Рішення № 137271644, 10.06.2026, Іллінецький районний суд Вінницької області

Справа № 131/478/26

Провадження № 2/131/297/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 р. м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Шелюховського М.В.,

за участю секретаря судового засідання Курман Ю.М.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Іллінці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб: Служби у справах дітей Іллінецької міської ради, Військової частини НОМЕР_1 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

До Іллінецького районного суду Вінницької області звернувся ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб: Служби у справах дітей Іллінецької міської ради, Військової частини НОМЕР_1 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у Позивача народився син ОСОБА_3 , мати дитини ОСОБА_4 .

ОСОБА_3 народився з діагнозом атрезія жовчовивідних шляхів та гостра печінкова недостатність, його прооперували в ранньому дитинстві за методикою Касаї.

Дитині найближчим часом потрібна трансплантація печінки та найкращий шанс, якщо батько стане донором. Таким чином, його батько потрібен в Данії Національному центрі трансплантації Rigshospitalet для подальшого обстеження та досліджень.

Позивач є законним представником (опікуном) дитини з інвалідністю, що підтверджується Посвідченням НОМЕР_2 та є отримувачем Державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, згідно заяви №100000000025004 від 28.08.2025.

Після початку військової агресії російської федерації Позивач мобілізований та з 08.03.2022 проходить військову службу в складі ІНФОРМАЦІЯ_2 військової частини НОМЕР_1 польова пошта НОМЕР_3 та є учасником бойових дій.

Місцезнаходження матері дитини наразі невідомо, так як з моменту мобілізації батька вона залишила своє місце проживання в АДРЕСА_1 та на даний час імовірно знаходиться на тимчасово окупованій території в Луганській області, де проживала на той час її матір.

З урахуванням обставин, викладених вище, з урахуванням стану здоров`я дитини, яка потребує трансплантації печінки та беручи що єдиним донором є Позивач позовна заява про встановлення факту самостійного виховання та перебування на утриманні дитини забезпечить саме дотримання якнайкращих інтересів дитини, тому Позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 06 квітня 2026 року позовна заява прийнята до розгляду за правилами загального позовного провадження, відкрито провадження та призначене підготовче судове засідання.

28 квітня 2026 року до суду надійшло пояснення представника третьої особи Військової частини НОМЕР_1 , в якому вказано, що враховуючи предмет позову по справі №131/478/26 військова частина НОМЕР_1 просить суд ухвалити рішення, яке б відповідало вимогам процесуального закону щодо законності та обгрунтованості з наданням належної оцінки належності, допустимості, достатності та достовірності доказів, наданих сторонами справи.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, проте подав до суду заяву, в якій підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить їх задовільнити, а справу слухати у його відсутність, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення по справі у разі, якщо відповідач не з`явиться в судове засідання.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явилась, про місце та час розгляду справи була повідомлена належним чином у встановленому законом порядку.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Іллінецької міської ради в судове засідання не з`явився, проте подав до суду заяву, в якій просить розглядати справу у їх відсутність, проти задоволення позовних вимог не заперечує з огляду на їх відповідність інтересам дитини.

Представник третьої особи - Військової частини НОМЕР_1 в судове засідання не з`явився, проте подав до суду заяву, в якій просить слухати справу у його відсутність.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані письмові докази в їх сукупності, суд вважає заявлені вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження та найменування № НОМЕР_4 від 26 квітня 2017 року(а.с.33-34), виданим ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , де його батьками записані ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Згідно виписки Вібекс Брікс Крістенсон, головного дитячого гепатолога та ОСОБА_9 головного дитячого хірурга Відділення для дітей та підлітків з хірургічними захворюваннями (Джуліан Маріс Вей 10, 2100 Копенгаген) від 16 травня 2024 року(а.с.8-10), ОСОБА_3 народився з діагнозом атрезія жовчовивідних шляхів та гостра печінкова недостатність, його прооперували в ранньому дитинстві за методикою Касаї, і тепер кишечник з`єднаний безпосередньо з печінкою з ризиком холангіту та утворення рубцевої тканини в печінці. Після операції функція печінки покращилася. Тепер йому, найближчим часом, потрібна трансплантація печінки. Через обмежену кількість донорів, особливо для дітей, найкращий шанс стати донором це якщо батько віддасть частину своєї печінки. Його батько потрібен в Данії Національному центрі трансплантації Rigshospitalet для подальшого обстеження та досліджень.

Як видно з протоколу операції (а.с.28-30) ОСОБА_10 24.03.2017 р. виконана операція гапатопортоентеростомія KJKD50 та протоколу операції (а.с.26-27) ОСОБА_10 11.04.2017 р. виконана повторна операція після гастроентерологічної операції KJWW96.

Згідно рішення обласної лікувально-консультативної комісії № 621(а.с.31-32) ОСОБА_10 виставлено діагноз: Атрезія жовчних проток, стан після оперативних корекцій, 24.03.2017 гепатонормоентероскопія, 11.04.2017 повторне оперативне втручання за методом касаї к72, гепатоцелюлярна недостатність I ступеню к91.3, спайкова хвороба органів черевної порожнини (стан після оперативних втручань у періоді новонародженості) та 14.08.2025 прийнято рішення про надання державної соціальної допомоги терміном до 18 річного віку (до 02.02.2035) та визначено індивідуальну програму реабілітації дитини-інваліда.

