Рішення № 137272471, 05.06.2026, Погребищенський районний суд Вінницької області

Справа № 143/472/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2026 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Тітової Т. Л.,

за участю секретаря Затоковенко Т. О.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду в місті Погребище Вінницької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У квітні 2026 року ТОВ «Бізнес позика» в особі представника Лебідь К. В. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 18 030 грн та понесених судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.11.2025 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 шляхом обміну електронними повідомленнями, укладено договір № 548254-КС-003 про надання кредиту,

Того ж дня відповідач прийняв пропозицію щодо укладення договору на умовах, визначених офертою, шляхом введення одноразового ідентифікатора, направленого позивачем через телекомунікаційну систему на номер телефону відповідача НОМЕР_1 .

Відповідно до умов договору позичальнику надано кошти в розмірі 7 000 грн на засадах строковості, повернення та платності, а позичальник зобов`язався повернути отримані кошти та сплатити проценти за користування кредитом.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, перерахувавши кредитні кошти в розмірі 7 000 грн, на банківську картку відповідача, реквізити якої були зазначені ним при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті - № 4314-1402-1398-2934.

Однак відповідач належним чином умови кредитного договору від 10.11.2025 № 548254-КС-003 не виконав, здійснивши лише часткове погашення заборгованості, у зв`язку із чим станом на 07.04.2026 утворилася заборгованість у розмірі 18 030 грн, яка складається із: 7 000 грн прострочена заборгованість за тілом кредиту, 6 860 грн заборгованість за процентами, 670 грн заборгованість за комісією та 3 500 грн заборгованості за процентами відповідно до ст. 625 ЦК України.

У зв`язку з наведеним позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати.

Ухвалою судді від 28.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін; задоволено клопотання позивача про витребування доказів з АТ «ПУМБ» (а. с. 88, 89).

Відповідач, у встановлений ухвалою про відкриття провадження строк, відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з вимогами ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку позовного провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки учасники справи не висловили заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд, з урахуванням положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України, розглянув справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та оцінивши їх відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 10.11.2025 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 шляхом обміну електронними повідомленнями, укладено договір № 548254-КС-003 про надання кредиту (Споживчий кредит Електронна форма) (а. с. 17-26).

Того ж дня ТОВ «Бізнес позика» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 548254-КС-003 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) (а. с. 27-37), яку останній прийняв (а. с. 38-47).

З метою підписання договору ТОВ «Бізнес позика» направило ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-1431 на номер телефону НОМЕР_2 , зазначений ним в анкеті в особистому кабінеті (а. с. 49).

Вказаний одноразовий ідентифікатор був введений відповідачем, що підтверджується візуальною формою послідовності дій клієнта ОСОБА_1 (а. с. 48).

Згідно з паспортом споживчого кредиту відповідач був ознайомлений з умовами кредитування, загальними витратами, орієнтовною вартість кредиту, порядком його повернення, а також штрафними санкціями у разі прострочення платежів, після чого підписав документ одноразовим індентифікатором UA-6697 (а. с. 14-16).

Відповідно до п. 2.1 Договору № 548254-КС-003 про надання кредиту від 10.11.2025 ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 711 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика.

Згідно п. 2.3, 2.8 строк кредиту 16 тижнів, строк дії договору до 02.03.2026.

За умовами договору стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1%, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку терміну договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку (п. 2.4 договору).

Комісія за видачу кредиту: 1 400 грн. Комісія перераховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту. Розмір комісії, встановлений цим пунктом договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір комісії не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку (п. 2.5 договору).

Відповідно до п. 2.9 орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 14 218 грн 24 коп.

Загальні витрати за кредитом: 7 218 грн 24 коп. (п. 2.10 договору).

Орієнтована реальна річна процентна ставка: 9 780,38 процентів (п. 2.11 договору).

Дата видачі кредиту 10.11.2025. Дата повернення кредиту 02.03.2026 (п. 2.13, 2.14 договору).

Договір містить графік платежів, припускаючи, що позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься знижена процентна ставка (п. 4.2.2 договору).

Сторонами в п. 4.2.2 договору погоджено графік платежів, відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів за період з 24.11.2025 по 02.03.2026.

Приймаючи умови договору, відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомлений з його умовами, повністю розуміє їх зміст, суть та обсяг зобов`язань, а також погоджується неухильно дотримуватися умов договору, уклавши його на підставі вільного волевиявлення. (п. 11.4.4 договору).

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі та надав позичальнику грошові кошти в розмірі 7 000 грн шляхом їх перерахування на банківську картку відповідача № НОМЕР_3 , що підтверджується анкетою клієнта ОСОБА_1 від 09.04.2026 (а. с. 49) та підтвердженням здійснення переказу грошових коштів відповідно до умов кредитного договору № 548254-КС-003 від 10.11.2025 (а. с. 49 на звороті).

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 548254-КС-003 про надання кредиту ОСОБА_1 станом на 09.04.2026 утворилась заборгованість в розмірі у розмірі 18 030 грн, що складається з суми прострочених платежів: за тілом кредиту 7 000 грн, за процентами 6 860 грн, за комісією 670 грн та суми заборгованості за процентами відповідно до ст. 625 ЦК України 3 500 грн.

Відповідачем ОСОБА_1 частково сплачено заборгованість за кредитом у розмірі 1 780 грн, з яких: за кредитом 0 грн, за відсотками 1 050 грн, за комісією 730 грн, за процентами за ст. 625 ЦК України 0 грн (а. с. 11, 12).

Відповідно до довідки про стан заборгованості станом на 09.04.2026 за кредитним договором № 548254-КС-003 від 10.11.2025 за ОСОБА_1 обліковується заборгованість в розмірі 18 030 грн, яка складається з суми прострочених платежів: за тілом кредиту 7 000 грн, за процентами 6 860 грн, за комісією 670 грн та суми заборгованості за відсотками відповідно до ст. 625 ЦК України 3 500 грн (а. с. 13).

На виконання вимог ухвали від 28.04.2026 АТ «ПУМБ» направило до суду повідомлення від 11.05.2026 № КНО-07.8.5/7989БТ, що на ім`я ОСОБА_1 в банку була випущена платіжна картка № НОМЕР_3 до рахунку № НОМЕР_4 та виписку до вказаного рахунку в електронній формі за період з 10.11.2025 по 02.03.2026, який містить зарахування на суму 7 000 грн.

Згідно з випискою по рахунку № НОМЕР_3 (IBAN НОМЕР_4 ), який належить ОСОБА_1 , на вказаний рахунок 10.11.2025 зараховано 7 000 грн. Відповідачем за період з 10.11.2025 по 02.03.2026 здійснювались банківські операції зі зняття та поповнення рахунку.

Оцінивши подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовну вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

У ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено законом або договором, або розірвання договору, сплата неустойки.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

У ч. 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8, 12 ст. 11 зазначеного Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електрону комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 зазначив, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту Інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи на підставі поданих доказів, які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, свідчать про те, що ОСОБА_1 не виконав у повному обсязі передбачених кредитним договором обов`язків з повернення одержаних в якості кредиту грошових коштів та сплати процентів за користування кредитом, що відповідно до закону та умов договору порушило права позивача.

Відповідачем не спростовано факт користування наданими за договором кредитними коштами, а також не подано заперечень щодо отримання позики.

Крім того, як убачається з розрахунку заборгованості, відповідач здійснив часткове погашення кредитної заборгованості у розмірі 1 780 грн, що додатково підтверджує факт укладення кредитного договору та користування кредитними коштами (а. с. 11, 12).

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 03.06.2020 (справа №295/1204/17) закон не містить вичерпного переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків. У цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Факт отримання відповідачем коштів підтверджується випискою з його банківського рахунку, згідно з якою дата та сума надходження коштів 10.11.2025 відповідають умовам кредитного договору, а номер банківської картки збігається з карткою, зазначеною відповідачем при укладенні договору.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано.

Також, відповідно до розрахунку заборгованості, позивачем нараховано проценти відповідно до ст. 625 ЦК України у сумі 5 060 грн (а. с. 11-13.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що:

- на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі № 910/8349/22);

- на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд зауважує, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан неодноразово було продовжено та він діє до теперішнього часу.

З урахуванням викладеного, нарахування ТОВ «Бізнес позика» штрафних санкцій у сумі 3 500 грн є безпідставним.

Також надаючи оцінку нарахуванню позивачем комісії за надання кредиту у розмірі 1 400 грн відповідно до пункту 2.5 договору, суд виходить з такого.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку чи іншої фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту і, відповідно, така умова не є нікчемною.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 20 вересня 2024 року у справі № 331/2974/23 (провадження № 61-7620св24).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача за кредитним договором від 10.11.2025 № 548254-КС-003, яка підлягає стягненню на користь ТОВ «Бізнес позика» становить 14 530 грн, з яких: 7 000 грн сума прострочених платежів за тілом кредиту; 6 860 грн сума прострочених платежів за процентами; 670 грн сума прострочених платежів за комісією.

При цьому відповідачем суду не надано власного розрахунку погашення заборгованості, який би спростовував або ставив під сумнів розрахунок позивача.

Також відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження належного виконання умов договору.

За змістом ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі

застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Згідно із платіжною інструкцією № 9762 від 09.04.2026 позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» в розмірі 2 662 грн 40 коп., із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (а. с. 10 на звороті).

Ціна позову становить 18 030 грн. За наслідками розгляду справи судом стягнуто із відповідача на користь ТОВ «Бізнес позика» 14 530 грн, що становить 81% відсотків від ціни позову.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 2 156 грн 50 коп.

Керуючись статтями 2, 5, 10, 141, 258, 259, 263-265, 279, 351, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за договором про надання кредиту від 10.11.2025 № 548254-КС-003 у розмірі 14 530 (чотирнадцять тисяч п`ятсот тридцять) грн, з яких: 7 000 грн сума прострочених платежів за тілом кредиту; 6 860 грн сума прострочених платежів за процентами; 670 грн сума прострочених платежів за комісією.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 156 (дві тисячі сто п`ятдесят шість) грн 50 коп.

Сторони у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: б-р Лесі Українки, 26, офіс 411, м. Київ, 01133;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 09.06.2026.

Суддя