Рішення № 137266775, 10.06.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/720/26

10 червня 2026 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РВР КАРС" до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РВР КАРС" (далі - позивач) звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Тернопільської митниці (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасування рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів від 12.08.2025 №UА403070/2025/000255/1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог митного законодавства, під час ввезення товару на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, уповноваженою особою ТОВ "РВР КАРС" складено та подано митну декларацію типу ІМ40ДЕ 25UA403070007186U8. Після виконання митних формальностей митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та складено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Декларант знаходить невідповідність прийнятих митним органом рішень приписам статей 53, 54, 55, 57, 58, 64, 264, 318 Митного кодексу України, які головним чином, регламентують порядок підтвердження заявленої митної вартості товару та обрання методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Позивач вважає, що відповідач безпідставно визначив іншу митну вартість імпортованого товару, оскільки позивачем було надано всі належні основні документи, які підтверджували заявлену митну вартість товару та давали можливість визначити таку вартість за ціною договору. Надані документи, на думку позивача, підтверджували складову декларованої митної вартості за ціною Контракту, відповідають встановленим законодавством вимогам та не містять жодних розбіжностей. Позивач вважає прийняте рішення протиправним, що і слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 17.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

В поданому відзиві відповідач позовні вимоги заперечує. В обґрунтування своєї позиції наводить положення законодавства, що підлягають до застосування у спірних правовідносинах, та вказує, що під час здійснення митного контролю за митними деклараціями митницею було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої встановлено наявність розбіжностей та невідповідностей у поданих до митного оформлення документах.

Представник відповідача вказує, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства та обґрунтовано.

Ухвалою суду від 04.03.2026 клопотання представника відповідача про розгляд за правилами загального позовного провадження адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РВР КАРС" до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення залишити без задоволення.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

На виконання зовнішньоекономічного контракту №EB63567 від 25.07.2025, укладеного між продавцем "INVICO AS" (Норвегія) та покупцем Товариством з обмеженою відповідальністю "РВР КАРС" (Україна), згідно із рахунком-фактурою (інвойс) №INV1454 від 25.07.2025, позивачем на митну територію України ввезено товар.

11 серпня 2025 року уповноваженою особою позивача подано до митного оформлення митну декларацію (надалі - МД) типу ІМ40ДЕ №25UA403070007094U7, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товар: "Автомобіль вантажний, що використовувався: марка: MAXUS E-DELIVER 3 -модель: E-DELIVER 3 -ідентиф. номер: LSH14C4C7LA079891 -модельний рік випуску:2020 -календарний рік випуску:2020 -тип двигуна:електричний -ємність електричного акумулятора:52,5 Квт/ год; -потужність:90 кВт -загальна кількість місць, включаючи місце водія:2; -колісна форма:4х2 -призначення: для використання на дорогах загального призначення . Торгова марка:MAXUS E-DELIVER 3. Виробник:MAXUS E-DELIVER 3/CN Всього 1 штука без пакування".

До даної митної декларації, як вбачається із інформації, що міститься в гр. 44 МД, уповноваженою особою позивача до митного оформлення були подані наступні документи:

- рахунок-фактура (інвойс) №INV1454 від 25.07.2025;

- автотранспортна накладна № 0001953 від 07.08.2025;

- декларацiя про походження товару № INV1454 від 25.07.2025;

- загальна декларація прибуття №25UA141000884348Z0 від 08.08.2025;

- cвідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №220003084038 від 16.03.2022;

- банківський платіжний документ, що стосується товару №429 від 25.07.2025;

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №08/08/2025-22V від 08.08.2025;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №EB63567 від 25.07.2025;

- договір про надання послуг митного брокера №б/н від 06.04.2023;

- інші некласифіковані документи - зняття № б/н від 11.08.2025;

- інші некласифіковані документи - фото № б/н від 11.08.2025.

Під час автоматизованого контролю із застосуванням системи управління ризиками відповідно до Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684, АСМО "Інспектор" згенеровано форми митного контролю: "000 Інформаційне повідомлення"; "105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів"; "106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів".