Відповідно до Виписки з історії хвороби №11582 Вінницької обласної дитячої лікарні (а.с.6-7) ОСОБА_11 має діагноз Основний: Q44,2 Атрезія жовчних проток. Стан після оперативних лікувань (24.03.2017 р.- Гепатопортоентеростомія, 11.04.2017 р. повторна операція після Гепатопортоентеростомії за методом Касаї). Ускладнення: К72.1 Хронічна печінкова недостатність. К91.3 Спайкова хвороба органів черевної порожнини (стан після оперативних втручань у періоді новонародження).

Згідно до витягів з реєстру територіальної громади (а.с.11-12) ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до акту обстеження сімейного стану ОСОБА_1 від 27.08.2025 року встановлено, що ОСОБА_1 здійснює догляд за дитиною-інвалідом ОСОБА_11 , інших осіб, що можуть здійснювати догляд за дитиною-інвалідом не має.

Згідно посвідчення НОМЕР_2 (а.с.25) ОСОБА_1 є законним представником (опікуном) дитини з інвалідністю ОСОБА_11 та є отримувачем Державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, згідно заяви №100000000025004 від 28.08.2025(а.с.16-17).

У відповідності до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як вбачається із ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У відповідності до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, як встановлено судом, позивач та відповідач мають дитину ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає та перебуває по теперішній час на утриманні батька.

При цьому, судом встановлено, що місце проживання матері дитини ОСОБА_2 , станом на 08.12.225 року зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 (інформація зазначена на дату оформлення заяви-анкети для внесення інформації до Єдиного демографічного реєстру у зв`язку з оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон).

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995), ратифікованої Постановою ВР УРСР від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно ст. 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. При цьому, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до положень ст. 18 Конвенції батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини, найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Як зазначено у п. 100 рішення ЄСПЛ у справі «Мамчур проти України», яке набуло статусу остаточного 16.10.2015, при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Статтею 8 Законом України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

У відповідності з вимогами ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги доправ та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину.

Суд ураховує правову позицію, яка міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 у справі № 201/5972/22, згідно якої доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом (п. 84). Такий факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини (п. 85). Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини (п. 87).

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації з 08.03.2022 року по теперішній час, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 23.02.2026 р. №327 (а.с.14) та відповідно до посвідчення НОМЕР_5 (а.с.40) ОСОБА_1 є учасником бойових дій.

Встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком неповнолітньої дитини необхідне позивачу для захисту прав та інтересів дитини, а саме для проведення дитині операції з трансплантації печінки, донором якої має стати батько, а також його прав та інтересів як батька, який самостійно займається вихованням і утриманням неповнолітньої дитини, серед іншого, права на звільнення з військової служби.

Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»- військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Згідно абз. 9 п.3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється, під час дії військового стану, при умові: виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність, за умови що такі особи не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати.

Відповідно до абзацу 7 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час воєнного стану військовослужбовці в разі виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов`язані її виховувати.

Разом з тим, як зазначили судді Великої Палати Верховного Суду, викладаючи спільну окрему думку щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22, з огляду на встановлений статтею 65 Конституції України конституційний обов`язок захищати Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, надаючи оцінку доводам і доказам у вказаній категорії справ стосовно самостійного виховання і утримання одним з батьків дитини, суди мали б обережно застосовувати таку процедуру, не допускаючи ситуацій, за яких виникав би сумнів у пред`явленні позовів військовозобов`язаних/ військовослужбовців з метою штучного створення умов та обставин, які могли б бути підставою для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» та/або звільнення з військової служби на підставі частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Тому, оцінюючи доводи і докази, які підтверджують факт самостійного виховання особою дитини, суди мали б досліджувати обставини (події), які є виключними (непереборними/винятковими/неординарними/особливими) у конкретних життєвих ситуаціях (наприклад: особа, яка розлучена та самостійно здійснює обов`язки по вихованню та утриманню дитини, в той час коли інший з батьків позбавлений фактичної змоги виконувати свої обов`язки; батько або матір не беруть участі у вихованні та утриманні дитини або зникли, проте не визнані судом безвісно відсутніми або такими, що позбавлені батьківських прав; якщо один з батьків перебуває на окупованій території, в полоні і не може фактично виховувати та утримувати дитину тощо).

Обставини, які встановлені судом у рамках розгляду цієї справи на підставі досліджених у судовому засіданні належних, допустимих, достовірних і достатніх у своїй сукупності доказів, підтверджують факт самостійного виховання та утримання позивачем неповнолітньої дитини.

З урахуванням викладеного, з метою якнайкращого забезпечення інтересів неповнолітньої дитини сторін, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для його задоволення.

Відповідно до п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Щодо вирішення питання про судові витрати, суд виходить з наступного.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено 1331,20 грн. судового збору, при цьому, він просить суд залишити судові витрати за ним, тому суд дійшов висновку про залишення судових витрат за позивачем.

На підставі наведеного, відповідно до ст.3,18,27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією50/155Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995),ратифікованої Постановою ВР УРСР від 27.02.1991, ст. 150, 160,161 СК України, Закону України «Про охорону дитинства», Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб: Служби у справах дітей Іллінецької міської ради, Військової частини НОМЕР_1 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини задовольнити.

Встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителем АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , дитини інваліда ОСОБА_11 .

Судові витрати залишити за позивачем.

Копію цього рішення невідкладно надіслати сторонам.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ;

Третя особа: Служба у справах дітей Іллінецької міської ради, ЄДРПОУ 43993220, адреса: Вінницька область, Вінницький район, м. Іллінці, вул. Соборна, буд. 18;

Третя особа: Військова частина НОМЕР_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_4 .

Суддя: