Рішення № 137266697, 09.06.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/760/26

09 червня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грицюка Р.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання вчинити певні дії, у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформлене протоколом від 27.08.2025 №161;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.08.2025 про призов та направлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для проходження військової служби за мобілізацією;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.10.2025 №53 в частині зарахування до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, призначення на посаду солдата ОСОБА_1 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби, виключивши із списків особового складу.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує, що позивач мав право на відстрочку на підставі п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", так як є батьком, на утриманні якого перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю II групи, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини та довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №725083 від 16.04.2024.

26 серпня 2025 року позивач надіслав заяву на адресу відповідача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документами, які підтверджують у нього таке право. Заява направлена поштовим зв`язком, цінним листом з описом вкладення.

Позивач неодноразово повідомляв представників ТЦК та СП, що має право на відстрочку, подав заяву поштою, показував вказані документи, інформації про розгляд заяви не отримував, проте жодної відповіді не отримав.

Фактично про те, що йому відмовлено у наданні відстрочки позивачу стало відомо із відповіді на адвокатський запит від 23 вересня 2025 року №6179, якою направлено повідомлення про те, що протоколом від 27.08.2025 №161 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Таку відмову у наданні відстрочки позивач вважає протиправною.

У подальшому згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 позивача було призвано на військову службу та на підставі наказу командира зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Оскільки, на думку позивача, він не підлягав призову на військову службу, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 і наказ командира військової частини НОМЕР_1 є протиправними, а позивач підлягає звільненню з військової служби та виключенню зі списків військової частин НОМЕР_1 .

Ухвалою суду від 23.02.2026 позовну заяву залишено без руху та надано строк, достатній для усунення недоліків позовної заяви, із зазначенням способу їх усунення. Недоліки позовної заяви усунуто позивачем у строк, встановлений судом.

Ухвалою суду від 02.03.2026 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 03.03.2026 позовну заяву було залишено без руху та надано строк, достатній для усунення недоліків позовної заяви, із зазначенням способу їх усунення. Недоліки позовної заяви усунуто позивачем у строк, встановлений судом.

Ухвалою суду від 11.03.2026 продовжено розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання вчинити певні дії в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у справі (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 07.04.2026 витребувано у Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська комунальна міська лікарня №2" (місцезнаходження: 46023, Україна, Тернопільська обл., місто Тернопіль, вулиця Р. Купчинського, будинок 14, код ЄДРПОУ 05497361):

- інформацію щодо повторного проходження МСЕК ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) до 11.04.2026 з наданням документального підтвердження за результатами такого проходження;

- докази, на підставі яких МСЕК прийнято первинне рішення про встановлення ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) 2 групи інвалідності з дитинства на підставі довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №725083 від 16.04.2024.

Представником ІНФОРМАЦІЯ_1 подано відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав та просить відмовити у їх задоволенні. Вказує, що на адресу відповідача надійшла заява від 26.08.2025 про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документами, які на думку позивача мали б підтверджувати у нього таке право.

27 серпня 2025 року Комісією прийнято рішення стосовно позивача про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, у зв`язку із тим що відповідно до вимог пункту 58 Порядку №560 (в редакції від 31.07.2025) за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Зазначає, що позивач не користувався правом на відстрочку та не був заброньований за підприємством установою, організацією, підлягав призову на військову службу по мобілізації. 27.08.2025 позивач наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №723 призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період та направлений у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 . Відтак, заявлені позовні вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_1 вважає безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін до суду не звертались.

Інших заяв та клопотань з процесуальних питань до суду не надходило.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

26.08.2025 позивач надіслав заяву на адресу відповідача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документами, які підтверджують у нього таке право. Заява направлена поштовим зв`язком, цінним листом з описом вкладення.

Як слідує із свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , серії НОМЕР_3 від 08.01.2024 зазначено в графі батько - ОСОБА_1 та в графі мати ОСОБА_3 .

З довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №725083 від 11.04.2024 встановлено ОСОБА_2 2 групу інвалідності з дитинства, інвалідність встановлена на строк до 01.05.2026.

Згідно повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 28.08.2025 №9042 за результатами розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 7 частини 1 статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію зазначено, що протоколом від 27.08.2025 №161 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомлено, що позивач підлягаєте призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Зазначено причини відмови: недотримання вимог пункту 58 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, - за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (Постановою КМУ №1558 від 31.12.2024 внесені зміни, за якими під час особистого подання заяви на відстрочку військовозобов`язаний повинен пред`явити військово-обліковий документ (далі-ВОД) або ВОД в електронній формі).

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 27.08.2025 №723 призвано ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_2 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16.10.2025 №53 солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.

Згідно із довідкою військової частини НОМЕР_1 від 28.10.2025 №879 солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 з 16.10.2025 по дату видачі довідки.

Позивач, вважаючи відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, призов на військову службу та зарахування до списків особового складу військової частини протиправними, звернувся із цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів позовної заяви суд виходить з таких міркувань.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма Основного Закону означає, що діяльність суб`єктів владних повноважень здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом.

Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232-ХІІ).

Частини 1 - 3 статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначають, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

У частині сьомій статті 1 Закону № 2232-XII закріплено, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Згідно із частиною дев`ятою статті 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону № 2232-ХІІ у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та діє на момент розгляду цієї справи.

Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 №69/2022, затвердженим Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України.

Відповідно до частини першої статті 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі Закон № 3543-XII).

Статтею 23 зазначеного Закону передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю, які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560) визначає механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період; процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Відповідно до п. 56 - 58 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Згідно з Додатком 5 Порядку №560 визначено Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Згідно зазначеного Переліку (п. 7 Додатку 5 до Порядку) визначено, що право на відстрочку мають жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи.

Також визначено документи, що підтверджують право на відстрочку, зокрема:

для підтвердження інвалідності дитини - довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, визначеною МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; для підтвердження родинних стосунків - свідоцтво про народження дитини із зазначенням батьківства військовозобов`язаного.

З аналізу викладених вище правових норм слідує, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, визначеною МОЗ, або витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або посвідченням, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійним посвідченням чи посвідченням, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; для підтвердження родинних стосунків - свідоцтво про народження дитини із зазначенням батьківства військовозобов`язаного.

Судом встановлено, що позивачу рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформленим протоколом від 27.08.2025 №161, відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації недотримання вимог пункту 58 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5). Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 із урахуванням Постанови КМУ №1558 від 31.12.2024 під час особистого подання заяви на відстрочку військовозобов`язаний повинен пред`явити військово-обліковий документ (далі-ВОД) або ВОД в електронній формі

Відповідно до п. 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до абз.10 п.60 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язаному продовжується автоматично, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку.

Із системного аналізу наведених норм вбачається, що військовозобов`язаний має право на особисте подання на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку, а комісії, утворені при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, зобов`язані, зокрема, вивчити отриману заяву та додані до неї документи, оцінити законність підстав для надання відстрочки, й фактично розглянути такі документи протягом семи днів з дати їх надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. Така комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, яке оформляється протоколом. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за встановленою формою.

Отже, на законодавчому рівні закріплено чіткий порядок звернення особи за наданням відстрочки та порядок розгляду відповідної заяви.

Суд звертає увагу, що ні Закон №2232-ХІІ, ні Закон №3543-XII, ні Порядок №560 не визначають конкретних способів надання документів, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації (власноручно, поштою тощо).

Позивачем дотримано процедуру подання (направлення) документів, які підтверджують, на його переконання, право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

За таких обставин, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, отримавши заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів, які, на його думку, підтверджують таке право, повинен прийняти рішення за наслідком її розгляду про надання відстрочки або мотивовану відмову в наданні відстрочки, у порядку та строки передбачені Порядком №560.

У спірних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття індивідуального акту у формі рішення, що входить до його виключної компетенції, оскільки відстрочка/відмова у відстрочці передбачає її письмове оформлення.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не розглянув належно заяву позивача та не прийняв рішення про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або про обґрунтовану відмову в її наданні, що свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

З огляду на встановлені у цій справі обставини та норми Порядку № 560, суд дійшов висновку, що станом на час звернення із заявою та розгляду заяви комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач мав право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на строк дії відповідних законних підстав.

Проте, у зв`язку з тим, що позивачу без достатніх законних (правових) підстав було відмовлено у наданні відстрочки, останнього протизаконно було мобілізовано до лав Збройних Сил України.

На підставі досліджених судом доказів, з урахуванням встановленого КАС України обов`язку доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, суд висновує, що слід визнати протиправними дії Комісії з розгляду питань щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо відмови в наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 7 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що оформлено повідомленням №9042 від 28.08.2025 (протокол №161 від 27.08.2025).

Щодо вимог про визнання незаконним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 про призов військовозобов`язаних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період в частині призову та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період, суд зазначає таке.

Як встановлено судом та підтверджується належними доказами, позивач звернувся до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою, у якій просив розглянути заяву та оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 7 частини 1 статті 23 Закону України «Про військову службу та мобілізацію» (а.с.15). Заява оформлена згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560. До заяви були додані всі необхідні засвідчені копії документів, що підтверджують право на відстрочку.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 280/6033/22, від 01.10.2024 у справі № 160/10728/23, від 01.10.2024 у справі № 200/4189/22, від 14.11.2024 у справі № 160/33822/23.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У правовідносинах, що склалися у справі, що розглядає суд, направлення позивачем на адресу комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 заяви та доданих до неї документів про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 7 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII, є проявом активних дій позивача для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Як вже зазначав суд, відповідно до пункту 60 Порядку № 560, комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до пункту 63 Порядку № 560 військовозобов`язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Комісія ІНФОРМАЦІЯ_5 27.08.2025 прийняла рішення (протокол №161), оформлене повідомленням №9042 від 28.08.2025 про відмову у наданні відстрочки за заявою ОСОБА_1 від 26.08.2025. Всупереч положенням пункту 60 Порядку № 560, начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 (по стройовій частині) прийняв наказ від 27.08.2025 № 723 про призов позивача.

Як встановив суд, відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 27.08.2025 № 723 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації, на особливий період» ОСОБА_1 призвано на військову службу із 27.08.2025, направлено у військову частину НОМЕР_2 .

Конституційний Суд України, розвиваючи практику застосування статті 8 Основного Закону України, вказав, що верховенство права слід розуміти, зокрема, як механізм забезпечення контролю над використанням влади державою та захисту людини від свавільних дій держави. Верховенство права як нормативний ідеал, до якого має прагнути кожна система права, і як універсальний та інтегральний принцип права необхідно розглядати, зокрема, у контексті таких основоположних його складових: принцип законності, принцип юридичної визначеності, принцип справедливого суду. Верховенство права означає, що органи державної влади обмежені у своїх діях заздалегідь регламентованими та оголошеними правилами, які дають можливість передбачити заходи, що будуть застосовані в конкретних правовідносинах, і, відповідно, суб`єкт правозастосування може передбачати й планувати свої дії та розраховувати на очікуваний результат (абзаци 3, 4, 6 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 червня 2019 року №6-р/2019).

Юридичну визначеність необхідно розуміти через такі її складові: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; право особи у своїх діях розраховувати на розумну та передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права (законні очікування). Таким чином, юридична визначеність передбачає, що законодавець повинен прагнути до чіткості та зрозумілості у викладенні норм права. Кожна особа відповідно до конкретних обставин має орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних правових наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права (абзаци 4-6 підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 20 червня 2019 року №6-р/2019).

Конституційний Суд України виходить із того, що принцип правової визначеності не виключає визнання за органом державної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними. Цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого - наявність можливості у особи передбачати дії цих органів (абзац 3 підпункту 2.4 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року №1-2/2016).

Верховний Суд в постанові від 18.01.2023 у справі № 580/1300/22 визначив підходи щодо застосування принципу «легітимних очікувань» (legitimate expectations):

«… 75. Також колегія суддів зазначає, що поняття «легітимні очікування», головним чином походять від англійського терміну «legitimate expectations» як розумні, небезпідставні або обґрунтовані очікування. У юридичній практиці зазначений термін також має такі альтернативні назви як правомірні, законні, розумні або виправдані сподівання.

76. Принцип легітимних очікувань широко застосовується у судовій практиці та ґрунтується на низці конституційних положень, які гарантують захист права власності (стаття 41 Конституції України) та передбачуваність (прогнозованість) законодавства, яким визначаються обмежувальні заходи (статті 22, 57, 58, 94 та 152 Конституції України). Реалізація принципу легітимних очікувань полягає у досягненні бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки; втілення легітимних очікувань унеможливлюється, зокрема, у випадку, коли особа не може досягнути прогнозованого результату внаслідок зміни правової основи у такі строки, що не є розумними та обґрунтованими.

77. Принцип легітимних очікувань властивий, головним чином, для публічно-правових спорів, що вирішуються адміністративними судами, оскільки у сукупності з принципами правової визначеності та належного урядування створює надійну основу для гарантування реалізації в Україні основної ідеї/мети системи адміністративних судів, а саме, захисти «малої людини» від «великої держави», в особі її багаточисленних суб`єктів владних повноважень, які наділені множинністю повноважень та низкою механізмів владного примусу.

78. Легітимні очікування не можна ототожнювати із сподіваннями, що виникають на підставі особистого сприйняття або помилкової оцінки певних обставин чи правових норм; не можуть виникати легітимні очікування, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства; обов`язковою умовою, за наявності якої певне сподівання (вимога) особи набуває ознак легітимного очікування є те, що таке очікування (вимога) має належне правове підґрунтя, тобто наявне достатнє джерело для відповідного очікування (вимоги).

79. Правовим підґрунтям для виникнення в особи легітимного очікування можуть бути: норми права (законодавство), судова практика, акт індивідуальної дії, конкретне судове рішення, що набуло законної сили, або умови договору; відсутність у законі приписів щодо певного права, яке однак, слідує із загальних конституційних принципів або природного права, або відсутність закону, який визначає механізм реалізації такого права, не може свідчити про відсутність правового підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування щодо реалізації такого права…».

У спірних правовідносинах, позивач після направлення до комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_5 заяви від 26.08.2025 з додатками про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 7 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», мав легітимні очікування не лише щодо вчасного прийняття Комісією за результатом розгляду його заяви рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, але й щодо забезпечення дотримання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки встановлених Порядком №560 заборон на направлення його (позивача) для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби та його призову до прийняття такого рішення.

Враховуючи, що обов`язок щодо перевірки наявності відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу та підстав для її надання з метою недопущення протиправних дій щодо особи покладено на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина 7 статті 23 Закону № 3543-XII), а тому ІНФОРМАЦІЯ_6 не виконав своїх обов`язків належним чином. На момент прийняття спірного наказу начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 від 27.08.2025 №723 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період», позивач розпочав процес реалізації права на отримання відстрочки від призову, подавши 26.08.2025 відповідну заяву, однак отримав повідомлення про відмову у наданні відстрочки вже після призову лише 28.08.2025 (повідомлення №9042, а.с. 23 зворот).

Ураховуючи викладене у сукупності, суд висновує про обґрунтованість позовних вимог у частині визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 27.08.2025 №723 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період до в/ч НОМЕР_2 .

Стосовно вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 від 16.10.2025 №53 та на всі види забезпечення та зобов`язання військової частини виключити позивача зі списків особового складу, суд зазначає таке.

Згідно із частиною 1 статті 2 Закону № 2232-XIІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 6 статті 2 Закону № 2232-XIІ визначено види військової служби:

базова військова служба;

військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;

військова служба за контрактом осіб рядового складу;

військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;

військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти;

військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 за №1153/2008 (далі Положення № 1153/2008), визначається порядок проходження громадянами України (далі громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі.

За змістом пункту 5 Положення № 1153/2008 громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.

Відповідно до пункту 6 Положення № 1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 24 Закону № 2232-ХІІ початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України.

Суд встановив, що згідно із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 27.08.2025 №723 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період» ОСОБА_1 направлено для проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період до в/ч НОМЕР_2

Відповідно до оспорюваного у цій справі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.10.2025 №53 курсанта зведеної навчальної роти військової частини НОМЕР_4 військової частини НОМЕР_2 Національної академії Сухопутних військ імені Петра Сагайдачного ОСОБА_1 призначено на посаду водія-електрика-моториста військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_5 військової частини НОМЕР_6 Сухопутних військ ЗСУ з 16.10.2025. Вислуга років у Збройних Силах становить 1 місяць 11 днів.

Таким чином, саме з дня відправлення позивача до в/ч НОМЕР_2 позивач вважається таким, що проходить військову службу та набув правового статусу «військовослужбовець». Разом з тим, наказ військової частини НОМЕР_2 про зарахування до списків особого складу цієї військової частини за результатами мобілізації позивача не є предметом судового розгляду у цій справі і суд не надає йому оцінки.

Згідно з абзацом 2 пункту 225 Положення № 1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною 3, пунктом 2 частини 4, пунктом 3 частини 5 та пунктом 3 частини 6 статті 26 Закону № 2232-ХІІ у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Пункт 233 Положення № 1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

підстави звільнення з військової служби;

думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII визначені підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, серед яких: під час дії воєнного стану: а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі; б) за станом здоров`я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі; г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); д) у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); е) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу); з) у зв`язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.

Отже, Законом № 2232-ХІІ та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, не передбачено звільнення з військової служби у зв`язку із скасуванням наказу про призов.

Як наслідок скасування наказу про призов або визнання судом факту наявності підстав для надання відстрочки вже після мобілізації не є прямою підставою для звільнення військовослужбовця з військової служби. Після того, як військовослужбовець був призваний та зарахований до списків частини, відстрочка від призову (п. 7 ч. 1 ст. 23) не поширюється на нього, оскільки вона стосується саме процесу призову. Отож визнане судом право на відстрочку після призову не припиняє військову службу.

При цьому, доказів того, що позивач звертався до в/ч НОМЕР_1 із рапортом про звільнення, із зазначенням підстав звільнення передбачених статтею 26 Закону № 2232-XII, матеріали справи не містять та про такі сторона позивача не зазначає. Разом з тим, як уже зазначав суд, наказ військової частини НОМЕР_2 про зарахування до списків особого складу цієї військової частини за результатами мобілізації позивача не є предметом судового розгляду у цій справі.

Тобто, правовідносини з позивачем з приводу можливості його звільнення з військової служби перейшли у нову площину та порядок такого звільнення вже визначається іншими нормами Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені судом обставини, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_5 військової частини НОМЕР_6 Сухопутних військ ЗСУ та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків її особового складу.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, а відтак і наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову. При цьому, з метою логічності та зрозумілості рішення суду його резолютивна частина буде викладена дещо в іншому формулюванні ніж заявлені позовні вимоги, однак вказане не впливатиме на зміст останніх та обсяг їх задоволення.

Оскільки позов у частині, за який сплачено судовий збір, підлягає задоволенню, відповідно до статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 1331,20 грн, сплачений відповідно до квитанції від 24.02.2025.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_7 , яке оформлене протоколом від 27.08.2025 №161, у частині відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період» від 27.08.2025 №723 у частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1331,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 09 червня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_7 );

відповідач:

- ІНФОРМАЦІЯ_8 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ).

- ІНФОРМАЦІЯ_9 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ).

- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ).

Головуючий суддя Грицюк Р.П.