Рішення № 137265289, 09.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/171/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2026 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність, стягнення середнього заробітку

встановив:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі за текстом позивач, ОСОБА_1 ) до Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області код ЄДРПОУ 43167274, місцезнаходження: вул. Л. Українки, 51, с. Малехів, Львівський район, Львівська область, 80383 (далі за текстом відповідач), в якій позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 жовтня 2022 року по 31 березня 2023 року, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08.02.1995 №100;

- стягнути з Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області (вул. Лесі Українки, 51, с. Малехів, Львівський район, Львівська область, 80383; ЄДРПОУ 43167274) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 жовтня 2022 року по 31 березня 2023 року в сумі 134 803,76 (сто тридцять чотири тисячі вісімсот три грн 76 коп) грн.

Ухвалою від 12.01.2026 суддя залишила позовну заяву без руху.

Ухвалою від 26.01.2026 суд відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виплатив позивачу при звільненні всіх належних йому сум. Позивач вважає, що існують достатні правові підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, з метою виконання рішення суду, Територіальним управління Служби судової охорони у Львівській області здійснено розрахунок (нарахування) додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168. Станом на дату підготовки відзиву на позовну заяву бюджетні асигнування на виконання рішення суду до Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області не надходили. Зазначено, що виплата коштів на виконання рішення суду буде здійснена негайно після надходження відповідних бюджетних асигнувань.

У відзиві зазначено, що на виконання рішення суду від 30.11.2023 у справі №380/10202/22 позивачу не здійснено виплату додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, відтак, на думку відповідача, позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Наказом Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області № 429 о/с від 23.09.2022 року старшого сержанта Служби судової охорони ОСОБА_1 звільнено зі служби відповідно до розділу XII Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони - у запас Збройних Сил, за підпунктом 7 (за власним бажанням) пункту 2, з 30 вересня 2022 року.

30.11.2023 Львівським окружним адміністративним судом у справі № 380/10202/22 ухвалено рішення, яким зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області (вул. Лесі Українки, 51, с. Малехів, Львівський район, Львівська область, 80383; ЄДРПОУ 43167274) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі 30 000 грн на місяць за період з 24 лютого 2022 року по 30 вересня 2022 року.

Листом Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області №44.06.696 від 19.11.2025 повідомило позивача, що додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" буде виплачена позивачу відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 у справі №380/10202/22. З метою виконання названого вище рішення, ТУ Служби надіслало листи до центрального органу управління Служби судової охорони, як до розпорядника бюджетних коштів, який відповідно до затверджених бюджетних асигнувань, уповноважений на отримання бюджетних асигнувань та їх перерозподіл між територіальними управліннями, з проханням збільшити кошторисні призначення та виділити бюджетні асигнування для виплати позивачу додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою №168. Станом на дату підготовки цього листа, додаткові кошторисні призначення для виконання вищезазначеного рішення суду не виділені, бюджетні асигнування до ТУ Служби не надходили. Зазначено, що виплату буде здійснено в найкоротший термін після надходження відповідних додаткових асигнувань до ТУ Служби.

Долучено розрахунок потреби в коштах на виплату співробітнику Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області (І категорія) додаткової винагороди на період дії воєнного стану з 24 лютого 2022 по 30 вересня 2022 (згідно рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 №380/10202/22, яким ОСОБА_1 донараховано 254121,43 грн.

Вважаючи, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні в частині виплати належної суми додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України (далі за текстом КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З аналізу зазначених законодавчих норм вбачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Повертаючись до обставин цієї справи, суд встановив, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 у справі №380/10202/22 позов ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області задоволено повністю; Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року по 30 вересня 2022 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану"; Зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", в розмірі 30000 грн на місяць, починаючи з 24 лютого 2022 року до 30 вересня 2022 року.

Як свідчать матеріали справи, станом на день розгляду цієї справи, Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області не проведело остаточного розрахунку з позивачем на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 у справі №380/10202/22.

Суд звертає увагу на те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом в постанові від 06.02.2020 (справа № 806/305/17).

Водночас для обрахунку розміру середнього заробітку необхідно встановити розмір усіх належних звільненому працівникові сум, що є необхідним для пропорційного розрахунку розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 640/17872/19.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Також у вказаному рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, суд зазначає, що позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, однак стягнення такого середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є можливим за наявності двох умов, а саме: факту невиплати усіх належних працівникові сум при звільненні та факту проведення з працівником фактичного розрахунку.

Суд повторює, що станом на дату ухвалення рішення у ційц справі, відповідач у цій справі не здійснив виплату позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", в розмірі 30000 грн на місяць, починаючи з 24 лютого 2022 року до 30 вересня 2022 року на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду30.11.2023 у справі №380/10202/22.

Суд зауважує, що право позивача на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні безпосередньо пов`язане з датою остаточного розрахунку, який у спірних правовідносинах відповідачем ще здійснено не було.

Отже до проведення позивачу фактичної виплати грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 у справі №380/10202/22, є передчасними позовні вимоги щодо стягнення з відповідача сум середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Суд також враховує позицію Великої Палати Верховного Суду вкиладену в постанові від 08.10.2025 у справі № 489/6074/23, яка вказала, що обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.

Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 у справі №489/6074/23 відступила від висновків Верховного Суду у постанові від 06.12.2024 у справі № 440/6856/22, а також інших висновків у подібних справах.

Зазначене вказує на те, що при нарахуванні та виплаті середнього заробітку за період після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування.

Таким чином, зважаючи на те, що станом на дату ухвалення рішення, остаточного розрахунку з позивачем не проведено, у суду відсутня можливість встановити загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частки коштів, які були виплачені позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частки коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат, що є умовами для проведення розрахунку суми середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні.

Водночас суд зауважує, що позивач не позбавлений можливості захистити своє порушене право шляхом подання відповідного позову до адміністративного суду після проведення відповідачем з ним остаточного розрахунку при звільненні.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у позові ОСОБА_1 слід відмовити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України судовий збір розподілу не пілягає.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

у позові ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність, стягнення середнього заробітку відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не пілягають.

Рішення суду першої інстанції набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Мричко Н.І.