Рішення № 137265038, 08.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 рокусправа № 380/14493/25місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 , до Міністерства оборони України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

у с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позицій учасників справи

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , до Міністерства оборони України код ЄДРПОУ 00034022, адреса: 03168, м. Київ, проспект Повітряних Сил, 6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 , у якій просить суд:

- визнати протиправним і скасувати протокольне рішення №17/в від 28.02.2025 комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги компенсаційних сум, яким відмовлено позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_3 при захисті Батьківщини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , військовослужбовця ЗСУ;

- зобов`язати відповідача призначити та виплатити таку одноразову грошову допомогу в передбаченому законом розмірі, з урахуванням частки інших осіб, які мають право на неї.

Позовні вимоги мотивовані тим, що статтею 16 Закону № 2011-ХІІ закріплено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум позивачу на підставі його заяв та поданих ним же документів (пункт 4 протоколу №12/в від 17.05.2024) відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги. Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум позивачу на підставі заяв та поданих документів (пункт 6 протоколу №17/в від 28.02.2025) відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з аналогічних підстав.

05.08.2025 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у позові повністю. Відзив обґрунтований тим, що до загибелі сина його батько, позивач, проживав на території Російської Федерації. Після загибелі сина, батько двічі звертався до Міністерства оборони України із заявами про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю сина ОСОБА_3 Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум позивачу на підставі його заяв та поданих ним же документів (пункт 4 протоколу №12/в від 17.05.2024) відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки згідно з поданими документами встановлено, що ОСОБА_1 з 01.12.2018 року мав дозвіл на тимчасове проживання на території російської федерації та з 01.12.2018 зареєстрований за постійним місцем проживання у м. Хімки, що підтверджено відповідно відміткою (штампом) у його паспорті громадянина України для виїзду за кордон. Крім того, 20.09.2023 зазначений громадянин отримав вид на проживання в Російській Федерації, що також підтверджено відміткою 82 за № 1071299 у тому ж документі. У подальшому, Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум позивачу на підставі його заяв та поданих ним же документів (пункт 6 протоколу №17/в від 28.02.2025) відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з аналогічних підстав. Міністерство оборони України у відповідних правовідносинах не є платником, не має повноважень самостійно виплачувати набувачу суми допомоги, і виходячи з обсягу наданих повноважень, відповідає лише за прийняття управлінського рішення щодо призначення допомоги, доведення до платника відповідної інформації та забезпечення йому необхідного бюджетного фінансування для належного здійснення повноважень щодо виплати призначеної допомоги.

30.07.2025 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

30.07.2025 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про залучення третіх осіб та витребування доказів.

27.08.2025 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, яка мотивована тим, що син загинув, захищаючи Батьківщину, якщо все зводиться до 15 днів, тобто до 01.06.2023 не було будь-яких обмежень у виплаті такої одноразової грошової допомоги, і такі обмеження набули чинності за 15 днів до загибелі сина при виконання військового обов`язку по захисті Батьківщини, та ще й при тому, що позивач ніколи постійно не проживав на території рф, в тому числі і на момент смерті сина, що підтверджується текстом оскаржуваних рішень, в яких зазначається про те, що позивач мав дозвіл лише на тимчасове проживання на території РФ у зв`язку з перебуванням там на заробітках ще до російсько-української війни з лютого 2022 року, завжди залишаючись бути при цьому громадянином України, з постійним місцем проживання в Україні у АДРЕСА_4 , де був і продовжує бути зареєстрованим за місцем свого постійного місця проживання, і де заходиться житло, яке знаходиться в приватній власності, яке підтверджується документами.

