Ухвала суду № 137266748, 10.06.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

(про відмову в ухваленні додаткового судового рішення)

Справа № 500/1220/26

10 червня 2026 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Мірінович У.А., розглянувши у письмовому провадженні заяву про ухвалення додаткового рішення у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Тернопільського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням суду від 03.06.2026 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Суд вирішив:

"Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом №51 від 02 березня 2026 року, в частині скасування ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу, наданої на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 №61 від 02 березня 2026 року "Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації та особливий період" в частині призову та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 .

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу та звільнити з військової служби.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 709 (сімсот дев`ять) гривень 97 копійок."

08 червня 2026 року до суду надійшла заява представника позивача адвоката Сабатюк Наталії Петрівни про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій просить суд стягнути з відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 15000 грн.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для ухвалення додаткового рішення у даній справі, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. (частина друга статті 252 КАС України)

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. (частина третя статті 252 КАС України)

Отже, з аналізу вказаної правової норми слідує, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 1, пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.

За приписами частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною сьомою статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частинами третьою-п`ятою статті 143 КАС України встановлено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

У постанові від 19 березня 2020 року у справі № 640/6209/19 Верховний Суд зазначав, що за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи. Разом з тим, КАС України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме: 1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина третя статті 143); 2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143); 3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини першої статті 252). Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку, визначеному статтею 252 КАС України.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду в ухвалі від 07 липня 2023 року у справі № 340/2823/21 зробив такі правові висновки. Частина сьома статті 139, частини третя, четверта статті 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів. Вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останнім етапом - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду касаційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні).

Системний аналіз вищенаведених норм права, з урахуванням наведених правових висновків Верховного Суду, дає підстави вважати, що під час розгляду справи судом, останній зобов`язаний у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи, вирішити питання розподілу усіх судових витрат, про які заявила сторона, з урахуванням результату розгляду справи. За загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. У такому випадку суд першої інстанції не має правових підстав для розгляду питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи, а його вирішення відкладається не більше ніж як на п`ятнадцять днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно, перевірці і оцінці підлягають такі обставини (у сукупності): (1) наявність безпосередньої правової вимоги про здійснення розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи; (2) наявність відповідної заяви про надання доказів понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відсутність першої з цих обставин унеможливлює взагалі вирішення судом питання про розподіл судових витрат як у судовому рішенні за результатом розгляду справи, так і в порядку, визначеному статтею 252 КАС України. Відсутність же другої обставини (за наявності першої) унеможливлює відкладення відповідно до вимог частин третьої-п`ятої статті 143 КАС України вирішення питання про судові витрати, пов`язані із розглядом справи, у зв`язку з чим є підставою для вирішення судом цього питання саме у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Прийняття судового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу після розгляду справи (апеляційного або касаційного перегляду) може мати місце лише за умови, що сторона до закінчення судових дебатів у справі (якщо справа розглядається у загальному позовному провадженні) або (як висловлено Верховним Судом) не пізніше закінчення розгляду справи, якщо справа розглядалась у спрощеному позовному провадженні, звернеться до суду із заявою про те, що вона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі (до закінчення розгляду справи спрощеному позовному провадженні) надати суду докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат.

Таким чином, рішення про розподіл судових витрат приймається судом один раз: або при вирішенні спору по суті, або шляхом прийняття додаткового рішення. Повторна оцінка доказів або їх частини шляхом прийняття додаткового рішення після ухвалення основного рішення про розподіл судових витрат означатиме можливість фактичної зміни останнього, що не передбачене положеннями КАС України.

Суд звертає увагу, що розгляд даної справи відбувався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, що не передбачає проведення судових дебатів.

У позовній заяві позивач просив здійснити розподіл понесених ним судових витрат по сплаті судового збору в сумі1064,96 грн.

Разом з тим, заяви про розподіл судових витрат, у тому числі, пов`язаних з наданням професійної правової допомоги, а також доказів понесення позивачем таких витрат до позовної заяви або у ході розгляду справи не надано.

Жодних заяв про неможливість надання доказів понесення витрат на правову допомогу до ухвалення судового рішення або прохання вирішення вказаного питання після його прийняття, від позивача та його представника також не надходило.

З огляду на викладене, ухвалюючи рішення у справі 03 червня 2026 року, судом вирішено питання про розподіл понесених позивачем судових витрат по сплаті судового збору (1064,96 грн) та стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_3 на його користь позивача такі витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в сумі 709,97 грн.

Таким чином, у судовому рішенні, яким закінчено розгляд справи, суд вирішив питання розподілу судових витрат, про які було заявлено до завершення розгляду справи. Заяви про неможливість надання доказів понесення витрат на правову допомогу до ухвалення судового рішення або заяви про вирішення вказаного питання після його прийняття, від позивача чи його представника не надходило.

Натомість, заява про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 15000 грн, до якої долучено договір про надання правової допомоги від 04.03.2026, подана представником позивача лише 08.06.2026, тобто після ухвалення рішення, яким закінчено розгляд справи.

З даного приводу суд звертає увагу на правовий висновок колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові від 25 липня 2023 року по справі №340/4492/22, згідно якого безперечно, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб не дає особі цілковитого розуміння, у який саме день розгляд справи буде закінчено, однак, не позбавляє особу права подати відповідну заяву зокрема одночасно із поданням позову, відповіді на відзив, особливо після отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, у якій зазначено про обрану форму адміністративного судочинства - спрощене позовне провадження без виклику осіб або з таким викликом. Це обґрунтовується тим, що вже на цьому етапі, виходячи, навіть, з умов договору про надання правничої допомоги, сторона вже має бути обізнана про те, які докази вона має можливість подати, а які - ні через наявність певних причин.

Водночас, як вже зазначалося, саме висловлений стороною намір подати певні докази на підтвердження вартості заявлених судових витрат після ухвалення судового рішення є обставиною, яка дозволяє суду не вирішувати відповідне питання у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи.

Представник позивача не повідомив причин, з яких він, будучи достовірно обізнаним про розгляд справи за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін, не повідомив суд про неможливість подання доказів на підтвердження розміру судових витрат у повному обсязі до ухвалення судового рішення.

Відповідно до частини 8 статті 79 КАС України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

З огляду на викладене, беручи до уваги правові висновки Верховного Суду та враховуючи, що стороною позивача до ухвалення судом рішення у справі не надано заяви про розподіл витрат на професійну правову допомогу та доказів на підтвердження таких витрат, а також не надано заяви про надання таких доказів після ухвалення судового рішення, тому слід дійти висновку про відсутність підстав для вирішення питання про відшкодування витрат на правову допомогу шляхом ухвалення додаткового рішення.

Відтак, суд відмовляє у задоволенні заяви представника позивача.

Керуючись статтями 243, 248, 252, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити представнику ОСОБА_1 - адвокату Сабатюк Наталії Петрівні в ухваленні додаткового судового рішення в адміністративній справі №500/1220/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 10 червня 2026 року.

Головуючий суддя Мірінович У.А.