Рішення № 137267533, 10.06.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року справа № 580/4482/26 м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень і зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі ГУПФУ в Х/О, відповідач-2), Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі ГУ ПФУ в Черкаській області, відповідач-3), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 232850004246 від 19.03.2026 та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 232850004246 від 30.03.2026 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 03.03.2026;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити ОСОБА_1 з 03.03.2026 пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В обґрунтування позовних вимог представниця позивача зазначила, що саме посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-ХІІ, у тому числі, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку. Подані позивачем документи підтверджують його проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю протягом періоду, достатнього для виникнення права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону № 796 за умови досягнення ним 55 років.

Представниця позивача вказала, що 20.12.1993 Канівською районною державною адміністрацією Черкаської області йому було видано посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіологічного контролю (категорії 4) серії НОМЕР_1 . Це означає, що під час видачі позивачу вказаного посвідчення уповноваженим органом перевірялись обставини постійного проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю. У протилежному випадку у разі не підтвердження таких обставин, позивач не отримав б вказаного посвідчення. Дане посвідчення не було визнане недійсним як на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії і на час звернення до суду з позовом.

Ухвалою від 11 травня 2026 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

14.05.2026 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, у якому представниця відповідача-2 просила у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що за результатом розгляду документів, доданих до заяви встановлено, що згідно довідки від 17.02.2026 № 747-01-18, виданої виконавчим комітетом Канівської міської ради Черкаської області, факт постійного проживання особи у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 становить 3 роки 9 місяців 28 днів, що не дає права на призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку. Звернула увагу, що періоди проживання в м. Каневі з 02.03.1971 по 07.09.1988 та 27.10.1989 по 06.06.1990, зазначені в довідці від 17.02.2026 № 747-01-18, перетинаються з періодом проживання 01.09.1988 по 18.06.1990 в гуртожитку м. Тараща Білоцерківського (Таращанського) району Київської області, зазначеному в довідці від 11.03.2026 № 98, виданій Таращанською міською радою на підставі архівної довідки про навчання від 26.02.2026 № 165 виданої Таращанським технічним та економіко-правовим фаховим коледжем. Правові підстави для врахування довідки від 11.03.2026 № 98 при визначенні права на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796 відсутні, оскільки в підставі видачі зазначеної довідки не вказано первинні документи, що підтверджують факт постійного проживання в гуртожитку в м. Тараща.

Також вказала на дискреційні повноваження Пенсійного фонду України в частині призначення пенсії.

20.05.2026 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, у якому представниця відповідача-1 просила у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, крім доводів аналогічних висловленим у відзиві представниці відповідача-2, що підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіаційного забруднення.

Також 20.05.2026 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, у якому представниця відповідача-3 просила у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши про неналежність відповідача, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області є самостійною юридичною особою та не несе відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність інших територіальних органів Пенсійного фонду, а тому не є належним відповідачем у даній справі. Публічно-правовий спір між Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області та позивачем відсутній.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розпочато через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою, що постійно проживав на території посиленого радіологічного контролю у 1986-1990 роках, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 20.12.1993 (категорія 4).

11.03.2026 позивач звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

19.03.2026 Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області прийняло рішення № 232850004246, яким відмовило у призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідної тривалості проживання в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 (4 роки), зазначивши при цьому, що за результатами розгляду документів позивача встановлено, що загальний страховий стаж становить 35 років 2 місяці 29 дні. Згідно довідки від 17.02.2026 № 747-01-18, виданої виконавчим комітетом Канівської міської ради Черкаської області, факт постійного проживання особи у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 становить 3 роки 9 місяців 28 днів, що не дає права на призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку. Періоди проживання в м. Каневі з 02.03.1971 по 07.09.1988 та 27.10.1989 по 06.06.1990, зазначені в довідці від 17.02.2026 № 747-01-18, перетинаються з періодом проживання 01.09.1988 по 18.06.1990 в гуртожитку м. Тараща Білоцерківського (Таращанського) району Київської області, зазначеному в довідці від 11.03.2026 № 98, виданій Таращанською міською радою на підставі архівної довідки про навчання від 26.02.2026 № 165 виданої Таращанським технічним та економіко-правовим фаховим коледжем. Правові підстави для врахування довідки від 11.03.2026 № 98 при визначенні права на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796 відсутні, оскільки в підставі видачі зазначеної довідки не вказано первинні документи, що підтверджують факт постійного проживання в гуртожитку в м. Тараща.

