Рішення № 137265341, 10.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2026 рокусправа № 380/7530/26Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Обслуговуючого кооперативу «РИНОК КАМ`ЯНКА-БУЗЬКА» до Кам`янка-Бузької міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне підприємство «ТОР» про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень, -

встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Обслуговуючого кооперативу «РИНОК КАМ`ЯНКА-БУЗЬКА» до Кам`янка-Бузької міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне підприємство «ТОР», у якій просить суд визнати протиправним та скасувати містобудівні умови та обмеження за № A3671985643002529466 від 08.07.2025, реєстраційний номер в ЄДЕССБ № MU01:1985-6430-1091-8077, затверджені начальником відділу архітектури, містобудування та комунальної власності Кам`янка-Бузької міської ради Чабаном Іваном Андрійовичем, в інтересах ПП «ТОР» (код ЄДРПОУ 22416735).

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі №380/7530/26 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року залучено до участі у справі третю особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне підприємство «ТОР».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що починаючи з жовтня 2025 року на земельній ділянці, на котрій розташовано ринок непродовольчих товарів міста Кам`янка-Бузька, невстановлені особи огородили частину території та почали здійснювати будівельні роботи. Після численних нагадувань представників громадськості про те, що на будівельному майданчику має бути встановлено інформаційний стенд, у березні 2026 року даний стенд все ж таки було встановлено. Позивач вважає, що містобудівні умови та обмеження: містять недостовірні відомості щодо наявності прав ПП «ТОР» (код ЄДРПОУ 22416735) на земельну ділянку кадастровий номер 4622110100:01:009:0010; наміри забудови об`єкта будівництва, наведені у МУО та візуально зображені на інформаційному стенді, не відповідають вимогам містобудівної документації на місцевому рівні; не містять відомостей щодо місця знаходження об`єкта будівництва; не містять відомостей щодо розроблення розділу інженерно-технічних заходів цивільного захисту, що є підставою для їх скасування. Вказує про невідповідність намірів забудови об`єкта будівництва, наведених у МУО, вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а також невідповідності проектної документації приписам ДБН В.2.2-23:2009. Будинки і споруди. ПІДПРИЄМСТВА ТОРГІВЛІ. Позивач зазначає про свідоме заниження класу наслідків об`єкту з СС2 до СС1 з метою спрощення дозвільних процедур і відсутність необхідності СЕО, і проходження обов`язкової експертизи проекту будівництва, і наявності у проектній документації на будівництво розділу інженерно-технічних заходів цивільного захисту т.і. З огляду на наведене, просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд у задоволенні позову відмовити повністю. Представник відповідача зазначив, що 8.07.2025 було затверджено Містобудівні умови та обмеження за №А3671985643002529466 від 08.07.2025, реєстраційний номер в ЄДЕССБ №MU01:1985-6430-1091-8077. Як видно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 2.08.2017 №93475410 право постійного користування на земельну ділянкою площею 0,5200 га, для будівництва та обслуговування ринкової інфраструктури з кадастровим номером 4622110100:01:009:0010, що за адресою: Львівська область Кам`янка- Бузький район м. Кам`янка-Бузька, вул.Тютюнника, земельна ділянка,7 зареєстровано за ПП «ТОР» , який був поданий до заяви на отримання МУО. Доводи позивача щодо невідповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні не відповідають дійсності, оскільки функціональне призначення земельної ділянки відповідає детальному плану території затвердженому рішенням Кам`янка-Бузької міської ради від 29 квітня 2025 року №25, який в свою чергу, є невід`ємною частиною містобудівної документації. Забудовником подано необхідний перелік документів, передбачених ст.29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а відповідачем - не виявлено жодного факту подання недостовірної інформації, через що у відповідача не було підстав для відмови у видачі містобудівних умов і обмежень. Що стосується тверджень позивача, що МУО не містять відомостей щодо розроблення розділу інженерно технічних заходів цивільного захисту, то звертає увагу на те, що відомості щодо розроблення розділу інженерно-технічних заходів цивільного захисту не вносяться до містобудівних умов та обмежень у випадку незначного класу наслідків СС1. Твердження позивача щодо невідповідності проектної документації приписам ДБН В.2.2-23:2009. Будинки і споруди ПІДПРИЄМСТВА ТОРГІВЛІ, спростовується позитивним висновком експертизи проекту, реєстраційний номер ЕХ01:7961-8415- 7428-2945 проведеною ТОВ «ЄВРОЕКСПЕРТИЗА» номер експертизи 1011-25П від 10.10.2025. Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Позивачем не зазначено в позовній заяві та не підтверджено жодними належними доказами, що він фактично та об`єктивно потерпає чи потерпав від обмеження або порушення іншим чином його прав оскаржуваним документом. З огляду на наведене, просить суд у задоволенні позову відмовити.

Всебічно та повно дослідивши зібрані в справі докази, об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, суд при вирішенні спору виходив з наступного.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Гарантоване статтею 55 Конституції України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача стосовно оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності було обґрунтованим, і таке порушення прав має бути реальним, стосуватися особистих прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів, які мають своїм завданням справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Відповідно до пунктів 1, 2, 8 ч. 1 ст. 4 адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (частина перша статті 5 КАС України).