Також, АСМО "Інспектор" посадовій особі підрозділу митного оформлення визначено перелік необхідних до виконання митних процедур:

"За участі фізичної особи (гр. 54 МД) наявні протоколи про порушення митних правил. Розглянути питання щодо посилення митного контролю з метою недопущення повторних порушень.

Підстава: індикатор ризику - 3.3.2. Заявлення митної вартості товарів за рівнем нижчим, ніж рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів".

Під час здійснення митного контролю за МД №25UA403070007094U7 від 11.08.2025 митницею було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої встановлено:

1. Встановлено, що в автотранспортній накладній від 07.08.2025 №0001953 не заповнена графа 22 "Підпис та штамп відправника", що викликає сумнів щодо достовірності відомостей про транспортні послуги, враховуючи, що умови поставки товару CPT TERNOPIL;

2. не подано документи передбачені пунктом 9.6 контракту №EB91716 від 08.02.2025. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати наявні у них документи для підтвердження заявленої норими митної вартості товару. Однак декларантом додатково було подано лише свіфт платіж про оплату транспортного засобу.

В зв`язку із цим, митницею було направлено уповноваженій особі декларанта електронним повідомленням вимогу на надання додаткових документів наступного змісту:

"Початок консультації з митним органом.

Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України, прошу Вас надати документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме:

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч.3 ст. 53 МКУ прошу надати (за наявності) такі додаткові документи:

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.- каталоги, специфікації, прайс-лист виробника товару.

Відповідно до ч.6 ст. 53 МКУ Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи".

Уповноваженою особою декларанта на вимогу митниці, окрім раніше поданих до митного оформлення документів, додаткових документів не було надано.

За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2025/000255/1 від 12.08.2025, у гр. 33 якого зазначено: "Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що за результатами опрацювання документів, встановлено, що до митного оформлення надано платіжну інструкцію в іноземній валюті від 25.07.2025 №429, яка не містить обов`язкових реквізитів, а саме: підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком (п.1 Порядку оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216).

Також у митниці наявна інформація стосовно того, що митна вартість заявленого Вами транспортного засобу більше ніж в 4 рази менша ніж митна вартість ідентичних товарів вже оформлених митними органами України за основним методом визначення митної вартості, зокрема: МД від 22.11.2024 UA209230/2024/1095880 - 16000 EUR/шт.; МД від 17.01.2025 № UA209200/2025/003153 - 16000 EUR/шт.; МД від 24.01.2025 № UA209200/2025/004656 - 16000 EUR/шт.; МД від 05.02.2025 № UA209200/2025/007635 - 16000 EUR/шт.

На вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару: - бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до ч.3 ст. 53 МКУ не надано додаткові документи:-виписку з бухгалтерської документації;- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;- копію митної декларації країни відправлення.- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Також, відповідно до ч. 4 ст. 53 МКУ не надано документи:1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам витяги на ідентичні автомобілі; 3) розрахунок ціни (калькуляцію з розбивкою на вартість автомобіля та витрати на доставку транспортного засобу);4) договір на транспортні послуги між відправником та перевізником;5) додаток 1, який зазначений в пункті 9.6 контракту № EB91716 від 08.02.2025.Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати наявні у них документи для підтвердження заявленої норими митної вартості товару. Однак декларантом додатково було подано лише свіфт платіж про оплату транспортного засобу.

У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного транспортного засобу у зв`язку з тим, що вартість автомобілів зі схожими характеристиками, яка міститься на загальнодоступних Інтернет-ресурсах є вищою за заявлену декларантом. Митна вартість згідно бази даних Держмитслужби щодо оформлених раніше митними органами товарів є вищою. Відповідно, митним органом розпочато процедуру консультації з декларантом та надіслано електронні повідомлення про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Частиною 4 статті 54 МКУ визначено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Встановлено, що в автотранспортній накладній від 07.08.2025 №0001953 не заповнена графа 22 "Підпис та штамп відправника", що викликає сумнів щодо достовірності відомостей про транспортні послуги, враховуючи, що умови поставки товару CPT TERNOPIL. За результатами проведеної консультації з декларантом не дійшли згоди про можливість визначення митної вартості згідно з положеннями статті 58 Митного кодексу України. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст.57 МКУ, не дійшли згоди про можливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МКУ. Митна вартість товару визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст.64 МКУ.

За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію згідно з ЕМД від 08.07.2025 №25UA209200047216U4 на рівні 16000 євро/шт (товар Вантажний автомобіль бувший у використанні - 1 шт, призначений для перевезення вантажів дорогами загального користування, -марка згідно з довідником - "MAXUS", модель згідно з довідником - "e-Deliver 3", -календарний рік виготовлення - 2020, модельний рік виготовлення - 2020,-номер кузова - НОМЕР_1 , -тип кузова- вантажний фургон,-тип двигуна - електричний;-потужність двигуна - 90 квт,-ємність АКБ - 50.2 квт/год-вантажопідйомність - 915 кг., -маса в разі повного завантаження 2630 кг, -загальна кількість місць, включаючи водія - 2, -категорія ТЗ за документами виробника N1. -Колісна формула - 4x2-Виробник - "MAXUS",CN.-Торговельна марка "MAXUS"Внутрішній простір транспортного засобу не має стаціонарно встановлених місць для сидіння пасажирів та пристосувань для їх кріплення, відсутні місця кріплення ременів безпеки, відсутні ознаки комфорту вантажного відсіку. Наявна перегородка вантажного відсіку. Відсутні вікна в бокових панелях задньої частини кузова.Не виготовлений на базі кузова легкового автомобіля, умови поставки DAP).

Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.".

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товарів, вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України (далі - МК України).

Так, статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 4 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 Митного кодексу України).

За приписами пункту 1 частини 4 статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до вимог частини 5 цієї статті, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

У відповідності до частини 6 зазначеної статті, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Статтею 57 МК України визначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

У той же час, як визначено частиною сьомою статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

За змістом частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно обставин цієї справи, між сторонами виник спір щодо правомірності рішення митного органу про коригування митної вартості товарів.

Отже, при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Єдиними підставами, що надають митному органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме - у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Так, судом встановлено, що за результатами розгляду митної декларації позивача митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, згідно якого визначив митну вартість товару за резервним методом у зв`язку із тим, що подані декларантом до митного оформлення документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів, містять розбіжності та документально не підтверджують заявлену митну вартість.

Суд не погоджується із такими висновками митного органу з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі- продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки виграш на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Оцінивши встановлені обставини справи та враховуючи наведені положення законодавства суд прийшов до висновків, що декларантом до митної декларації надано повний та достовірний пакет документів, необхідний для підтвердження митної вартості товару за основним методом.

Так, перелік поданих документів відображено органом в митниці в картці відмови №UA 403070/2025/000418.

Пунктом 5.3 контракту №EB63567 від 25.07.2025, передбачено, що постачання товару здійснюється на умовах СРТ Тернопіль, Україна (Інкотермс-2010), якщо інше не зазначено в інвойсах до контракту.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду неодноразово аналізував правила постачання товарів на умовах CPT Інкотермс - 2010 та сформував з цього приводу сталу судову практику.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду неодноразово аналізував правила постачання товарів на умовах CPT Інкотермс - 2010 та сформував з цього приводу сталу судову практику.

Так, відповідно до правил "Інкотермс 2010" в частині груп С (до якої віднесено умови поставки CPT - фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення)) передбачено, що "C" - терміни вимагають від продавця укласти договір перевезення на звичайних умовах за свій власний рахунок. Тобто, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення (див. постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.05.2025 у справі № 540/1046/20, від 25.08.2023 у справі № 810/3516/16 та інші).

За офіційними правилами тлумачення торгівельних правил "Інкотермс 2010" в термін СРТ означає, що продавець здійснює поставку покупцю у вказане місце призначення. Відповідно до умов СРТ у покупця немає обов`язку перед продавцем щодо укладення договору страхування. При цьому, страхування може бути здійснено продавцем, покупцем, ними двома, або зовсім не здійснюватись. Отже, термін СРТ передбачає можливість, а не обов`язок страхування товару (див. постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.02.2024 у справі № 815/1460/18). продавець)

Крім того, згідно умов CPT за правилами "Інкотермс-2010" постачальник ( продавець) самостійно доставляє вантаж (чи оплачує доставку вантажоперевізником) до певного місця, де відбувається його передача обраному одержувачем вантажоперевізнику. Продавець несе відповідальність за всі витрати пов`язані з транспортуванням товарів, навантаженням (на судно, у вагон) тощо до визначеного місця. Продавець відповідає за укладення контракту та вибір особи перевізника. Після того, як вантаж вивантажується від перевізника, покупець несе відповідальність за оплату доставки вантажу до бажаного ним пункту призначення (див. постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.12.2023 у справі № 340/718/19).

У праві №814/476/18 (постанова від 10 жовтня 2024 року) Верховний Суд зазначив, що згідно з "ІНКОТЕРМС 2010" термін CPT - (Carriage Paid To (... named place of destination) Фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Аналогічним позиції, щодо застосування правил "Інкотермс-2010", викладені в постановах Верховного Суду від 02.05.2023 у справі № 120/6700/22, від 30.11.2022 у справі № 815/1133/17, від 29.06.2022 у справі № 1.380.2019.001524, від 17.05.2022 у справі № 810/1661/17, від 22.06.2022 у справі № 826/17387/17 тощо.

Таким чином, витрати пов`язані із транспортуванням товару до місця вивантаження - міста Тернопіль, несе продавець, а не покупець. Крім того, імперативного правила укладення договору страхування товару умови поставки СРТ не передбачають, а визначають диспозитивну норму у виборі правил поведінки. Умови аналізованих контрактів свідчать про те, що сторони не обумовили обов`язок однієї (або обох сторін) здійснити страхування товару.

Звідси видно, що організація та поставка товару (транспортних засобів), за умовами укладених контрактів (розд.5 кожного із аналізованих контрактів) належить до сфери виключної компетенції "продавця", а не "покупця".

Отже, якщо положення контракту (-ів) передбачають поставку товару на умовах CPT, то в покупця немає обов`язку укладати, як договір перевезення, так і здійснювати страхування товарів. Що стосується першого, то, як вибір особи перевізника, так і укладення договору перевезення і його документальне оформлення належить до обов`язків продавця. А питання страхування товарів, є диспозитивним правом, а не обов`язком сторін контракту.

Оскільки умови поставки CPT (Інкотермс 2010) не передбачають обов`язку покупця укладати договір перевезення та обирати особу перевізника, той на нього не може покладатись обов`язок зі складання міжнародних перевізник документів, зокрема, таких, як CMR - міжнародна автомобільна накладна.

Митниця акцентує увагу на тому, що в CMR від 07.08.2025 №0001953 не заповнена графа 22 "Підпис та штам відправника", що викликає сумнів щодо достовірності відомостей про транспортні послуги, враховуючи, що умови поставки CPT Тернопіль.

CMR - міжнародна автомобільна накладна, яка є товарно-транспортною накладною, що застосовується при міжнародних вантажних автомобільних перевезеннях і використовується у країнах, які приєднались до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів. CMR є документом, який доводить факт укладення договору на автомобільне перевезення вантажу. CMR заповнюється відправником вантажу, на підставі інструкцій і вказівок, які він отримує від транспортно - експедиторської компанії. Відправник несе солідарну відповідальність за правильність заповнення CMR.

Відповідно до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 15 травня 1956 р.) Закон України від 01.08.2006 №56-V "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів")), договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної.

Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції (стаття 4).

