Рішення № 137266204, 10.06.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/727/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі - відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області), у якій позивач просить:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №163950018363 від 16.12.2024 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 зарахувати до загального страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком відповідно до ч. 2 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди роботи з 1982 по 2000 згідно архівної довідки від 12.05.2022 №01-07/89а; періоди роботи згідно із записами в трудовій книжці №658 від 09.02.1982; періоди роботи згідно із записами в трудовій книжці №658 від 24.02.1983.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення ГУ ПФУ в Харківській області №163950018363 від 16.12.2024, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, є протиправним та підлягає скасуванню. Вказує, що трудова книжка колгоспника в силу приписів статті 48 Кодексу законів про працю та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637, є основним документом, що підтверджує стаж роботи, містить необхідні записи на підтвердження страхового стажу позивача, а ведення трудової книжки є обов`язком уповноваженої особи підприємства, на якому працювала особа, а не обов`язком позивача. Також зазначає, що її стаж роботи з 1982 по 2000 роки підтверджено архівною довідкою від 12.052022 №01-07/89а.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/727/25. Клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження задоволено, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області докази.

30 січня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 54-57/, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що ОСОБА_1 10.12.2024 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №163950018363 від 16.12.2024 відмовлено в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого п. 2 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу позивача не зараховано: періоди роботи згідно архівної довідки №01-07/89а від 12.05.2022, оскільки ім`я та по батькові не відповідає паспортним даним; періоди роботи, згідно із записами в трудовій книжці №658 від 09.02.1982, оскільки рік початку роботи - 1980 рік передує року заведення трудової книжки; періоди роботи, згідно із записами в трудовій книжці №658 від 24.02.1983, оскільки на титульній сторінці внесено ім`я, яке не відповідає паспортним даним заявника. Враховуючи зазначене, за наданими документами та відомостями з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування страховий стаж ОСОБА_1 на момент звернення складав 14 років 07 місяців 03 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

10.12.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 4/, звернулася до Кременчуцького об`єднаного управління ПФУ із заявою про призначення / перерахунок пенсії, у якій просила призначити пенсію за віком /а.с. 60-62/.

До вказаної заяви позивачем додано пакет документів, перелік яких наведено у розписці-повідомленні від 10 грудня 2024 року, у тому числі: копію архівної довідки №01-07/89/а від 12.05.2022 /а.с. 66-67/, копію трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 від 09.02.1982 /а.с. 68/, копію трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 від 24.02.1983 /а.с. 69-72/.

Відповідно до положень пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 в редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1 (далі - Порядок №22-1, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

З урахуванням принципу екстериторіальності заяву та документи ОСОБА_1 в електронному вигляді передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

За результатами розгляду заяви позивача від 10 грудня 2024 року та вказаних документів ГУ ПФУ в Харківській області прийнято рішення №/ПС 163950018363 від 16 грудня 2024 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу /а.с. 19-20/, яке вмотивовано тим, що необхідний страховий стаж, згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" - 28 років. Відповідно до п. 2 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії та віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 років. Відповідно до п. 3 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2026 року - від 15 до 23 років. Страховий стаж особи становить 14 років 07 місяців 03 дні. Результати розгляду документів, доданих до заяви: згідно з п.2 статті 24 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Оскільки ім`я та по батькові не відповідає паспортним даним заявника, до страхового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспі, згідно архівної довідки №61-07/89а від 12.05.2022. Оскільки записи в трудових книжках внесені з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України №58 від 27.07.1993 (із змінами) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України №110 від 17.08.1993 до загального страхового стажу не зараховано: періоди роботи згідно із записами в трудовій книжці №658 від 09.02.1982, оскільки рік початку роботи - 1980 рік передує року заведення трудової книжки; періоди роботи, згідно із записами в трудовій книжці №658 від 24.02.1983, оскільки на титульній сторінці внесено ім`я, яке не відповідає паспортним даним заявника. Право на отримання пенсійної виплати відсутнє або з дати набуття необхідного стажу. Не працює. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.

Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №/ПС 163950018363 від 16 грудня 2024 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, позивач звернулася до суду з позовом у цій справі.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №/ПС 163950018363 від 16 грудня 2024 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1058-IV) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною першою статті 5 Закону №1058-IV встановлено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Згідно зі статтею 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 44 Закону №1058-ІV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1).

За приписами пункту 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637; для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Матеріалами справи підтверджено, що 10.12.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 4/, звернулася до Кременчуцького об`єднаного управління ПФУ із заявою про призначення / перерахунок пенсії, у якій просила призначити пенсію за віком /а.с. 60-62/. До вказаної заяви позивачем додано пакет документів, перелік яких наведено у розписці-повідомленні від 10 грудня 2024 року, у тому числі: копію архівної довідки №01-07/89/а від 12.05.2022 /а.с. 66-67/, копію трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 від 09.02.1982 /а.с. 68/, копію трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 від 24.02.1983 /а.с. 69-72/.

Стаття 26 Закону №1058-ІV визначає, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Отже, ОСОБА_1 , яка досягла 60 років, для призначення пенсії за віком повинна мати страховий стаж не менше 28 років.

Органом Пенсійного фонду України обраховано страховий стаж ОСОБА_1 як 14 років 7 місяців 3 дні /а.с. 21/, про що зазначено у оскаржуваному рішенні.

За приписами частини 1 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

Для осіб, стосовно яких згідно із Законом України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей" встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, період позбавлення особистої свободи зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

До 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (надалі - Закон №1788-XII).

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання Закону України "Про пенсійне забезпечення" постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту - Порядок №637).

Пунктами 1 та 2 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів чи показань свідків.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2020 у справі №159/4315/16-а та від 26.04.2021 у справі №348/2180/16-а.

Згідно із записами трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 ОСОБА_2 , 1961 року народження, заповненої 09 лютого 1982 року колгосп "Зоря" /а.с. 68/:

- 1982 (рік, за який зазначаються відомості - 1980) - бухгалтер а/п;

- 1982 (рік, за який зазначаються відомості - 1981) - бухгалтер а/п;

- 1983 (рік, за який зазначаються відомості - 1982) - секретар - касир. Звільнена з членів колгоспу "Зоря" за власним бажанням (підстава: наказ №17 від 13.12.1982).

Згідно із записами трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 ОСОБА_3 , 1961 року народження, заповненої 24 лютого 1983 року в колгоспі ім. ХХІ з`їзду КПРС /а.с. 69-72/:

- 24.02.1983 (рік, за який зазначаються відомості - 1982) - головний бухгалтер;

- 06.03.1984 (рік, за який зазначаються відомості - 1983) - бухгалтер;

- 14.03.1985 (рік, за який зазначаються відомості - 1984) - бухгалтер;

- 12.03.1986 (рік, за який зазначаються відомості - 1985) - бухгалтер;

- 16.04.1987 (рік, за який зазначаються відомості - 1986) - бухгалтер;

- 25.04.1988 (рік, за який зазначаються відомості - 1987) - декретна відпустка і відпустка догляду за дитиною;

- 01.06.1989 (рік, за який зазначаються відомості - 1988) - бухгалтер;

- 10.06.1990 (рік, за який зазначаються відомості - 1989) - бухгалтер;

- 15.07.1991 (рік, за який зазначаються відомості - 1990) - бухгалтер;

- 18.08.1992 (рік, за який зазначаються відомості - 1991) - бухгалтер;

- 09.08.1993 (рік, за який зазначаються відомості - 1992) - бухгалтер;

- 08.04.1994 (рік, за який зазначаються відомості - 1993) - бухгалтер;

- 09.04.1997 (рік, за який зазначаються відомості - 1996) - бухгалтер;

- 11.05.1998 (рік, за який зазначаються відомості - 1997) - бухгалтер;

- 16.11.1999 (рік, за який зазначаються відомості - 1998) - бухгалтер;

- 16.03.2000 (рік, за який зазначаються відомості - 1999) - бухгалтер;

- 16.03.2000 (рік, за який зазначаються відомості - 2000) - бухгалтер;

- 16.03.2000 звільнена з роботи і членів колгоспу ім. Шевченка у зв`язку з реогранізацією КСП (ст. 40 п. 1 КЗпП України) (підстава: наказ №2 від 16.03.2000);

- 17.03.2000 - прийнята на роботу в СГ ТОВ "Лан" (підстава: наказ №1 від 17.03.2000);

- 31.12.2003 - звільнена з роботи в СГ ТОВ "Лан" за згодою сторін (ст. 36 п. 1 КЗпП України) (підстава: наказ №99 від 31.12.2003).

Згідно з пунктами 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162, заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого терміну з дня прийому на роботу.

До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою записи про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з пунктом 2.5 цієї Інструкції в разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення, інші виправлення, виправлення виконується власником того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Таким чином, обов`язок щодо заповнення трудової книжки, внесення виправлення до трудової книжки вказаною Інструкцією покладався саме на адміністрацію підприємства, а не на працівника.

Згідно з пунктом 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N110, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Пунктом 4.1 цієї Інструкції передбачено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Отже, обов`язок щодо заповнення трудової книжки й у цьому випадку також покладався на власника або уповноважений ним орган, а не на працівника.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, викладену, зокрема, у постановах від 28 лютого 2018 року у справі № 428/7863/17 та від 16 квітня 2020 року у справі №159/4315/16-а про те, що певні недоліки в заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи організації, і не може мати негативні наслідки для особи, яка звернулася за пенсією.

Однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ГУ ПФУ в Харківській області не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, зокрема, зазначення дати заповнення трудової книжки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Отже, законодавець передбачив особливий порядок зарахування до страхового стажу періоду роботи та членства у колгоспі і визначив для цього певні умови та порядок.

Пунктом 2 постанови Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 "Про трудові книжки колгоспників", установлено, що трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспу. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу, в тому числі на членів рибознавчих колгоспів, з моменту прийняття їх у члени колгоспу.

Відповідно до пункту 1 Основного положення про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, затвердженого постановою правління Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, основним документом про трудову діяльність членів колгоспу є трудова книжка колгоспника, яка ведеться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу (пункт 2 Основних положень).

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних положень).

Згідно пункту 6 Основних положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Згідно із зразком трудової книжки колгоспника, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року № 310, у трудовій книжці колгоспника зазначається в розділі V відомості про трудову участь в загальному господарстві, зокрема прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві та причини невиконання такого річного мінімуму.

Зважаючи на викладене, основним документом про трудову діяльність членів колгоспу є трудова книжка колгоспника, яка ведеться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу та підтверджує обставини про трудову участь: прийняття в колгоспі річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві, його виконання чи не виконання.

За відсутності встановлених статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" відповідних відомостей у трудовій книжці колгоспника та у трудовій книжці, такі відомості мають бути підтверджені іншими документами, виданими за місцем роботи та архівними установами, зокрема довідками, які містять відповідні відомості.

Позивачем із заявою від 10 грудня 2024 року до пенсійного органу також надано архівну довідку Комунальної установи Об`єднаного трудового архіву Козельщинської селищної ради №01-07/89а від 12 травня 2022 року /а.с. 23-24, 66-67/, у якій зазначено, що у книгах обліку нарахувань заробітної плати колгоспу ім. XXI з`їзду КПРС, колгоспу ім. Шевченка, КСП ім. Шевченка та сільськогосподарського підприємства з обмеженою відповідальністю "Лан" с. В. Вакулівка Козельщинського району Полтавської області значиться: 1982-1986 рік - Бажай Зіна Вол. (пом.бух., бухгалтер)*, 1987-2000 рік - Соломка Зіна Волод. ( бух.)*. Кількість відпрацьованих людино-днів: за 1982 рік: січень - відсутні дані, лютий - відсутні дані, березень - відсутні дані, квітень - відсутні дані, травень - відсутні дані, червень - 24 людино-днів, липень - 3+27* людино-днів, серпень - 4+1+26* людино-днів, вересень - 4+26* людино-днів, жовтень - 2+25* людино-днів, листопад-2+25* людино-днів, грудень - 27 людино-днів; за 1983 рік: січень - 25 людино-днів, лютий - 24 людино-днів, березень - 26 людино-днів, квітень - 1+26* людино-днів, травень - 8+24* людино-днів, червень - 3+26* людино-днів, липень-9+2б* людино-днів, серпень - 27+1* людино-днів, вересень - 4+1+26* людино-днів, жовтень - 25+1,5* людино-днів, листопад - 24 людино-днів, грудень - 27+18 (відпустка) людино-днів; за 1984 рік: січень - 26 людино-днів, лютий - 25 людино-днів, березень - 26 людино-днів, квітень - 25 людино-днів, травень - 1,5+2+24* людино-днів, червень - 26 людино-днів, липень-26 людино-днів, серпень - 27 людино-днів, вересень - 25 людино-днів, жовтень - 27 людино-днів, листопад -13+18 (відпустка) людино-днів, грудень - 26 людино-днів; за 1985 рік: січень - 26 людино-днів, лютий - 24 людино-днів, березень - 25 людино-днів, квітень - 26 людино-днів, травень - 1+25* людино-днів, червень - 26 людино-днів, липень - 12 людино-днів, серпень - 27 людино-днів, вересень - 8+25* людино-днів, жовтень - 6+2+26* людино-днів, листопад - 2+25*людино-днів, грудень - 26 людино-днів; за 1986 рік: січень - 12+8+8 (лікарняний) людино-днів, лютий - 24 людино-днів, березень - 26 людино-днів, квітень - 26+0,5+1* людино-днів, травень - 3,5+16* людино-днів, червень - 20+13+2+1* людино-днів, липень-1+27* людино-днів, серпень - 26 людино-днів, вересень - 26 людино-днів, жовтень - 22 людино-днів, листопад - відсутні дані, грудень - відсутні дані; за 1987 рік: січень - відсутні дані, лютий-відсутні дані, березень - відсутні дані, квітень - відсутні дані, травень - відсутні дані, червень - відсутні дані, липень - відсутні дані, серпень - відсутні дані, вересень - відсутні дані, жовтень - відсутні дані, листопад - відсутні дані, грудень - відсутні дані; за 1988 рік: січень - відсутні дані, лютий - відсутні дані, березень - відсутні дані, квітень відсутні дані, травень - відсутні дані, червень - 2+19+18 (відпустка) людино-днів, липень - 2,5+26* людино-днів, серпень - 1+27* людино-днів, вересень - 1+26* людино-днів, жовтень - 0,5+0,5+24,5* людино-днів, листопад - 2,5* людино-днів, грудень - 12 людино-днів; за 1989 рік: січень - 26 людино-днів, лютий - 24 людино-днів; березень - 26 людино-днів, квітень - 1+25* людино-днів, травень - 24 людино-днів; червень - 5,5 +26 людино-днів; липень - 26+1* людино-днів, серпень - 27 людино-днів, вересень - 25 людино-днів; жовтень - 27 людино-днів, листопад - 19+18 (відпустка) людино-днів, грудень - 26 людино-днів, за 1990 рік: січень - 26 людино-днів, лютий - 24 людино-днів; березень - 26 людино-днів, квітень - 1+25* людино-днів, травень - 24 людино-днів; червень - 5,5 +26 людино-днів; липень - 26+1* людино-днів, серпень - 27 людино-днів, вересень - 25 людино-днів; жовтень - 27 людино-днів, листопад - 19+18 (відпустка) людино-днів, грудень - 26 людино-днів; за 1991 рік: січень - 26 людино-днів, лютий - 24 людино-днів, березень - 25 людино-днів; квітень - 26+8,5* людино-днів, травень - 26 людино-дні, червень - 11+25* людино-днів; липень - 27+1* людино-днів, серпень - 27 людино-днів, вересень - 25 людино-днів; жовтень - 27 людино-днів, листопад - 1+16+18 (відпустка) людино-днів, грудень - 1+20* людино-днів; за 1992 рік: січень - 25 людино-днів, лютий - 25 людино-днів, березень - 26 людино-днів, квітень - 5+26* людино-днів, травень-0,5+23* людино-днів, червень - 12+26* людино-днів, липень - 7+27* людино-днів, серпень - 26 людино-днів, вересень-9+1+26* людино-днів; жовтень - 2+27* людино-днів, листопад - 1+24* людино-днів, грудень - 12+16 людино-днів; за 1993 рік: січень - 24 людино-днів, лютий - 24 людино-днів, березень - 21 людино-днів, квітень - 16+15 (лікарняний), людино-днів, травень - 15+11 (лікарняний) людино-днів, червень - 26 людино-днів, липень - 27 людино-днів, серпень - 2+12 (лікарняний) людино-днів, вересень - відсутні дані, жовтень - відсутні дані, листопад - відсутні дані, грудень - відсутні дані; за 1994 рік: січень - відсутні дані, лютий-відсутні дані, березень - відсутні дані, квітень - відсутні дані, травень - відсутні дані, червень - відсутні дані, липень - відсутні дані, серпень - відсутні дані, вересень - відсутні дані, жовтень - відсутні дані, листопад - відсутні дані, грудень - відсутні дані; за 1995 рік: січень - відсутні дані, лютий-відсутні дані, березень - відсутні дані, квітень - відсутні дані, травень - відсутні дані, червень - відсутні дані, липень - відсутні дані, серпень - відсутні дані, вересень - відсутні дані, жовтень - відсутні дані, листопад - відсутні дані, грудень - відсутні дані; за 1996 рік: січень - відсутні дані, лютий-відсутні дані, березень - відсутні дані, квітень - відсутні дані, травень - відсутні дані, червень - відсутні дані, липень - відсутні дані, серпень - відсутні дані, вересень - відсутні дані, жовтень - 27 людино-днів, листопад - 24 людино-днів, грудень - 20 людино-днів; за 1997 рік: січень - 25 людино-днів, лютий - 24 людино-днів, березень - 25 людино-днів, квітень - 1+26* людино-днів, травень - 24 людино-днів, червень - 25 людино-днів, липень - 27 людино-днів, серпень -26 людино-днів, вересень - 26 людино-днів, жовтень - 27 людино-днів, листопад - 19 людино-днів, грудень - 27 людино-днів; за 1998 рік: січень - 24 людино-днів, лютий - 24 людино-днів, березень - 22 людино-днів, квітень - 26 людино-днів, травень - 23 людино-днів, червень - 26 людино-днів, липень - 27 людино-днів, серпень - 26 людино-днів, вересень - 26 людино-днів, жовтень - 27 людино - днів, листопад - 25 людино-днів, грудень -27 людино-днів; за 1999 рік: січень - 24 людино-днів, лютий - 7+17 людино-днів, березень - 26 людино-днів, квітень - 26 людино-днів, травень - 1+25* людино-днів, червень-1+25* людино-днів, липень - 27 людино-днів, серпень - 8+18 (лікарняний) людино-днів, вересень - 26+2* людино-днів, жовтень - 26 людино-днів, листопад - 24 людино-днів, грудень -23+21 (відпустка) людино-днів; за 2000 рік: січень - 24 людино-днів, лютий - 25 людино-днів, березень - 26 людино-днів, квітень - 25 людино-днів, травень - 24 людино-днів, червень - 26 людино-днів липень - 26 людино-днів, серпень - 20+6 (лікарняний) людино-днів, вересень - 26 людино-днів, жовтень людино-днів, листопад - 21 людино-днів, грудень -15+15 (лікарняний) людино-днів. Довідка видана на підставі книг обліку нарахувань заробітної плати колгоспу ім. XXI з`їзд КПРС, колгоспу ім. Шевченка та КСП ім. Шевченка та сільськогосподарського підприємства з обмеженою відповідальністю "Лан" с. В. Вакулівка Козельщинського району Полтавської області за 1982- 2000 рік, які передані на зберігання.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

ЄСПЛ також наголошує на особливій важливості принципу "належного урядування", зокрема, у справі "Лелас проти Хорватії" (заява № 55555/08) - держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу" (пункт 74).

Відтак, суд критично оцінює доводи відповідача про неможливість зарахування страхового стажу через зазначення у довідці та у трудовій книжці колгоспника імені "Зіна" замість повного "Зінаїда" та скорочення у довідці по батькові позивача "Вол." замість " ОСОБА_4 ".

Відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 не працювала: у колгоспі "Зоря" Говтв`янської сільради Козельщинського район Полтавської області у 1982 році, у колгоспі імені ХХІ з`їзду КПРС Високовакулівської сільради Козельщинського район Полтавської області з червня 1982 року по 16 березня 2000 року та з 17 березня 2000 року по грудень 2000 року у Сільськогосподарському Товаристві з обмеженою відповідальністю "Лан" або не виконувала без поважних причин встановленого мінімуму трудової діяльності в громадському господарстві.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що до страхового стажу ОСОБА_1 підлягають зарахуванню період роботи позивача у колгоспі "Зоря" Говтв`янської сільради Козельщинського район Полтавської області у 1982 році, період її роботи у колгоспі імені ХХІ з`їзду КПРС Високовакулівської сільради Козельщинського район Полтавської області з червня 1982 року по 16 березня 2000 року та період її роботи з 17 березня 2000 року по грудень 2000 року у Сільськогосподарському Товаристві з обмеженою відповідальністю "Лан", однак відповідач неправомірно не зарахував ці періоди роботи до страхового стажу позивача.

Зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №/ПС 163950018363 від 16.12.2024 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком прийняте відповідачем не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому це рішення є протиправним та підлягає скасуванню відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Адміністративний суд не може підміняти уповноважений орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань по суті, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Питання про наявність підстав для призначення позивачу пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відноситься до повноважень органу Пенсійного фонду, у даному випадку ГУ ПФУ в Харківській області, і, за відсутності всіх вихідних даних, необхідних для вирішення цього питання, не може бути розглянуте по суті судом.

При цьому суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

За таких обставин, вимоги позивача в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, суд залишає без задоволення.

Водночас, суд з метою ефективного поновлення прав позивача вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №/ПС 163950018363 від 16 грудня 2024 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи у колгоспі "Зоря" Говтв`янської сільради Козельщинського район Полтавської області у 1982 році, періоди її роботи у колгоспі імені ХХІ з`їзду КПРС Високовакулівської сільради Козельщинського район Полтавської області з червня 1982 року по 16 березня 2000 року та з 17 березня 2000 року по грудень 2000 року у Сільськогосподарському Товаристві з обмеженою відповідальністю "Лан" та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 грудня 2024 року про призначення пенсії за віком.

Обраний у справі судом спосіб захисту порушеного права відповідає вимогам справедливості та забезпечить ефективне поновлення порушеного права позивача з урахуванням обставин цієї справи.

Отже, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції №0.0.4134488303.1 від 15.01.2025 /а.с. 40/ та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України /а.с. 43/.

Частинами 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, при частковому задоволенні позову ОСОБА_1 суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 грн. 60 коп. (1211,20 грн./ 2).

Прохальна частина позовної заяви містить клопотання позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У пункті 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Частинами 1, 2, 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частинами 4, 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Представництво інтересів позивача у даній справі здійснювалося адвокатом Юрченко А.В. на підставі ордеру серії ВІ №1273235 про надання правничої допомоги /а.с. 39/.

На підтвердження складу та розміру понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду: договір про надання правничої допомоги №03/25 від 03 січня 2025 року, укладеного між адвокатом Юрченко А.В. та клієнтом ОСОБА_1 за умовами якого зміст доручення: збір доказів та інших документів, підготовка процесуальних документів та представництво інтересів в суді по справі за її адміністративним позовом до ГУ ПФУ в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії в Полтавському окружному адміністративному суді. Правова позиція: клієнту роз`яснено правову позицію адвоката у справі /а.с. 32/; акт №03/25 приймання-передачі наданих послуг від 16 січня 2025 року за договором про надання правничої допомоги №03/25 від 03 січня 2025 року /а.с. 33/; розрахунок у витрат на правничу допомогу клієнту ОСОБА_1 /а.с. 34/; копію платіжної інструкції від 03.01.2025 про сплату Соломкою З.В. Юрченку А.В. суми 7035,18 грн. /а.с. 31/.

Пунктом 3 договору передбачено, що розмір гонорару (оплати) всього: 7000 грн. Сторони домовилися, що вартість 1 (однієї) години роботи адвоката при наданні правничої допомоги клієнту за цим договором становить 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день оплати, а саме 1342,00 грн. (2684,00 грн. * 50%= 1342,00 грн.). За домовленістю сторін розмір гонорару визначено в сумі 7000 грн.

За змістом акту №03/25 приймання-передачі наданих послуг від 16 січня 2025 року за договором про надання правничої допомоги №03/25 від 03 січня 2025 року адвокатом передано, а клієнтом прийнято правничі послуги: 1) 04.01.2025 пошук, аналіз та узагальнення законодавства та судової практики щодо спірних правовідносин - 2 год.; вартість 1 години наданих послуг - 1342 грн., загальна вартість - 2684 грн.; 15.01.2025 - підготовка адміністративного позову - 3,5 год.; вартість 1 години наданих послуг - 1342 грн., загальна вартість - 4697,00 грн., всього - 5,5 год.; 7381 грн. За домовленістю сторін розмір гонорару визначено в сумі 7000 грн. /а.с. 33/.

Частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Водночас суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Такі висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 26.01.2023 №280/3242/19.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

У пункті 269 Рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Ця справа є справою незначної складності, що призначена до розгляду та розглянута в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні, тому сума витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 7000 грн., є завищеною щодо іншої сторони спору.

Так, керуючись критерієм реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних робіт (наданих послуг), обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, а також враховуючи час необхідний для виконання адвокатом відповідних робіт (надання послуг), суд дійшов висновку, що виконані адвокатом роботи (надані послуги) у одній справі №440/727/25 підлягають оцінці в суму 4000 грн. загалом (50% від установленої статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" у 2025 році розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі з 1 січня 2025 року - 8000 гривень), тобто 50% місячного розміру мінімальної заробітної плати в Україні станом на час виконання певних робіт (надання послуг).

Таким чином, дослідивши на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, значенню справи для сторони, враховуючи часткове задоволення позову ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн. (4000 грн./2).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 132, 134, 139, 229, 243-245, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, ідентифікаційний код 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №/ПС 163950018363 від 16 грудня 2024 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи у колгоспі "Зоря" Говтв`янської сільради Козельщинського район Полтавської області у 1982 році, періоди її роботи у колгоспі імені ХХІ з`їзду КПРС Високовакулівської сільради Козельщинського район Полтавської області з червня 1982 року по 16 березня 2000 року та з 17 березня 2000 року по грудень 2000 року у Сільськогосподарському Товаристві з обмеженою відповідальністю "Лан" та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 грудня 2024 року про призначення пенсії за віком.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 грн. 60 коп. (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн. (дві тисячі гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Сич