Рішення № 137267024, 10.06.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

10.06.2026 р. справа №520/9611/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом

ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі за текстом - відповідач, суб"єкт владних повноважень, владний суб`єкт, орган публічної адміністрації)провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги: 1) визнати протиправною бездіяльність ГУНП в Харківській області, яка полягає у здійсненні розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби ОСОБА_1 без урахування сум індексації грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №168; 2) зобов`язати ГУНП в Харківській області провести перерахунок та виплатити розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби ОСОБА_1 з урахуванням сум індексації грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №168, враховуючи раніше проведені виплати.

Аргументуючи ці вимоги, зазначив, що субєктом владних повноважень не було проведено виплати грошового забезпечення публічного службовця у повному обсязі за рахунок невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації та додаткової винагороди згідно з постановою КМУ від 28.02.2022р. №168.

Відповідач із поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову, зазначив, що ГУНП в Харківській області правомірно здійснило нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні позивача відповідно до вимог статті 9 Закону України № 2262-XII, постанови Кабінету Міністрів України № 988 та Порядку № 260, виходячи виключно зі складових місячного грошового забезпечення, встановлених на день звільнення, а саме посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавок та премії. Індексація грошового забезпечення не є складовою грошового забезпечення поліцейського, має компенсаційний характер та підлягає нарахуванню лише за умови перевищення індексу споживчих цін понад встановлений законом поріг, тоді як станом на дату звільнення позивача право на індексацію не настало, а її розмір становив 0,00 грн, що виключає підстави для включення індексації до бази обчислення одноразової допомоги. Також безпідставними є вимоги щодо врахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168, оскільки така виплата має тимчасовий, змінний та одноразовий характер, залежить від умов проходження служби під час воєнного стану, не є постійною щомісячною складовою грошового забезпечення та прямо віднесена законодавством до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а тому не підлягає включенню до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності та взаємозвязку, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, перевіривши обґрунтованість доводів наявних у справі процесуальних документів приєднаними до справи доказами, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник з 07.11.2015р. по 14.02.2025р. проходив публічну службу у лавах Національної поліції України, зокрема: з 07.11.2015 по 11.02.2016 на посаді старшого інспектора Дзержинського відділу поліції (м. Харків) ГУНП в Харківській області (наказ ГУНП в Харківській області від 07.11.2015 № 44 о/с); з 11.02.2016 по 20.12.2016 на посаді старшого інспектора Дзержинського відділення поліції Ленінського відділу поліції ГУНП в Харківській області (м. Харків) (наказ ГУНП в Харківській області від 11.02.2016 № 41 о/с); з 20.12.2016 по 20.01.2021 на посаді дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції патрульної поліції Шевченківського відділу поліції ГУНП в Харківській області (наказ ГУНП в Харківській області від 20.12.2016 № 570 о/с); з 20.01.2021 по 18.03.2021 на посаді дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Харківського районного управління поліції № 3 ГУНП в Харківській області (наказ ГУНП в Харківській області від 20.01.2021 № 18 о/с); з 18.03.2021 по 14.02.2025 на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Харківського районного управління поліції № 3 ГУНП в Харківській області (наказ ГУНП в Харківській області від 18.03.2021 № 188 о/с).

Наказом ГУНП в Харківській області від 14.02.2025 №67 о/с заявника було звільнено зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 14.02.2025р.

Згідно з довідкою №647 від 28.04.2026 про нарахування додаткової винагороди згідно постанови КМУ №168 від 28.02.2022р. за 2022р. додаткова винагорода нарахована: у травні 2022р. за період 24.02.2022 р. по 25.03.2022 р.(30000,00 грн.); у травні 2022р. за період 26.03.2022 р. по 24.04.2022 р. (27000,00 грн.); збільшена додаткова винагорода у травні 2022р. за період 24.02.2022 р. по 25.03.2022 р. (42289,00 грн.); у червні 2022р. за період 25.04.2022 р. по 24.05.2022 р. (30000,00 грн.); збільшена додаткова винагорода у червні 2022р. за період 26.03.2022 р. по 24.04.2022 р. (46 667,00 грн.); у липні 2022р. за період 25.05.2022 р. по 23.06.2022 р. (30 000,00 грн ); збільшена додаткова винагорода у липні 2022р. за період 25.04.2022 р. по 24.05.2022 р. (54133,00 грн.); у серпні 2022р. за період 24.06.2022 р. по 18.07.2022 р. (15000,00 грн.); у вересні 2022р. за період 19.07.2022 р. по 23.07.2022 р. (5 000,00 грн.); у вересні 2022р за період 24.07.2022 р. по 22.08.2022 р.(30 000.00 грн.); у вересні 2022р. за період 23.08.2022 р. по 21.09.2022 р. (27 000,00 грн.); у жовтні 2022р. за період 22.09.2022 р. по 21 10.2022 р. (21 000,00 грн.); у листопаді 2022р. за період 22.10.2022 р. по 20.11.2022 р. (30 000,00 грн.); у грудні 2022р. за період 21.11.2022 р. по 01.12.2022 р. (11 000,00 грн.); у грудні 2022р. за період 02.12.2022 р. по 23.12.2022 р. (11 612,88 грн.).

Згідно з довідкою №649 від 28.04.2026 про нарахування додаткової винагороди згідно постанови КМУ №168 від 28.02.2022р. за 2023р. додаткова винагорода нарахована: у січні 2023р. за період 24.12.2022 р. по 31.12 2022 р. (7 741,92 грн.); у лютому 2023р. за період 01.01.2023 р. по 31.01.2023 р. (29 999,94 грн.); у березні 2023р. за період 01.02.2023 р. по 28 02.2023 р. (29 999,76 грн.); у квітні 2023р. за період 01.03.2023 р. по 31.03.2023 р. (29 999,94 грн.); у травні 2023р. за період 01.04.2023 р. по 30.04.2023 р. (30 000,00 грн.); у червні 2023р. за період 01.05.2023 р. по 31.05.2023 р. (29 9999,94 грн.); у липні 2023р. за період 01.06.2023 р по 30.06.2023 р. (30 000,00 грн.); у серпні 2023р. за період 01.07.2023 р. по 31.07.2023 р. (29 999,94 грн.); у вересні 2023р. за період 01.08.2023 р. по 31.08.2023 р. (29 999,94 грн.); у жовтні 2023р. за період 01.09.2023 р. по 30.09.2023 р. (27 000,00 грн.); у листопаді 2023р за період 01.10.2023 р. по 31.10.2023 р. (24 193,50 грн); у грудні 2023р за період 01.11.2023 р. по 30.11.2023 р. (30.000,00грн).

Згідно з довідкою №648 від 28.04.2026 про нарахування додаткової винагороди згідно постанови КМУ №168 від 28.02.2022р. за 2024р. додаткова винагорода нарахована: у січні 2024р. за період 01.12.2023 р. по 31.12.2023 р. (29 999,94 грн.); у лютому 2024р. за період 01.01.2024 р. по 31.01.2024 р. (29 999,94 грн.); у березні 2024р. за період 01.02.2024 р. по 28.02.2024 р. (19 655,12 грн.); у квітні 2024р. за період 01.03.2024 р. по 31.03.2024 р. (29 999,94 грн.); у травні 2024р. за період 01.04.2024 р. по 30.04.2024 р. (30 000,00 грн.); у червні 2024р. за період 01.05.2024 р. по 31.05.2024 р. ( 25 161,24 грн.); у липні 2024р. за період 01.06.2024 р. по 30.06.2024 р. (30 000,00 грн.); у серпні 2024р. за період 01.07.2024 р. по 31.07.2024 р. ( 29 999,94 грн.); у вересні 2024р за період 01.08.2024 р. по 31.08.2024 р. (20 322,54 грн.); у жовтні 2024р. за період 01.09.2024 р. по 30.09.2024 р. (30000,00 грн.); у листопаді 2024р. за період 01.10.2024 р. по 31.10.2024 р. (29 999,94 грн.); у грудні 2024р. за період 01.11.2024 р. по 30.11.2024 р. (30 000,00 грн).

Згідно з довідкою №650 від 28.04.2026 про нарахування додаткової винагороди згідно постанови КМУ №168 від 28.02.2022р. за 2025р. додаткова винагорода нарахована: у січні 2025р. за період 01.12.2024 р. по 31.12.2024 р. (17 419,32 грн.); у лютому 2025р. за період 01.01.2025 р. по 31.01.2025 р. (27 096,72 грн.); у березні 2025р. за період 01.02.2025 р. по 14.02.2025 р. (12 857,04 грн).

Згідно з довідкою про грошове забезпечення за 2025р. від 30.04.2026р. №666 індексація грошового забезпечення з 01.01.2025р. по 14.02.2025р. заявнику не нараховувалась і не виплачувалась.

Згідно з розрахунком одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби заявник звільнений з 14.02.2025 року згідно наказу ГУНП в Харківській області від 14.02.2025 № 67 о/с за п.7 ч.І ст 77 / за власним бажанням/. Для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні стаж служби - 26 роки 05 місяці 29 днів.

Складові грошового забезпечення: посадовий оклад - 2.500,00 грн; оклад за спеціальним званням - 2.000,00 грн; надбавка за стаж служби в поліції - 2.250,00 грн; надбавка за специфічні умови проходження служби - 3.037,50 грн; премія - 20.670,51 грн. Розрахунок: (2.500,00+2.000,00+2.250,00+3.037,50+20.670,51)*26 роки*25% = 197.977,07 грн.

З урахуванням утримання військового збору за ставкою 5% (9898,85 грн) ОСОБА_1 було виплачено - 188.078,22 грн у лютому 2025 року.

Стверджуючи про вчинення субєктом владних повноважень протиправного управлінського волевиявлення з приводу неповного оплати часу служби у зв`язку із неврахуванням при обчисленні одноразової грошової допомоги при звільненні індексації грошового забезпечення та додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168, заявник ініціював даний спір.

Надаючи оцінку обставинам спірних правовідносин та відповідності реально вчиненого управлінського волевиявлення субєкта владних повноважень вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

У розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України відповідач є субєктом владних повноважень.

Тому на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється дія ч.2 ст.19 Конституції України, де указано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється і дія ч.2 ст.2 КАС України, згідно з якою у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб`єкти права (учасники суспільних відносин) зобов`язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Наведене тлумачення змісту перелічених норм права є цілком релевантним правовому висновку постанови Верховного Суду від 09.05.2024р. у справі №580/3690/23, де указано, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.

Суд відзначає, що згідно з ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Суспільні відносини з приводу отримання публічними службовцями винагороди за публічну службу унормовані, насамперед, приписами ч.1 ст.43, ч.7 ст.43 Конституції України, Законом України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі за текстом - Закон № 3551-ХІІ), Законом України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі за текстом - Закон №580-VIII), Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП), Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799; далі за текстом - Порядок № 260).

Закон №580-VІІІ визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону №580-VІІІ служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону №580-VІІІ).

Частинами першою та другою статті 94 Закону №580-VІІІ обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Статтею 102 Закону №580-VIII визначено, що пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 09.04.1992р. №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно з абзацом четвертим пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992р. № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі - Постанова №393), зокрема, поліцейським, які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Пунктом 1 Постанови № 988 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Грошове забезпечення курсантів закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, складається з посадового окладу. Грошове забезпечення Голови Національної поліції та його заступників визначається цією постановою.

На подальший розвиток положень статті 94 Закону №580-VІІІ наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 було затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі за текстом - Порядок №260).

Положення Порядку № 260 визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.

Відповідно до пункту 1 розділу І Порядку №260 ці Порядок та умови визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України, у тому числі здобувачам вищої освіти, яким присвоєно спеціальне звання поліції, закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських.

Пунктом 3 Розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тож, законодавцем розмежовано щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер) від одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Випадок виплати грошового забезпечення регламентований приписами п.8 Розділу ІІІ Порядку №260.

Суд відмічає, що у межах спірних правовідносин право заявника на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні суб`єктом владних повноважень не заперечується, а спір склався виключно з приводу включення до складу місячного грошового забезпечення як розрахункової бази для обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні такого виду грошового забезпечення як індексація та додаткова винагорода у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168.

Так, п. 2 Розділу VIII Порядку №260 встановлено, що поліцейським, які звільняються із служби за власним бажанням та мають календарну вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно з п. 5-8 Розділу VIII Порядку №260 строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей" та зазначається кадровим підрозділом у наказі про звільнення поліцейського, якому передбачена виплата цієї допомоги.

Нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення.

Поліцейським у період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в дозволених законодавством випадках - шести років, які звільняються із служби з підстав, указаних у пунктах 1, 2 цього розділу, одноразова грошова допомога виплачується з розрахунку посадового окладу за останньою штатною посадою, окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби.

Якщо в період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в дозволених законодавством випадках - шести років змінено оклад за займаною посадою або виникло право на збільшення надбавки за стаж служби, або присвоєно чергове спеціальне звання, виплата одноразової грошової допомоги виплачується з урахуванням установлених розмірів.

У наказі про звільнення підрозділом кадрового забезпечення в разі необхідності виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зазначається стаж служби для її виплати. Крім того, у разі необхідності в наказі про звільнення додатково вказується підстави для проведення відрахувань з грошового забезпечення та інших виплат.

Одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п`яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські.

Суд відмічає, що у розумінні ч.1 ст.1 Закону України від 10.12.2015р. №889-VIII "Про державну службу" державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

За визначенням ч.2 ст.1 Закону України від 10.12.2015р. №889-VIII "Про державну службу" державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Як то указано у ч.1 ст.59 Закону України від 02.07.2015р. №580-VIII "Про національну поліцію", служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

З огляду на те, що на усіх державних службовців рівною мірою мають поширюватись окреслені законодавцем у ч.1 ст.4 Закону України від 10.12.2015р. №889-VIII "Про державну службу" принципи державної служби, суд контексті застосування приписів ст.8 Конституції України не знаходить правових підстав для застосування до випадків виплати поліцейським при звільненні з поліцейської служби (котра є різновидом державної служби) одноразової грошової допомоги при звільненні іншого правового режиму ніж до випадків виплати військовослужбовцям при звільненні з військової служби (котра є різновидом державної служби) одноразової грошової допомоги при звільненні.

Вирішуючи спір за епізодом правової природи індексації грошового забезпечення поліцейського та стосовно наявності правових підстав для включення індексації грошового забезпечення поліцейського до складу місячного грошового забезпечення у цілях обчислення інших видів грошового забезпечення (зокрема, одноразової грошової допомоги при звільненні), суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.94 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Відповідно до ч.5 ст.94 Закону України "Про Національну поліцію" грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Отже, спеціальною нормою профільного закону прямо передбачено правило індексації грошового забезпечення поліцейського.

Окрім того, відповідно до ч.ч.1, 6 ст.2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Підстави для проведення індексації визначені ст. 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", відповідно до якої індексація грошових доходів населення проводиться в разу, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Частинами 1, 2, 6 статті 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Згідно з ст.6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згаданий Порядок був затверджений постановою КМУ від 17.07.2003р. №1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" (далі за текстом Порядок №1078).

Пунктом 1 Порядку №1078 у редакції постанови КМУ від 17.07.2003р. №1078 було передбачено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, а п.5 Порядку №1078 у редакції постанови КМУ від 17.07.2003р. №1078 - що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної допомоги сім`ям з дітьми, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться.

Отже, у нормах Порядку №1078 було запроваджено правило, у силу якого календарний місяць підвищення розміру мінімальної заробітної плати та календарний місяць зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (що має місце у випадку підвищення винагороди за працю) є подією, котра припиняє раніше розпочату процедуру нарахування індексації наростаючим підсумком і ця процедура розпочинається знов лише у наступному календарному місяці.

Відповідно до п.5 Порядку №1078 у редакції постанови КМУ від 17.05.2006р. №690 у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної допомоги сім`ям з дітьми, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Згідно з п.5 Порядку №1078 у редакції постанови КМУ від 12.03.2008р. №170 у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

З приписів наведених положень Порядку №1078 вбачається, правило події збільшення розміру мінімальної заробітної чи події зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (що має місце у випадку підвищення винагороди за працю) залишалось одночасно і правовою підставою для припинення раніше розпочатої процедури індексації наростаючим підсумком, і правовою підставою для початку нової процедури індексації з наступного календарного місяця.

Постановою КМУ від 13.06.2012р. №526 пункт 101 Порядку №1078 було доповнено новим положенням, згідно з яким обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.

Водночас із цим, цією ж самою постановою відбулось доповнення Порядку №1078 і п.102, відповідно до якого для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість, та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи сума індексації зберігається, якщо сума збільшення заробітної плати менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць. У разі коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Окрім того, згідно з абз.3 п.5 Порядку №1078 у редакції постанови КМУ від 13.06.2012р. №526, сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Постанова КМУ від 13.06.2012р. №526 набрала чинності з 21.06.2012р.

Таким чином, з 21.06.2016р. було введено у дію нове спеціальне нормативне правило визначення базового календарного місяця для початку процедури індексації - календарний місяць прийняття найманого працівника на роботу.

Відтак, усі наймані працівники у цілях застосування процедури індексації Порядком №1078 у редакції постанови КМУ від 13.06.2012р. №526 були поділені законодавцем на дві категорії: 1) ті, хто вже працював станом на 21.06.2012р. (для цих осіб залишилось у силі старе правило визначення місяця початку процедури індексації); 2) ті, хто був прийнятий на роботу (службу) після 21.06.2012р. (для цих осіб було запроваджено нове правило визначення місяця початку процедури індексації - календарний місяць працевлаштування).

Пунктом 5 Порядку №1078 у редакції постанови КМУ від 09.12.2015р. №1013 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 11 цього Порядку.

Приклади проведення індексації грошових доходів громадян у разі їх підвищення наведено у додатку 4.

У разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції під час визначення розміру підвищення грошових доходів у зв`язку з індексацією враховується рівень такого підвищення.

Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить розмір підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом.

Приклад обчислення суми індексації у разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції наведено у додатку 5.

У разі коли індекс споживчих цін для проведення індексації, розрахований наростаючим підсумком, перевищив 10 відсотків, Кабінет Міністрів України приймає рішення про підвищення тарифних ставок (окладів) працівникам бюджетної сфери, органам державної влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів з урахуванням суми індексації, яка складається на момент підвищення.

Працівникам підприємств i організацій, які перебувають на госпрозрахунку, підвищення заробітної плати у зв`язку із зростанням рівня інфляції провадиться у порядку, визначеному у колективних договорах, але не нижче норм, визначених Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" та положень цього Порядку.

Постанова КМУ від 09.12.2015р. №1013 уведена в дію з 01.12.2015р.

Отже, з 01.12.2015р. було нормативно скасовано правило визначення місяця початку процедури індексації від події прийняття на роботу після 21.06.2012р. і введено в дію уніфіковане правило визначення місяця початку процедури індексації - від наступного місяця, коли мала місце подія підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання.

Аналогічне до змісту абз.2 п.5 Порядку №1078 у редакції постанови КМУ від 09.12.2015р. №1013 правило було запроваджено і п.102 Порядку №1078 у редакції постанови КМУ від 09.12.2015р. №1013, де указано, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Це положення було запроваджено нормативно-правовим актом і у силу правила дії нормативних актів у часі за відсутності спеціальної вказівки про протилежне не має зворотної (ретроспективної) дії у часі, тобто підлягає застосуванню виключно до тих відносин, котрі склались вже після 01.12.2015р.

Разом з тим, за допомогою використання п. 5 Порядку №1078 у редакції постанови КМУ від 09.12.2015 р. №1013 визначається лише один з елементів механізму індексації - базовий календарний місяць, звідки наростаючим підсумком починається обчислення значення індексу споживчих цін.

Частиною 1 ст.4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у редакції Закону України від 24.12.2015р. №911-VIII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Попередня редакція означеного положення закону передбачала, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Закон України від 24.12.2015р. №911-VIII набрав чинності з 01.01.2016р.

Отже, до 31.12.2015р. приводом для застосування процедури індексації було перевищення порогу індексації у розмірі 101 відсотка, а з 01.01.2016р. приводом для застосування процедури індексації стало перевищення порогу індексації у розмірі 103 відсотка.

Отже, такий платіж з оплати часу публічної служби як індексація грошового забезпечення поліцейського не може бути не кваліфікований у якості складового елементу грошового забезпечення.

У силу правових висновків постанови Верховного Суду від 30.01.2024р. у справі №580/1974/23: "44.Аналіз наведених норм права свідчить про те, що об`єктом здійснення індексації доходів позивача, є його дохід у формі пенсії, а не розмір грошового забезпечення діючого поліцейського за прирівняною посадою, яку обіймав позивач на момент звільнення, а тому, відсутні підстави для врахування індексації цього грошового забезпечення при формуванні довідки для перерахунку його пенсії.

45.Отже пенсія, яку позивач отримує, є об`єктом індексації, що має нараховуватись щомісячно, за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив встановлений поріг індексації, у частині, що дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

46.Проведення індексації призначеної (перерахованої) позивачу пенсії (з урахуванням надбавок, доплат та підвищень) є встановленим механізмом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг, реалізація якого дає підстави стверджувати про дотримання державних гарантій, спрямованих на підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, у розумінні Закону України від 05.10.2020 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

47.Таким чином, системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що, суми індексації грошового забезпечення поліцейських не віднесені до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та не підлягають зазначенню у довідці про грошове забезпечення позивача для перерахунку його пенсії.

48.За таких обставин, судова палата Верховного Суду вважає, що висновки, викладені в раніше ухваленій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати від 21.06.2023 у справі № 480/11090/21 про наявність у особи, яка перебувала на службі в ОВС, та якій пенсія призначена відповідно до Закону № 2262-ХІІ, права на включення в довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку її пенсії у зв`язку із підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій осіб, сум індексації цього грошового забезпечення, є такими, що не ґрунтуються на правильному правозастосуванні, а відтак вважає за необхідне відступити від таких висновків та сформувати наступні висновки: (1) об`єктом здійснення індексації доходів особам, зокрема, які проходили службу в органах внутрішніх справ, пенсія яким призначена згідно із Законом № 2262-XII, є їх дохід у формі пенсії (у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідної соціальної групи населення), а не розмір грошового забезпечення діючого поліцейського за прирівняною посадою до тієї, яку вони обіймали на момент звільнення з відповідних органів; (2) суми індексації грошового забезпечення поліцейських не належать до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та не підлягають зазначенню у довідці про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) при її формуванні.".

Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тож, оскільки предметом спору у даній справі є не управлінське волевиявлення суб"єкта владних повноважень з приводу перерахунку розміру раніше вже призначеної пенсії у порядку ст.63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за рахунок включення до підвищеного грошового забезпечення діючого публічного службовця індексації грошового забезпечення, управлінське волевиявлення суб"єкта владних повноважень з приводу обчислення розміру окремих видів поточного грошового забезпечення заявника, то до складу місячного грошового забезпечення належить включати і індексацію грошового забезпечення.

