, у силу спеціального застереження, наведеного в частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Зміст приписів статті 376 ЦК України засвідчує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного (див. постанови від 7 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (пункти 6.31-6.33) та від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц) (пункти 53-56)).

Згідно частини 1 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Правовий аналіз наведеної норми дозволяє виділити наступні ознаки самочинного будівництва:

- об`єкт нерухомого майна збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети у встановленому порядку;

- відсутність належного дозволу чи належно затвердженого проекту для будівництва;

- створення об`єкта з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Кожна із зазначених ознак є самостійною і достатньою для того, щоб визнати об`єкт нерухомого майна самочинним будівництвом. Тому, при вирішенні спору, що виникає у зв`язку з будівництвом на земельній ділянці об`єкта нерухомості, повинно досліджуватися питання наявності дозвільної документації на будівництво спірних об`єктів і документів про виділення земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.01.2019 у справі № 915/1376/17, від 24.07.2019 у справі №910/10932/17.

Згідно з ст.ст. 375, 376 ЦК України, лише власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Відповідно до частин 1, 2 статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю, згідно зі статтями 116, 118 ЗК України, є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина перша статті 122 ЗК України).

Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на конкурентних засадах у формі аукціону здійснюється у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього кодексу (частина друга статті 127 ЗК України у редакції, чинній на час укладення спірного договору купівлі-продажу).

Земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 134 ЗК України у вказаній редакції).

Абзац другий частини другої статті 134 ЗК України у зазначеній редакції передбачав виняток із загальних вимог до конкурентного продажу земельних ділянок: не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

За змістом наведеного припису, якщо на розміщений на земельній ділянці об`єкт особа не має права власності, то підстави для застосування неконкурентних засад продажу цієї ділянки відсутні безвідносно до того, чи є цей об`єкт об`єктом незавершеного будівництва, чи завершеним об`єктом нерухомого майна, зданим в експлуатацію у встановленому законом порядку.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного суду від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20.

Згідно зі статтею 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (стаття 126 ЗК України).

Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства, обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Разом з тим необхідно враховувати, що саме по собі встановлення наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об`єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.04.2019 у справі № 910/2655/18.

5. Положеннями статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує таке втручання легітимну мету; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним такій меті.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів. Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення загального («суспільного», «публічного») інтересу, яким може бути, зокрема, інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства може становити суспільний (загальний) інтерес (рішення у справі «Tregubenko v. Ukraine» від 02.11.2004, заява № 61333/00, пункт 54).

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо добросовісна особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки пропорційності ЄСПЛ, як і з питань наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку сферу розсуду, за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало заходів втручання у право мирного володіння майном.

У рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Rysovskyy v. Ukraine» від 20.10.2011, Fortetsya, MPP v. Ukraine) від 11 червня 2020 року, "CASE OF ODESKA BUTERBRODNA KOMPANIYA, TOV v." від 12.12.2024 зазначено, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

Велика Палата Верховного Суду в постанові 12 вересня 2023 року у справі № 910/8413/21 зауважила, що зазначені вище гарантії стосуються випадків, коли, діючи добросовісно, особа набула майнове право, зокрема право власності, від держави чи територіальної громади, які діяли під впливом помилки. Тоді як недобросовісна поведінка набувача майна у приватну власність чи як його, так і відчужувача відповідного майна, не є набуттям права приватної власності під впливом помилки органу влади та не зумовлює таке набуття. Більше того, повернення власникові майна від недобросовісної особи не може становити для останньої індивідуальний і надмірний тягар.

6. Так, у даному випадку, Товариство з обмеженою відповідальністю "Преміум Бізнес Груп" за договором купівлі - продажу від 20.03.2014 придбало у ТОВ «Новий Рітейл» вже створений об`єкт нерухомого майна, розміщений на землях комунальної власності міста Кривого Рогу.

Власник земельної ділянки - Криворізька міська рада прийняла рішення від 22.04.2020 №4684 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Соборності, 29р, реєстрацію права комунальної власності на неї й надання її в оренду для розміщення будівлі магазину продовольчих та непродовольчих товарів".

На підставі цього рішення власник земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:02:016:0197 передав Товариству з обмеженою відповідальністю "Преміум Бізнес Груп" в оренду вказану земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі для розміщення будівлі магазину продовольчих та непродовольчих товарів (РНОНМ 278975612110) (договір оренди землі № 2020256 від 19.05.2020).