03.09.2025 від представника відповідача до суду надійшли заперечення на вказану відповідь, які мотивовані тим, що факт реєстрації позивача в Україні не підтверджує факт його постійного проживання в України. Також, не підтверджує факт наявності у позивача у власності житла в Україні також не є належним доказом постійного проживання в Україні. До позовної заяви та відповіді на відзив позивач не долучив належних та допустимих доказів, які б підтверджували те, що він постійно проживав на території України з 2014 року по дату загибелі сина. Навпаки, як вбачається із паспорту громадянина України для виїзду за кордон «вид на проживання на території рф» ОСОБА_1 анульовано лише 31.10.2023, тобто після загибелі сина. І слід зауважити, що анульовано не вид на «тимчасове проживання», а на «проживання». Також на сторінці 16 паспорту міститься запис про те, що ОСОБА_1 отримав вид на проживання в РФ 20.09.2023. Відповідно до сторінок 17-20 паспорту ОСОБА_1 у 2017 році зареєстрований на території РФ та отримував дозвіл на тимчасове проживання. Доказів того, що позивач постійно проживав за адресою, за якою він зареєстрований у місті Шептицький, і на території РФ з 2018 року не перебував позивач не надав. Ураховуючи те, що ОСОБА_1 постійно проживав на території Російської Федерації, на момент загибелі його сина ОСОБА_3 , комісія об`єктивно дійшла до правомірного висновку про те, що він не має права на виплату одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМ України № 168.

13.01.2026 від позивача до суду надійшло клопотання про долучення доказів.

25.02.2026 від представника ІНФОРМАЦІЯ_5 надійшли пояснення на позовну заяву, які мотивовані тим, що 30.11.2023 за вих. № С/18329, ІНФОРМАЦІЯ_2 , скерував комплект документів на розгляд Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, для прийняття відповідного рішення. У висновку щодо можливості призначення ОГД зазначено, що на підставі поданих документів батько ОСОБА_1 не має права на одержання зазначеної грошової допомоги. 28.11.2024 за вих. № 1159/12/18792, ІНФОРМАЦІЯ_2 , вдруге скерував комплект документів на розгляд Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, для прийняття відповідного рішення. У висновку щодо можливості призначення ОГД зазначено, що на підставі поданих документів батько ОСОБА_1 не має права на одержання зазначеної грошової допомоги, з підстав, що зазначені особи відносяться до осіб, яким частка одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова КМУ 168) встановлено, що одноразова грошова допомога виплачується сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 згаданої постанови, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору. Враховуючи те, що ОСОБА_1 проживав на території Російської Федерації на момент загибелі його сина ОСОБА_3 , комісія об`єктивно дійшла до правомірного висновку про те, що такий не має права на виплату одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМ України №168 від 28.02.2022.

02.03.2026 від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надійшло клопотання про долучення доказів.

10.03.2026 від Державної міграційної служби України надійшло клопотання про долучення доказів.

17.03.2026 від Державної міграційної служби України надійшло клопотання про долучення доказів.

06.04.2026 від позивача до суду надійшло заява, яка мотивована тим, що позивач мав лише тимчасовий дозвіл для проживання на території Російської Федерації, а отримана 20.09.2023 посвідка для проживання на території Російської Федерації, яка також видається особі, що тимчасово проживає на території цієї країни, але без обов`язку виїзду з її території (трудових мігрантів) після кожних 90 днів сумарного перебування в межах кожних 180 діб, документи на видачу якої подавались раніше, анульована майже відразу 13.10.2023. Названа посвідка видана 20.09.2023 вже після смерті сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , а на момент його загибелі позивач зобов`язаний був після кожних 90 днів перебування на території Російської Федерації, із сумарних 180 днів, виїжджати з цієї країни, а названою посвідкою, яка дещо по іншому врегульовувала можливість тимчасового перебування на території Російської Федерації, так і не скористався, оскільки вона відразу ж була анульована.

09.04.2026 від представника позивача надійшло клопотання про ознайомлення із матеріалами справи.

09.04.2026 позивач подав клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до адміністративного суду, яке мотивоване тим, що ним не заперечується те, що вимога подана поза межами 6-ти місячного строку звернення до суду з моменту прийняття цього протокольного рішення № 12/в від 17.05.2024.

15.04.2026 від позивача до суду надійшло клопотання про витребування доказів.

22.04.2026 від позивача до суду надійшли заперечення на пояснення ІНФОРМАЦІЯ_5 , які мотивовані тим, що позивач не проживав в Російській Федерації постійно, а лише тимчасово і це було пов`язано з тим, що ще до війни виїжджав туди на заробітки, за різними адресами. Вид на проживання в Російській Ффедерації позивачу оформлений 20.09.2023, тобто вже після смерті сина, за раніше поданими документами, а відтак цей факт взагалі немає значення до спірних правовідносин. Надання виду на проживання не свідчить про постійне проживання іноземця в Росії. Під розписку від 01.10.2024, яку надав до позову, позивача офіційно повідомили про анулювання раніше виданого дозволу на тимчасове проживання проживання в Російській Федерації, що ще раз підтверджує про тимчасове, а не постійне проживання там.

