Рішення № 137272486, 04.06.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" червня 2026 р. Cправа № 902/5/26

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Соболєва В.А.,

представників:

позивача - Чайки А.О.,

відповідача 1 - Сніцаренка А.А.,

у відсутності представника відповідача 2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом: Фермерського господарства "Павленко Т.М." (вул. Центральна, буд. 60, с. Ковалівка, Вінницький район, Вінницька область, 22830)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтанік" (Гайсинське шосе, буд. 2, м. Немирів, Вінницький район, Вінницька область, 22800)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Кобзаренка" (вул. Русанівська, буд. 17, смт Липова Долина(з), Роменський район, Сумська область, 42500)

про визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Господарського суду Вінницької області в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява Фермерського господарства "Павленко Т.М." до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтанік" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Кобзаренка" про визнання договору недійсним.

Ухвалою суду від 14.01.2026, з урахуванням виправлених недоліків позовної заяви, за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/5/26 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10.02.2026 о 09:30 год.

Під час підготовчого провадження у справі, строк якого протокольною ухвалою від 17.03.2026 продовжено на 30 днів з власної ініціативи суду в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України, вчинено ряд процесуальних дій:

- ухвалою суду від 17.02.2026 за клопотанням представника позивача витребувано у Державної податкової служби України та Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків інформацію (підтвердження), чи виписувалася та чи була зареєстрована в ЄРПН податкова накладна ТОВ "Завод Кобзаренка" на проведену господарську операцію 19.12.2023 року із реалізації Бункера накопичувача перевантажувального ПБН-20 загальною вартістю 950000 грн, в т.ч. ПДВ 158333,33 грн, на ТОВ "Алтанік" згідно договору купівлі-продажу №620 від 18.12.2023 року;

- Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків надано інформацію на виконання вимог ухвали суду (а.с. 193-194, т. 1);

- протокольними ухвалами від 07.05.2026 залишено без розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 01-30/4005/26 від 23.04.2026), а також відхилено заяву позивача про зміну предмета позову (вх. № 01-30/4547/26 від 06.05.2026);

- за клопотанням представника позивача (вх. № 01-30/4550/26 від 06.05.2026) долучено до матеріалів справи копію ухвали Немирівського районного суду від 21.01.2026 у справі № 930/127/26 про скасування постанови дізнавача СД ВП №5 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції Літовчука О.В. від 02.12.2025 про закриття кримінального провадження № 12024025070000023 внесеного до ЄРДР 17.02.2024 (а.с. 6-11, т. 2).

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито таку стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 04.06.2026 о 09:30 год., про що 07.05.2026 постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.

На визначений час у судове засідання 04.06.2026 з`явилися представники позивача та відповідача 1, які підтримали викладені письмово позиції по суті спору на підтримання та заперечення позову відповідно. Повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи відповідач 2 (шляхом доставки ухвали від 28.04.2026 до Електронного кабінету ЄСІТС) правом участі у судовому засіданні не скористався.

В обґрунтування заявленого позову позивач вказує на правомірне набуття права власності на перевантажувальний бункер накопичувач ПБН-20 (S/N 401 62), який в межах договору застави від 30.06.2023 за № PL 23-403/28-2 Фермерським господарством "Павленко Т.М." як майновим поручителем був переданий в заставу АТ "ОТП Банк". Поряд з цим Фермерське господарство "Павленко Т.М." зазначає, що в подальшому зазначене майно незаконно перейшло у володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтанік" за договором купівлі-продажу №620 від 18.12.2023 (спірний договір), укладеним із Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод Кобзаренка".

Як стверджує позивач, спірний договір є фіктивним правочином, справжнім наміром якого було не здійснення реальної господарської операції, а створення штучного документального підґрунтя для легалізації володіння бункером ПБН-20, який належить Фермерському господарству "Павленко Т.М.", що слугувало підставою для позовної вимоги про визнання такого договору недійсним.

У поданому поясненні по суті спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Алтанік" заперечує проти заявленого позову у повному обсязі. Зокрема зазначає, що позивач у даному спорі обрав неефективний спосіб захисту, оскільки задоволення позовних вимог не спричинить будь-яких змін для Фермерського господарства "Павленко Т.М.", яким заявлено лише немайнові вимоги про визнання недійсним оскаржуваного договору, стороною якого позивач не є.

За твердженням відповідача 1, навіть у випадку застосування судом двосторонньої реституції як наслідку визнання оскаржуваного договору недійсним - це також у будь-який спосіб не призведе до змін у майновому становищі позивача. Водночас відповідачі по справі не є боржниками щодо позивача та останній не обґрунтовує пред`явлені позовні вимоги намаганням вивести бункер-накопичувач з власності ТОВ "Завод Кобзаренка" з метою уникнення звернення стягнення на нього. При цьому, з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, Товариство з обмеженою відповідальністю "Алтанік" вказує, що визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині першій статті 2 ГПК України (частині першій статті 2 ЦПК України).

Відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Кобзаренка" на позовну заяву до суду не надійшло, що в силу приписів ч. 2 ст. 178 та ч. 9 ст. 165 ГПК України не є перешкодою для вирішення судом спору за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

10.06.2019 між ТОВ "Украгрозапчастина" (постачальник) та Фермерським господарством "Павленко Т.М." (покупець) укладено договір №В1-1001391 поставки сільськогосподарських машин (далі - Договір поставки).

Додатком №1/1 до Договору поставки (специфікація) від 10.06.2019 погоджено найменування сільськогосподарських машин - перевантажувальний бункер накопичувач ПБН-20, ціну - 731050,00 грн.