Відповідно до статті 5 даної Конвенції, вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

У пунктах 5.1, 5.2 аналізованого контракту (див. пункт 1 цього позову), вказується на те, що всі витрати на доставку товару оплачуються "продавцем", а поставка здійснюється на умовах CPT Тернопіль.

Натомість, Тернопільська митниця помилково вважає, що декларант (позивач у справі) несе витрати пов`язані із перевезеннями товарів (транспортних засобів) і відповідає за організацію перевезення, вибір особи перевізника, документальне оформлення договірних правовідносин.

Положення умов контракту №EB63567 від 25.07.2025 у сукупності з правилами перевезення на умовах СРТ "Інкотермс-2010" та положеннями Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, дають підстави дійти таких висновків:

- по-перше, CMR, це не розрахунково-платіжний документ, а міжнародна автомобільна накладна, яка складається на підтвердження укладення договору перевезення між замовником та перевізником;

- по-друге, у спірному випадку, "замовником" за договорами перевезення виступає особа "продавця", в укладеному контракті, а відтак, у CMR, в якості відправника товару вказується "перевізник" за договором перевезення, який не обов`язково є "продавець" за контрактом;

- по-третє, у спірному випадку, відомості, які вказуються у CMR не впливають на визначення митної вартості товарів, що є предметом укладених контрактів, оскільки оплативши ціну контракту на умовах CPT, "покупець" не несе додаткових витрат пов`язаних укладенням договору перевезення.

Тож у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару (див. позицію, викладену в постановах КАС ВС від 07 листопада 2024 року у справі № 320/41592/23, від 12 липня 2023 року у справі № 380/6441/22), а перевезення на умовах CPT організовується та здійснюється за рахунок продавця, а не покупця. Саме продавець, в останньому випадку, вирішує, яким чином, і за якими правилами, і за якою ціною здійснюватиметься перевезення товарів.

Отже, в оскаржуваному рішенні відповідач помилково вважає, що на позивача покладається організація перевезення товару на митну територію України і, що, крім іншого, декларант повинен обґрунтувати ціну контрактів за укладеними договорами перевезення із перевізником. Ба більше, на позивача (декларанта) не можуть покладатись негативні наслідки пов`язані із заповненням міжнародної автотранспортної іншими особами.

Рахунок (інвойс) № INV1454 від 25.07.2025, який складений на виконання умов контракту № EB63567 від 25.07.2025 містить такі реквізити: найменування документа "рахунок-фактура (інвойс)"; найменування та реквізити сторін; номер та дату складання рахунку-фактури; реквізити зовнішньоекономічного контракту; дата сплати рахунку-фактури; номер рахунку, який повинен здійснюватись переказ; вказівка на розрахунок за допомогою міжнародної міжбанківської системи передачі інформації та здійснення платежу - Swift-переказ; найменування та опис товару; суму платежу; валюту розрахунку; місце поставки товару.

В рахунках-фактурах (інвойсах) сторони зовнішньоекономічних контрактів не домовлялись про додаткові умови регулювання правовідносин, зокрема про обов`язок здійснити страхування товару, змінити умови поставки товару, включити додаткові витрати тощо.

У пункті 3 частини 2 статті 53 МК України зазначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

Тобто, в цьому випадку законодавець вживає поняття інвойсу та рахунку проформи як тотожні. Проте, рахунок-фактура (інвойс) та рахунок-проформа, є різними за своїми змістом та юридичними наслідками документами.

У міжнародному законодавстві існують декілька видів інвойсів. Однак на території нашої держави всі види інвойсів застосовуються не так часто. Найбільш застосовувані та поширені види інвойсів в Україні, є проформа-інвойс та комерційний інвойс.

Проформа-інвойс - це документ, у якому зазначається обов`язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною.

Ціна послуг та перелік товарів у цьому виді інвойсу не є остаточним, та у подальшому може змінюватись. Проформа-інвойс зазвичай складається у випадках, коли товар поставляється безоплатно (гуманітарна допомога, для участі у виставках, акціях, аукціонах тощо). Відмінність проформи-інвойсу полягає в тому, що деякі дані можуть бути не остаточними, та до нього ще можуть бути внесені зміни. Наприклад, сторони можуть змінити дані щодо кількості чи моделей, типу того чи іншого товару. А от інвойс із остаточними змінами та узгодженими даними формуватиме рахунок фактуру (комерційний інвойс).

Комерційний інвойс (саме такий інвойс надано позивачем для підтвердження митної вартості товару) це документ, що використовується для митної декларації під час продажу товарів, експортованих через міжнародні кордони. Цей документ є обов`язковим для проходження митниці. Без нього не розмитнять товар та не допустять на територію держави. Він виписується одночасно із відвантаженням товару та надсилається покупцеві.

Рахунок-фактура є належним документом, що підтверджує вартість придбаного товару та містить, якщо містить всі необхідні реквізити для його ідентифікації, тобто відповідає вимогам частини 2 статті 53 МК України (див. постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.08.2024 у справі № 300/2049/19).

Тож, рахунок-фактура фактично є розрахунково-платіжним документом, передбачає виставлення певних сум до оплати покупцеві за товар, що поставляється (див. постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.06.2024 у справі № 1.380.2019.002558).

На підтвердження виконання контракту та складеного на його виконання інвойсу ТОВ "РВР КАРС" здійснено оплату товарів в повному обсязі. Такі обставини підтверджуються платіжними інструкціями та роздруківками про SWIFT-переказ.

SWIFT-переказ - це міжнародна система для транзакцій, абревіатура якої розшифровується як Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications (Товариство всесвітніх міжбанківських фінансових телекомунікацій). Національне законодавством не містить заборон, щодо проведення оплати за зовнішньоекономічними контрактами шляхом міжнародного валютного переказу через систему SWIFT.

У світлі того, що сторонами використано систему SWIFT-переказу коштів, то варто відзначити, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені) (постанови КАС ВС від 17 квітня 2018 року у справі №815/329/17, від 19 листопада 2024 року у справі №420/23588/23).

Таким чином, покликання відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що платіжна інструкція в іноземній валюті не містить всіх необхідних реквізитів, що порушує приписи пункту 1 Порядку оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, затвердженого постановою Правління НБУ від 28.07.2008 № 216, не впливає ціну товару, яка була сплачена станом на час прийняття оскаржуваних рішень. При цьому, відповідач зазначаючи про недоліки в оформленні платіжних інструкцій не ставить під сумнів сам факт розрахункової операції між позивачем та його контрагентами.

Крім того, оскільки на виконання умов контракту позивачем сплачено повну його вартість у встановлений строк, що підтверджується відповідним банківським документом, який подано митному органу, то вимога про подання "за наявності інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні ідентифікації ввезеного товару" є необґрунтованою.

Тож орган митниці витребував у позивача документи безвідносно до раніше поданих документів. Зокрема, як убачається із картки відмови №UA403070/2025/000418, декларантом подавались, як висновок про якісні характеристики товарів №08/08/2025-22V від 08.08.2025, так і декларацію країни відправлення (експортну декларацію). Втім, митний орган запитував дані документи повторно без наведення підстав, які окреслені законодавцем в диспозиції частини третьої статті 53 МК України.

Підсумовуючи виконання декларантом вимог частини другої статті 53 МК України вбачаємо, що позивачем, у кожному випадку, подано документи, які кореспондують приписами цієї частини статті, зокрема:

- відповідно пункту 2 частини 2 статті 53 МУ України - контракт № EB63567 від 25.07.2025;

- відповідно до пункту 3 частини 2 статті 53 МК України - інвойс № INV1454 від 25.07.2025;

- відповідно до пункту 4 частини 2 статті 53 МК України - платіжну інструкцію в іноземній валюті від 28.07.2025 та повідомлення про SWIFT-переказ на суму 62500 NOK.

Відтак декларанта був відсутній обов`язок подавати документи, що охоплюються змістом інших пунктів цієї частини статті, зокрема:

- пунктом 5 частини 2 статті 53 МК України - інші платіжні документи, у зв`язку із використанням законодавцем у побудові диспозиції норми права похідного прийменника "за наявності", що продукує диспозитивний варіант поведінки декларанта;

- пунктом 6 частини другої статті 53 МК України - у зв`язку із умовами поставки CPT;

- пунктом 7 частини другої статті 53 МК України - у зв`язку із тим, що імпорт не підлягає ліцензуванню;

- пунктом 8 частини другої статті 53 МК України - у зв`язку із тим, що сторони на умовах поставки CPT додатково не погоджували обов`язок здійснити страхування товару.

Отже, ТОВ «РВР КАРС» в повному обсязі виконано обов`язок подати документи, які охоплюються приписами частини другої статті 53 МК України.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду сформував правовий висновок про те, що " … повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Не надання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість (постанови КАС ВС від 29.12.2025 у справі № 300/6315/24, від 20.11.2025 у справі №280/7653/23 та інші).

Суд зазначає, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.09.2020 у справі №815/4686/16.

Щодо мотивів відповідача про те, що ціни на імпортований товар, є нижчими від цін за аналогічні товари, розмитнення яких вже проводилося, то такі обставини не є та не можуть бути самостійною підставою для підвищення митної вартості товарів відповідно до вимог МК України, оскільки ці відомості мають допоміжний інформаційний характер, а отже, не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів.

Так, Верховний Суд у постановах від 19.02.2019 у справі №814/1888/16, від 24.12.2020 у справі №820/7316/15 вказав, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

У постанові Верховного Суду від 20.09.2023 у справі № 821/411/18 зазначено про те, що доводи Митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. В основу такого підходу лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 25.02.2021 у справі №810/3295/17, від 23.11.2022 у справі № 810/2547/17).

Обставини, встановлені у цій справі, дають підстави для висновку про те, що у відповідача були всі документи, які надавали йому можливість підтвердити визначену позивачем митну вартість товару за ціною договору. Натомість відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у МД, поданих декларантом позивача; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.

Суд не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (частина п`ята статті 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.

Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі №810/2749/16 зазначив, що приписи МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач не довів необхідність витребування у позивача додаткових документів для підтвердження митної вартості за обраним декларантом методом її визначення. Крім того в спірному рішенні відповідач не наводить конкретних числових значень складових митної вартості, які не підтвердженні документально.

Також, суд зазначає, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників бази даних Держмитслужби.

Інші доводи відповідача вказаних висновків суду не спростовують.

Отже, встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або, що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

При цьому митний орган належно не обґрунтував своє рішення про коригування митної вартості товару та не вказав, чому документи, надані декларантом згідно з переліком, передбаченим статтею 53 МК України, унеможливлюють застосування першого (основного) методу визначення митної вартості товару.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Отже, встановлені судом обставини справи та системний аналіз наведених законодавчих норм свідчать про те, що митним органом аргументовано не доведено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, у тому числі, належним чином не обґрунтовано невірне визначення митної вартості товару, а доводи про наявність розбіжностей та невідповідностей у поданих до митного оформлення документах спростовуються поданими позивачем документами, що дає підстави для висновку про невідповідність оскаржуваних рішень критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень в контексті частини другої статті 2 КАС України, а отже такі є протиправним та підлягають скасуванню.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваного рішення.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами статті 90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки оскаржувані рішення відповідача про коригування митної вартості товарів не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, то їх слід визнати протиправними та скасувати, а позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, враховуючи, що суд задовольняє позов повністю, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 3328,00 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів від 12.08.2025 №UА403070/2025/000255/1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РВР КАРС" судовий збір у розмірі 3328,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено і підписано 10 червня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "РВР КАРС" (місцезнаходження: вул. Микулинецька, 116, 4, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46005 код ЄДРПОУ: 45139366);

відповідач:

- Тернопільська митниця (місцезнаходження: вул. Текстильна, 38, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46004, код ЄДРПОУ: 43985576).

Головуючий суддя Мартиць О.І.