Рішення № 13726598, 01.02.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2011 р. Справа № 33/234-10

вх. № 10105/3-33

Суддя господарського суду Савченко А.А.

при секретарі судового засідання Даниленко О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Волкова С.О., дов.№01-62юр/4249 від 25.05.10р. відповідача - Колісніченко П.Ю., дов.№148/29/801 від 13.12.10р.

розглянувши справу за позовом АК "Харківобленерго", м. Харків

до КП ВТП "Вода", м. Харків

про стягнення 9618418,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 9618418,75грн., у тому числі 8858732,66грн. вартості електричної енергії (в тому числі тарифна складова - 7382277,23грн. та ПДВ 20% - 1476455,43грн.), 64238,82грн. - 3% річних, 12847,76грн. - ПДВ на 3% річних, 73388,81грн. КРЕ (в тому числі: тарифна складова - 61157,34грн. та ПДВ 20%- 12231,47грн.), 431462,20грн. інфляційних, 86292,44грн. ПДВ на індекс інфляції, та 61456,06грн. пені, за договором № 1.01 від 03.01.2008р. про постачання електричної енергії, укладеним між сторонами 03.01.2008р. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої зобов’язання, внаслідок чого виникла заборгованість за вересень - жовтень 2010р., яка до цього часу не сплачена.

11.01.2011р. позивач звернувся до суду з листом, в якому зазначив про часткову оплату боргу по КРЕ та ПДВ на КРЕ на загальну суму 35435,96грн. та просить в цій частині провадження у справі припинити. В судовому засіданні представник позивача надав заперечення на відзив відповідача, в яких зазначив, що заборгованність за електричну енергію виникла внаслідок систематичного невиконання відповідачем умов договору, який є чинним, не змінювався сторонами, не визнавався недійсним у судовому порядку та повністю відповідає Закону України "Про електроенергетику та діючим Правилам користування електричною енергією. Даний договір був укладений між двома юридичними особами - Акціонерною компанією "Харківобленерго" та Комунальним підприємством "Виробниче - технологічне підприємство "Вода", яке підтвердило свій статус як комунального підприємства відповідним витягом зі статуту. Будь-яких інших повідомлень щодо зміни форми власності КП "ВТП "Вода" до АК "Харківобленерго" не надходило.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечує проти заявлених позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов. Зокрема зазначив, що відповідно до ст.75 ГК України порядок розподілу та використання грошових коштів, отриманих КП "ВТП "Вода" від наданої послуги з водопостачання визначається фінансовим планом підприємства на кожний поточний рік, який затверджується органом управління територіальної громади. Згідно тексту фінансового плану, видатки на сплату електроенергії на 2010 рік складають 117420 тис. грн. або 9,78 тис. грн. щомісячно. Враховуючи вищевикладене, а також те, що діючим Законом України "Про державний бюджет на 2010 рік" не було враховано компенсацію з різниці в тарифах у зв’язку з їх невідповідністю фактичним витратам, сума зазначена позивачем до сплати виходить за межі фінансового плану підприємства. В зв'язку з наведеним, в частині стягнення КП “ВТП “Вода” 8858732,66 грн. просив суд відмовити АК “Харківобленерго”відповідно до ч. 1ст. 202 ГК України. Також зазначив, що у позивача не було законних підстав включати ПДВ на 3% річних та ПДВ на індекс інфляції до складу договірної вартості та нараховувати зазначені суми і пред’являти їх до стягнення з відповідача у судовому порядку.

В судовому засіданні 11.01.2011р. представником відповідача було подане до суду клопотання про продовження строку розгляду справи за межі 2-х місячного строку для надання нових доказів по справі. Враховуючи особливості розгляду спору та необхідність подання сторонами доказів, суд вважає можливим задовольнити клопотання, продовжити строк розгляду спору на 15 днів, до 01.02.2011р. Про задоволення судом клопотання зазначено в протоколі судового засідання, яке відбулось 11.01.2011р.

В судовому засіданні оголошено перерву з 11.01.2011р. до 01.02.2011р.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, якими зазначено, що до суду подано усі необхідні докази, встановив наступне.

03.01.2008 року між сторонами був укладений договір №1.01 про постачання електричної енергії.

Відповідно до умов договору позивач зобов’язався постачати електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача (відповідача) в обсягах, визначених відповідно до додатків до цього Договору, а відповідач зобов’язався оплачувати постачальнику вартість використаної (купленої) електроенергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору та додатками до нього.

Відповідно до п.1 Додатку №2 до договору розрахунковий період встановлено споживачу з 1 числа місяця до 1 числа наступного місяця.

Позивач свої зобов’язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору у вересні - жовтні 2010р. поставив відповідачеві електроенергію. Але відповідач не виконав належним чином договірні зобов’язання, внаслідок чого за цей період утворилась заборгованість з електричної енергії (товарної складової) в сумі 7382277,23грн.

Крім того, у відповідності до вимог Закону України „Про податок на додану вартість” нарахована позивачем та підтверджена матеріалами справи заборгованість по податку на додану вартість на електричну енергію в розмірі 20% в сумі 1476455,43грн. за цей період, по ПДВ на КРЕ в сумі 12231,47грн. та заборгованість по КРЕ (реактивної енергії) за жовтень 2010р. в сумі 73388,81грн., яка нарахована згідно Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17.01.2002р. №19, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.02.2002р. за №93/6381.

Однак, як свідчать матеріали справи, після звернення позивача з позовом до суду, відповідач частково погасив заборгованість по КРЕ на загальну суму 35435,96 грн. шляхом подання повідомлення № 5023/06 від 29.11.2010р. про залік відповідно до ст.601 ЦК України за реактивну енергію у жовтні 2010р. За таких обставин суд вважає необхідним в цій частині провадження у справі припинити на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмета спору.

Щодо решти боргу суд вважає, що своїми діями відповідач порушив умови договору та вимоги ст.526 ЦК України, якою передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. За таких обставин суд вважає вимогу позивача про стягнення 8858732,66грн. вартості електричної енергії (в тому числі тарифна складова - 7382277,23грн. та ПДВ 20% - 1476455,43грн.), та заборгованості по КРЕ (реактивної енергії) в сумі 37952,85грн. (у тому числі ПДВ 20% в розмірі 6325,48грн.) обгрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Відповідач в своїх запереченнях на позовну заяву зазначає, що відповідно до ч. 9 ст. 78 ГК України, особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств, у тому числі й КП “ВТП “Вода”, встановлюються відповідно до вимог, встановлених цим кодексом відносно діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом. Щодо господарських угод, то підприємство відповідає по своїх зобов'язаннях лише в межах коштів, які знаходяться у його розпорядженні.

Представник відповідача стверджує, що відповідно до ст. 75 ГК України порядок розподілу та використання грошових коштів, отриманих КП "ВТП "Вода" від наданої послуги з водопостачання визначається фінансовим планом підприємства на кожний поточний рік, який затверджується органом управління територіальної громади. Такий фінансовий план на 2010 рік складений та затверджений Департаментом комунального господарства Харківської міської ради. Відповідач вказує, що діючим Законом України "Про державний бюджет на 2010 рік" не було враховано компенсацію з різниці в тарифах у зв'язку з їх невідповідністю фактичним витратам, сума зазначена позивачем до сплати виходить за межі фінансового плану підприємства, встановленого органом управління територіальної громади м. Харкова. В зв'язку з наведеним, в частині стягнення КП "ВТП"Вода" 8858732,66грн. просив суд відмовити АК "Харківобленерго" відповідно до ч. 1ст. 202 ГК України.

Суд вважає вищезазначені твердження відповідача про відсутність підстав для задоволення позову безпідставними, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.1 ст.67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами,організаціями,громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов*язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Взаємовідносини сторін грунтуються на договорі №1.01 від 03.01.2008 року, який викладено у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, в тому числі і щодо вартості наданих послуг та порядку розрахунків ( додаток № 2).

Доказів внесення до цього договору у встановленому діючим законодавством порядку протягом 2010 р. будь-яких змін в частині вартості наданих послуг та порядку розрахунків з підстав того, що у фінансовому плані на 2010 рік, складеному та затвердженому Департаментом комунального господарства Харківської міської ради, видатки на сплату електроенергії на 2010рік складають 117420 тис.грн. або 9,78 тис.грн. щомісячно, відповідачем до суду не подано. Крім того, відповідачем не подано до суду доказів звернення до позивача з відповідними заявами про зменшення обсягів споживання електроенергії або їх коригування у зв*язку з обмеженнями, встановленими фінансовим планом або відмови від отримання послуг у зазначеному розмірі в спірний період. За таких обставин, позивачем у встановленому договором порядку було поставлено відповідачу електричну енергію у обсягах, що були спожиті відповідачем, за які має бути проведено відповідачем належну та повну оплату у розмірі, встановленому договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Суд вважає, що відповідачем не доведено належними доказами наявність правових підстав для невиконання умов договору в частині своєчасної та повної оплати та права відповідача, керуючись ст.75-78 ГК України, в одностороннєму порядку відмовлятися від покладених на нього договором зобов*язань, порушуючи умови договору та вимоги діючого законодавства.

Оскільки у відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 431462,20грн. та 3% річних в сумі 64238,82грн. за період вересень - жовтень 2010р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо решти вимог позивача про стягнення з відповідача 12847,76грн. ПДВ на 3% річних та 86292,44грн. ПДВ на індекс інфляції, суд вважає необхідним в позові відмовити з наступних підстав.

Відповідно до пп.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об*єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Продажем товарів, згідно п. 1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

У відповідності до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов*язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включається будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку, безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв*язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Відповідно до вимог п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону, договірна (контрактна) вартість електроенергії, яку позивач постачає споживачам, визначається регульованими цінами, які встановлює НКРЕ України у вигляді тарифу. Відповідно до цих цін позивач сплачує ПДВ до бюджету.

Включення до складу договірної (контрактної) вартості з метою оподаткування податком на додану вартість інших сум, ніж визначені п. 4.1 ст. 4 даного Закону, чинним податковим законодавством України не передбачено.

Інфляційні та 3% річних, нарахування яких передбачено ст. 625 ЦК України, не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів і не є оплатою продажу будь-якої послуги, а тому вказані суми індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на виконання кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Суд вважає необхідним зазначити, що передбачені вищевказаною статтею 3% річних та інфляційні є самостійним засобом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, оскільки за своєю правовою природою передбачені законом забезпечення не відносяться до неустойки ( штрафу, пені), не є штрафними санкціями за невиконання або неналежне виконання грошового зобов’язання, а є певною компенсацією знецінення грошових коштів внаслідок прострочення оплати боргу.

Інфляційні та 3% річних не є мірою відповідальності, тому не можуть бути розцінені як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), у зв'язку з чим відсутні будь-які підстави для збільшення бази для оподаткування ПДВ.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що нарахування індексу інфляції за весь період прострочення виконання боржником грошових зобов'язань та 3% річних від простроченої суми заборгованості проводиться позивачем виходячи від суми боргу за відпущену електричну енергію з податком на додану вартість, в той час як відповідно до положень пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону: “податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додасться до ціни товарів (робіт, послуг)”.

З урахуванням вищевикладеного інфляційні та 3% річних, передбачені ст.625 ЦК України, пов'язані лише з компенсацією кредитору знецінених грошових коштів, а тому не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів, та не є оплатою продажу будь-якої послуги, тобто не пов'язані з продажем товарів (робіт, послуг), у розумінні Закону суми індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення 12847,76грн. ПДВ на 3% річних та 86292,44 грн. ПДВ на індекс інфляції не підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що згідно з п.6 Додатку № 2 до Договору, у разі несвоєчасної оплати споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу. Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”. Будь-яких заяв або клопотань відповідачем про можливість зменшення її розміру відповідачем до суду не подано. За таких обставин, суд вважає вимогу позивача про стягнення 91456,06грн. пені за вересень-жовтень 2010р. обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

У відповідності із ст.49 ГПК України суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита у сумі 25234,80грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 235,90грн. покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 526,625 ЦК України, статтями 1, 12, 47, 49, п.1-1. ст.80, ст.ст. 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Продовжити строк вирішення спору на 15 днів.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Виробничо - технологічного підприємства "Вода" (61052, м. Харків, вул.Червоножовтнева, 90, у тому числі п/р 26008000002835 в філії №1 АБ "Факторіал-Банк" м.Харків, МФО 350482, код 33206804) на користь Акціонерної компанії „Харківобленерго” (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149)

- на п/р 260323012307 в філії ХОУ ВАТ ДОБУ, МФО 351823, код ЄДРПОУ 00131954, - 8858732,66грн. вартості електричної енергії (в тому числі тарифна складова - 7382277,23грн. та ПДВ 20% - 1476455,43грн.);

- на п/р 26003010050912 в АТ "Банк Золоті Ворота", МФО 351531, код ЄДРПОУ 00131954) - 64238,82грн. 3% річних, 431462,20грн. інфляційних витрат, плату з компенсації перетікання реактивної енергії у розмірі 37952,85грн. (у тому числі ПДВ 20% в розмірі 6325,48грн.), 91456,06грн. пені, 25234,80грн. витрат по сплаті державного мита та 235,90грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення заборгованісті по КРЕ в сумі 35435,96грн. провадження у справі припинити на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

В решті позову відмовити.

Суддя Савченко А.А.

Повне рішення складено 03.02.2011р.