Ухвала суду № 137267289, 10.06.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/14467/25

УХВАЛА

10 червня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В.,

розглянувши в письмовому провадженні заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.05.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №222030003965 від 13.02.2025 щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Визнані протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо визначення, нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів без належного помісячного розрахунку у зв`язку з порушенням строків виплати щомісячних сум пенсії за період з 01.02.2022 по 28.02.2025.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно здійснити з 01.02.2022 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , не визначаючи її у твердому розмірі 2100,00 грн та не застосовуючи службову позначку «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм - з 01.02.2022 року по довічно» як підставу для неврахування перерахунків, індексації, підвищень і доплат, а саме: визначити розмір пенсії по інвалідності відповідно до статті 33 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV у відсотковому співвідношенні до пенсії за віком, обчисленої за статтями 27 і 28 цього Закону; застосувати до пенсії позивача у межах періоду з 01.02.2022 по 28.02.2025 перерахунок, передбачений частиною другою статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV та Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 цього Закону, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 «Питання проведення щорічної індексації пенсій», починаючи з дат, з яких такий перерахунок підлягав проведенню у відповідних роках, у редакціях, чинних на такі дати; під час вирішення питання про застосування пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV та постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 №251 не відмовляти у їх застосуванні з підстави поновлення нарахування та виплати пенсії позивачу на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.06.2024 у справі №560/3475/24, визначення пенсії у твердому розмірі 2100,00 грн, опрацювання пенсійної справи в режимі «Макетна обробка» або наявності службової позначки «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм - з 01.02.2022 року по довічно»; здійснити виплату донарахованих сум пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області після проведення повторного перерахунку пенсії нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів відповідно до статей 2, 3, 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III та пункту 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», окремо щодо кожної щомісячної суми пенсії, виплаченої з порушенням строків, за період з 01.02.2022 по 28.02.2025, з урахуванням раніше виплачених сум компенсації.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

03.06.2026 представник позивача подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення.

У поданій заяві представник позивача просить ухвалити додаткове рішення та зазначити зобов`язання відповідача: «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів на щомісячну суму пенсійних коштів позивачки, нарахованих за кожен місяць періоду боргу з 01.02.2022 року по 28.02.2025 року».

У заяві використано слово «позивачки», однак з огляду на склад учасників справи, зміст позову, рішення суду від 19.05.2026 та зміст самої заяви йдеться про позивача - ОСОБА_1 .

Тому суд розцінює це як технічну описку та надалі вживає формулювання «позивача».

Обґрунтовуючи заяву, представник позивача зазначає, що суд, на його думку, не вирішив окремо питання щодо здійснення перерахунку та виплати компенсації втрати частини доходів на вже виплачені у лютому 2025 року суми пенсії за період з 01.02.2022 по 28.02.2025 у загальному розмірі 77700,00 грн.

Заявник вказує, що необхідно розмежувати компенсацію втрати частини доходів на суму пенсійної заборгованості 77700,00 грн, яка вже була виплачена відповідачем у лютому 2025 року, та компенсацію втрати частини доходів на суми, які будуть донараховані і виплачені відповідачем після повторного перерахунку пенсії на виконання рішення суду від 19.05.2026.

Розглянувши заяву, матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

За частиною третьою статті 252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до частини четвертої статті 252 КАС України, про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Згідно з частиною п`ятою статті 252 КАС України, додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Отже, суд виходить з того, що додаткове судове рішення може бути ухвалене лише за наявності однієї з підстав, прямо визначених пунктами 13 частини першої статті 252 КАС України.

Також суд вказує на те, що за своїм процесуальним призначенням додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти основного судового рішення, а саме випадків, коли суд не вирішив певну позовну вимогу, не визначив способу виконання рішення після вирішення питання про право або не вирішив питання про судові витрати.

Водночас, стаття 252 КАС України не передбачає можливості ухвалення додаткового судового рішення з метою зміни змісту основного рішення, повторного вирішення вже розглянутої позовної вимоги, дублювання резолютивної частини рішення або роз`яснення порядку його виконання.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

З огляду на це, суд не зобов`язаний дослівно відтворювати у резолютивній частині рішення формулювання позовних вимог, якщо для ефективного захисту порушеного права необхідно застосувати інший спосіб захисту, який не суперечить закону та відповідає встановленим судом обставинам.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 08.04.2020 у справі №9901/118/19 зазначила, що додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі №1540/4122/18 виходив із того, що додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення, водночас воно не може змінювати суті основного рішення та не може вирішувати питання, які не входили до предмета спору.

У постанові від 22.07.2021 у справі №560/83/20 Верховний Суд застосував положення частини першої статті 252 КАС України та виходив із того, що підстави для ухвалення додаткового рішення пов`язані саме з невирішенням судом окремої позовної вимоги, клопотання, способу виконання рішення або питання про судові витрати.

В ухвалі від 25.09.2024 у справі №240/19649/22 Верховний Суд зазначив, що додатковим судовим рішенням вирішуються окремі вимоги, які не вирішені основним рішенням, за умови, що з приводу цих вимог досліджувалися докази. При цьому додаткове судове рішення ухвалюється з метою усунення неповноти судового рішення, тобто невирішеності питань, які суд мав вирішити у відповідному судовому акті.

У постанові від 16.10.2025 у справі №160/18641/24 Верховний Суд також виходив із того, що ухвала про відмову в ухваленні додаткового рішення постановляється за відсутності передбачених законом підстав для ухвалення додаткового судового рішення.

За таких обставин, для вирішення поданої заяви суд повинен перевірити не правильність чи доцільність формулювання резолютивної частини рішення від 19.05.2026 загалом, а лише наявність або відсутність підстав, прямо передбачених пунктами 1, 2, 3 частини першої статті 252 КАС України.

Так, суд встановив, що вимога позивача щодо компенсації втрати частини доходів не залишилася невирішеною.

Зокрема, із мотивувальної частини рішення від 19.05.2026 вбачається, що суд дослідив обставини, пов`язані з прийняттям відповідачем рішення №222030003965 від 13.02.2025, визначенням позивачу пенсії у твердому розмірі 2100,00 грн, нарахуванням доплати пенсії за період з 01.02.2022 по 28.02.2025 у сумі 77700,00 грн та компенсації втрати частини доходів у сумі 932,40 грн.

Суд прямо встановив, що відповідач не подав розрахунку, з якого можна було б встановити, яким чином визначена компенсація втрати частини доходів у сумі 932,40 грн, які індекси споживчих цін застосовані при її обчисленні та щодо яких саме щомісячних сум пенсії здійснювалося нарахування компенсації.

Суд також дійшов висновку, що Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III (далі - Закон №2050-III у редакціях, чинних у спірні періоди) та Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159 у редакціях, чинних у спірні періоди) передбачають помісячний механізм компенсації, оскільки компенсація обчислюється не із загальної суми заборгованості за весь період, а щодо доходу за відповідний місяць.

Саме тому суд визнав протиправними дії відповідача щодо визначення, нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів без належного помісячного розрахунку за період з 01.02.2022 по 28.02.2025.

Крім того, суд визначив спосіб виконання рішення в цій частині: після проведення повторного перерахунку пенсії відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів відповідно до статей 2, 3, 4 Закону №2050-III та пункту 4 Порядку №159, окремо щодо кожної щомісячної суми пенсії, виплаченої з порушенням строків, за період з 01.02.2022 по 28.02.2025, з урахуванням раніше виплачених сум компенсації.

Отже, суд зазначає, що у резолютивній частині рішення від 19.05.2026 вже визначено: період, за який має бути здійснено розрахунок компенсації, - з 01.02.2022 по 28.02.2025; правову підставу такого розрахунку - статті 2, 3, 4 Закону №2050-III та пункт 4 Порядку №159; спосіб розрахунку - окремо щодо кожної щомісячної суми пенсії, виплаченої з порушенням строків; необхідність урахування раніше виплачених сум компенсації.

Щодо правового регулювання компенсації втрати частини доходів, то суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2050-III, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно із частиною другою статті 2 Закону №2050-III, під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Згідно зі статтею 3 Закону №2050-III, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

За статтею 4 Закону №2050-III, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Пунктом 2 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Абзацами першим і другим пункту 3 Порядку №159 встановлено, що компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством).

Абзац перший пункту 4 Порядку №159 встановлює, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Абзац другий пункту 4 Порядку №159 передбачає, що індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.

Судова палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.04.2024 у справі №560/8194/20 сформулювала висновок, що умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів - пенсії та нарахування доходів, у тому числі за рішенням суду. Виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.

Верховний Суд у постанові від 21.08.2023 у справі №460/6767/20 зазначив, що основною умовою для виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі пенсії, а кошти, які підлягають нарахуванню як компенсація, мають компенсаторний характер.

З огляду на наведені норми та правові висновки Верховного Суду, компенсація втрати частини доходів має обчислюватися помісячно та виплачуватися у зв`язку з виплатою заборгованості за відповідний місяць.

Водночас, такі правові висновки вже були враховані судом при ухваленні рішення суду від 19.05.2026 та стали підставою для визнання протиправними дій відповідача щодо визначення, нарахування і виплати компенсації без належного помісячного розрахунку.

