Рішення № 137271452, 01.05.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

ун. № 759/9007/25

пр. № 2/759/831/26

01 травня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

під головуванням судді Сенько М.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Кульбовської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про застосування наслідків нікчемності правочину, треті особи: Чотирнадцята київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 ,

встановив:

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (див. свідоцтво про смерть).

До майна померлої ОСОБА_4 в Чотирнадцятій київській державній нотаріальній конторі 04 жовтня 2024 року почато спадкову справу №431/2024.

З огляду на спадкову справу вбачається, що за спадщиною звернулись троюрідна сестра померлої ОСОБА_3 , яка приймає спадщину за законом, та ОСОБА_1 , яка приймає спадщину за заповітом ОСОБА_4 від 13.12.2021 року, що посвідчений державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Основенко Л.М. за реєстровим № 4-495, спадкова маса складається з права власності на квартиру АДРЕСА_1 , що набута спадкодавицею в порядку приватизації державного житлового фонду на підставі розпорядження Органу приватизації державного житлового фонду Київського державного авіаційного заводу "Авіант" від 08.09.1997 року №1503 (див. свідоцтво про право власності на житло).

25.03.2025 року державний нотаріус Мітрохіна В.Є. винесла постанову про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Однією з підстав для відмови, як це наведено в постанові, є наявність заповіту ОСОБА_4 від 19.03.2024 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шуст Г.Д. за реєстровим №821, який вчинено на користь ОСОБА_2 .

Заяви ОСОБА_2 про прийняття спадщини матеріали спадкової справи до майна померлої ОСОБА_4 не містять.

ОСОБА_1 в квітні 2025 року заявила позов до ОСОБА_2 , за яким просила застосувати наслідки нікчемності заповіту ОСОБА_4 від 19.03.2024 року, скасувавши запис про реєстрацію цього заповіту в Спадковому реєстрі.

Позов обґрунтовано тим, що спірний заповіт було складено не ОСОБА_4 , а іншою особою, з використанням підробленого паспорту, де зокрема замінене фото спадкодавиці на фото іншої особи, тобто позов мотиваний тим, що спірний заповіт є нікчемним. Наявність спірного заповіту перешкоджає позивачці прийняти спадщину.

Провадження відкрите відповідно до ухвали судді від 02.05.2025 року, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 02.06.2025р., на задоволення заяви сторони позивачки, до участі у справі в якості третьої особи було залучено ОСОБА_3 .

Відзиву на позов та інших заяв по суті спору не надходило.

Ухвалою суду від 19.08.2025р. у справі призначено судову портретну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, у зв`язку з чим провадження у справі було зупинене.

Після проведення експертизи, ухвалою суду від 11.02.2026 року провадження було відновлене.

Більше заяв клопотань по суті спору не надходило.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися.

З огляду на те, що у справі достатньо даних про права та взаємини сторін, суд знаходить за можливе ухвалити заочне рішення на наявних доказах.

Суд, дослідивши письмові докази дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Згідно ч. 2 ст. 1247 ЦК України, заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу».

За висновком експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру С.С. Какоткіна від 22.01.2026 р. за № СЕ-19/111-25/68219-ФП фотографії в копії паспорта на ім`я гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та в документі «Форма № 1» на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зображені різні особи.

При цьому, в якості порівняльного зразка судом надано експерту оригінал заяви ОСОБА_4 про видачу паспорту громадянина України форми №1 з вклеєною фотографією, яка надійшла на виконання ухвали суду з Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області.

Виявлені експертом розбіжні ознаки стійкі, суттєві, утворюють індивідуальну сукупність, яких достатньо для категоричного висновку про те, що у зображеннях осіб №№ 1,2 (копії паспорту та оригіналі заяві про видачу паспарту) зображені різні особи.

Даний висновок учасниками процесу не поставлено під сумнів, а тому саме цей висновок суд кладе в основу рішення.

Разом з тим, матеріали справи не містять даних про особу ОСОБА_2 , окрім тих, що зазначені в спірному заповіті, відсутні також дані про його взаємини зі спадкодавицею, правом на відзив, як це наведено вище, ОСОБА_2 не скористався.

