Рішення № 137267623, 10.06.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2026 року Чернігів Справа № 620/3965/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі також відповідач, ГУНП в Чернігівській області), у якому просить:

визнати протиправним та скасувати наказ по особовому складу Начальника Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 19.02.2026 року № 128 о/с про призначення майора поліції ОСОБА_1 інспектором взводу № 2 роти № 1 (безпілотних систем) батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП, установивши йому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 посадовий оклад у розмірі 2400 гривень, надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції в розмірі 40% посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби, звільнивши його з посади начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції № 1 (м. Бахмач) Ніжинського районного управління поліції ГУНП, з 23 лютого 2026 року;

поновити майора поліції ОСОБА_1 на посаді начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції № 1 (м. Бахмач) Ніжинського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом ГУНП в Чернігівській області по особовому складу № 128 о/с від 19.02.2026 майора поліції ОСОБА_1 (0096799) на підставі частини 1 та 8 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» призначено інспектором взводу № 2 роти № 1 (безпілотних систем) ГУНП, установивши йому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 посадовий оклад у розмірі 2400 гривень, надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції в розмірі 40% посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби, звільнивши його з посади начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції № 1 (м. Бахмач) Ніжинського районного управління поліції ГУНП, з 23 лютого 2026 року. Позивач зазначає, що згоди на його переміщення з посади начальника сектори кримінальної поліції відділення поліції № 1 (м. Бахмач) Ніжинського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області на посаду інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Чернігівській області - не надавав. Також вказує на нерівнозначність посади.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Головне управління Національної поліції України в Чернігівській області подало до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначило, що обов`язок належної організації роботи ГУНП в Чернігівській області області покладено на начальника ГУНП в Чернігівській області, який на підставі подання ГУНП про призначення на посаду ОСОБА_1 від 18.02.2026 та рапорту т.в.о. заступника начальника Головного управління начальника кримінальної поліції ГУНП в Чернігівській області полковника поліції Василя Приходька від 18.02.2026, а також враховуючи те, що необхідність призначення позивача на посаду інспектора взводу № 2 роти № 1 (безпілотних систем) батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Чернігівській області, штатний розпис, якого станом на 18.02.2026 року мав значний некомплект 7 % від штатної чисельності (12 вакантних посад), що не дозволяло виконувати повноцінно та в повному об`ємі завдання, які в період дії воєнного стану покладено на поліцейських батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Чернігівській області, призначив позивача на вказану посаду спірним наказом. На думку відповідача, твердження позивача про відсутність об`єктивних підстав для призначення його на посаду інспектора взводу № 2 роти № 1 (безпілотних систем) батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Чернігівській області, яка у силу частини 2 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» є рівнозначною посаді начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції № 1 (м. Бахмач) Ніжинського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області, не відповідають дійсності. Відповідач також зазначив, що на період введення в Україні воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та/або інших держав проти України, згода поліцейського на переміщення на іншу посаду, не є обов`язковою за умови, якщо це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади, що повністю відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 31.01.2025 року по справі №520/16482/23. Відповідно до Переліку посад молодшого та середнього складу поліції і відповідних їм граничних спеціальних звань, затвердженого наказу Національної поліції України від 04.12.2015 №142, посадам «начальник» сектору кримінальної поліції відділення поліції № 1 (м. Бахмач) Ніжинського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області» і «інспектор взводу № 2 роти № 1 (безпілотних систем) батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП» відповідає граничне спеціальне звання «майор поліції» і під час проходження служби на вказаних посадах позивач отримував грошове забезпечення в однакових розмірах. Щодо стягнення витрат на надання професійної правничої допомоги у сумі 16000 грн, то на думку відповідача вказана сума не відповідає критеріям розумності та не є співмірною із складністю справи та обсягом наданих послуг. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.05.2026 клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду у справі № 620/3965/26 повернуто без розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 проходив службу на посаді начальника сектора кримінальної поліції відділення поліції № 1 (м. Бахмач) Ніжинського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області, звання: майор.