При цьому, довід заявника про необхідність окремого розмежування компенсації на вже виплачену суму 77700,00 грн та компенсації на майбутні донараховані суми не свідчить про те, що суд не вирішив позовну вимогу.

Суд звертає увагу, що рішенням суду від 19.05.2026 скасовано рішення відповідача №222030003965 від 13.02.2025, яким, зокрема, було визначено пенсію позивача у твердому розмірі 2100,00 грн, доплату пенсії за період з 01.02.2022 по 28.02.2025 у сумі 77700,00 грн та компенсацію втрати частини доходів у сумі 932,40 грн.

Після скасування рішення відповідача №222030003965 від 13.02.2025 та зобов`язання провести повторний перерахунок пенсії остаточний розмір щомісячних сум пенсії за період з 01.02.2022 по 28.02.2025 підлягає новому визначенню.

Саме тому у рішенні суду від 19.05.2026 не було правових підстав визначати суму 77700,00 грн як остаточну базу для розрахунку компенсації втрати частини доходів, оскільки така сума була визначена скасованим рішенням відповідача і не була визнана судом правильною.

Натомість суд застосував спосіб захисту, який забезпечує поновлення права позивача після належного перерахунку пенсії: зобов`язав відповідача здійснити компенсацію окремо щодо кожної щомісячної суми пенсії, виплаченої з порушенням строків, за весь спірний період з 01.02.2022 по 28.02.2025, з урахуванням раніше виплачених сум компенсації.

Таке формулювання охоплює як суми, вже виплачені відповідачем з порушенням строків, так і суми, які можуть бути донараховані після повторного перерахунку пенсії, оскільки обидві категорії сум стосуються щомісячних пенсійних виплат за один і той самий період - з 01.02.2022 по 28.02.2025.

При цьому, зазначення в резолютивній частині рішення суду слів: «після проведення повторного перерахунку пенсії» не означає, що суд відмовив у компенсації на вже виплачені суми або залишив цю вимогу невирішеною.

Таке формулювання зумовлене тим, що правильний розмір компенсації залежить від правильного визначення розміру щомісячної пенсійної виплати за відповідний місяць.

Водночас, саме по собі бажання заявника деталізувати алгоритм виконання рішення суду в частині вже виплачених та майбутньо донарахованих сум не свідчить про невирішення судом позовної вимоги.

Таке питання стосується розуміння та виконання резолютивної частини рішення суду, а не усунення неповноти судового рішення в розумінні пунктів 13 частини першої статті 252 КАС України.

Суд вказує на те, що заява представника позивача фактично спрямована на те, щоб суд додатково сформулював резолютивну частину рішення в інший спосіб та окремо виділив частину компенсації, яка, на думку заявника, має бути нарахована на суму 77700,00 грн.

Проте така вимога не свідчить про наявність підстав, передбачених пунктами 1 або 2 частини першої статті 252 КАС України, оскільки позовна вимога щодо компенсації втрати частини доходів була розглянута судом, правомірність дій відповідача щодо компенсації у сумі 932,40 грн була оцінена судом, спосіб виконання рішення в цій частині визначений, а прохання заявника фактично стосується додаткової деталізації вже визначеного способу виконання рішення, а не усунення неповноти судового рішення.

Одночасно суд також враховує, що відповідно до змісту частини першої статті 254 КАС України за заявою учасника справи або державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

За положеннями частини другої статті 254 КАС України подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого таке судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Отже, якщо учасник справи вважає, що резолютивна частина рішення суду від 19.05.2026 є незрозумілою в частині порядку врахування вже виплачених сум пенсії або компенсації, така обставина може бути предметом заяви про роз`яснення судового рішення за наявності підстав, передбачених статтею 254 КАС України.

Однак механізм ухвалення додаткового рішення за статтею 252 КАС України не може використовуватися для роз`яснення рішення, зміни способу його виконання, повторного формулювання вже вирішеної вимоги або виправлення незгоди сторони із тим, як суд сформулював резолютивну частину рішення.

Також суд зазначає, що у разі незгоди з рішенням суду від 19.05.2026 у частині обраного способу захисту, формулювання резолютивної частини або мотивів часткового задоволення позову учасник справи має право на апеляційне оскарження такого рішення у встановленому КАС України порядку.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що рішенням суду від 19.05.2026 позовну вимогу щодо компенсації втрати частини доходів вирішено, спосіб виконання рішення у цій частині визначено, а питання про судові витрати також вирішено.

Тому підстави, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини першої статті 252 КАС України, для ухвалення додаткового рішення відсутні.

Керуючись статтями 243, 248, 252, 254, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №560/14467/25 відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Головуючий суддя Є.В. Печений