Рішення № 13726701, 01.02.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2011 р. Справа № 57/221-10

вх. № 10080/4-57

Суддя господарського суду Аюпова Р.М.

при секретарі судовогозасідання Павленко А.В.

за участю представників сторін:

позивача - Грєнков І.В., дов. № 08-11/3150/2-10 від 31.12.2010р.;

прокурор - Гавриленко О.В., посв. № 173 від 23.08.2007 р.;

відповідач - ОСОБА_2,(особисто);

третя особа - Піскун Н.В., дов. №29546/10/10-020 від 31.12.2010р..

розглянувши справу за позовом Заступника прокурора м. Харкова м. Харків в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків 3-я особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороніпозивача - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків

про розірвання договору, стягнення 44579,92 грн.

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача ФОП ОСОБА_2, в якій просить суд розірвати договір оренди землі від 26.09.2005 р. № 040567100055, укладений між позивачем та відповідачем та зобовязати відповідача повернути земельну ділянку за адресою:м. Харків, пров. Класичний,2 територіальній громаді міста в особі Харківської міської ради, покласти на відповідача судові витрати. Вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань щодо сплати орендної плати за договором оренди землі від 26.09.2005 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 листопада 2010 р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 30 листопада 2010 року об 11:00 год.

Ухвалою господарського суду харківської області від 30 листопада 2010 року залучено до участі у справі Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача; розгляд справи відкладено на 13 грудня 2010 року о 12:30 год..

Ухвалами господарського суду Харківської області від 13 грудня 2010 року, 20 грудня 2010 року, розгляд справи відкладався.

Прокурор у призначеному судовому засіданні 01 лютого 2010 року позов підтримував та наполягав на його задоволенні, надав через канцелярію суду для долучення до матеріалів справи додаткові документи, які судом долучені до матеріалів справи.

Присутні у судовому засіданні представники позивача та третьої особи позов підтримали заявлений позов та просили суд його задовольнити. Третьою особою, через канцелярію суду надано додаткові документи (вх. № 2909), які судом долучені до матеріалів справи.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечує, просить відмовити в його задоволенні, вважає, що договір оренди розірвано в односторонньому порядку за ініціативою позивача (Харківської міської ради).

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представників позивача та відповідача судом встановлено наступне.

26 вересня 2005 року між Харківською міською радою Харківської області (далі позивач) та ФОП ОСОБА_2 (далі - відповідач) укладено договір оренди землі (далі договір), що зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах” в державному реєстрі земель від 26.09.2005 року за № 040567100055, у відповідності до умов якого позивач, на підставі рішення ХХХV сесії Харківської міської ради ІV скликання від 27.04.2005 року № 78/05 “Про надання юридичним та фізичним особам для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації обєктів” надав в строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 0,0247 га, яка знаходяться за адресою: м. Харків, пров. Класичний,2 для будівництва магазину для вагітних жінок «Мамочка» (але не пізніше прийняття обєкту до експлуатації та подальшої експлуатації.

Пунктом 8 договору передбачено, що договір укладено строком на період будівництва до 01.04.2007 року (але не пізніше прийняття обєкту до експлуатації), на період експлуатації до 01.04.2030 року.

Пунктом 9 договору передбачено, що орендна плата за земельну ділянку вноситься Орендарем (відповідачем) у грошовій формі на рахунок Державного казначейства у Харківській області. Інформація щодо реквізитів отримується у відповідному органі державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки. Розмір орендної плати в місяць за земельну ділянку з 2007 року становить 716,40 грн.; на період експлуатації: з 01.04.2007 року 2109,96 грн.

Відповідно до пунктів 10, 11 договору орендна плата за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції та сплачується рівними частками щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як вказує прокурор у позовній заяві, Орендар (відповідач) порушував умови договору щодо своєчасного внесення орендної плати за оренду землі, внаслідок чого, за 2007-2008 роки, у відповідача виникла заборгованість з орендної плати за землю у сумі 44706,36 грн., що стало підставою для звернення прокурора до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтями 610, ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне зобовязання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 792 Цивільного кодексу України та ст. 93 Земельного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 21 цього Закону встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю".

Згідно ст.2 Закону України "Про плату за землю", в редакції, який діяв під час виникнення заборгованості, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про плату за землю", платежі за землю у вигляді земельного податку чи орендної плати зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельної ділянки.

Відповідно до ст.ст. 14, 27 Закону України "Про плату за землю" контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки.

Крім того, згідно п.8 ст.14 Закону України "Про систему оподаткування" до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) належить плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки комунальної власності).

У судовому засіданні представник третьої особи пояснив, що нарахована за 2007-2008 року заборгованість відповідача з орендної плати за землю в сумі 44706,36 грн. залишилась несплаченою.

Представник відповідача також у судовому засіданні пояснив, що за 2007 -2008 року ним не сплачувалась орендна плата за оренду землі.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" , в редакції яка діяла під час виникнення спірної заборгованості з орендної плати, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Статтями 24, 35 Закону України "Про оренду землі" передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати; спори пов'язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

За правилами частини 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Станом на момент розгляду справи, відповідач 44706,36 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Суд вважає посилання відповідача, що договір оренди є розірваним, у з звязку з тим, що договір оренди є розірваним Харківською міською радою в односторонньому порядку у звязку з тим, що позивач не надавав можливості розпоряджатися земельною ділянкою по цільовому призначенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Пунктом 38 договору оренди передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін (п. а) або за рішенням суду (п. б).

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази припинення або розірвання договору у встановленому діючим законодавством порядку та доказів передачі орендованого майна, зокрема акту прийому - передачі орендованої земельної ділянки, суд вважає, що станом на момент розгляду справи, договір є діючим.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання з оплати орендної плати за договором оренди землі від 26.09.2005 року, який укладено між позивачем та відповідачем по справі.

Суд враховує, що заявлена до стягнення заборгованість зазначена в наданих відповідачем до податкової інспекції податкових деклараціях орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2007 та 2008 роки, а тому є такою, яка визнана відповідачем.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджували сплату заборгованості з орендної плати за землю, документів, що спростовували викладене у позові, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога прокурора в частині стягнення заборгованості з орендної плати за землю у сумі 44706,36 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем та підтверджена належними доказами, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п. 14 Договору сторонами встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань у вигляді пені із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки НБУ. За кожен день прострочення.

За прострочення внесення орендної плати відповідачу нараховано пеню , розмір якої становить 126,44 грн.

Відповідно до п.1.ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу та пені).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно частиною 2 статті 9 Цивільного кодексу України особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання можуть бути передбачені Законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а згідно зі статтею 3 цього закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобовязання по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, пеня у сумі 126,44 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільне законодавство базується на принципі обовязкового виконання сторонами зобовязань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за обєктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної статті передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частиною 3 стаття 26 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" передбачено, що на вимогу однієї із сторін, договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

В статті 782 Цивільного кодексу України закріплено, що наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, орендар (відповідач) не сплачує орендну плату з 2007 року, що складає більш ніж три місяці підряд..

Відповідно ст. 34 Закону України “Про оренду землі” у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що вимога прокурора та позивача про дострокове розірвання договору оренди від 26.09.2005 року, правомірна та обґрунтована, така що підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Згідно ч.1. ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За таких обставин, господарський суд вважає позовну вимогу прокурора та позивача щодо зобовязання відповідача повернути земельну ділянку обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене господарський суд вважає позов прокурора задовольнити повністю, оскільки він підтверджується доданими до матеріалів справи доказами та його не спростовано відповідачем.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 14, 27 Закону України "Про плату за землю", п.8 ст.14 Закону України "Про систему оподаткування", ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди землі від 26 вересня 2005 року укладений між Харківською міською радою Харківської області (61200, м. Харків, вул. Сумська, 64 код ЄДРПОУ 24134490) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1; ІНФОРМАЦІЯ_1, відомості про банківські рахунки в матеріалах справі відсутні), що зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах” в державному реєстрі земель від 26.09.2005 року за № 040567100055.

Зобовязати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1; ІНФОРМАЦІЯ_1, відомості про банківські рахунки в матеріалах справі відсутні) повернути земельну ділянку загальною площею 0,0247 га, за адресою: м. Харків, пров. Класичний, 2 територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради (61200, м. Харків, вул. Сумська, 64 , код ЄДРПОУ 24134490).

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1; ІНФОРМАЦІЯ_1, відомості про банківські рахунки в матеріалах справі відсутні) на користь Харківської міської ради (61200, м. Харків, вул. Сумська, 64 , код ЄДРПОУ 24134490) заборгованість з орендної плати у сумі 44579,92 грн. та 126,44 грн. пені.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1; ІНФОРМАЦІЯ_1, відомості про банківські рахунки в матеріалах справі відсутні) на користь Державного бюджету України (одержувач управління Державного казначейства у м. Харкові Головного управління Державного казначейства України у Харківській області, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок № 31110095700002, код бюджетної класифікації доходів 22090200, символ звітності банку 095, банк Головне управління Державного казначейства України у Харківській області, МФО 851011) 530,80 грн. державного мита.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1; ІНФОРМАЦІЯ_1, відомості про банківські рахунки в матеріалах справі відсутні) на користь держбюджету України 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31219264700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011.

Видати накази після набрання судовим рішення законної сили.

Суддя Аюпова Р.М.

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

та повний текст рішення складено та підписано 07 лютого 2011 року

справа № 57/221-10