Рішення № 137265374, 09.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/23933/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДТРАНСПЛЮС» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДТРАНСПЛЮС» (далі - ТзОВ «ЗАХІДТРАНСПЛЮС», позивач) до Львівської митниці (далі також - відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Львівської митниці №UA2090002025472 від 18.11.2025 та №UA2090002025473 від 18.11.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТзОВ «ЗАХІДТРАНСПЛЮС» за митною декларацією №UA209140/2022/036608 від 06.05.2022 на митну територію України було ввезено товар сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.480, бувший у використанні, 2015 року виготовлення, дата першої реєстрації 19.03.2015, ідентифікаційний номер (шасі) НОМЕР_1 , відправником якого є польська компанія «KMT Truck Spolka z Ograniczona Odpowiedzialnoscia». Під час митного оформлення вказаного товару позивачем було заявлено країну походження товару «EU» (Європейський Союз) на підставі сертифіката з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №PL/MF/AS0448925 від 05.05.2022, виданого уповноваженим органом Республіки Польща. З огляду на наявність зазначеного сертифіката EUR.1, позивачем при митному оформленні товару у графі 36 «Преференція» митної декларації було зазначено код «410», що відповідно до Класифікатора звільнень від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України означає застосування пільги (преференції) зі сплати ввізного мита для товарів, що походять з країн Європейського Союзу, та, як наслідок, застосовано преференційну ставку ввізного мита відповідно до положень Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження. Разом з тим, на підставі наказу Львівської митниці від 16.09.2025 №402 відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ТзОВ «ЗАХІДТРАНСПЛЮС» щодо дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, зокрема обґрунтованості та законності застосування пільг і звільнення від оподаткування залежно від країни походження товарів при митному оформленні за митною декларацією №UA209140/2022/036608 від 06.05.2022. За результатами проведеної перевірки складено акт №179/25/7.4-19/43591734 від 22.10.2025, в якому зазначено, що Державною митною службою України листом від 19.12.2023 №15-1/15-03-01/7.4/5935 було повідомлено про отримання відповіді уповноваженого органу Республіки Польща від 11.12.2023 №2601-ІОА.4331.36.2023 щодо перевірки сертифіката EUR.1 №PL/MF/AS0448925 від 05.05.2022, відповідно до якої експортером не підтверджено преференційне походження товару з Європейського Союзу, у зв`язку з чим зазначений товар не підпадає під преференційний режим. На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 18.11.2025 прийнято податкові повідомлення-рішення №UA2090002025472, яким збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати ввізного мита на 62019,00 грн., та №UA2090002025473, яким збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість на 15504,75 грн. (з урахуванням штрафних санкцій). З огляду на викладене, позивач вважає висновки акта перевірки такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а також зазначає про неправильне застосування відповідачем норм матеріального права, у зв`язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, безпідставними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою від 15.12.2025 суддя залишила позовну заяву без руху для усунення недоліків.

У встановлений в ухвалі строк позивач недоліки позовної заяви усунув.

Ухвалою від 12.01.2026 суддя відкрила провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

27.01.2026 за вх. № 6443 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача зазначив, що для товарів, поданих позивачем до митного оформлення, визначальним фактором для застосування пільгового режиму оподаткування є їх преференційне походження. Разом з тим, інформація щодо преференційного походження товарів, зазначена у сертифікаті з перевезення товару форми EUR.1, не підтвердилася, у зв`язку з чим застосування звільнення від сплати ввізного мита на підставі відповідної Угоди є неправомірним. Як зазначає відповідач, керуючись положеннями ст. 32 Доповнення 1 «Підтвердження походження» до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, Державною митною службою України було направлено на перевірку до уповноваженого органу Республіки Польща сертифікат з перевезення товару EUR.1. Надалі Державна митна служба України повідомила Львівську митницю про результати перевірки, отримані від уповноваженого органу Польщі. Згідно з наданою інформацією, вказаний сертифікат EUR.1 є автентичними, однак товари, зазначені в них, не відповідають критеріям походження товарів з Європейського Союзу у розумінні Угоди між Україною та Європейським Союзом та положень Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження. З огляду на наведене, представник відповідача вважає, що відсутні правові підстави для застосування до спірних товарів тарифних преференцій, а відтак позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

