Ухвала суду № 137265173, 08.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№ 380/563/25

У Х В А Л А

з питань встановлення способу і порядку виконання судового рішення

08 червня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Чаплик І.Д.,

секретар судового засідання Тимоць М.А.,

за участю:

представника відповідача Кравців Р.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові заяву представника позивачів про встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в

ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) звернулись до суду із позовом до Міністерства оборони України (місцезнаходження: 03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6; ЄДРПОУ: 00034022), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, що оформлене витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсації сум від 25.10.2024 №29/в щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблого ОСОБА_3 ;

зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_2 та ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII та пункту 5 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, як членам сім`ї загиблого ОСОБА_3 військовослужбовця начальника відділу охорони здоров`я Департаменту гуманітарного забезпечення Міністерства оборони України пов`язані із захистом Батьківщини.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.03.2025 адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано пункт 15 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого у вигляді протоколу від 25 жовтня 2024 року №29/в про відмову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю військовослужбовця ОСОБА_3 .

Зобов`язано Міністерство оборони України (місцезнаходження: 03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6; ЄДРПОУ: 00034022) призначити та виплатити ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) одноразову грошову допомогу, у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 як членам сім`ї померлого військовослужбовця ОСОБА_3 .

Стягнуто на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (місцезнаходження: 03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6; ЄДРПОУ: 00034022) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1211 (тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Стягнуто на користь ОСОБА_2 (адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (місцезнаходження: 03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6; ЄДРПОУ: 00034022) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1211 (тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2025 апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишено без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року у справі № 380/563/25 залишено без змін.

Рішення суду набрало законної сили 22.05.2025.

Як встановлено із комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», судом було виготовлено виконавчі листи у справі, які видано 11 червня 2025 року.

12.05.2026 представник позивачів подав до суду заяву, у якій просив встановити спосіб і порядок виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.03.2025 у справі №380/563/25 шляхом стягнення з Міністерства оборони України нарахованої одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, але не виплаченої суми у розмірі 620 250 грн.

Ухвалою від 18.05.2026 призначено судове засідання для розгляду заяви про встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії на 08 червня 2026 року.

Відповідач 08.06.2026 подав пояснення на заяву про встановлення способу і порядку виконання рішення суду, у яких зазначив, що на виконання рішення суду документи щодо призначення одноразової грошової допомоги повторно розглянуті Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум. За результатом розгляду прийнято рішення, оформлене протоколом від 25.09.2025 № 28/с, яким скасовано попереднє рішення Комісії від 25.10.2024 № 29/в у відповідній частині та призначено одноразову грошову допомогу матері та дочці померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника медичної служби ОСОБА_3 у розмірі 2/3 частини від 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2022 року, у сумі 1 240 500,00 грн, у рівних частках кожній. Отже, Міністерством оборони України вчинено дії, спрямовані на виконання рішення суду: попереднє рішення Комісії скасовано, питання повторно розглянуто, допомогу призначено, а кошти спрямовано для здійснення виплати через визначений механізм. Натомість доводи заявника фактично стосуються не бездіяльності щодо виконання судового рішення, а незгоди з розміром частки одноразової грошової допомоги, визначеної Комісією за результатами повторного розгляду документів. В свою чергу, сума 620 250,00 грн, яку просить стягнути заявник, не є сумою, нарахованою Міністерством оборони України та залишеною без виплати. Вона є самостійним розрахунком заявника, який ґрунтується на його незгоді із визначенням часток одноразової грошової допомоги та на припущенні про автоматичний перерозподіл частки іншої потенційно уповноваженої особи. Таким чином, задоволення заяви у запропонований спосіб фактично означало б не зміну способу виконання судового рішення, а вирішення нового матеріально-правового спору щодо розміру одноразової грошової допомоги та порядку розподілу її часток.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти заяви представника позивачів та просив відмовити у її задоволенні.

Представник позивачів у судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив.

При розгляді заяви представника позивачів про встановлення способу і порядку виконання судового рішення суд виходить із такого.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Положеннями статті 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 у справі № 1-7/2013 звернув увагу, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (див. також пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Відповідно до частини першої та третьої статті 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Таким чином, вирішуючи питання про зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати, що під зміною способу і порядку розуміється дія або сукупність дій, якими певним чином досягається кінцевий результат, та що підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення є обставини, що роблять виконання рішення неможливим.

Водночас, з 19 грудня 2024 року положення частини третьої статті 378 КАС України на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21 листопада 2024 року №4094-IX (далі - Закон №4094-IX) були доповнені абзацом другим такого змісту: «Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.».

Метою внесення змін до процесуального закону є забезпечення реального виконання судових рішень, а не формальне підтвердження обов`язку суб`єкта владних повноважень.

Конституційний суд України у рішенні від 25 квітня 2012 року у справі №12-рп/2012 зазначає, що зміни способу та порядку виконання рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Зі змісту та призначення інституту зміни способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови вбачається, що він є ефективним процесуальним засобом, який спрямований на гарантування виконання судового рішення. За практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (Рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року).

