Ухвала суду № 137266959, 09.06.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А ЛА

про відмову у забезпеченні позову 09 червня 2026 року справа №520/14016/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лариси Мар`єнко, розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі структурного підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Національної поліції в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 05.06.2026, просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (в особі його структурного підрозділу 1 відділу щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Оберіг" відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , зокрема інформаційної відмітки (банера) "Вас розшукує ТЦК" та технічного запису про "неприбуття за повісткою" за відсутності офіційно винесених у встановленому КУпАП порядку постанов про адміністративне правопорушення;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 скоригувати відомості стосовно ОСОБА_1 в Єдиному державному реєстрі "Оберіг" шляхом повного вилучення (видалення, анулювання) операторами 1 відділу відомостей про порушення правил військового обліку, а саме: інформаційної відмітки (банера) "Вас розшукує ТЦК" та запису про "неприбуття за повісткою", привівши облікові дані у повну відповідність до реального статусу наявної відстрочки від призову на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (в особі його структурного підрозділу 1 відділу щодо направлення звернення (запиту, повідомлення) від 30.01.2026 року до Головного управління Національної поліції в Харківській області про здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 за статтями 210, 210-1 КУпАП за наявності чинної відстрочки та за відсутності законних процесуальних підстав;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 невідкладно відкликати (скасувати) через свій структурний підрозділ 1 відділ з Головного управління Національної поліції в Харківській області звернення (запит, повідомлення) від 30.01.2026 року про здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , з направленням на адресу Головного управління Національної поліції в Харківській області письмового повідомлення про відсутність законних підстав для його розшуку та затримання.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 залишено позовну заяву без руху, надано позивачу час для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі за правилами статті 262 КАС України.

Позивач надіслав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також органам Національної поліції України та їх службовим (посадовим) особам вчиняти будь-які дії щодо адміністративного затримання, примусового доставлення, приводу чи обмеження свободи пересування ОСОБА_2 Головача за підставами, пов`язаними із предметом судового спору у цій справі.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову вказано, що після відкриття провадження у справі та початку судового розгляду, відповідач спільно з органами Національної поліції України розпочав здійснювати на позивача прямий, систематичний та неправомірний психологічний і фізичний тиск поза межами правового поля з метою залякування та перешкоджання здійсненню конституційного права на судовий захист. Відтак, до вирішення спору у цій справі існує загроза призову позивача на військову службу, тоді як останній має відстрочку від проходження військової служби.

Суд зазначає, що згідно частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З огляду на зазначене суд вважає за можливе у порядку ч.9 ст.205 КАС України та ч.4 статті 229 КАС України розглянути заяву позивача в порядку письмового провадження.

Розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову та додані до неї письмові докази, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

За приписами частини 1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 статті 151 КАС України визначено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно із частиною 2 статті 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно із Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, у постановах Верховного Суду від 09 січня 2025 року по справі №600/1928/24-а, від 14 січня 2025 року у справі №280/9045/24.

При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що невідображення правильних військово-облікових даних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів може привести до протиправного затримання позивача, доставлення його до територіального центру комплектування та безпідставного притягнення до адміністративної відповідальності.

Втім, суд зауважує, що на даному етапі суд позбавлений можливості встановити ознаки протиправності дій відповідача, зокрема щодо законності підстав виключення відповідача з військового обліку, оскільки це стосується предмета адміністративного позову. Встановлення таких обставин можливе лише під час розгляду справи по суті, що виключає можливість їх попередньої правової оцінки в межах вирішення питання про забезпечення позову.

Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. У свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення цієї справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення. Тому, сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень (відповідачем) рішення чи не вчинення дій, які на думку заявника порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення чи бездіяльність є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Що ж до наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваних дій та порушення такими діями прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то Верховним Судом у постановах від 16 травня 2019 року у справі №826/14303/18, від 12 лютого 2020 року у справі №640/17408/19 та від 27 лютого 2020 року у справі №640/16242/19 вказано, що такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Таким чином, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідні дії (рішення) явно суперечать вимогам закону за критеріями, визначеними частиною 2 статті 2 КАС України, порушують права, свободи або інтереси позивача і вжиття таких заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності спірних дій (рішення) та порушення ними прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України такі обставини, навіть у разі їх доведення, не є вкрай вагомими підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі, адже, як вже наголошувалося, такі обставини підлягають встановленню та доведенню в процесі розгляду справи по суті.

У своїй заяві про забезпечення позову позивач просить заборонити відповідачам вчиняти дії щодо примусового затримання, утримання та доставлення ОСОБА_1 в ТЦК до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №520/14016/26.

Однак, позивач в обґрунтування обставин, про які ним зазначено в заяві про забезпечення позову, не надав належних доказів, які б на даному етапі розгляду справи давали можливість суду бути переконаним у тому, що оскаржувані дії чи бездіяльність відповідача є "очевидно протиправними" поза обґрунтованим сумнівом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви представника позивача про забезпечення позову та відсутність підстав для її задоволення.

Керуючись статями 150-154, 241, 243, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі структурного підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Національної поліції в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Лариса МАР`ЄНКО