30.01.2026 за вх. № 7864 від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач вказує, що висновки митного органу щодо відсутності підстав для застосування тарифних преференцій ґрунтуються виключно на листах уповноважених органів іноземних держав, які, водночас, підтверджують автентичність сертифікатів з перевезення товару EUR.1, однак не містять висновків про непоходження товару з країн Європейського Союзу, а лише свідчать про ненадання експортером додаткових документів. Позивач зазначає, що такі відомості не можуть вважатися належним та достатнім доказом відсутності преференційного походження товару, оскільки для митного оформлення ним було подано повний пакет документів, передбачений законодавством, а сертифікати EUR.1 є чинними, не скасованими та недійсними не визнавались. Крім того, позивач звертає увагу, що відповідачем не надано доказів здійснення уповноваженими органами іноземних держав належної перевірки, зокрема відсутні докази звернення до експортера та отримання від нього відповідних пояснень чи документів. Разом з тим, позивач зазначає про наявність додаткових доказів походження товару з країн Європейського Союзу, зокрема інформації щодо ідентифікаційного номера транспортного засобу (VIN), а також відповідей офіційних представників виробника, які підтверджують виготовлення транспортного засобу на території ЄС та відповідність його вимогам преференційних правил походження.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Видами діяльності ТзОВ «ЗАХІДТРАНСПЛЮС» є вантажний автомобільний транспорт (основний вид діяльності) (КВЕД 49.41); торгівля іншими автотранспортними засобами (КВЕД 45.19); оброблення насіння для відтворення (КВЕД 01.64); оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (КВЕД 46.21).

ТзОВ «ЗАХІДТРАНСПЛЮС» за митною декларацією №UA209140/2022/036608 від 06.05.2022 на митну територію України ввезено товар сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.480, що був у використанні, календарний та модельний рік виготовлення 2015, дата першої реєстрації 19.03.2015, ідентифікаційний номер (шасі) НОМЕР_1 . Відправником товару виступала компанія KMT Truck Spolka z Ograniczona Odpowiedzialnoscia (Республіка Польща, 35-105 Rzeszow, ul. Przemyslowa 11).

Під час митного оформлення зазначений товар був задекларований позивачем із застосуванням преференції за кодом « 410» «Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС», у зв`язку з чим ввізне мито нараховано за преференційними ставками відповідно до положень статті 15 Доповнення І «Підтвердження походження» до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження. Для підтвердження права на застосування зазначеної преференції позивачем було подано сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №PL/MF/AS0448925 від 05.05.2022, який зазначено у графі 44 митної декларації під кодом « 0954». Країну походження товару «EU» (Європейський Союз) задекларовано у графі 34 митної декларації на підставі відомостей, що містяться у вказаному сертифікаті, виданому уповноваженим органом Республіки Польща.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу Львівської митниці від 16.09.2025 №402 митним органом проведено документальну невиїзну перевірку ТзОВ «ЗАХІДТРАНСПЛЮС» щодо дотримання вимог законодавства з питань митної справи при переміщенні товарів за вказаною митною декларацією, зокрема щодо правомірності застосування пільг та звільнення від оподаткування залежно від країни походження товару.

За результатами проведеної перевірки складено акт №179/25/7.4-19/43591734 від 22.10.2025, у якому зазначено, що Державна митна служба України листом від 19.12.2023 №15-1/15-03-01/7.4/5935 повідомила Львівську митницю про отримання інформації від уповноваженого органу Республіки Польща (лист від 11.12.2023 №2601-ІОА.4331.36.2023) щодо результатів перевірки сертифіката EUR.1 №PL/MF/AS0448925 від 05.05.2022. За результатами такої перевірки польською стороною повідомлено, що експортер не підтвердив преференційне походження товару, у зв`язку з чим зазначений товар не має преференційного походження з ЄС.

З огляду на наведене, митний орган дійшов висновку про неправомірність застосування позивачем преференційного режиму оподаткування та звільнення від сплати ввізного мита.

В акті перевірки зазначено, що позивачем допущено порушення вимог ст. 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції та ч. 2 ст. 257 Митного кодексу України, що, на думку відповідача, призвело до заниження податкового зобов`язання зі сплати ввізного мита на суму 62019,00 грн., а також порушення норм Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 12403,80 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки 18.11.2025 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №UA2090002025472, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на 62019,00 грн., та №UA2090002025473, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 15504,75 грн. з урахуванням штрафних санкцій.