Судом встановлено, що на виконання рішення суду від 07.03.2025 у справі №380/563/25 відповідачем було прийнято рішення від 25.09.2025 №28/с, яким призначено одноразову грошову допомогу матері та дочці померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, полковника медичної служби ОСОБА_3 (Київський МТЦКСП) на підставі свідоцтва про смерть НОМЕР_3 від 14.11.2022 в розмірі 2/3 частини від 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в сумі 1 240 500 (Один мільйон двісті сорок тисяч п`ятсот) грн. 00 коп. у рівних частках кожній з урахуванням висновків судового рішення та матеріалів виконавчого провадження. Представник позивачів, звертаючись до суду із заявою про встановлення способу і порядку виконання судового рішення, зазначає, що рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили, не було виконане у частині виплати грошових коштів, оскільки Міністерство оборони України здійснило виплату одноразової грошової допомоги позивача та компенсаційних сум нарахувало та виплатило у сумі 1 240 500 грн., однак мало б виплатити у розмірі 1 860 750 грн, оскільки немає інших осіб, якім б мали право на виплата одноразової грошової допомоги.

Наведене приводить суд до висновку, що звернення представника позивачів до суду із відповідною заявою фактично обумовлене незгодою останніх із рішенням відповідача про призначення та виплату позивачам розміру одноразової грошової допомоги за померлого військовослужбовця, яке було прийняте на виконання рішення суду від 07.03.2025 у справі №380/563/25, а не з фактичною невиплатою на користь позивачів сум одноразової грошової допомоги, яка була їм призначена відповідним рішенням суб`єкта владних повноважень, прийнятого на виконання рішення суду як самостійної підстави для зміни способу і порядку виконання рішення суду.

Суд зазначає, що при розгляді справи №380/563/25 судом не вирішувалось питання про визначення конкретної суми одноразової грошової допомоги, яка підлягала до виплати позивачам, а предметом спору було вирішення питання про наявність у позивачів права на вказану грошову допомогу, враховуючи обставини смерті військовослужбовця.

Верховний Суд у постанові від 18.02.2025 у справі №640/7827/22 зазначив, що зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.

Суд звертає увагу представника позивачів, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, у тому числі зміна чи встановлення способу або порядку виконання судових рішень не можуть підміняти собою розгляд та вирішення справи по суті або застосовуватися до правовідносин, які не були предметом оцінки судом під час розгляду справи.

Покликання представника позивача на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 28.10.2025 у справі №380/7706/22 не є релевантними, оскільки правовідносини, що виникли у вказаній справі та у справі, що розглядається, не є подібними. Так, у справі №380/7706/22 предметом розгляду було стягнення з органу ПФУ вже нарахованої та чітко визначеної суми доплати пенсії, яка не була своєчасно виплачена суб`єктом владних повноважень, для забезпечення належної реалізації права позивача, в той час як у справі, що розглядається, представник позивачів просить стягнути з відповідача частину суми одноразової грошової допомоги, яка не була нарахована позивачам рішенням Міністерства оборони України, прийнятим на виконання рішення суду у справі, що розглядається.

Отже, суд констатує що заявлене представником позивачів питання про встановлення способу і порядку виконання судового рішення стосується незгоди останніх із рішенням відповідача, прийнятого на його виконання, що виходить за межі встановлених КАС України підстав для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, адже мета зміни способу та порядку виконання рішення суду полягає у тому, щоб усунути обставини, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання такого судового рішення, чого за наслідками розгляду заяви представника позивачів суд не встановив.

При цьому, у разі, якщо позивачі вважають, що мають право на частину ненарахованої грошової допомоги, яку просять стягнути з відповідача, але вказана частина протиправно не була їм нарахована, вказане не позбавляє їх права на звернення до відповідача із заявою про її виплату у порядку, визначеному законодавством, а у разі відмови позивачам у її виплаті оскаржити таку відмову в судовому порядку.

Суд також зазначає, що як вбачається із матеріалів справи, постановами головних державних виконавців Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 19.12.2025 та від 22.12.2025 було закінчено виконавчі провадження за виконавчими листами №380/563/25, виданими Львівським окружним адміністративним судом 11.06.2025 про зобов`язання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу, у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 як членам сім`ї померлого військовослужбовця ОСОБА_3 .

Враховуючи факт закриття виконавчих проваджень на підставі рішення, ухваленого судом у справі, що була розглянута, суд приходить до висновку, що правовідносини, які виникли між позивачами (стягувачами) та відповідачем (боржником) та які стосуються саме виконання рішення суду, фактично вичерпались. При цьому, у матеріалах справи відсутні докази оскарження вказаних постанов про закінчення виконавчого провадження з підстав незгоди з висновками державних виконавців про виконання відповідачем рішення суду у справі, що розглядається, як підстави для закінчення виконавчого провадження.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що встановлення способу і порядку виконання рішення суду у спірному випадку не буде ефективним способом захисту прав позивачів на отримання спірної суми одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця, а тому заява представника позивачів про встановлення способу і порядку виконання рішення суду є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 243, 248, 256, 295, 297, 378 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в

у задоволенні заяви представника позивачів про встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали із урахуванням п.п.15.5 п.15 Р.VII Перехідні положення КАС України.

Повний текст ухвали складено 09.06.2026.

Суддя Чаплик І.Д.