За таких обставин та доказів суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 не виявляла волю відповідно до спірного заповіту, і не вчинювала дій на юридичне оформлення цього заповіту, а відповідно цей заповіт в силу ст. 203 ч. 1, ст. 215 ч.2 ЦК України є нікчемним, тобто таким, що не породжує правових наслідків.

Статтею 216 ЦК України, разом з іншим, встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Між тим, згідно зі ст. 1254 ч.4 ЦК України, якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу.

Дана норма закону є спеціальною і не охоплює поняття нікчемності правочину.

На переконання суду, при нікчемності другого заповіту слід вести мову не про відновлення чинності першого заповіту, а про те, що вчинення наступного нікчемного заповіту, не може скасовувати попередній заповіт.

Такий правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 473/1878/19, провадження № 61-20469сво19, а саме в ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного. Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, рецисорний позов). Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Тлумачення статті 216 та 1254 ЦК України свідчить, що частина четверта статті 1254 ЦК України стосується тільки тих випадків, за яких новий заповіт визнано недійсним через дефект волі заповідача на підставі статті 225 ЦК України (заповідач у момент вчинення заповіту не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними) чи статті 231 ЦК України (заповіт вчинено під впливом насильства), дія попереднього заповіту відновлюється; частина четверта статті 1254 ЦК України розрахована тільки на визначення правових наслідків недійсності оспорюваного заповіту (відповідно до статей 225 і 230 ЦК України) і не регулює впливу нікчемності заповіту на відновлення попереднього заповіту; частина четверта статті 1254 ЦК України не може регулювати правові наслідки нікчемності заповіту, оскільки нікчемний заповіт не породжує будь-який правовий результат. При нікчемності другого заповіту слід вести мову не про відновлення чинності першого заповіту, а про те, що вчинення наступного нікчемного заповіту, не може скасовувати попередній заповіт; положення частини четвертої статті 1254 ЦК України є виключенням із загального правила про наслідки недійсності правочину, а отже, за аналогією застосовані бути не можуть. Також немає підстав застосовувати аналогію закону (частина перша статті 8 ЦК України), оскільки питання наслідків нікчемності правочину (у тому числі й заповіту, як одностороннього правочину) врегульовані частинами першою та другою статті 216 ЦК України».

Отже, позивачка, за обставин справи, вправі вимагати відновлення прав в порядку застосування наслідків нікчемного правочину відповідно до ст. 216 ЦК України.

Суд погоджується із запропонованим позивачкою способом поновлення порушеного права, а саме відновити право шляхом скасування відповідного запису про реєстрацію цього заповіту в Спадковому реєстрі, оскільки цей спосіб узгоджується з наказом Міністерства юстиції України від 17 жовтня 2000 року N 51/5 «Про Єдиний реєстр заповітів та спадкових справ», та з Порядком державної реєстрації заповітів, спадкових договорів і заведених спадкових справ у Спадковому реєстрі, що затверджений постановою КМ України від 11.05.2011р. №491, і це дозволить позивачці прийняти спадщину на підставі заповіту ОСОБА_4 від 13.12.2021 року, що посвідчений державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Основенко Л.М. за реєстровим № 4-495, за підстав його чинності.

За такого рішення, судовий збір, що сплачений позивачем на забезпечення розгляду справи, має бути йому відшкодований відповідачем відповідно і на підставі ст. 141 ЦПК України.

Заяви про відшкодування інших витрат на розгляд справи позивачкою не подано.

Заходів забезпечення позову судом не вживалось.

На підставі вказаних в рішенні норм закону, керуючись ст.ст. 10-13, 77-80, 259, 263-265, 281, 282 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про застосування наслідків нікчемності правочину задовольнити.

В порядку застосування наслідків недійсного правочину, скасувати запис про реєстрацію в Спадковому реєстрі заповіту ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка народилася в м. Самара, Росія, РНОКПП НОМЕР_1 ), що посвідчений 19.03.2024 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шуст Г.Д. за реєстровим №821.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп. судового збору.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Можливість отримати інформацію щодо справи, учасники справи мають на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет. Веб-адреса сторінки: http://sv.ki.court.gov.ua.

Головуючий Сенько М.Ф.