Такий самий правовий висновок стосовно правової природи індексації грошового забезпечення міститься і у постанові Верховного Суду від 06.02.2026р. по справі №560/5964/24, де указано, що: 1) індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців (поліцейських) для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення; 2) Такий правовий висновок викладено у постанові Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 638/9697/17, яким відступлено від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 522/11262/16-а та від 13 березня 2019 року у справі № 522/7855/17 в частині відсутності підстав для включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, отриманої військовослужбовцем індексації грошового забезпечення; 3) До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 26 серпня 2021 року у справі № 240/7853/19; 4) Отже, аналіз положень Конституції України, законів № 2262-XІІ, № 1282-XІІ, № 2017-ІІІ, № 580-VIII, підзаконних актів, а також сформованої правозастосовної практики Верховного Суду свідчить, що індексація є складовою грошового забезпечення, яка має систематичний характер, виплачується щомісячно та має бути врахована при визначенні розміру пенсії.

Відтак, у силу правових висновків постанови Верховного Суду від 30.01.2024р. у справі №580/1974/23 індексація грошового забезпечення не повинна включатись до складу грошового забезпечення згідно з ст.43 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" виключно у цілях перерахунку розміру раніше призначеної пенсії у порядку ст.63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а відносно решти випадків - індексація грошового забезпечення повинна включатись до складу місячного грошового забезпечення у цілях формування розрахункової бази для обчислення інших видів грошового забезпечення.

Розв`язуючи спір по суті, суд зауважує, що відповідно до п. 6 Розділу VIII Порядку №260 нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення.

Зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли до місячного грошового забезпечення публічного службовця у цілях обчислення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні із служби підлягає включенню такий платіж як індексація грошового забезпечення публічного службовця, позаяк у позначеному випадку об`єктом індексації є саме грошове забезпечення публічного службовця.

Разом з тим, оскільки згідно з довідкою про грошове забезпечення за 2025р. від 30.04.2026р. №666 індексація грошового забезпечення з 01.01.2025р. по 14.02.2025р. заявнику не нараховувалась і не виплачувалась, то вимоги про включення до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні із служби індексації грошового забезпечення задоволенню не підлягають.

Стосовно включення до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні із служби додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №168 суд зазначає, що 28 лютого 2022 року КМУ на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» прийняв Постанову №168, яка застосовується з 24 лютого 2022 року, пунктом 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Надалі до цієї Постанови неодноразово вносилися зміни та доповнення, у тому числі й до пункту 1.

Верховний Суд у постанові від 10 грудня 2024 року у справі № 580/9551/23 сформував правовий висновок, відповідно до якого пункт 1 постанови № 168 чітко і однозначно передбачив, що додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою військовослужбовця, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану. При цьому, в Академічному тлумачному словнику слово «постійний» визначається, зокрема, як: який триває весь час, не припиняючись і не перериваючись;

- розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання військовослужбовцем участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;

- визначається наказами командирів (начальників).

Отже за відсутності принаймні однієї із вказаних умов, виплата додаткової винагороди не здійснюється.

Відповідно Суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою додаткова винагорода, установлена пунктом 1 постанови № 168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.

Окружний адміністративний суд не стверджує про подібність правовідносин у справі № 580/9551/23 та у справі, що розглядається, а використовує указаний підхід для з`ясування правової природи додаткової винагороди, установленої пунктом 1 постанови № 168 як окремого виду грошового забезпечення як щомісячного додаткового виду грошового забезпечення або як одноразового додаткового виду грошового забезпечення.

З огляду на зміст пункту 1 постанови №168, яким регламентовано підстави та порядок виплати додаткової винагороди, така винагорода виплачується лише у період дії воєнного стану, її розмір не є сталим, вона виплачується в залежності від виконання завдань, та визначається наказами командирів (начальників), що сукупно свідчить про тимчасовий характер такої додаткової винагороди.

Пунктом 2-1 постанови № 168 установлено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають особливості виплати додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) особам, зазначеним у пункті 1-1 цієї постанови, та додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1-2 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту.

З метою визначення особливостей виплати на період воєнного стану додаткової винагороди поліцейським наказом Міністерства внутрішніх справ України Міністерства внутрішніх справ України 28.11.2022р. № 775 було затверджено Порядок та умови виплати поліцейським додаткової винагороди, одноразової винагороди на період воєнного стану та особливості виплати винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) (далі за текстом - Порядок №775).

Згідно з п. 1 Порядку №775 ці Порядок та умови визначають механізм і розмір виплати додаткової винагороди, одноразової винагороди поліцейським на період воєнного стану та особливості виплати винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) поліцейським із числа курсантів закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - ЗВО МВС), передбачених пунктами 1-12 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану».

