Ухвала суду № 137265556, 10.06.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

10 червня 2026 р. справа № 400/5059/26 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., розглянувши матеріали адміністративної справи

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач або військова частина НОМЕР_1 ), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, а саме ненарахування та невиплати його середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку, з урахуванням перерахованої індексації (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 14 квітня 2018 року по 18 липня 2022 року у повному обсязі та у період з 19 липня 2022 року по 17 квітня 2026 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення, з урахуванням перерахованої індексації грошового забезпечення, за весь час затримки остаточного розрахунку, з урахуванням перерахованої індексації (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 14 квітня 2018 року по 18 липня 2022 року у повному обсязі та у період з 19 липня 2022 року по 17 квітня 2026 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 відносно ОСОБА_1 стосовно ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 17 квітня 2026 року - день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 17 квітня 2026 року - день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

Суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

03.06.2026 року від відповідача надійшов відзив на позов, в якому заявлені клопотання про залишення позову без розгляду та зупинення провадження у справі.

Клопотання про залишення позову без розгляду обґрунтовано тим, що відсутні будь-які законні підстави для нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів за період з 01.01.2016 року по 09.10.2024 року, у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, так як підстави для нарахування та виплати такої індексації виникли лише 09.10.2024 року з моменту набуття законної сили рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02.07.2024 року у справі № 280/682/24. Водночас, позов подано до суду 07.05.2026 року, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом з дати, з якої позивач мав реальну можливість дізнатися про порушення свого права.

Клопотання про зупинення провадження у справі обґрунтовано тим, що відповідач у справі перебуває у складі Збройних Сил України під час воєнного стану, що свідчить про наявність підстав для зупинення провадження у справі.

Вирішуючи клопотання відповідача, суд враховує наступне.

Частиною 1, 3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частина 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) у редакції до 19.07.2022 року передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Однак, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 року № 2352-IX внесено зміни до ст. 233 КЗпП України та викладено її в такій редакції: "Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 року № 2352-IX набрав чинності з 19.07.2022 року.

Отже, редакція ст. 233 КЗпП України, яка раніше не обмежувала строк звернення до суду з питань оплати праці, втратила чинність з 19.07.2022 року.

Разом з тим, суд враховує, що рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 р. № 1-р/2025 частину першу статті 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку звернення працівника до суду з вимогами про стягнення заробітної плати та інших належних йому виплат визнано неконституційною, у зв`язку з чим зазначені приписи втратили чинність з дня ухвалення цього рішення.

Отже, на час вирішення питання про наявність чи відсутність строку звернення до суду з позовними вимогами у справах щодо стягнення заробітної плати (грошового забезпечення), у тому числі індексації, діє правовий режим, за якого: до правовідносин, що виникли та припинилися до 19.07.2022 р., застосовується редакція статті 233 КЗпП України, яка не обмежувала строк звернення до суду з позовами про стягнення належної працівникові заробітної плати; обмеження тримісячним строком для звернення працівника до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, запроваджене Законом № 2352-ІХ, в частині таких вимог визнане неконституційним і не підлягає застосуванню.

Так, предметом даного адміністративного спору є зобов`язання виплатити середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати.

Виплату належних при звільненні позивачу сум проведено 17.04.2026 року, тобто саме з цього моменту слід обраховувати тримісячний строк звернення до суду.

Оскільки позов подано до суду 07.05.2026 року, строк звернення позивачем не пропущено.

Відтак, відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Щодо клопотання про зупинення провадження у справі, суд враховує наступне.

Згідно з пунктом 5 ч. 1 ст. 236 КАС України, суд зупиняє провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Таким чином, зазначена норма може бути застосована при вирішенні питання про зупинення провадження у справі лише у разі перебування фізичної особи, яка є стороною чи третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, до припинення перебування такої фізичної особи у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

При цьому, на органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до організаційної структури Збройних Сил України, норма пункту 5 ч. 1 ст. 236 КАС України не поширюється.

Подібного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27.02.2023 року у справі № 380/7845/21.

Таким чином, у задоволенні клопотання відповідача слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 19, 122, 236, 240, 248, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотань військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду та зупинення провадження у справі, відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст. 256 КАС України.

3. Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 КАС України.

Суддя А. О. Мороз