В подальшому, власник земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:02:016:0197 прийняв рішення від 23.12.2020 № 153 "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок юридичним особам". На підставі якого між Криворізькою міською радою (надалі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Преміум Бізнес Груп" (надалі - орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки № 2021036 від 21.01.2021 терміном дії 5 років.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Преміум Бізнес Груп" володіло об`єктом нерухомого майна (РНОНМ 278975612110) більше 10 років.

Станом на момент розгляду цієї справи, об`єкт нерухомого майна (РНОНМ 278975612110) переданий у довірчу власність Фізичній особі-підприємцю Присяжнюку Віктору Юрійовичу в якості забезпечення виконання зобов`язання з повернення грошових коштів у розмірі 1 200 000 грн.

7. З огляду на матеріали справи та характер правовідносин між сторонами, Фізична особа-підприємець Присяжнюк Віктор Юрійович є добросовісним набувачем нерухомого майна (РНОНМ 278975612110).

Докази вчинення Фізичною особою-підприємцем Присяжнюком Віктором Юрійовичем недобросовісних дій задля набуття у власність такого об`єкту нерухомого майна в матеріалах справи відсутні.

При цьому слід виокремити, що набуваючи у власність такий об`єкт відповідач-3, за наявності відповідних рішень Криворізької міської ради та укладених договорів оренди земельної ділянки, на якій цей об`єкт розташований, мав правомірні очікування на те, що об`єкт нерухомості РНОНМ 278975612110 збудований у встановленому законом порядку, а земельна ділянка під таким об`єктом - відведена Криворізькою міською радою для цієї мети.

За приписами ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Також слід зазначити, що користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:02:016:0197, на якій розміщений спірний об`єкт нерухомості, оформлено відповідним договором оренди землі. А отже, територіальна громада отримує належну плату за користування такою земельною ділянко.

За таких обставин, втручання держави у право відповідача-3 на мирне володіння майном є непропорційним і накладає на Фізичну особу-підприємця Присяжнюка Віктора Юрійовича «індивідуальний і надмірний тягар» виправлення допущеної в минулому «помилки» відповідних державних та комунальних органів.

Відтак, позовні вимоги прокурора є необґрунтованими у повному обсязі.

8. Щодо наявності правових підстав для розгляду цієї справи за правилами цивільного судочинства.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до положень частини другої цієї ж статті, право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

За статтею 45 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України а також статей 4, 45 цього Кодексу, для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 175 ГПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Наведена норма підлягає застосуванню, якщо позов подано внаслідок помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду у випадках, коли предмет спору чи суб`єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією господарських судів, або коли право чи інтерес не підлягають судовому захисту.

Як зазначено вище, за договором про встановлення довірчої власності від 05.11.2024, зареєстрованим в реєстрі за № 1470, Товариство з обмеженою відповідальністю "Преміум Бізнес Груп" (довірчий засновник) передало ОСОБА_1 (довірчий власник) на праві довірчої власності майно для забезпечення виконання зобов`язання, що викладено у п. 1 цього договору, в порядку ст. 546 Цивільного кодексу України, зокрема, але не виключно: будівлю магазину продовольчих та непродовольчих товарів літера "А", загальною площею 73,9 кв.м., розташовану за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Соборності (раніше Косіора), буд. 29р (РНОНМ 278975612110) в якості забезпечення виконання зобов`язання з повернення грошових коштів у розмірі 1 200 000 грн.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець у встановленому законом порядку.

Аналіз змісту та підстав поданого позову свідчить про те, що спір у цій справі виник саме в площині господарських правовідносин між сторонами.

Відповідно до статті 3 ГК України (в редакції, що була чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин), під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно із частиною першою статті 128 ГК України, громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

За частиною першою статті 173 ГК України, зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

За положеннями статті 51 ЦК України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до статті 52 ЦК України, фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18.

А отже, спір у цій справі належить до юрисдикції господарського суду.

9. Стосовно інших доводів сторін суд зазначає про таке.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

ЩОДО НАЯВНОСТІ ПІДСТАВ ПРЕДСТАВНИЦТВА ПРОКУРОРОМ ІНТЕРЕСІВ ДЕРЖАВИ ПІД ЧАС РОЗГЛЯДУ ДАНОГО СПОРУ:

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої).

У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Вказаний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 зроблено правовий висновок про те, що У разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.

Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб`єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.

При цьому фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор.

