Ухвала суду № 137266525, 10.06.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОКРЕМА УХВАЛА

10 червня 2026 року м. Рівне№460/2957/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Н.В. Друзенко, розглянувши в порядку письмового провадження заяву про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, ухваленого в адміністративній справі за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) перебувала адміністративна справа №460/2957/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинення певних дій.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 року у справі №460/2957/25 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області - задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(11)/2021, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок основної пенсії за період з 17.08.2024 відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(1)/2021, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та виплачувати основну пенсію у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком (згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний рік) до зміни законодавства або зміни правового статусу.

05.06.2026 до суду надійшла заява позивача, подана ним в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області на виконання рішення суду від 12.03.2025 року у справі №460/2957/25.

У поданій заяві позивач зазначає, що відповідачем неналежним чином виконується судове рішення, яким його зобов`язано здійснювати нарахування та виплату пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зокрема, позивач вказує, що до 31.12.2025 відповідач здійснював виконання судового рішення належним чином, проте починаючи з 01.01.2026 продовжив нараховувати та виплачувати пенсію із застосуванням розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на рівні 2361,00 грн, унаслідок чого розмір пенсії становить 14 166,00 грн. Позивач зазначає, що відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» такий прожитковий мінімум з 01.01.2026 становить 2595,00 грн. На думку позивача, з урахуванням зазначених законодавчих змін відповідач був зобов`язаний здійснювати нарахування та виплату пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком із застосуванням прожиткового мінімуму на рівні 2595,00 грн, що становить 15 570,00 грн. Також позивач зазначає, що звертався до відповідача із заявою щодо належного виконання судового рішення, однак, як вбачається з листа відповідача та витягу про перерахунок пенсії від 13.03.2026, останній продовжує застосовувати при обчисленні пенсії показник прожиткового мінімуму у розмірі 2361,00 грн. У зв`язку з наведеним позивач вважає, що дії відповідача щодо нарахування та виплати пенсії після 01.01.2026 із застосуванням прожиткового мінімуму на рівні 2361,00 грн суперечать вимогам чинного законодавства та свідчать про неналежне виконання судового рішення, внаслідок чого його право на належне пенсійне забезпечення залишається порушеним.

Відповідач не скористався своїм правом на подання до суду своїх письмових пояснень на заяву позивача.

Частиною 5 статті 383 КАС України передбачено, що у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання, а тому суд вважає за можливе розглянути заяву по суті без участі представників сторін в порядку письмового провадження та на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.

Вирішуючи питання щодо наявності фактичних та правових підстав для визнання протиправними дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання судового рішення, суд виходить із такого.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Таким чином право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

За правилами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 звертав увагу, що статті 382 і 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Судом встановлено, що позивач є особою з інвалідністю, інвалідність якої пов`язана з наслідками Чорнобильської катастрофи, та перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України як отримувач пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до вимог законодавства України.

З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання рішення суду, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання відповідно до статті 129-1 Конституції України, відповідач до 31.12.2025 здійснював нарахування та виплату пенсії позивачу належним чином, у відповідності до висновків суду та вимог законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Водночас позивач зазначає, що починаючи з 01.01.2026 відповідач продовжив здійснювати нарахування та виплату пенсії по інвалідності із застосуванням розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного станом на 2025 рік, а саме виходячи із прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у розмірі 2361 грн. У зв`язку із цим розмір основної пенсії по інвалідності позивача був визначений відповідачем у сумі 14 166 грн, що становить шестикратний розмір мінімальної пенсії за віком (2361 грн Ч 6).

Поряд із тим позивач вказує, що відповідачем не було враховано зміну законодавчо встановленого розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що відбулася з 01.01.2026. На обґрунтування своїх доводів позивач посилається на положення абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Також позивач зазначає, що відповідно до абзацу шостого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 01 січня 2026 року встановлено у розмірі 2595 грн. На переконання позивача, з урахуванням наведених положень законодавства та зміни базового державного соціального стандарту відповідач був зобов`язаний з 01.01.2026 здійснювати нарахування та виплату пенсії по інвалідності виходячи із нового розміру мінімальної пенсії за віком, що становить 2595 грн.

За твердженням позивача, з огляду на встановлений законодавством розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідач повинен був визначити розмір його основної пенсії по інвалідності на рівні 15 570 грн, що становить шестикратний розмір мінімальної пенсії за віком (2595 грн Ч 6), однак такого перерахунку здійснено не було.

Судом також встановлено, що з метою реалізації свого права на належне пенсійне забезпечення та забезпечення належного виконання судового рішення позивач звернувся до відповідача із відповідним зверненням щодо проведення нарахування та виплати пенсії відповідно до судового рішення та з урахуванням змін законодавства, які набрали чинності з 01.01.2026.

Як вбачається з наданого відповідачем листа за результатами розгляду звернення позивача, а також з витягу про перерахунок пенсії від 13.03.2026, відповідач продовжив визначати мінімальний розмір пенсії особам з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи на рівні 14 166 грн. При цьому відповідач зазначив, що під час виконання рішення суду застосовано розмір мінімальної пенсії за віком, визначений виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у сумі 2361 грн, встановленого з 05.08.2024.

Таким чином, за доводами позивача, починаючи з 01.01.2026 відповідач продовжує здійснювати нарахування та виплату пенсії по інвалідності у розмірі 14 166 грн, тоді як з урахуванням вимог чинного законодавства та зміни розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, розмір його пенсії мав би становити 15 570 грн.

Позивач вважає, що такі дії відповідача свідчать про неналежне виконання судового рішення, оскільки відповідач фактично продовжив застосовувати показник прожиткового мінімуму, який втратив актуальність у зв`язку із набранням чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», та не здійснив належного перерахунку пенсійних виплат відповідно до зміни законодавчо визначених соціальних стандартів.

У зв`язку з наведеним позивач вважає, що відповідач при виконанні судового рішення діє всупереч його змісту та правовій меті, не забезпечує повного відновлення порушеного права на пенсійне забезпечення, а також здійснює свої повноваження не у спосіб, визначений Конституцією України та законами України, чим порушує його право на отримання пенсії у належному розмірі та обумовлює необхідність звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та законних інтересів.

У Рішенні Конституційного Суду України №4-р(І)/2024 від 03.04.2024 констатовано, що на виконання імперативних вимог статей 3, 16, 50 Конституції України парламент у частині четвертій статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР зазначив, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду Верховного суду у постанові від 10.12.2024 у справі №240/1121/24 не знайшла підстав для відступлення від правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, а також констатувала, що внесеними Законом №1584-IX змінами до статті 54 Закону №796-XII встановлено менші розміри пенсії, аніж ті, які було передбачено зазначеною статтею в редакції Закону №230/96-ВР, а тому законодавець вчергове порушив право на належний рівень соціального захисту та засадничий обов`язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв`язку з чим до спірних правовідносин у цій справі слід застосувати норми Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР.

Вирішуючи спір по суті, суд у судовому рішенні в цій справі зазначив, що до спірних правовідносин слід застосувати норми частини 4 статті 54 Закону №796-XII в редакції Закону №230/96-ВР, якими передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:

по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;

по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;

по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;

дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.

Рішенням суду, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок основної пенсії по інвалідності ОСОБА_2 в розмірі шести мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01.04.2024.

За приписами частини 1 статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України Про прожитковий мінімум від 15.07.1999 №966-XIV (далі Закон №966-XIV), прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік від 09.11.2023 № 3460-IX, установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік від 19.11.2024 № 4059-IX, установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік від 03.12.2025 № 4695-IX, установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3209 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, осіб, які втратили працездатність, - 2595 гривня.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на виконання судового рішення відповідач був зобов`язаний здійснювати нарахування та виплату позивачу пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного законодавством на відповідний період.

Суд зазначає, що відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 01.01.2026 встановлено у розмірі 2595,00 грн.

Отже, починаючи з 01.01.2026 відповідач був зобов`язаний здійснити перерахунок пенсії позивача та проводити її подальшу виплату із застосуванням мінімальної пенсії за віком у розмірі 2595,00 грн, що у спірних правовідносинах мало наслідком визначення основного розміру пенсії позивача на рівні 15 570,00 грн (2595,00 грн Ч 6).

Водночас суд вважає правомірним застосування відповідачем до 31.12.2025 розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на рівні 2361,00 грн, оскільки саме такий розмір був встановлений законодавством у відповідний період та підлягав врахуванню при обчисленні пенсії позивача.

Разом з тим, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, після набрання чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» відповідач продовжив здійснювати нарахування та виплату пенсії позивачу із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на рівні 2361,00 грн, внаслідок чого розмір пенсії позивача визначався у сумі 14 166,00 грн замість 15 570,00 грн.

Суд наголошує, що зміна законодавчо встановленого прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, є юридичним фактом, з яким закон пов`язує зміну розміру мінімальної пенсії за віком, а відтак і зміну розміру пенсійних виплат, обчислення яких прямо залежить від такого показника. Тому після зміни відповідного державного соціального стандарту відповідач був зобов`язаний привести розмір пенсійної виплати у відповідність до чинного законодавства та забезпечити належне виконання судового рішення.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що нарахування та виплата позивачу пенсії після 01.01.2026 із застосуванням прожиткового мінімуму на рівні 2361,00 грн суперечить вимогам статті 54 Закону №796-ХІІ, статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», положенням Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», а також не відповідає змісту та меті судового рішення, яке підлягає обов`язковому виконанню.

Оскільки відповідач після 01.01.2026 продовжив виплату пенсії позивачу у меншому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством, суд доходить висновку, що судове рішення виконується відповідачем неналежним чином та не в повному обсязі. Такі дії свідчать про порушення принципу обов`язковості судового рішення, закріпленого статтею 129-1 Конституції України, а також вимог статей 14 та 370 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких судове рішення, що набрало законної сили, є обов`язковим до виконання всіма органами державної влади та підлягає безумовному виконанню на всій території України.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Враховуючи те, що на час розгляду заяви відповідними доказами підтверджено той факт, що відповідачем не вжито дієвих і належних заходів на виконання судового рішення, суд з урахуванням приписів статті 249 КАС України дійшов до висновку про те, що відповідачем порушено норми статті 129-1 Конституції України та частини 2 статті 14, частини 1 статті 370 КАС України, а саме: не виконано у повному обсязі і належним чином судове рішення, яке набрало законної сили, що зумовлює необхідність постановлення судом окремої ухвали і направлення її для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Керуючись статтями 248, 249, 256, 294, 295, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області на виконання рішення суду від 12.03.2025, ухваленого в адміністративній справі №460/2957/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не нарахування та виплати мені, ОСОБА_1 , основної пенсії по інвалідності в розмірі шести мінімальних пенсій за віком відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Винести окрему ухвалу, якою зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, при виконанні судового рішення та здійснити нарахування і виплачувати мені ОСОБА_1 основну пенсію по інвалідності в розмірі шести мінімальних пенсій за віком відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 у справі №460/2957/25.

Зафіксувати в окремій ухвалі розмір мінімальної пенсії за віком в розрізі 2026 року, для позбавлення можливості відповідача маніпулювати «невизначеністю конкретного розміру мінімальної пенсії за віком», як підставу для умисного зменшення розміру пенсії та подальшого невиконання рішення суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складений 10 червня 2026 року.

Суддя Н.В. Друзенко