Рішення № 13726643, 01.02.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2011 р. Справа № 37/251-10

вх. № 10869/5-37

Суддя господарського суду Доленчук Д. О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - Самойленко Н.П. за довіреністю № 2136 від 24.12.2010 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ВАТ "Укртелеком" в особі ХФ ВАТ "Укртелеком" Цех телекомунікаційних послуг № 9, м. Харків

до Територіального управління державної судової адміністрації в Харківській області, м. Харків

про стягнення 19,87 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі ХФ ВАТ "Укртелеком" Цех телекомунікаційних послуг № 9 (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Територіального управління державної судової адміністрації в Харківській області (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь 1607,66 грн. основного боргу (за період з 01.06.2010 р. по 01.11.2010 р.) та 24,20 грн. пені. Також, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В процесі розгляду справи позивачем були зменшені позовні вимоги, оскільки відповідачем було погашено 1607,66 грн. основного боргу та 4,33 грн. пені, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 19,87 грн. пені, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник позивача до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 01.02.2011 р. за вх. № Д194, надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином про що свідчать телефонограма № 43 та поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, відзив на позовну заяву до суду не надав, його представник в судове засідання не з'явився, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 19,87 грн. пені, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

25.03.2008 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 413609 про надання послуг електрозв'язку (договір), у відповідності до умов якого позивач зобов'язався надати послуги електрозв'язку, перераховані в додатку № 1 і безплатні послуги, перераховані в додатку №2, а відповідач, в свою чергу, повно та своєчасно їх оплачувати.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що споживач сплачує послуги електрозв'язку за спільно погодженою кредитною системою оплати з поданням рахунків.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що споживач повинен своєчасно оплачувати надані послуги. Розрахунок абонплати за користування місцевим телефонним зв'язком здійснюється за сталою або за змінною величиною, якщо остання передбачена технічними можливостями обладнання АТС.

Пунктом 4.5. договору передбачено, що розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктами 7.1. та 7.2. договору передбачений строк його дії, а саме договір набирає чинності з дня підписання і діє 5 років. Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не повідомила про його припинення, то договір вважається дійсним на той же термін.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору позивачем надавались відповідачеві послуги електрозв'язку, проте відповідач порушував свої зобов'язання в частині оплати за надані послуги, у зв'язку з чим станом на 01.11.2010 р. у останнього виникла заборгованість за період з 01 червня 2010 р. по 01 листопада 2010 р. у розмірі 1607,66 грн. Після подання позивачем відповідного позову до суду, відповідачем була повністю погашена сума основного боргу перед позивачем в розмірі 1607,66 грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 33 Закону України "Про телекомунікації" споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи наведені приписи чинного цивільного законодавства та п.5.8. договору, яким передбачено обов’язок абонента сплатити оператору пеню в розмірі одного відсотка від затриманих платежів за кожну добу затримки, господарський суд приходить до висновку, що сума пені у розмірі 24,20 грн. підтверджується наданим розрахунком та не суперечить чинному законодавству.

Враховуючи те, що після подання позивачем відповідного позову до суду, відповідачем була частково погашена сума пені перед позивачем в розмірі 4,33 грн., суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума пені у розмірі 19,87 грн.

За таких обставин позов підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що з вини відповідача спір було доведено до суду, господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 102,00 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 33 Закону України "Про телекомунікації", ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 530, 549, 611, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Територіального управління державної судової адміністрації в Харківській області (61050, м. Харків, пл. Руднєва, 36, корп. 2, код ЄДРПОУ 26281249, р/р 35219002000164 в УДК у Харківській області, МФО 851011) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" Цех телекомунікаційних послуг № 9 (61002, м. Харків, вул. Іванова, 7/9, код ЄДРПОУ 25614660, р/р № 26008898 в ХОД АТ "Райффайзен Банк Аваль, МФО 350589) 19,87 грн. пені, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Доленчук Д. О.

Рішення підписано 07.02.2011 р.