Згідно із платіжними дорученнями №83 від 11.06.2019, №87 від 18.07.2019, №110 від 01.11.2019 позивач здійснив оплату в загальній сумі 731050,00 грн на користь ТОВ "Украгрозапчастина" згідно з рахунком №В1-00000986 від 10.06.2019.

На виконання умов Договору поставки ТОВ "Украгрозапчастина" поставило позивачу Накопичувач на суму 731050,00 грн згідно з видатковою накладною №УА-000007083 від 15.07.2019 та актом приймання-передачі №УА-000007083 від 15.07.2019.

За договором застави №23-403/28-2 від 30.06.2023 (далі - Договір застави) позивач передав Накопичувач у заставу АТ "ОТП БАНК". У Договорі застави зазначено, що Накопичувач знаходиться за адресою: м. Немирів, вул. Соборна, 231.

Вказані обставини встановлені рішенням Господарського суду Вінницької області від 25.11.2024 у справі № 902/25/24(902/1531/23), яке набрало законної сили 07.04.2025 згідно із постановою Північно-західного апеляційного господарського суду у вказаній справі, про що в ЄДРСР міститься відповідна відмітка.

В силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Поряд з цим 18.12.2023 між ТОВ "Завод Кобзаренка" як продавцем та ТОВ "Алтанік" як покупцем укладено договір купівлі-продажу № 620, предметом продажу якого визначено Перевантажувальний бункер-накопичувач ПБН-20, загальна вартість якого складає 950000,00 грн., в т.ч. ПДВ 158 333,33 грн.

19.12.2023 відповідно до видаткової накладної № 5545, акту прийняття-передачі машини серія АА №001051 постачальник ТОВ "Завод Кобзаренка", в особі менеджера Макарчук Яни Іванівни, передав, а покупець ТОВ "Алтанік", в особі директора Матієнка Василя Михайловича, прийняв Бункер накопичувач перевантажувальний ПБН-20, серійний номер 040345, рік випуску 2023 в кількості 1 шт. загальною вартістю 950 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 158333,33 грн.

З посиланням на матеріали кримінального провадження №12024025070000023 від 17.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України, Фермерське господарство "Павленко Т.М." стверджує про умисне підроблення документів для створення видимості законного придбання бункера з метою залишення його у володінні Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтанік".

Також позивач зазначає про відсутність доказів перерахування грошових коштів Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтанік" на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Кобзаренка" в розмірі 950 000 грн за перевантажувальний бункер - накопичувач ПБН-20. При цьому акцентує увагу, що згідно інформації, яка міститься в базах єдиного державного реєстру юридичних осіб, реєстрі платників податку на додану вартість (ПДВ) - ТОВ "Алтанік" (код ЄДРПОУ 32006768) не зареєстроване платником податку на додану вартість, інформація про реєстрацію відсутня в базі.

Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків на виконання вимог ухвали суду від 17.02.2026 повідомило, що станом на 05.03.2026 згідно з даними наявними в інформаційно-комунікаційних системах податкових органів інформація щодо реєстрації в ЄРПН податкової накладної ТОВ "Завод Кобзаренка" на покупця ТОВ "Алтанік" згідно договору купівлі-продажу №620 від 18.12.2023 відсутня.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого він не є, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин. На цьому наголосила Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду при розгляді справи № 910/12787/17 (постанова від 16.10.2020).

Як підтримано у вказаній постанові, під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Положеннями ст. 16 ЦК України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, дійшовши висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. При цьому, вирішуючи господарський спір, суд повинен дотримуватися певного алгоритму дій, а саме, з`ясувати, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18.

Такі ж правові висновки, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 та від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 22.08.2018 у справі №925/1265/16, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом, вважаючи, що його права порушено фактом укладення між відповідачами спірного договору та стверджуючи, що такий договір є фіктивним правочином, справжнім наміром якого було не здійснення реальної господарської операції, а створення штучного документального підґрунтя для легалізації володіння бункером ПБН-20, який належить Фермерському господарству "Павленко Т.М.".

Отже, основним аргументом позивача є те, що відповідачі за фактом укладення договору купівлі-продажу №620 від 18.12.2023 незаконно заволоділи перевантажувальним бункером накопичувачем ПБН-20, власником якого є Фермерське господарство "Павленко Т.М.".

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 Цивільного кодексу України). Указані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Згідно із статтею 387 ЦК України власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

За встановлених обставин справи, суд приходить до висновку, що право позивача було порушено не фактом укладення спірного договору, а фактом заволодіння належним Фермерському господарству "Павленко Т.М." майном внаслідок дій відповідачів.

Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 1 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 та № 911/3749/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17.

Отже, належним та ефективним способом захисту прав позивача у даному спорі є подання віндикаційного позову - про витребування відповідного майна у Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтанік". У разі, якщо спірне майно в натурі не збережено, Фермерське господарство "Павленко Т.М." не позбавлене права на подання позову про відшкодування збитків, що гарантує можливість отримати відповідне відшкодування.

Обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)), що в свою чергу виключає як необхідність надання судом оцінки будь-яким іншим аргументам позивача, так і необхідність подальшого дослідження підстав для визнання недійсним договору.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т. ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи із оцінки наявних у справі доказів на предмет їх належності та допустимості, а також із дослідження кожного із них окремо та у сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об`єктивного з`ясування обставин справи, приходить до висновку, що позовна вимога у даній справі не відповідає належному та ефективному способу захисту порушеного права позивача, тому не підлягає задоволенню по суті.

Отже, у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із відмовою в задоволенні позову витрати на сплату судового збору в сумі 2662,4 грн за подання позовної заяви залишаються за позивачем.

Керуючись ст. ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 2662,4 грн залишити за позивачем.

3. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Оскільки в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Повне рішення складено 10 червня 2026 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи.