Рішення № 137271647, 10.06.2026, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/3748/25

Провадження № 2/132/528/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"10" червня 2026 р. місто КАЛИНІВКА

Калинівський районний суд Вінницької області у складі: головуючого судді СЄЛІНА Є.В., при секретарі судового засідання РИБАК І.Ю., за участі: представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 адвоката ПРИМАКОВОЇ В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Хмільницького району Вінницької області, цивільну справу № 132/3748/25 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Калинівської міської ради Вінницької області про визнання права на земельну ділянку в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до Калинівського районного суду Вінницької області з позовом до Калинівської міської ради про визнання права на земельну ділянку в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування своїх вимог позивачі зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їхній батько ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить право на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,1393га., розташовану на території колишньої Чернятинської сільської ради Калинівського району Вінницької області, кадастровий номер 0521689000:02:002:0155, яка належала померлому на підставі Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0302526 від 25.12.1996 року. Позивачі, як спадкоємці за законом, звернулися до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, проте отримали відмову через неможливість підтвердження права власності спадкодавця на земельну ділянку. Зокрема, у розпорядженні органу влади, на підставі якого виділялася земельна ділянка, виявлено розбіжність у написанні прізвища спадкодавця (« ОСОБА_5 » замість « ОСОБА_6 »), а також відсутність оформленого Державного акта на право власності на земельну ділянку. Посилаючись на норми ст. ст. 1216, 1218, 1223, 1261, 1268 ЦК України, позивачі просять визнати за кожним із них у порядку спадкування за законом право на 1/3 частку земельної ділянки площею 3,1393га. (кадастровий номер 0521689000:02:002:0155), що належала спадкодавцю на підставі Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0302526 від 25.12.1996 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2025 року, визначено склад суду з розгляду цивільного позову: головуючого суддю Сєліна Є.В.

Ухвалою судді Калинівського районного суду Вінницької області Сєліна Є.В. від 12.11.2025 року, відкрито провадження за позовом, визначено здійснити його розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Відповідно до ухвали Калинівського районного суду Вінницької області від 18.05.2026 року, закрите підготовче провадження у справі, призначено її до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, до суду не з`явилися, залучили до участі у справі в якості представника адвоката Примакову Валентину Валентинівну (ордер на надання правничої допомоги серії АВ № 1243317, виданий 04.11.2025 року на підставі договору про надання правничої допомоги № 3 від 04.11.2025 року, яким повноваження адвоката не обмежуються).

Представник позивачів адвокат Примакова В.В. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач уповноважений представник Калинівської міської ради, а саме головний спеціаліст-юрисконсульт відділу правового забезпечення та з питань управління персоналом міської ради Гончар Т., яка діяла на підставі довіреності від 02.05.2025 року № 03-09/628, подала заяву про розгляд справи за відсутності представника міської ради, який проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Суд, заслухавши вступне слово представника позивачів, з`ясувавши обставини, на які позивачі посилаються як на підставу своїх вимог, дослідивши в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються, прийшов до наступних висновків.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Відповідно до статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

За частиною першою статті 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

Згідно з частинами першою, третьою статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частини четвертої статті 1268 ЦК України, малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницької області помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 20.04.2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області.

Як вбачається із копії сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0302526, виданого 25.12.1996 року Калинівською районною державною адміністрацією Вінницької області на підставі рішення цієї адміністрації від 10.12.1996 року № 480, ОСОБА_4 належало право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Нива», розміром 3,68 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

З матеріалів витребуваної судом спадкової справи № 97/2025 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 слідує, що його діти (позивачі у даній справі): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до приватного нотаріуса Калинівського районного нотаріального округу Вінницької області Варламова О.І. із відповідними заявами про прийняття спадщини, залишеної після смерті батька.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 24.06.2025 року № 234/02-31, приватний нотаріус Хмільницького районного нотаріального округу Вінницької області Варламов О.В. відмовив ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, площею 3,1393 гектарів в межах згідно з планом, під кадастровим номером 0521689000:02:002:0155, у зв`язку з відсутністю документа, що підтверджує право власності спадкодавця ОСОБА_4 на вищезазначену земельну ділянку.