Згідно з абз. 3-7 п. 2 Порядку №775 на період воєнного стану додаткова винагорода поліцейським виплачується в розмірах:

1) до 10000 гривень - поліцейським, крім тих, що визначені в абзаці першому та підпункті 2 цього пункту, пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які здійснюють розмінування, що має оперативний характер, у частині виявлення, знешкодження та знищення вибухонебезпечних предметів (далі - розмінування), виконують повноваження поліції в місцях завдання ракетних ударів, ударів безпілотних літальних апаратів, реактивних систем залпового вогню (далі - удари) на територіях, які знаходяться поза районами ведення бойових (воєнних) дій, а також включеним до угрупування військ (сил) сил оборони держави та які на виконання бойових розпоряджень органів військового управління у взаємодії з Державною прикордонною службою України виконують бойові (спеціальні) завдання з посилення охорони державного кордону, несення служби на блокпостах, контрольних постах, бойових позиціях у межах операційних зон угруповань військ (сил оборони держави) в контрольованих прикордонних районах, які межують з українсько-російською та українсько-білоруською ділянками державного кордону (далі - посилення охорони державного кордону), розмір цієї винагороди збільшується до 30000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу їх здійснення (виконання);

2) до 30000 гривень - поліцейським, які проходять службу на територіях Харківської, Донецької, Луганської, Запорізької, Херсонської областей, Нікопольської, Марганецької міських, Червоногригорівської селищної, Покровської, Мирівської сільських територіальних громад Нікопольського району, Зеленодольської міської, Грушівської сільської територіальних громад Криворізького району, Синельниківського, Павлоградського районів Дніпропетровської області, Очаківської міської, Куцурубської сільської територіальних громад Миколаївського району Миколаївської області, Сновської, Корюківської міських територіальних громад Корюківського району, Семенівської та Новгород-Сіверської міських територіальних громад Новгород-Сіверського району, Городнянської міської територіальної громади Чернігівського району Чернігівської області, Середино-Будської, Дружбівської, Глухівської міських, Зноб-Новгородської, Свеської, Есманьської, Шалигинської селищних територіальних громад Шосткинського району, Путивльської міської, Новослобідської сільської територіальних громад Конотопського району, Білопільської, Ворожбянської, Сумської міських, Краснопільської, Миколаївської, Степанівської, Хотінської селищних, Бездрицької, Верхньосироватської, Миколаївської, Миропільської, Нижньосироватської, Річківської, Садівської, Юнаківської сільських територіальних громад Сумського району, Великописарівської селищної територіальної громади Охтирського району Сумської області, пропорційно в розрахунку на місяць;

3) до 50000 гривень - поліцейським, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) (далі - виконання бойових (спеціальних) завдань), у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань;

4) до 100000 гривень - поліцейським, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, у розрахунку на місяць пропорційно участі в бойових діях або заходах;

Згідно з п. 3 Порядку №775 до безпосередньої участі в бойових діях або заходах належить здійснення поліцейським у районах проведення воєнних (бойових) дій:

1) бойових (спеціальних) завдань із відсічі та стримування збройної агресії проти України під час підпорядкування поліцейського відповідному органу військового управління або на виконання бойових розпоряджень такого органу;

2) виконання розвідувальних завдань, у разі їх залучення розвідувальним органом відповідно до законодавства;

3) охорони об`єктів (у тому числі несення служби на блокпостах) під час відбиття збройного нападу чи нанесення по них вогневого ураження противником, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення;

4) боротьби з диверсійно-розвідувальними силами агресора (противника) та не передбаченими законами України воєнізованими або збройними формуваннями в умовах безпосереднього зіткнення (взаємного вогневого контакту) з противником;

5) розмінування, що має оперативний характер, у частині виявлення, знешкодження та знищення вибухонебезпечних предметів;

6) заходів з евакуації населення (жителів) із територій (населених пунктів), які під час здійснення таких заходів піддаються вогневому ураженню противника.

Згідно з підп. 2 п. 14 Порядку №775 додаткова винагорода та винагорода за навчання не виплачується за умов, якщо поліцейські перебувають у відпустках - за час перебування у відпустках.

Позивач наполягає на тому, що з лютого 2022 року по день його звільнення додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ від 28.02.2022р. №168, виплачувалась, а тому є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення.

З цього приводу суд звертає увагу як на правову природу такої додаткової винагороди, так і на пункт 15 Порядку №775, відповідно до якого додаткова винагорода, одноразова винагорода та винагорода за навчання є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення.

Тобто Міністерством внутрішніх справ України, як уповноваженим органом, на виконання пункту 2-1 постанови № 168 визначено механізм та умови виплати поліцейським додаткової винагороди на період воєнного стану та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.

Зазначене сукупно свідчить про тимчасовий характер такої додаткової винагороди.

У спірних правовідносинах додаткова винагорода, передбачена постановою №168, у встановленому законом порядку та окремим нормативним актом віднесена до одноразового додаткового виду грошового забезпечення. Як наслідок, така додаткова винагорода не може бути врахована у розмір місячного грошового забезпечення, з якого провадиться обрахунок грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки поліцейському в штатній структурі ГУ НП в Харківській області.

Подібна правова позиція стосовно сутності та правової природи такого виду грошового забезпечення як додаткова винагорода у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 (як одноразового виду грошового забезпечення) викладена в постанові Верховного Суду від 12.02.2026р. у справі №420/77/25.

Окрім того, подібна правова позиція стосовно сутності та правової природи такого виду грошового забезпечення як додаткова винагорода у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 (як одноразового виду грошового забезпечення) викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 07.05.2026р. по зразковій справі №280/8933/24.

Тож, доводи сторони позивача про протилежне кваліфікуються судом у якості юридично неспроможних.

З огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України, зміст та суть правового висновку постанови Верховного Суду від 12.02.2026р. у справі №420/77/25, належність додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 до одноразових видів грошового забезпечення (однократних виплат) означений вид грошового забезпечення не повинен включатись суб"єктом владних повноважень до складу місячного грошового забезпечення поліцейського у цілях обчислення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби.

За такого правового урегулювання та обставин справи суд вважає, що оскільки до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні зі служби в поліції, включаються винагороди, які мають постійний характер, а додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, має тимчасовий (непостійний) характер, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану, тому відсутні правові підстави для включення до складу грошового забезпечення, з якого повинна бути обрахована одноразова грошова допомога при звільненні заявнику зі служби в поліції, додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.

Вирішуючи спір по суті, суд відзначає, що за суттю запровадженого ст.8 Конституції України принципу верховенства права негативні наслідки, спричинені неоднозначністю, суперечливістю чи прогалинами в законодавстві у сфері публічно-правових відносин, не можуть застосовуватись на шкоду приватній особі чи бути підставою для розширеного тлумачення повноважень субєктів владних повноважень, а натомість - в окресленому випадку підлягає застосуванню принцип «найбільш сприятливого становища для особи» (favor libertatis).

Подібні за суттю правові позиції викладені у постанові Верховного Суду від 02.04.2025р. у справі №280/7446/24.

Тому, зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України від 23.02.2006р. №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що після настання події ухвалення постанови Верховного Суду від 12.02.2026р. у справі №420/77/25 заявник об'"єктивно не здатен набути ані легітимних очікувань, ані правомірних сподівань на отримання грошової компенсації за дні невикористаної відпустки з урахуванням додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168, позаяк додаткова винагорода у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 має тимчасовий, непостійний та одноразовий характер, виплачується виключно за наявності визначених умов і не нараховується за період перебування поліцейського у відпустці.

Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

Тому відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) суб`єкта владних повноважень як у спорі про набуття приватною особою додаткового блага чи активу, так і у спорі про спростування новоствореного за рішенням субєкта владних повноважень публічного обов`язку, зокрема, за критеріями дотримання компетенції, меж повноважень, способу дій, приводу реалізації функції контролю, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, має доводитись, насамперед, відповідачем - суб`єктом владних повноважень.

При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту ч.1 ст.77 та ч.2 ст.77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, де указано, що визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Окрім того, саме таке тлумачення стандартів доказування є цілком релевантним правовому висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21.

Викладені вище міркування окружного адміністративного суду також є цілком релевантними правовій позиції постанови Верховного Суду від 19.01.2023р. у справі №520/6006/21, де указано, що: 1) у праві існують три основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб`єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб`єкта приватного права (зокрема, притягнення його до відповідальності), подані таким суб`єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію "поза розумним сумнівом"; 3) Цей висновок сформульований Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.11.2019р. у справі №822/863/16, від 21.11.2019р. у справі №826/5857/16, від 11.02.2020р. у справі №816/502/16, від 16.06.2020р. у справі №756/6984/16-а та від 18.11.2022р. у справі №560/3734/22.

У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

Кваліфікуючи реально вчинене у спірних правовідносинах управлінське волевиявлення суб`єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією суб`єкта владних повноважень слід розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти невиконання обов`язків, під відмовою суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.

За змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020р. у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022р. у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.

У межах спірних правовідносин субєктом владних повноважень було вчинене управлінське волевиявлення у формі бездіяльності з приводу обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби із включенням до середньоденного грошового забезпечення такого показника грошового забезпечення як індексація грошового забезпечення та додаткова винагорода у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що владним суб`єктом у ході розгляду справи доведено дотримання вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України під час обчислення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби без урахування сум додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022 №168.

Тож, за наслідками розгляду справи за цим епізодом суд вважає доведеним за правилами ч.2 ст.77 КАС факт відповідності оскарженого управлінського волевиявлення субєкта владних повноважень вимогам ч.2 ст.2 КАС України в даній частині та навпаки не доведеним за правилами ч.1 ст.77 КАС України факт існування у заявника порушеного публічного права у межах спірних правовідносин.

Указане є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у задоволенні позову.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім юридично значимим доводам, факторам та обставинам, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Розподіл витрат з оплати судового збору по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 72-77, 90, 122, 123, 211, 240-246, 255, 257, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення суду підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.

Суддя А.В. Сліденко