У постанові від 15.12.2015 (справа №800/206/15) Верховний Суд України висловив наступну правову позицію: обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.

Відповідно до висновку, сформованому у постанові Верховного Суду України від 15.11.2016 у справі №800/301/16, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Такі висновки застосовано Верховним Судом під час розгляду справи №320/9959/20 (постанова від 19.10.2023) та справи №826/6887/18 (постанова від 09.11.2023).

Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 10.08.2020 (справа №522/1611/17): «В контексті завдань адміністративного судочинства (статті 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту. Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для Позивача. Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Тому для відкриття провадження у справі недостатньо лише твердження Позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу.».

У постанові від 31.03.2021 (справа №640/21611/19) Верховний Суд дійшов з наступного висновку: «….з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення. Суд може робити висновок про неправомірність рішень, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та про порушення у зв`язку із цим прав лише за позовом належного позивача. Оцінка рішень за позовом особи, яка не має права на звернення до суду, яка не є потерпілою у конкретних правовідносинах (є неналежним позивачем), апріорі не може призвести до захисту прав і не узгоджується із завданнями адміністративного судочинства.»

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (надалі -Закон №280/97-ВР) органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до статті 31 цього ж Закону № 280/97-ВР виконавчим органам міських рад делеговано повноваження у галузі будівництва, зокрема, з надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок віднесено до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад як власні (самоврядні) повноваження у галузі будівництва.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», в редакції, станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин (Закон №3038).

Відповідно до статті 1 Закону №3038 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Відповідно до статті 4 Закону №3038 суб`єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.

Згідно з статтею 6 Закону № 3038-VI управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 26 Закону №3038 забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 3-1) отримання права на виконання підготовчих та будівельних робіт у випадках, визначених цим Законом; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 4-1) державна реєстрація спеціального майнового права на об`єкт незавершеного будівництва та майбутній об`єкт нерухомості у випадках, визначених законом; 4-2) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об`єктів (крім об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об`єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування); 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом та прийнятий в експлуатацію у випадках, визначених цим Законом, об`єкт (його складову).

Отже, за правилами пункту 1 частини п`ятої статті 26 Закону №3038 отримання замовником або проектувальником вихідних даних є першим етапом здійснення власниками або користувачами земельних ділянок проектування та будівництва об`єктів.

Згідно з частиною першою статті 29 Закону №3038 містобудівні умови та обмеження є одними з основних складових вихідних даних.

Відповідно до частини другої статті 29 Закону №3038 фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Отже, містобудівні умови та обмеження належать до актів індивідуальної дії, які видаються замовникам або проектувальникам для забезпечення можливості здійснення власниками або користувачами земельних ділянок проектування та будівництва об`єктів.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 №640/3844/20, у постанові від 18.07.2023 №826/27791/15, вирішуючи питання наявності права на оскарження містобудівних умов та обмежень, дійшов наступних висновків:

«…містобудівні умови та обмеження є актом індивідуальної дії, оскільки є результатом застосування норм права, адресовані конкретним суб`єктам і створюють права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів, регулюють конкретну життєву ситуацію та їх дія закінчується у зв`язку з припиненням конкретних правовідносин, тобто вичерпують свою дію після їх виконання.

Зі змісту оскаржуваного у справі документа випливає, що він є індивідуальним актом, приписи якого звернені виключно до третьої особи, та відповідно, з якими у суб`єкта владних повноважень виникли публічні правовідносини. При цьому, право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте або прав, свобод та інтересів якої воно безпосередньо стосується.».

Відповідно до частини другої статті 41 Закону №3038 державний архітектурно-будівельний нагляд - сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об`єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 частини 11 статті 41 Закону №3038 з метою здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду головні інспектори будівельного нагляду перевіряють законність рішень у сфері містобудівної діяльності, прийнятих об`єктами нагляду.

Відповідно до пунктів 1, 6 частини 12 статті 41 Закону №3038 у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об`єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право:

- видавати обов`язкові до виконання об`єктами нагляду приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;

- скасовувати чи зупиняти дію рішень, прийнятих об`єктами нагляду відповідно до визначених цим Законом повноважень, які порушують вимоги містобудівного законодавства, з подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Суд встановив, що своє право на звернення до суду позивач обґрунтовує тим, що членами кооперативу є фізичні особи, котрі здійснюють свою господарську діяльність на території ринку непродовольчих товарів, розташованого за адресою: Львівська область, Львівський р-н, місто Кам`янка-Бузька, вул. Тютюнника, 7, тобто, за місцезнаходженням даного кооперативу і на території земельної ділянки, на котру видано оскаржувані МУО.

Таке твердження позивача, без надання відповідних документів про те, що позивач є власником чи користувачем земельної ділянки площею 0,5200 га, з кадастровим номером 4622110100:01:009:0010, що за адресою: Львівська область Кам`янка- Бузький район м. Кам`янка-Бузька, вул.Тютюнника,7 не робить позивача учасником відносин у сфері містобудівної діяльності.