23.03.2026 позивач повторно звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

30.03.2026 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийняло рішення № 232850004246, яким відмовило у призначенні пенсії з аналогічних підстав.

Рішення відповідачів 1 та 2 про відмову у призначенні пенсії за віком позивач вважає протиправними, а тому звернувся в суд з цим позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі Закон № 796-XII).

Відповідно до ст. 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, для потерпілих від Чорнобильської катастрофи (осіб, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років) на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років.

Аналіз вказаних положень Закону у своїй сукупності вказує на право осіб, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю (за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років) на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку та обсягу страхового стажу, встановлених статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у максимальному обсязі - на 5 років.

Суд встановив, що відповідачі 1, 2 відмовили у призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідної тривалості проживання в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 (4 роки), зазначивши при цьому, що тривалість проживання в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 становить 03 роки, 09 місяців, 28 днів. До періоду проживання в зоні посиленого радіологічного контролю не зараховано період проживання з 01.09.1988 до 18.06.1990 в гуртожитку м. Тараща Білоцерківського (Таращанського) району Київської області, зазначеному в довідці від 11.03.2026 № 98, оскільки в підставі видачі зазначеної довідки не вказано первинні документи, що підтверджують факт постійного проживання в гуртожитку в м. Тараща.

Під час надання оцінки підставам спірних рішень суд зазначає таке.

Зразок Посвідчення громадянина (громадянки), який (яка) постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4) затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 № 501 (чинної станом на час видачі позивачу посвідчення серії НОМЕР_1 від 20.12.1993) зміст якого передбачає, що пред`явник посвідчення має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для осіб, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю за умови, що вони на 1 січня 1993 . прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років.

Суд встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою, що постійно проживав на території посиленого радіологічного контролю у 1986-1990 роках, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 20.12.1993 (категорія 4).

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 15 Закону № 796-XII підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Суд врахував, що відповідно до довідки Виконавчого комітету Канівської міської ради від 17.02.2026 № 747-01-18 позивач зареєстрований у м. Каневі у періоди з 02.03.1971 до 07.09.1988, з 27.10.1989 до 06.06.1990, з 26.02.1992 до 27.10.1993, з 03.11.1993 до 25.10.1995, з 05.12.1995 до 28.05.1996, з 23.08.1996 по час видачі довідки.

Довідка видана на підставі архіву органу реєстрації та будинкових книг власника житла.

Суд врахував, що відповідно до довідки від 26.02.2026 № 165 Таращанського технічного та економіко-правового фахового коледжу, позивач у період з 01.09.1988 до 18.06.1990 навчався у Таращанському радгоспі-технікумі ім. Героя Радянського Союзу О.О. Шевченка.

Згідно з довідкою від 11.03.2026 № 98 Таращанської міської ради позивач у період з 01.09.1988 до 18.06.1990 проживав у гуртожитку.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 73 КАС України).

Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч. 2 ст. 77 КАС України).

На виконання вимог ст. 90 КАС України суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що матеріали справи підтверджують безпосереднє проживання позивача у період з 26.04.1986 до 31.08.1988 - у м. Каневі; з 01.09.1988 до 18.06.1990 - у м. Тараща; з 26.02.1992 до 27.10.1993, з 03.11.1993 до 25.10.1995, з 05.12.1995 до 28.05.1996, з 23.08.1996 до 17.02.2026 - у м. Каневі.