22.04.2026 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

13.05.2026 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

28.05.2026 від представника ІНФОРМАЦІЯ_5 надійшло клопотання про долучення доказів.

01.06.2026 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

ІІ. Рух справи

Ухвалою від 21.07.2025 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 08.08.2025 суд відмовив повністю у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 12.02.2026 суд залучив до участі у розгляді справи ІНФОРМАЦІЯ_2 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвалою від 12.02.2026 суд витребував докази:

- від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію про перетинання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 державного кордону України у період з 01 березня 2014 року по 15 червня 2023 року, а також відомості про документ, який пред`являвся ним при перетинанні державного кордону;

- від ОСОБА_1 паспорт громадянина України для виїзду за кордон (з 2014 року по теперішній час); документи, які підтверджують відмову від посвідки на проживання у Російській Федерації та від громадянства Російської Федерації;

- від Державної міграційної служби України інформацію щодо видачі та наявності у ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 документів, а саме: щодо виїзду за межі України; щодо належності його до громадянства України; щодо належності його до громадянства російської федерації; щодо наявності даних про його місце проживання (перебування) на території російської федерації протягом 2014 - 2023 років.

Ухвалою від 11.03.2026 суд залишив позовну заяву без руху для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 14.04.2026 суд продовжив розгляд справи.

Ухвалою від 08.06.2026 суд залишив без розгляду у частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування протокольного рішення № 12/в від 17.05.2024 комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги компенсаційних сум, яким відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_3 при захисті Батьківщини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 військовослужбовця ЗСУ.

Ухвалою від 08.06.2026 суд відмовив повністю у клопотанні позивача про витребування доказів.

Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.

ІІІ. Фактичні обставини справи

Син позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , призваний на військову службу у зв`язку із мобілізацією та проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 під час виконання бойового завдання загинув поблизу н.п.Старомайорське Волновахського району Донецької області.

Матір загиблого ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , і він проживав до призиву на військову службу з бабусею ОСОБА_2 .

Після загибелі сина, батько ОСОБА_1 двічі звертався до Міністерства оборони України із заявами про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю сина ОСОБА_3

Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум позивачу на підставі його заяв та поданих ним же документів (пункт 4 протоколу №12/в від 17.05.2024) відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки згідно з поданими документами встановлено, що ОСОБА_1 з 01.12.2018 мав дозвіл на тимчасове проживання на території Російської Федерації та з 01.12.2018 зареєстрований за постійним місцем проживання у м. Хімки, що підтверджено відповідно відміткою (штампом) у його паспорті громадянина України для виїзду за кордон.

20.09.2023 позивач отримав посвідку на проживання в Російській Федерації, що також підтверджено відміткою 82 за № НОМЕР_6 у тому ж документі.

Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум позивачу на підставі заяв та поданих документів (пункт 6 протоколу №17/в від 28.02.2025) відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з аналогічних підстав.

Вважаючи рішення відповідача про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги протиправним, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

IV. Позиція суду

Вирішуючи спір по суті, суд керувався такими мотивами.

Частина п`ята статті 17 Конституції України визначає, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно зі статтями 1, 1-2, 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей соціальний захист військовослужбовців" - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 16 Закону України " Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

Статтею 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції Закону № 2489-IX від 29.07.2022 року; саме в такій редакції була чинною норма станом на дату прийняття оскаржуваного рішення) передбачалося, що у випадках, зазначених у п.п. 1 - 3 п. 2 статті 16 згаданого Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Отже, в розумінні статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, чинній станом на день прийняття оскаржуваного рішення) право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мали батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).

Відповідно до пунктів 1, 6, 7, 8, 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у випадках, передбачених п.п. 1 - 3 п. 2 статті 16 згаданого Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 згаданого Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 згаданої статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 згаданого Закону.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої згаданим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Згодом Законом України від 09.12.2023 № 3515-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги", який набрав чинності 29.03.2024, статтю 16-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей викладено в такій редакції:

"Стаття 16-1. Особи, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги

1. У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

2. За наявності особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, на користь яких складено таке особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в такому розпорядженні у відсотках.

Незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження.

3. У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у пункті 4 цієї статті, у рівних частках.

4. До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:

- діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;

- вдова (вдівець);

- батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);

- внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);

- жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;

- утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб."

Пунктом а частини 1 статті 16 як в редакції Закону № 2489-IX від 29.07.2022, так і в редакції Закону № 3515-IX від 09.12.2023 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 згаданого Закону.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (надалі за текстом - Постанова № 168).

Пунктом 1 Постанови № 168 (у первинній редакції) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Пунктом 2 Постанови №168 (у первинній редакції) установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Якщо сім`я загиблої особи одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за її вибором.

Пунктом 5 Постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

У подальшому до Постанови № 168 неодноразово вносилися зміни.

Так, постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168" № 400 від 01.04.2022, яка набрала чинності 02.04.2022 та застосовується з 24.02.2022 року, пункт 2 Постанови № 168 після абзацу першого доповнено новими абзацами другим - шостим такого змісту:

"Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

Державні органи, які зазначені у пункті 1 цієї постанови, мають право отримувати інформацію з державних реєстрів щодо осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім`ям осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва)."

Пунктом 2 Постанови № 168 установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 згаданої постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

Державні органи, які зазначені у пунктах 1-1-2 цієї постанови, мають право отримувати інформацію з державних реєстрів щодо осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім`ям осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок в установі банку державного сектору, зазначеного одержувачем у заяві.

Якщо сім`я загиблої особи одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за її вибором.

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 під час виконання бойового завдання загинув поблизу н.п. Старомайорське Волновахського району Донецької області.

Після загибелі сина, батько двічі звертався до Міністерства оборони України із заявами про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю сина ОСОБА_3

Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум позивачу на підставі його заяв та поданих ним же документів відмовила у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки згідно з поданими документами встановлено, що ОСОБА_1 з 01.12.2018 мав дозвіл на тимчасове проживання на території Російської Федерації та з 01.12.2018 зареєстрований за постійним місцем проживання у м. Хімки, що підтверджено відповідно відміткою (штампом) у його паспорті громадянина України для виїзду за кордон.

Ключовою обставиною, яка має значення для правильного вирішення справи є встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 на території Російської Федерації.

Правове регулювання виїзду громадянина України за кордон на постійне місце проживання здійснюється відповідно до Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" від 21.01.1994 № 3857-XII та Порядком провадження за заявами про оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання, затвердженого наказом Міністерства внутрнішніх справ України від 16.08.2016 № 816 (надалі за текстом - Порядок №816).

Відповідно до частин першої-третьої статті 4 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" від 21.01.1994 № 3857-XII оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів. Оформлення документів для залишення на постійне проживання за кордоном громадян України, які виїхали за кордон тимчасово, здійснюється закордонними дипломатичними установами України. Провадження за заявами про оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання здійснюється в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Як визначають пункти 1-3 Порядку №816 територіальний орган ДМС розглядає одержані результати перевірок та у строк не пізніше п`яти робочих днів з дня одержання всіх результатів перевірок приймає рішення про оформлення документів для виїзду за кордон на постійне проживання або про відмову в оформленні документів для виїзду за кордон на постійне проживання.

Прийняте рішення оформлюється шляхом заповнення відповідної відмітки в заяві.

У разі прийняття рішення про відмову в оформленні документів для виїзду за кордон на постійне проживання територіальний орган ДМС у строк не пізніше п`яти робочих днів письмово інформує заявника про прийняте рішення із зазначенням підстав відмови і порядку оскарження рішення та повідомляє територіальний підрозділ ДМС про прийняте рішення.