Нотаріусом встановлено, що згідно Витягу з державного земельного кадастру від 07.04.2025 року за № НВ-9957557212025, інформація про оформлення Державного акту на право власності на земельну ділянку в Державному земельному кадастрі відсутня.

Відповідно до інформації з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно від 24.06.2025 року № 432568849, право власності на земельну ділянку під кадастровим номером 0521689000:02:002:0155 не зареєстроване.

Питання набуття членом КСП права на земельну частку (пай) та перехід його у спадщину є предметом регулювання спеціального законодавства України.

Згідно зі статтею 5 Земельного Кодексу України 1990 року (далі - ЗК України 1990 року), земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб`єктами права колективної власності на землю є у тому числі колективні сільськогосподарські підприємства. Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників. Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна, та статутом відповідного колективного підприємства. За відсутності спадкоємців переважне право на земельну частку мають члени цих підприємств, кооперативів і товариств.

Право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право (частина перша статті 22 ЗК України 1990 року).

Статтею 23 ЗК України 1990 року визначено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» колективне сільськогосподарське підприємство (далі - підприємство) є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.

Частиною першою статті 3 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» визначено, що підприємство створюється за бажанням громадян на добровільних засадах на їх загальних зборах. Створення підприємства не обумовлюється будь-якими рішеннями державних, господарських та інших органів.

Членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів (частина перша статті 5 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»). Отже, членство у колективному сільськогосподарському підприємстві не виникає автоматично, воно може виникнути лише внаслідок волевиявлення особи стати членом такого підприємства та оформлення в установленому статутом порядку свого статусу.

Відповідно до Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, зокрема пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Стаття 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначає, що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай). Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай) (частини перша-друга статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»).

Відповідно до сталої практики Верховного Суду, член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку (див.: постанови Верховного Суду: від 03 травня 2023 року у справі № 541/1512/21 (провадження № 61-3067св22), від 06 грудня 2023 року у справі № 190/391/22 (провадження № 61-9705св23), від 31 липня 2024 року у справі № 175/2757/21 (провадження № 61-11544св23), від 08 січня 2025 року у справі № 712/2967/23 (провадження № 61-8074св24), від 18 лютого 2026 року у справі № 701/82/24 (провадження № 61-14707св25).

Отже, під час вирішення спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин ЗК України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».

У постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року № 294/1094/17 зазначено, що головним критерієм для одержання права на земельну частку (пай) є факт членства громадянина в колективному сільськогосподарському підприємстві на момент реєстрації державного акта на право колективної власності на землю. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18 червня 2020 року у справі № 685/1373/17, від 15 червня 2021 року у справі № 743/961/20.

У постанові Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі № 175/2757/21 вказано, що право особи на земельну частку (пай) виникає за наявності трьох умов: - одержання КСП державного акта на право колективної власності на землю; - перебування такої особи в членах КСП на час передачі державного акта; - включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю.

Вказаний висновок узгоджується із висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 02 березня 2020 року у справі № 573/813/19-ц, від 13 травня 2020 року у справі № 627/66/17, від 20 травня 2020 року у справі № 384/642/17, від 02 вересня 2020 року у справі № 530/311/19, від 22 жовтня 2020 року у справі № 149/2978/18, від 16 грудня 2020 року у справі № 637/672/19-ц, від 23 грудня 2020 року у справі № 609/1117/18, від 16 червня 2021 року у справі № 137/1642/19.

Таким чином, у разі отримання КСП «Нива» державного акта на право колективної власності на землю, умовою набуття права на земельну частку (пай) відповідно до Указу Президента України № 720/95 є перебування ОСОБА_4 в членах КСП «Нива» на час передачі державного акта та включення його до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю.

Як вбачається з наявної копії сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0302526 від 25.12.1996 року, він виданий на ім`я ОСОБА_4 на підставі рішення Калинівської районної державної адміністрації Вінницької області від 10.12.1996 року № 480.