Варто зазначити, що обставина відсутності у довідці від 11.03.2026 № 98 Таращанської міської ради первинних документів, що підтверджують факт постійного проживання в гуртожитку в м. Тараща не є визначальною у спірних правовідносинах, оскільки орган місцевого самоврядування, видаючи довідку, засвідчив наявність документів, що стали підставою для відображення зазначених у ній відомостей. У свою чергу, орган Пенсійного фонду України, у разі наявності сумнівів у наявності первинних документів, не позбавлений можливості звернутись до відповідного органу місцевого самоврядування для їх перевірки.

Суд врахував висновки Верховного Суду висловлені у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 556/1172/17 та від 17 червня 2020 року у справі № 572/456/17 відповідно до яких, виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв`язку із постійним проживанням, або у зв`язку із роботою в такій місцевості. Зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106 «Про перелік населених пунктів віднесених до зони радіоактивного забруднення» м. Канів (Черкаська область) та м. Тараща Київської області були віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Отже, позивач станом на 01.01.1993 постійно проживала більш як 4 роки у зоні посиленого радіологічного контролю, що дає право на зменшення пенсійного віку та обсягу страхового стажу на 2 роки. Крім того, наявні у справі докази підтверджують обставину проживання позивача у м. Каневі у період після 01.01.1993 строком більше 9 років, що надають право на зменшення пенсійного віку та обсягу страхового стажу позивача ще на 3 роки.

За таких обставин суд доходить висновку, що, під час вирішення питання про призначення позивачу пенсії, відповідачі дійшли необґрунтованого висновку про відсутність у позивача права на зменшення пенсійного віку та обсягу страхового стажу, встановлених статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на 5 років.

З урахуванням зазначеного, рішення відповідачів 1 та 2 є протиправними.

Під час обрання способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Суд зазначає, що пенсійний вік та обсяг страхового стажу, що необхідні позивачу для призначення пенсії за віком, з урахуванням ст. 55 Закону № 796-XII, складають 55 років та 28 років відповідно.

Суд врахував, що обсяг страхового стажу позивача, який підтверджують відповідачі, складає 35 років 02 місяці 29 днів.

При цьому достатнім є і вік позивача 55 років.

Враховуючі визначені ст. 26 Закону № 1058-IV у сукупності із ст.55 Закону № 796-XII підстави та умови призначення пенсії за віком, а також наявність у позивача усіх необхідних умов для призначення пенсії за віком вік та стаж, суд дійшов висновку, що вирішення питання призначення пенсії у цьому випадку не є дискреційним повноваженням органу Пенсійного фонду України.

Суд врахував, що згідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі Порядок 22-1), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до п. 4.10 Порядку 22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, для здійснення виплати пенсії.

Таким чином у спірних правовідносинах прийняття рішення про призначення пенсії має здійснюватись структурним підрозділом органу Пенсійного фонду, на який за принципом екстериторіальності розподілено заяву пенсіонера. При цьому виплату пенсії має здійснювати орган Пенсійного фонду України за місцем проживання позивачки.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у цьому випадку належить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (як орган, який вперше прийняв протиправне рішення) зарахувати період проживання позивача з 01.09.1988 до 18.06.1990 в зоні посиленого радіоекологічного контролю та прийняти рішення про призначення з 03.03.2026 (наступного за днем досягнення пенсійного віку згідно ч. 1 ст. 45 Закону № 1058) позивачу пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно із статтею 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, то частина понесених позивачем судових витрат, пропорційно частині задоволених позовних вимог, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 232850004246 від 19.03.2026 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 30.03.2026 № 232850004246 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати період проживання з 01.09.1988 до 18.06.1990 в зоні посиленого радіоекологічного контролю та прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 з 03.03.2026 пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) грн 48 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) грн 48 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 );

2) відповідач-1 Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, Кіровоградська обл., Кропивницький р-н, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7А, код ЄДРПОУ 20632802);

3) відповідач-2 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, Харківська обл., Харківський р-н, м. Харків, майдан Свободи, 3 під., 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344);

4) відповідач-3 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18002, Черкаська обл., Черкаський р-н, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 10.06.2026.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК