Ухвала суду № 137271808, 08.06.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/16418/26

Провадження № 1-кс/761/10968/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року

слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

власника майна ОСОБА_3

прокурора ОСОБА_4

представника власника майна ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №12023105100000950, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 04.05.2023 року, -

В С Т А Н О В И В:

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №12023105100000950, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 04.05.2023 року.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що у провадженні СД ВП №1 Шевченківського УП ГУ Національної поліції у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження №12023105100000950, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 04.05.2023 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.

24.05.2023 року нежитлове приміщення НОМЕР_1 площею 187.1 кв.м., що розташоване на 8-му поверсі будинку АДРЕСА_1 визнано речовим доказом в рамках вищезазначеного кримінального провадження.

Відповідно до отриманої інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно власником нежитлового приміщення 15/1 (площею 187,1 кв.м.), будинку АДРЕСА_1 являється ТОВ «ТАРКО ГРАНД», код ЄДРПОУ: 39423635.

Таким чином, з метою збереження речових доказів орган досудового розслідування просить накласти арешт на нежитлове приміщення НОМЕР_1, загальною площею 187.1 кв.м., що розташоване на восьмому поверсі будинку АДРЕСА_1, з забороною розпорядження, користування та проведення будь-яких будівельних робіт на даному майні.

Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовольнити на підставі наведених у ньому доводів.

Представник власника майна ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечувала щодо даного клопотання та просила відмовити у задоволенні.

Власник майна ОСОБА_3 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання та долучив до матеріалів справи письмові заперечення, в яких зазначив, що клопотання є безпідставним і необґрунтованим, оскільки його подання спрямоване на створення штучних перешкод у користуванні та розпорядженні належним йому об`єктом нерухомого майна.

Вислухавши доводи учасників, дослідивши клопотання, додані до нього матеріали кримінального провадження, а також долучені письмові заперечення, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 131, 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Положеннями ч. 2 ст. 170 КПК України визначено, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Так, судом встановлено, що у провадженні СД ВП №1 Шевченківського УП ГУ Національної поліції у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження №12023105100000950, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 04.05.2023 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.

24.05.2023 року нежитлове приміщення НОМЕР_1 площею 187.1 кв.м., що розташоване на 8-му поверсі будинку АДРЕСА_1 визнано речовим доказом в рамках вищезазначеного кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за обставинами вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, з метою забезпечення кримінального провадження та збереження вилученого майна, яке відповідає ознакам речових доказів згідно ст. 98 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що наявні достатні підстави для арешту вказаного майна з метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, знищення, передачі чи відчуження.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, слідчим суддею не встановлено.

При цьому, слідчий суддя зазначає про те, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є арешт майна. Тож, підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчого судді не виникає.

Водночас будь-яке втручання у право власності має здійснюватися не лише на законних підставах, а й переслідувати легітимну мету та бути необхідним для досягнення завдань кримінального провадження. Хоча у даному кримінальному провадженні наявні законна мета та завдання, які можуть обґрунтовувати втручання у право власності, їх досягнення можливе без застосування такого заходу, як обмеження права користування нерухомим майном, яке є предметом розгляду даного клопотання.

З урахуванням наведеного судом не встановлено достатніх підстав для обмеження права користування нежитловим приміщенням НОМЕР_1, загальною площею 187,1 кв. м, розташованим на восьмому поверсі будинку АДРЕСА_1.

Таким чином, оскільки органом досудового розслідування не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про необхідність застосування такого обмеження, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання прокурора в частині обмеження права користування зазначеним нежитловим приміщенням.

На підставі викладеного та керуючись ст. 98, 131-132, 170-173, 309-310, 392-393, 395, 532 КПК України, слідчий суддя -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №12023105100000950, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 04.05.2023 року - задовольнити частково.

Накласти арешт на нежитлове приміщення НОМЕР_1, загальною площею 187.1 кв.м., що розташоване на восьмому поверсі будинку АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 730961080000), право власності зареєстровано за ТОВ «ТАРКО ГРАНД», код ЄДРПОУ 39423635, з забороною розпорядження та проведення будь-яких будівельних робіт щодо зазначеного майна, без обмеження права користування ним.

На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_6