Рішення № 13726715, 08.02.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2011 р. Справа № 64/386-10

вх. № 11297/4-64

Суддя господарського суду Добреля Н.С.

при секретарі судового засідання Цирук О.М.

за участю представників сторін:

позивача - Мельничникова А.М. за довіреністю від 24.12.10; відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рамзес", м. Харків;

про стягнення 4761,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою (вих.№26-16/497 від 20.12.10), в якій просить суд стягнути з відповідача 3279,63грн. основного боргу, 1021,39грн. інфляційних витрат, 219,36грн. 3% річних від простроченної суми, 240,72грн. пені; 102,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на ІТЗ. В обгрунтування позову позивач вказує на неналежне виконання відповідачем зобов"язань за договорами №3/68 від 01.06.05 та №122 від 31.12.08.

Ухвалою суду від 27.12.10 за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

14.01.11 позивач надав до канцелярії суду пояснення (вих.№26-16/5 від 13.01.11) та документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 18.01.11 розгляд справи було відкладено на 08.02.11.

08.02.11 позивач надав до канцелярії суду заяву (вх.№3475) про долучення до матеріалів справи поданих ним документів.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що 01.06.05 між позивачем та відповідачем був укладений договір №3/68 оренди обладнання.

Згідно додаткової угоди №3 від 04.02.08, строк дії договору було продовжено строком дії до 31.12.08.

31.12.08 сторонами було укладено новий договір оренди обладнання №122.

Згідно п. 1.1 договорів №3/68 та №122 позивач (орендодавець) передає, а відповідач (орендар) приймає в тимчасове володіння та користування обладнання та зобов"язується сплачувати позивачу орендну плату. Найменування майна, що орендується, вказується в акті приймання-передачі.

Відповідач, у відповідності з п. 4.1. договорів зобов'язався перераховувати орендну плату в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок позивача не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим.

Як свідчать матеріали справи, позивач виконав свої договірні зобов'язання належним чином, що підтверджується актами здачі-прийомки робіт.

Але відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання, не сплатив у визначені договором строки вартість орендної плати, внаслідок чого утворилась заборгованість по договору №3/68 за період з 01.01.08 по 31.12.08 - 2984,49грн., по договору №122 за січень 2009 року - 295,14грн., загальна сума - 3279,63грн.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 26-16/429 від 14.10.10, в який позивач прохав перерахувати борг та попереджав про звернення до господарського суду за захистом своїх прав у разі невиконання вимог претензії.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином заявлені до стягнення 3279,63грн. основного боргу обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 9.2 договорів встановлено, що у разі несвоєчасного внесення орендної плати відповідач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,5% від суми місячної орендної плати за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 21 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.1996 року передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не можу бути більшим подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства, а тому, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 240,72 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 219,36 грн. трьох відсотків річних та 1021,39 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 219,36 грн. трьох відсотків річних та 1021,39 грн. інфляційних нарахувань підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, враховуючи те, що спір виник з вини відповідача - покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, 173, 174, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рамзес" (юр. адреса: 61023, м. Харків, вул. Чернишевського, 85/14, кв.1; факт. адреса: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 79/2; р/р 2600901443 в АБ "Факторіал-Банк", м. Харкова, МФО 351715, код ЄДРПОУ 31854878) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (61002, м. Харків, вул. Іванова, 7/9; р/р 26008899 в ХОД АТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Харкова, МФО 350589, код ЄДРПОУ 25614660) 3279,63грн. основного боргу, 1021,39грн. інфляційних втрат, 219,36грн. - 3% річних, 240,72грн. пені; 102,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Добреля Н.С.

Повний текст рішення складено 14 лютого 2011 року.