У даному випадку прокурор стверджує, що Криворізькою міською радою, як органом місцевого самоврядування, було порушено інтереси територіальної громади міста Кривого Рогу внаслідок прийняття спірних рішень та передачі в оренду земельної ділянки комунальної власності всупереч встановленій законом процедурі.

У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 викладено висновок про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Забезпечення дотримання фізичними та юридичними особами вимог законодавства та контроль за правомірністю передачею комунального майна у користування приватних осіб є безумовними інтересами держави.

За таких обставин, в даному випадку наявні підстави для звернення прокурора до суду за даним позовом в інтересах держави.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається прокурор, доводяться витягами з веб-сайту clarity-project.info (том 1 а.с. 29 - 36), інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 1 а.с. 37 - 40), договором купівлі - продажу (том 1 а.с. 41 - 42), договором про встановлення довірчої власності (том 1 а.с. 43 - 44), договором особистого строкового сервітуту (том 1 а.с. 45 - 46), договором оренди земельної ділянки № 2020256 від 19.05.2020 (том 1 а.с. 47 - 50), рішенням Криворізької міської ради № 4684 від 22.04.2020 (том 1 а.с. 50 - 51), договором оренди земельної ділянки № 2021036 від 21.01.2021 (том 1 а.с. 51 - 55), рішенням Криворізької міської ради № 153 від 23.12.2020 (том 1 а.с. 55 - 58), витягом з Реєстру будівельної діяльності (том 1 а.с. 58 - 61), листуванням між сторонами (том 1 а.с. 62 - 64, 71 - 73), протоколом огляду приміщення (том 1 а.с. 69 - 71), ухвалою суду у справі № 212/6309/15-к (том 1 а.с. 74 - 76).

Обставини, на які посилається відповідач-1, доводяться листом Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин Виконавчого комітету Криворізької міської ради (том 1 а.с. 125), рішеннями Криворізької міської ради (том 1 а.с. 126 - 131), договором оренди земельної ділянки № 2020256 від 19.05.2020 (том 1 а.с. 131 - 132, 133 - 135), витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 1 а.с. 132, 135), витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (т. 1 а.с. 133).

Обставини, на які посилається відповідач-2, доводяться технічним паспортом (том 1 а.с. 164), витягом з Реєстру будівельної діяльності (том 1 а.с. 164), витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 1 а.с. 165, 174), витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (т. 1 а.с. 166), витягом з інформаційно-комунікаційної системи ДПС (т. 1 а.с. 167), договором купівлі - продажу (том 1 а.с. 168), договором оренди земельної ділянки № 2021036 від 21.01.2021 (том 1 а.с. 169 - 172).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору слід покласти на прокурора.

Керуючись положеннями Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 145, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Криворізької південної окружної прокуратури (місце реєстрації: 50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Свято-Миколаївська, буд. 27; ідентифікаційний код: 0290993827) до Відповідача-1: Криворізької міської ради (місце реєстрації: 50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Молодіжна, 1; ідентифікаційний код: 33874388), Відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Бізнес Груп" (місце реєстрації: 50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, проспект Металургів, буд. 42-А; ідентифікаційний код: 39087424), Відповідача-3: Фізичної особи-підприємця Присяжнюка Віктора Юрійовича (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) про:

- скасування державної реєстрації права довірчої власності Фізичної особи - підприємця Присяжнюка Віктора Юрійовича на об`єкт нерухомого майна - магазин продовольчих та непродовольчих товарів літера А, площею 73,9 кв.м., що розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Соборності, 29р, проведеної 05.11.2024 приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Чорною О.С. (номер запису про право власності: 57424901), шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 278975612110;

- визнання незаконним та скасування рішення Криворізької міської ради № 153 від 23.12.2020 в частині надання ТОВ "Преміум Бізнес Груп" в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:02:016:0197;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 2021036 від 21.01.2021, укладеного між Криворізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Преміум Бізнес Груп" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:02:016:0197 площею 0,0129 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2107832512110, номер запису про інше речове право 40409905);

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Бізнес Груп" та Фізичної особи - підприємця Присяжнюка Віктора Юрійовича усунути перешкоди територіальній громаді міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради у праві користування та розпорядження земельною ділянкою, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Соборності, 29р, загальною площею 0,0129 га, кадастровий номер 1211000000:02:016:0197, та повернення земельної ділянки шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва: будівлі літера А, площею 73,9 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 278975612110).

Витрати зі сплати судового збору за подання позову покласти на прокурора.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 08.06.2026.

Суддя М.О. Ніколенко