Відповідно до пункту 4 Порядку №816 у разі прийняття рішення про оформлення документів для виїзду за кордон на постійне проживання територіальний орган ДМС у строк не пізніше п`яти робочих днів інформує заявника про прийняте рішення та строк його дії, а також про те, що заявнику необхідно:

- зняти з реєстрації своє місце проживання в Україні;

- надати територіальному органу ДМС паспорт громадянина України і паспорт громадянина України для виїзду за кордон для проставляння в них штампа про оформлення виїзду за кордон на постійне проживання, зразок якого наведено у додатку 6 до цього Порядку, або внесення відповідної інформації до безконтактного електронного носія, який імплантовано у паспорт громадянина України у формі картки. У разі наявності в особи, яка виїжджає за кордон на постійне проживання, двох паспортів громадянина України для виїзду за кордон надаються обидва такі паспорти;

- отримати довідку органу державної фіскальної служби про сплату податку на доходи фізичних осіб та про відсутність податкових зобов`язань з такого податку, яка подається до органів митного контролю під час перетинання митного кордону України та є підставою для проведення митних процедур.

Отже, згадані норми законодавства чітко регламентують механізм та правові наслідки виїзду громадянина України за кордон на постійне проживання.

Суд з`ясував, що як вбачається з відповіді Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України від 06.03.2026 №6.5-3861/6-26, за наявними обліками територіальних органів Державної міграційної служби позивач з питань оформлення документів для виїзду за кордон на постійне місце проживання в установленому законодавством України порядку не звертався.

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 16.04.2026 №2026/006049318 позивач зареєстрований з 26.06.1992 за адресою: АДРЕСА_4 .

Згідно з відповіддю відділу реєстрації місця проживання Виконавчого комітету Шептицької міської ради 31085 від 16.04.2026 позивач, починаючи з 26.06.1992 по теперішній час, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Отже, у розумінні українського законодавства позивач не виїзджав за кордон на постійне проживання.

Суд встановив, що з 01.12.2018 позивач має дозвіл на тимчасове проживання на території Російської федерації та з 01.12.2018 зареєстрований за місцем проживання у м.Хімки, що підтверджено відповідною відміткою (штампом) у його паспорті громадянина України для виїзду за кордон.

Позивач посвідку на проживання в Російській Федерації отримав 20.09.2023, тобто вже після загибелі сина ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується відміткою 82 за № НОМЕР_6 у паспорті громадянина України для виїзду за кордон. В подальшому 01.10.2024 позивач повідомлений компетентними органами Російської Федерації про анулювання дозволу на тимчасове проживання/посвідки на проживання.

Як вбачається з виписки з будинкової книги № НОМЕР_7 позивач був постійно зареєстрований у місті Хімки Російської Федерації з 02.11.2023 по 17.09.2024.

Відповідач та треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача, не надали суду належних та достатніх доказів, які б підтверджували, що позивач на момент загибелі сина 15.06.2023 постійно проживав на території Російської Федерації.

Оцінивши в сукупності з`ясовані обставини у справі та докази, подані на їх обґрунтування, суд висновує, що станом на момент загибелі сина 15.06.2023 позивач постійно не проживав на території Російської Федерації.

З таких підстав суд висновує, що рішення №17/в від 28.02.2025 комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийняте у формі протоколу, у частині, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_3 при захисті Батьківщини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , військовослужбовця ЗСУ, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог зобов`язального характеру, суд зазначає таке.

Частина четверта статті 245 КАС України визначає, що у випадку, визначеному пунктом частин другої згаданої статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

Суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

За своєю правовою природою повноваження відповідача щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

За таких умов суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_3 при захисті Батьківщини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , військовослужбовця Збройних Сил України, та прийняти за результатами її розгляду, в установленому порядку, відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. У зв`язку з цим, у позовній вимозі про зобов`язання відповідача призначити та виплатити відповідну одноразову грошову допомогу в передбаченому законом розмірі, з урахуванням частки інших осіб, які мають право на неї, необхідно відмовити повністю.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

V. Судові витрати

Відповідно до положень статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2422,40 грн.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 , до Міністерства оборони України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення №17/в від 28.02.2025 комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги компенсаційних сум, прийняте у формі протоколу, у частині, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_3 при захисті Батьківщини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , військовослужбовця ЗСУ.

Зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_3 при захисті Батьківщини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , військовослужбовця Збройних Сил України, та прийняти за результатами її розгляду, в установленому порядку, відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України код ЄДРПОУ 00034022, адреса: 03168, м. Київ, проспект Повітряних Сил, 6 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Гулик Андрій Григорович