Натомість, згідно відомостей про державну реєстрацію земельної ділянки, які 19.12.2019 року були внесені до Державного земельного кадастру Відділом у Калинівському районі Міжрегіонального управління у Калинівському та Липовецькому районах Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, власником (користувачем) земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,1393 гектарів, що розташована на території Чернятинської сільської ради Калинівського району Вінницької області, кадастровий номер 0521689000:02:002:0155, зазначений ОСОБА_4 . При цьому, підставою для виникнення цього права зазначено: Рішення органу виконавчої влади від 19.08.2002 року № 238.

В матеріалах справи наявне розпорядження голови Калинівської районної державної адміністрації Вінницької області Браніцького Ю. від 19.08.2002 року № 238 «Про передачу у приватну власність земельних часток (паїв)», відповідно до якого, затверджено технічну документацію з поділу земель колективної власності колишнього колективного сільськогосподарського підприємства «Нива» села Чернятин, розроблену Державним підприємством «Вінницький регіональний центр державного земельного кадастру». Визначено передати членам колишнього колективного сільськогосподарського підприємства «Нива» села Чернятин безкоштовно у приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельні частки (паї) із земель колективного власності відповідно до проекту поділу, погодженого розпорядженням голови Калинівської районної державної адміністрації від 16.06.2002 року за № 177 в розмірах згідно з додатком. Також визначено видати громадянам членам господарства державні акти на право приватної власності на землю взамін сертифікатів на право на земельну частку (пай).

Згідно списку громадян СТОВ «Нива», яким виділяються земельні частки (паї) в натурі на території Чернятинської сільської ради, який є Додатком до розпорядження голови районної державної адміністрації від 19.08.2002 року № 238, земельна частка (пай) виділений громадянину ОСОБА_4 за номером сертифікату 0302190 (номер земельної ділянки 311; площа 3,14).

Позивачами не доведено жодними належними та допустимими доказами те, що ОСОБА_4 (згідно списку громадян СТОВ «Нива», якому була виділена земельна частка (пай) в натурі на території Чернятинської сільської ради відповідно до розпорядження голови Калинівської районної державної адміністрації Вінницької області Браніцького Ю. від 19.08.2002 року № 238 «Про передачу у приватну власність земельних часток (паїв)»), та ОСОБА_4 (на ім`я якого був виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0302526 від 25.12.1996 року), є однією і тією ж особою.

Окрім цього, громадянину ОСОБА_4 видавався сертифікат за номером 0302190, натомість ОСОБА_4 був виданий сертифікат за номером 0302526.

Отже, вищенаведені документи містять істотні та неусунуті суперечності щодо особи власника земельної частки (паю), правовстановлюючих документів та підстав виникнення права власності на земельну ділянку, що унеможливлює висновок суду про належність спірного майна спадкодавцю та, відповідно, про наявність підстав для визнання за позивачами права на спадкове майно.

Зокрема, із сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0302526 від 25.12.1996 року вбачається, що він виданий на ім`я ОСОБА_4 на підставі рішення Калинівської районної державної адміністрації від 10.12.1996 року № 480.

Водночас, відповідно до відомостей Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки кадастровий номер 0521689000:02:002:0155, власником (користувачем) земельної ділянки зазначено ОСОБА_4 , а підставою виникнення права визначено розпорядження Калинівської районної державної адміністрації від 19.08.2002 року № 238.

Таким чином, у наявних документах містяться різні анкетні дані особи, а саме різні прізвища: « ОСОБА_6 » та « ОСОБА_5 ». Зазначена розбіжність не може бути визнана очевидною технічною опискою, оскільки вона міститься у правовстановлюючих документах різного часу та різного походження, а також супроводжується іншими істотними невідповідностями щодо реквізитів документів, які посвідчують право на земельну частку (пай).

Більше того, розпорядження голови Калинівської районної державної адміністрації від 19.08.2002 року № 238 та додаток до нього свідчать, що земельна частка (пай) в натурі була виділена саме ОСОБА_4 , при цьому вказано інший сертифікат на право на земельну частку (пай) № 0302190. Натомість позивачі обґрунтовують свої вимоги сертифікатом серії ВН № 0302526, виданим ОСОБА_4 .