Відповідно до копії рапорту т.в.о. заступника начальника Головного управління-начальника кримінальної поліції ГУНП в Чернігівській області полковника поліції Василя Приходько від 18.02.2026, поданого до начальника ГУНП в Чернігівській області полковника поліції Івана Іщенка, керуючись винятковою службовою необхідністю, просить призначити майора поліції ОСОБА_1 (0096799), начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції № 1 (м. Бахмач) Ніжинського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області, на посаду інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Чернігівській області, відповідно до статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» (а.с.17).

18.02.2026 т.в.о. заступник начальника Головного управління-начальника кримінальної поліції ГУНП в Чернігівській області полковника поліції Василь Приходько звернувся до начальника ГУНП в Чернігівській області полковника поліції Івана Іщенка з поданням про призначення на посаду інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Чернігівській області майора поліції ОСОБА_1 , начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції № 1 (м. Бахмач) Ніжинського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області в порядку ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію» (а.с.15).

Відповідно до копії витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 19.02.2026 № 128 о/с «По особовому складу» відповідно до частин 1 та 8 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» призначено майора поліції ОСОБА_2 (0096799) інспектором взводу № 2 роти № 1 (безпілотних систем) батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП, установивши йому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 посадовий оклад у розмірі 2400 гривень, надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції в розмірі 40% посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби, звільнивши його з посади начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції № І (м. Бахмач) Ніжинського районного управління поліції ГУНП, з 23 лютого 2026 року. Підстава: рапорт ОСОБА_3 від 18 лютого 2026 року, подання ГУНП в Чернігівській області про призначення на посаду ОСОБА_1 від 18 лютого 2026 року (а.с.16).

Вважаючи протиправним наказ відповідача від 19.02.2026 №128 о/с, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі також Закон № 580-VIII).

За визначенням у статті 1 Закону № 580-VIII Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Частина перша статті 17 Закону № 580-VIII закріплює, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно частини першої статті 8 Закону № 580-VIII поліція діє виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

За нормами частини першої статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

За нормами частин третьої та четвертої статті 59 Закону № 580-VIII рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до пункту 8 частини десятої статті 62 Закону № 580-VIII поліцейський може бути переміщений по службі залежно від результатів виконання покладених на нього обов`язків та своїх професійних, особистих якостей.

Стаття 65 Закону №580-VIII визначає порядок та підстави переміщення поліцейських.

Відповідно до частини першої статті 65 Закону №580-VIII переміщення поліцейських здійснюється:

1) на вищу посаду - у порядку просування по службі;

2) на рівнозначні посади: для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби; за ініціативою поліцейського; у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації; у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби); за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону;

3) на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський: у зв`язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; через службову невідповідність - на підставі висновку атестації з урахуванням професійних і особистих якостей; за ініціативою поліцейського; як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри, відповідно до статті 87 цього Закону;

4) у зв`язку із зарахуванням на денну форму навчання за державним замовленням, у тому числі до магістратури, ад`юнктури та докторантури закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання.

Приписами частини другої статті 65 Закону №580-VIII встановлено, що посада вважається вищою, якщо за нею штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліції, нижчою, якщо передбачене нижче спеціальне звання поліції, та рівнозначною, якщо передбачене таке саме спеціальне звання поліції.

Умовами частини сьомої статті 65 Закону №580-VIII передбачено, що переведення є формою переміщення поліцейських, яке здійснюється у разі, якщо звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних керівників.

Згідно з частиною восьмою статті 65 Закону №580-VIII переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.

Поліцейські зобов`язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади.

Переведення поліцейського здійснюється на підставі наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та наказу про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський.

Крім того, відповідно до статті 60 Закону №580-VIII відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.

За приписами частини дев`ятої статті 65 Закону № 580-VIII переведення поліцейського здійснюється на підставі наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та наказу про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський. Переведення поліцейського, якого зарахованого на денну форму навчання за державним замовленням до закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, до відповідного закладу освіти для подальшого проходження служби здійснюється на підставі наказу про його звільнення із займаної посади в органі (закладі, установі) поліції.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на час розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.

Статтею 2 названого Указу (викладеною в редакції Указу Президента № 254/2023 від 01.05.2023) наказано військовому командуванню разом з військовими адміністраціями, органами виконавчої влади, правоохоронними органами та за участю органів місцевого самоврядування запроваджувати і здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи правового режиму воєнного стану, реалізовувати повноваження, необхідні для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.

За визначенням у статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до покладених на неї завдань, поліція, зокрема бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості (пункт 24 частини першої статті 23 Закону №580-VIII).

За положеннями частини другої статті 24 Закону №580-VIII у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь в обороні України, у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.

За результатами аналізу з`ясованих у справі обставин і наведених норм права, суд зазначає наступне.

По-перше, суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.05.2023 у справі №620/3663/19, зокрема, стосовно згоди поліцейського на переміщення на рівнозначну посаду, про те, що серед підстав для переміщення поліцейських на рівнозначні посади пункт 2 частини першої статті 65 Закону №580-VIII безпосередньо виділяє лише одну підставу для такого переміщення, яка враховує побажання поліцейського, а саме - переміщення за ініціативою поліцейського.

Так, Верховний Суд резюмував, що згода поліцейського є необхідною також при переміщенні його по службі у зв`язку зі скороченням штатів (частина друга статті 68 Закону №580-VIII); а в усіх інших випадках підставою переміщення визначено певні обставини або рішення певних органів, настання (прийняття) яких не залежать від волі поліцейського, в тому числі переміщення для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби. Також зазначено, що пункт 2 частини першої статті 65 Закону №580-VIII передбачає єдине правило щодо можливості переміщення поліцейських на рівнозначні посади в інтересах служби, не відокремлюючи випадки такого переміщення в межах однієї місцевості (населеного пункту) чи в іншу місцевість.

Також суд погоджується із доводами відповідача про те, що відсутність у Законі №580-VIII норми про обов`язковість згоди поліцейського на переміщення в іншу місцевість на рівнозначну посаду для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби, вказує не про неврегульованість цих правовідносин нормами спеціального законодавства, а про їхнє вирішення у спосіб, відмінний від правового регулювання трудових відносин відповідно до норм трудового законодавства.

Суд зважає і на те, що Законом від 15.03.2022 №2123-IX частину другу статті 60 Закону №580-VIII викладено в новій редакції, згідно з якою відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.

Тобто, зміни в спеціальному законодавстві з питань проходження служби в поліції, що відбулися з 01.05.2022, виключили можливість субсидіарного застосування норм трудового законодавства до регулювання порядку переміщення поліцейських, усунувши таким чином неоднозначне застосування відповідних норм права у спірних правовідносинах.

Щодо посилань позивача на постанови Верховного Суду від 11.08.2020 у справі № 620/2624/19 та від 17.10.2019 №420/5192/18, то спірні відносини у таких випадках мали місце за іншого законодавчого врегулювання (до набрання чинності Законом України від 15.03.2022 №2123-IX), а також стосувалися питання переведення на нерівнозначні посади, у зв`язку із чим до уваги не беруться.

Доводи позивача стосовно відсутності його згоди на переміщення, суд оцінює критично.

З цього приводу суд зазначає, що побажання поліцейського необхідне лише у випадку переміщення поліцейських на рівнозначні посади за ініціативою поліцейського (пункт 2 частини 1 статті 65 Закону №580-VIII) та при переміщенні його по службі у зв`язку зі скороченням штатів (частина 2 статті 68 Закону № 580-VIII).

В усіх інших випадках підставою переміщення визначено певні обставини або рішення певних органів, настання (прийняття) яких не залежать від волі поліцейського, в тому числі переміщення для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України 23.11.2016 №1235 затверджено Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції (надалі - Порядок №1235).

Згідно з п.1 розділу II Порядку №1235, підставою для видання наказів по особовому складу є такі зміни в службовій діяльності, серед іншого, як переміщення по службі.

Відповідно до п.2 розділу III Порядку №1235, підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу. Переліком визначено, що документами з питань проходження служби є: рапорт (заява), що пишеться власноручно у довільній формі; подання про призначення на посаду; подання про встановлення додаткових видів грошового забезпечення.

Судом встановлено, що 18.02.2026 т.в.о. заступника начальника Головного управління - начальника кримінальної поліції ГУНП в Чернігівські області полковник поліції Василь Приходько звернувся до начальника ГУНП в Чернігівській області Івана Іщенка з поданням про призначення на посаду інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Чернігівській області майора поліції ОСОБА_1 , начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції № 1 (м. Бахмач) Ніжинського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області в порядку ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію». У вказаному поданні зазначено наступне:

«За час служби в органах Національної поліції України ОСОБА_1 зарекомендував себе з позитивного боку кваліфікованим співробітником.

Має належну теоретичну підготовку, значний досвід практичної роботи в органах внутрішніх справ і Національної поліції, відзначається належною працездатністю. В професійній діяльності переважно відповідальний та обов`язковий, проявляє наполегливість у досягненні поставленої мети, здатний вирішувати завдання, які потребують організаторських здібностей.

На поточний момент існує некомплект посад в батальйоні поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Чернігівській області, особовий склад якого виконує завдання з відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України на території Донецької області. Враховуючи повномасштабну військову агресію російської федерації проти України та дію на території держави воєнного стану, комплектування батальйону є одним з найбільш пріоритетних завдань Головного управління, виконання якого безпосередньо впливає на обороноздатність країни. Загальна кількість вакантних посад поліцейських БПОП (стрілецький) ГУНП складає 12 або 7%.

Наявність вільних посад вкрай негативно впливає на бойових завдань батальйоном, створюючи додаткове навантаження на поліцейських, які несуть службу.

Враховуючи надзвичайну важливість питання, комплектування батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП, керуючись винятковою службовою необхідністю, виходячи з інтересів служби та з метою покращення стану службової діяльності даного підрозділу, прийнято рішення про переміщення майора поліції ОСОБА_1 , начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції № 1 (м. Бахмач) Ніжинського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області, на рівнозначну вакантну посаду інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Чернігівській області.

У відповідності до частини 8 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» (зі змінами) поліцейські зобов`язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу,установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади. Згідно зі статтею 32 Кодексу законів про працю України (зі змінами), не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості.

Враховуючи вищевикладене, з метою забезпечення належного виконання завдань, поставлених перед структурними підрозділами ГУНП в Чернігівській області під час дії воєнного стану, виходячи з інтересів служби, керуючись статтею 65 Закону України «Про Національну поліцію», порушено клопотання про призначення: майора поліції ОСОБА_1 (0096799) на посаду інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Чернігівській області, установивши йому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 посадовий оклад в розмірі 2400 гривень, надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції в розмірі 40 %, з дати призначення на посаду».

Відповідно до копії рапорту т.в.о. заступника начальника Головного управління-начальника кримінальної поліції ГУНП в Чернігівській області полковника поліції Василя Приходько від 18.02.2026 поданого до начальника ГУНП в Чернігівській області полковника поліції Івана Іщенка, керуючись винятковою службовою необхідністю, просить призначити майора поліції ОСОБА_1 (0096799), начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції № 1 (м. Бахмач) Ніжинського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області, на посаду інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Чернігівській області, відповідно до статті 65 Закону України «Про Національну поліцію».

Таким чином, переведення позивача на посаду було зумовлене необхідністю забезпечити ефективне та безперервне надання поліцейських послуг під час дії воєнного стану на території Донецької області.

Отже, спеціальне законодавство, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, не вимагало згоди поліцейського при прийнятті рішення про його переміщення в інтересах служби на рівнозначну посаду у цю або іншу місцевість.

Таким чином, інтересами служби, що зумовили переведення позивача, була необхідність забезпечити ефективне та безперервне надання поліцейських послуг під час дії воєнного стану на території Донецької області.

Щодо доводів позивача про переміщення його не на рівнозначну посаду, суд звертає увагу на таке.

Приписами частини другої статті 65 Закону № 580-VIII посада вважається вищою, якщо за нею штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліції, нижчою, якщо передбачене нижче спеціальне звання поліції, та рівнозначною, якщо передбачене таке саме спеціальне звання поліції.

Зі змісту статті 65 Закону №580-VIII переміщення поліцейського на рівнозначну посаду в поліції з метою забезпечення більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби, можливе за умови, якщо спеціальне звання за займаною ним посадою відповідає спеціальному званню посади, на яку він переміщується.

Відповідно до частини другої статті 80 Закону № 580-VIII граничні спеціальні звання молодшого, середнього складу поліції за штатними посадами встановлюються керівником поліції.

Судом встановлено, що на день прийняття оскаржуваного наказу від 19.02.2026 № 128 о/с майор поліції ОСОБА_1 обіймав посаду начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції № 1 (м. Бахмач) Ніжинського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області.

Спірним наказом позивача переведено на посаду інспектора взводу № 2 роти № 1 (безпілотних систем) ГУНП.

Відповідно до листа Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 27.04.2026 встановлено, що відповідно до Переліку посад молодшого та середнього складу поліції і відповідних їм граничних спеціальних звань, затвердженого наказом Національної поліції України від 04.12.2015 №142, посадам «начальник» сектору кримінальної поліції відділення поліції № 1 (м. Бахмач) Ніжинського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області» і «інспектор взводу № 2 роти № 1 (безпілотних систем) батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП» відповідає граничне спеціальне звання «майор поліції». Зазначене також підтверджується довідкою від 27.04.2024 № 315/124/21/01-2026.

Щодо доводів позивача про те, що в оскаржуваному наказі Головного управління Національної поліції в Чернігівській області не зазначено конкретно правові підстави, передбачені частиною першою статті 65 Закону України «Про Національну поліцію», що надають право суб`єкту владних повноважень здійснити переведення, суд зазначає наступне.

Наказ відповідача № 1128 о/с від 19.02.2026 містить посилання на норми чинного спеціального законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а саме частину першу та восьму статті 65 Закону України «Про Національну поліцію», як на підставу для переведення позивача для подальшого проходження служби.

При цьому, суд звертає увагу, відсутність конкретизації підстави, у зв`язку з якими позивача переведено до іншого місця служби, не впливає на правомірність прийнятих відповідачами наказів, з огляду на фактичну наявність таких підстав та спеціального законодавства, яким передбачено необхідність прийняття таких рішень (переведення до іншого місця проходження служби) з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану.

Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації. Отже, вказані положення загального законодавства стосуються саме недопустимості звільнення працівника з роботи у період тимчасової непрацездатності та перебування у відпустці, а не його переведення.

Крім того твердження відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду є необґрунтованими, оскільки про існування наказу про звільнення та його зміст позивач дізнався лише після отримання відповіді на адвокатський запит, тому строк звернення до суду не є пропущеним.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судом враховується, що у п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до першої та другої частин статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 КАС України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 73 КАС України).

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 72 КАС України).

За змістом частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, доходить висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, просп. Перемоги, 74, м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, 14000, код ЄДРПОУ 40108651.

Повний текст рішення виготовлено 10 червня 2026 року.

Суддя Дар`я ВИНОГРАДОВА