Не надає жодних доказів позивач і про те, що його земельна ділянка накладається із земельною ділянкою Приватного підприємство «ТОР».

Предметом оскарження у цій справі є рішення відповідача про затвердження містобудівних умов забудови земельних ділянок.

Водночас, як встановлено судами, позивач не є власником чи користувачем земельних ділянок, на яких здійснювалось будівництво, а також не виступає замовником чи проектувальником такого будівництва, для здійснення якого було видано спірні містобудівні умови та обмеження.

Також позивач не належить до числа об`єктів державного архітектурно-будівельного нагляду.

За таких обставин, позивач не належить до суб`єктів містобудівної діяльності, не є учасником публічно-правових відносин у сфері містобудівної діяльності, відтак оскаржуване у цій справі рішення відповідача не справляє вплив на його права та інтереси.

Суд звертає увагу на те, що 15 грудня 2023 року набрав чинності Закон України від 17 лютого 2022 року № 2073-IX «Про адміністративну процедуру» (далі - Закон № 2073-IX), який упорядковує відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у спосіб прийняття й виконання адміністративних актів (частина перша статті 1 Закону № 2073-IX).

У частинах першій-третій статті 8 Закону № 2073-IX визначено, що адміністративний орган забезпечує належність та повноту з`ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи.

Адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи.

Адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону.

Таким чином, Закон № 2073-IX закріплює принцип обґрунтованості адміністративних актів, що є важливим елементом належного адміністративного провадження. Адміністративні органи повинні не лише враховувати всі обставини справи, але й аргументувати свої рішення у випадках, коли такі рішення можуть негативно вплинути на права, свободи чи законні інтереси осіб.

Щодо твердження позивача про те, що ПП «ТОР» (код ЄДРПОУ 22416735) не є та й не був власником земельної ділянки кадастровий номер 4622110100:01:009:0010, суд зазначає, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 02.08.2017 №93475410 право постійного користування на земельну ділянкою площею 0,5200 га, для будівництва та обслуговування ринкової інфраструктури з кадастровим номером 4622110100:01:009:0010, що за адресою: Львівська область Кам`янка- Бузький район м. Кам`янка-Бузька, вул.Тютюнника, земельна ділянка,7 зареєстрована за ПП «ТОР».

Голослівним та необгрунтованим є твердження позивача щодо невідповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні не відповідають дійсності, оскільки функціональне призначення земельної ділянки відповідає детальному плану території затвердженому рішенням Кам`янка-Бузької міської ради від 29 квітня 2025 року №25, який в свою чергу, є невід`ємною частиною містобудівної документації.

Стосовно тверджень позивача про те, що містобудівні умови та обмеження не містять відомостей щодо розроблення розділу інженерно технічних заходів цивільного захисту, суд зазначає наступне.

Згідно з ст.31 Закону №3038-VI відомості щодо розроблення розділу інженерно-технічних заходів цивільного захисту не вносяться до містобудівних умов та обмежень у випадку незначного класу наслідків СС1.

Віднесення об`єкта до певного класу (СС2, СС2 або СС3) відбувається на підставі вимог державних будівельних норм (ДБН В.1.2-14:2018) та відповідних стандартів (ДСТУ 8855:2019).

Клас наслідків будівництва визначає проектна організація спільно із замовником на етапі розробки проекту будівництва.

Необгрунтованим є також твердження Обслуговуючого кооперативу «РИНОК КАМ`ЯНКА-БУЗЬКА» про те, що будівельні роботи здійснюються у порядку самочинного будівництва, оскільки замовнику цього «будівництва» земельна ділянка кадастровий номер 4622110100:01:009:0010 не надавалася.

Суд зазначає, що позивач не належить до числа об`єктів державного архітектурно-будівельного нагляду, тому не вправі робити висновки про те, чи є будівництво самочинним чи ні.

Твердження позивача щодо невідповідності проектної документації приписам ДБН В.2.2-23:2009. Будинки і споруди ПІДПРИЄМСТВА ТОРГІВЛІ спростовується позитивним висновком експертизи проекту, реєстраційний номер ЕХ01:7961-8415- 7428-2945 проведеною ТОВ «ЄВРОЕКСПЕРТИЗА» номер експертизи 1011-25П від 10.10.2025, щодо розгляду проектної документації на будівництво в частині міцності, надійності та довговічності об`єкта будівництва, про що заначено у Витязі з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Суд дійшов висновку про відсутність порушення оскаржуваним рішенням відповідача прав та інтересів Обслуговуючого кооперативу «РИНОК КАМ`ЯНКА-БУЗЬКА».

Схожий підхід у вирішенні питання права на оскарження рішень у сфері містобудування застосував Верховний Суд у постанові від 27.10.2021 у справі №640/19974/19.

З огляду на наведене, суд вважає, що відповідач мав достатні правові підстави для затвердження Містобудівних умов та обмежень за №А3671985643002529466 від 08.07.2025, реєстраційний номер в ЄДЕССБ №MU01:1985-6430-1091-8077. Тому в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись ст. ст. 19-21, 72-77, 242-246, 250-251, 255, 293 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяБрильовський Роман Михайлович