Позивач, не погоджуючись із вищевказаними рішеннями, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний Кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень ч. 2 ст. 1 Митного кодексу України (далі - МК України), відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 4 МК України митний контроль це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно з п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України, базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

За приписами положень ст. 272 МК України ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.

Статтею 276 МК України визначено, що платниками мита є: 1) особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом; 2) особа, на адресу якої надходять товари, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових або експрес-відправленнях, несупроводжуваному багажі, вантажних відправленнях; 3) особа, на яку покладається обов`язок дотримання вимог митних режимів, які передбачають звільнення від оподаткування митом, у разі порушення таких вимог; 4) особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з цим Кодексом, іншими законами України, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом (податкову пільгу); 5) особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження товари, що були випущені у вільний обіг на митній території України із звільненням від оподаткування митними платежами, до закінчення строку, визначеного законом; 6) особа, яка реалізує товари, транспортні засоби відповідно до статті 243 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 МК України об`єктами оподаткування митом є: 1) товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 150 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підприємствами; 2) товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу, а також розділів V та VI Податкового кодексу України; 3) товари, транспортні засоби, що реалізуються відповідно до статті 243 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 280 МК України ставки мита, крім сезонного та особливих видів мита, встановлюються виключно законами України з питань оподаткування. Ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

За змістом ч. 5 ст. 280 МК України ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав-членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

При цьому, відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. У разі якщо імпорт товару є об`єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, тарифні пільги (тарифні преференції) не встановлюються або зупиняються чи припиняються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд враховує, що Верховна Рада Законом України № 1678-VII від 16.09.2014 ратифікувала Угоду від 27.06.2014 про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом.

Стаття 26 ч. 1 глави 1 розділу IV Угоди встановлює, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I «Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва» (далі - Протокол I до цієї Угоди).

Стаття 29 ч. 1 глави 2 розділу IV Угоди визначає, що кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Пункт 1 ст. 2 розділу 2 Протоколу I встановлює, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:

1. товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;

2. товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Відповідно до п. 1 ст. 16 розділу 5 Протоколу I товари, що походять з Європейського Союзу, товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a)сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або (b)у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Процедуру видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлює ст. 17 розділу 5 «Підтвердження походження» Протоколу 1, згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Якщо їх заповнюють від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього комірці, не залишаючи вільних рядків. Якщо комірка заповнена не повністю, під останнім рядком опису потрібно накреслити горизонтальну лінію й перекреслити вільний залишок комірки.

Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Статтею 33 Протоколу І регулюються питання щодо перевірки підтверджень походження. Так, пунктом 1 цієї статті встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

З метою реалізації положень п. 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку (п. 2 ст. 33 Протоколу I). Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними (п. 3 ст. 33 Протоколу І).

Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та, чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу (пункт 5 статті 33 Протоколу I). Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції (п. 6 ст. 33 Протоколу I).

Згідно з ч. 1, 2, 6 ст. 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Частина 3 ст. 41 МК України встановлює, що сертифікат про походження товару це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Відповідно до ч. 8 ст. 41 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Частиною 9 цієї ж статті кодексу передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Таким чином, із аналізу наведених правових норм слідує, що у разі митного оформлення товару, що ввозиться з країн Європейського Союзу, платники мита та податків мають право скористатись тарифними преференціями, що передбачено Угодою. Проте, застосуванню таких пільг передує дотримання декларантом умов, з якими Угода та Протокол І до неї пов`язує їх застосування.

Відповідно до положень МК України та Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, сертифікат з перевезення товару EUR.1 є офіційним документом, який підтверджує країну походження товару та надає право на застосування тарифних преференцій. Такий документ має юридичну силу доти, доки його не визнано недійсним, не анульовано чи не встановлено його недостовірність у визначеному законом порядку.

Суд встановив, що з метою підтвердження країни виробництва ввезеного товару ТзОВ «ЗАХІДТРАНСПЛЮС» звернулося до офіційного дилера виробника MAN в Україні ТзОВ «ТРАК СЕРВІС ЛЬВІВ» (код ЄДРПОУ 31417137) із запитом щодо країни виробництва сідельного тягача марки «MAN», модель TGX, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1 .

У відповіді ТзОВ «ТРАК СЕРВІС ЛЬВІВ» (вих. №1012/25-01 від 10.12.2025) зазначено, що вказаний сідельний тягач виготовлений у Федеративній Республіці Німеччина на заводі MAN Truck & Bus SE у місті Мюнхен (Dachauerstr. 667, 80995 Mьnchen). Інформація отримана з офіційних інформаційних ресурсів виробника.

Суд звертає увагу, що VIN-код транспортного засобу є унікальним міжнародним ідентифікаційним номером, який присвоюється виробником один раз та не змінюється протягом усього строку експлуатації транспортного засобу. Він містить закодовану інформацію щодо виробника, року виготовлення та місця складання транспортного засобу й використовується у міжнародній практиці як засіб ідентифікації походження продукції.

Судом також встановлено, що позивачем долучено структуру планового номера та VIN-коду автомобіля MAN від 04.05.2022, відповідно до якої міжнародний код «WMA» (знаки 1 3) відповідає виробнику MAN Truck & Bus SE; буква «F» (знак 10) означає рік виготовлення 2015; буква «P» (знак 11) означає складальний конвеєр Неполоміце, Республіка Польща. Наведена інформація підтверджує виготовлення транспортного засобу в межах Європейського Союзу.

Крім того, відповідно до листа ТзОВ «ТРАК СЕРВІС ЛЬВІВ» вих. №30-01/26-01 від 30.01.2026, сідельні тягачі марки «MAN» модель TGX, у тому числі транспортний засіб з VIN-кодом НОМЕР_1 , відповідають преференційним правилам походження, передбаченим Регіональною конвенцією про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, зокрема вимозі, згідно з якою вартість матеріалів походженням поза ЄС не перевищує 40% ціни товару на умовах франко-завод.

Таким чином, надані позивачем докази у їх сукупності підтверджують європейське походження імпортованого товару та відповідність його критеріям преференційного походження.

Водночас, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували зазначені відомості або свідчили про іншу країну походження товару.

Непідтвердження уповноваженим органом Республіки Польща преференційного походження товару саме по собі не є доказом його відсутності. Зі змісту листа від 11.12.2023 №2601-ІОА.4331.36.2023 вбачається, що компетентний орган не підтвердив преференційне походження, однак така відповідь не містить висновку про те, що товар не походить з Європейського Союзу, а також не містить відомостей про недостовірність сертифіката EUR.1.

Як убачається з матеріалів справи, компанія «KMT Truck Spolka z Ograniczona Odpowiedzialnoscia» (експортер) повідомив, що митні органи Республіки Польща не зверталися до нього із запитом щодо підтвердження походження товару. Отже, відсутні докази проведення належної перевірки у порядку, передбаченому Регіональною конвенцією.

Суд зазначає, що висновки відповідача ґрунтуються виключно на інформації, отриманій від уповноваженого органу Республіки Польща, яка не містить належного обґрунтування та не підтверджена первинними документами чи результатами перевірки експортера.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 №PL/MF/AS0448925 від 05.05.2022 не визнаний недійсним, не анульований та не відкликаний у встановленому законом порядку, а відтак має належну доказову силу.

Суд також звертає увагу, що у матеріалах справи відсутні докази внесення результатів перевірки до графи 14 сертифіката EUR.1 «Result of Verification», що є обов`язковою вимогою відповідно до Протоколу І до Угоди про асоціацію та Наказу Міністерства фінансів України №139. Відсутність таких відомостей свідчить про те, що результати верифікації сертифіката не були належним чином оформлені.

Крім того, суд зазначає, що у імпортера відсутній обов`язок перевіряти законність дій експортера при оформленні сертифіката EUR.1, оскільки відповідальність за його видачу та достовірність зазначених у ньому відомостей покладена саме на експортера.

Суд враховує принцип належного урядування, відповідно до якого ризики можливих помилок державних органів або недоліків у діях третіх осіб не можуть покладатися на добросовісного імпортера.

Позивач, застосовуючи тарифну преференцію, діяв добросовісно, подав усі необхідні документи та обґрунтовано покладався на належність оформлення сертифіката EUR.1.

Митним органом не доведено наявності у позивача умислу, спрямованого на ухилення від сплати митних платежів, а також не встановлено подання недостовірних документів.

Суд враховує правові висновки Верховного Суду (постанова від 12.08.2025 у справі №500/1516/22, постанова від 09.12.2025 у справі №380/22832/24), відповідно до яких непідтвердження походження товару компетентним органом іноземної держави не є тотожним встановленню його відсутності, а листи таких органів підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд зазначає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення КАС України відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень не були дотримані в повній мірі.

Таким чином, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення від 18.11.2025 №UA2090002025472 та №UA2090002025473 прийняті без належного з`ясування всіх обставин справи, без достатніх правових підстав та з порушенням вимог законодавства.

Відтак, зазначені рішення є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, враховуючи непідтвердження під час розгляду справи обставин, якими контролюючий орган обґрунтовував свої твердження про порушення позивачем вимог Митного та Податкового кодексів України, а відтак й покладених в основу прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, позовні вимоги щодо визнання їх протиправними та їх скасування є підставними та підлягають задоволенню.

За наслідками розгляду справи суд висновує, що оскаржувані рішення відповідача не відповідають критеріям правомірності та обґрунтованості, передбаченим п. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу;2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

24.11.2025 між ТзОВ «ЗАХІДТРАНСПЛЮС» та Адвокатським об`єднанням «ШОКАЛО ТА ПАРТНЕРИ» укладено договір № 1-24/11/25 про надання правової допомоги.

Відповідно до умов договору №1-24/11/25 про надання правової допомоги від 24.11.2025 та додаткової угоди №1 від 24.11.2025 до договору №1-24/11/25 про надання правової допомоги від 24.11.2025 в ході представництва інтересів ТзОВ «ЗАХІДТРАНСПЛЮС» у даній справі в суді першої інстанції буде надана така правова допомога: оскарження рішень митниці в судовому порядку, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, збору доказів, підготовці позову, участі в судових засіданнях, вчиненні інших процесуальних дій.

Згідно з умовами додаткової угоди № 1 від 24.11.2025 до договору № 1-24/11/25 про надання правової допомоги від 24.11.2025 вартість вищенаведеної правової допомоги в суді першої інстанції становить 20000,00 грн.

Доказами попередньо понесених витрат на професійну правничу допомогу є: договір 1-24/11/25 про надання правової допомоги від 24.11.2025, додаткова угода № 1 від 24.11.2025 до договору № 1-24/11/25 про надання правової допомоги від 24.11.2025, рахунок №2.1-1-1-24/11/25 від 24.11.2025, платіжна інструкція №6010 від 26.11.2025.

Отже, при попередньому розрахунку позивач несе витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Відтак, суд виходячи з предмету спору та ціни позову, розгляду справи у порядку спрощеного провадження без проведення судових засідань, враховуючи критерій пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 3000 грн., оскільки дана справа відноситься до справ незначної складності; розгляд справи проведено без участі сторін у порядку письмового провадження; в даній справі не встановлено значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання.

Крім цього, судові витрати у вигляді витрат на послуги перекладу, сплаченого позивачем на виконання ухвали суду про усунення недоліків позовної заяви в розмірі 600,00 грн., що підтверджено рахунком №1-22/12/25 вiд 22.12.2025 та платіжною інструкцією №6184 від 23.12.2025, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Львівської митниці №UA2090002025472 від 18.11.2025.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Львівської митниці №UA2090002025473 від 18.11.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДТРАНСПЛЮС» (адреса: 81435, Львівська область, Самбірський район, с. Луки, вул. Луки, 1, код ЄДРПОУ 43591734) судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДТРАНСПЛЮС» (адреса: 81435, Львівська область, Самбірський район, с. Луки, вул. Луки, 1, код ЄДРПОУ 43591734) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 гривень рівно.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДТРАНСПЛЮС» (адреса: 81435, Львівська область, Самбірський район, с. Луки, вул. Луки, 1, код ЄДРПОУ 43591734) витрати на послуги перекладу у розмірі 600 гривень рівно.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 09.06.2026.

Суддя Потабенко В.А.