Отже, між документами існує не лише розбіжність у написанні прізвища особи, а й невідповідність щодо реквізитів самого правовстановлюючого документа, оскільки:

сертифікат, на який посилаються позивачі, має номер 0302526;

у розпорядженні № 238 та додатку до нього зазначений сертифікат 0302190;

будь-яких доказів того, що зазначені номери належать одному і тому ж сертифікату або що один із них є результатом технічної помилки, матеріали справи не містять.

Крім того, позивачами не надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував тотожність осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_4 . Зокрема, відсутні документи органів РАЦС, архівні довідки, довідки органів місцевого самоврядування, матеріали паювання земель колективної власності, рішення суду про встановлення факту належності правовстановлюючого документа чи інші докази, які б беззаперечно підтверджували, що зазначені в документах особи є однією і тією ж особою.

Також заслуговує на увагу і те, що підстави виникнення права, зазначені у відповідних документах, є різними. Сертифікат серії ВН № 0302526 виданий на підставі рішення районної державної адміністрації від 10.12.1996 року № 480, тоді як державна реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі здійснена із посиланням на розпорядження районної державної адміністрації від 19.08.2002 року № 238, яке стосується передачі у приватну власність земельних ділянок та видачі державних актів взамін сертифікатів на право на земельну частку (пай). При цьому саме у розпорядженні № 238 відсутні відомості про ОСОБА_4 та сертифікат № 0302526, натомість містяться відомості про іншу особу ОСОБА_4 та інший сертифікат № 0302190.

Належних, допустимих та достатніх доказів того, що земельна ділянка кадастровий номер 0521689000:02:002:0155 була сформована саме на підставі сертифіката серії ВН № 0302526, виданого ОСОБА_4 , та що ОСОБА_4 і ОСОБА_4 є однією особою, позивачами не подано.

За таких обставин суд позбавлений можливості достеменно встановити належність спірної земельної ділянки спадкодавцю, а існуючі суперечності у документах мають істотний характер та не можуть бути усунуті шляхом припущень.

Слід зазначити, що сам факт видачі сертифіката на право на земельну частку (пай) не усуває необхідності встановлення підстав виникнення відповідного права.

Як зазначено вище, для визнання права на земельну частку (пай) необхідним є доведення сукупності таких обставин:

існування державного акта на право колективної власності на землю;

перебування особи у членах КСП на момент його видачі;

включення особи до списку членів КСП, який додавався до державного акта.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що відсутність доказів перебування особи у членах КСП та включення її до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю, виключає можливість визнання права на земельну частку (пай) в судовому порядку.

Матеріали цивільної справи не містять Державного акта на право колективної власності на землю, виданого КСП (СТОВ) «Нива».

Позивачами не надано належних та допустимих доказів перебування спадкодавця ОСОБА_4 в членах КСП (СТОВ) «Нива», та включення його до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю, що є умовою набуття ним права на земельну частку (пай) відповідно до викладених вище вимог законодавства України.

Таким чином, позивачами всупереч положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України не доведено, що ОСОБА_4 , як спадкодавець набув за життя право на земельну частку (пай) у КСП (СТОВ) «Нива».

Оскільки право на земельну частку (пай) у спадкодавця за життя не виникло, то воно не могло увійти до складу спадщини, яка відкрилася після його смерті.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15 квітня 2026 року у справі № 541/1983/24 (провадження № 61-931св26).

Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З урахуванням вищенаведеного, у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Калинівської міської ради Вінницької області про визнання права на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, необхідно відмовити.

За частинами першою третьою статті 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи необмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, суд не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 572/2515/15-ц, від 25 травня 2022 року у справі № 675/2136/19, від 02 листопада 2023 року у справі № 592/7624/22.

Визнання позову у даній справі відповідачем суперечить вимогам закону, а тому з урахуванням зазначених вище норм ЦПК України та висновків Верховного Суду визнання позову Калинівською міською радою Вінницької області не може бути прийнятим.

За приписами частин першої-третьої, п`ятої статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст.ст.223, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Калинівської міської ради Вінницької області про визнання права на земельну ділянку в порядку спадкування за законом залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя