Рішення № 137264948, 08.06.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/2834/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просить:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Харківській області №111050001537 від 22.01.2026 про відмову в перерахунку пенсії;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області перевести його на пенсію державного службовця за віком відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII та п.12 Прикінцевих положень Закону України "Про державну службу" №889-VIII з 14 січня 2026 року, у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках від 12.01.2026 №7.5-22/7 та від 12.01.2026 №7.5 22/8, виданих Південно-Східною митницею, зарахувавши до стажу державної служби періоди військової служби з 01.08.1981 по 30.10.1995 та періоди служби в митних органах з 14.06.1996 по 14.08.1997, з 15.08.1997 по 18.07.2007, з 10.12.2007 по 11.10.2010, здійснити виплату з урахуванням виплачених сум

Ухвалою суду від 07.05.2026 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачам

Представники відповідача-1,2 надали суду відзив, в якому просили відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції вказали на те, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, а тому підстави для переведення позивача на пенсію, відповідно до приписів 37 Закону України "Про державну службу" відсутні (а.с..44-45,51-54).

Дослідивши письмові докази у справі суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач отримував пенсію за віком, призначену відповідно до положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В подальшому, 14.01.2026 позивач звернувся до відповідача з заявою про переведення на пенсію за віком, відповідно до Закону України "Про державну службу" з доданням відповідних довідок (а.с.23-26).

Вказану заяву за принципом екстериторіальності було скеровано до ГУ ПФУ в Харківській області.

Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 22.01.2026 №111050001537 відмовлено позивачу в проведенні з пенсії за віком відповідно до Закону №889-VIII, у зв`язку з відсутністю стажу державної служби, не зараховано період 14.06.1996 по 14.08.1997, з 15.08.1997 по 18.07.2007, з 10.12.2007 по 11.10.2010. Вказано, що позивач працював з 14.06.1996 по 14.08.1997 в Криворізькій митниці на посаді інспектора митниці, з 15.08.1997 по 18.07.2007 в Криворізькій митниці ДМСУ на посаді т.в.о. начальника відділу митниці, з 10.12.2009 по 11.10.2010 на посадах начальника відділу технічних засобів контролю й зв`язку. Вказано, що за нормами Митного кодексу України, посадовим особам присвоюються спеціальні звання, а не ранги державних службовців, що свідчить про відсутність правових підстав для зарахування зазначених періодів до стажу роботи на посадах, які дають право на перерахунок пенсії за нормами Закону України "Про державну службу".

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі Закон №889-VIII).

Відповідно до п. 2 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі Закон №3723-XII), крім ст.37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.

Зокрема, п.10, 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною 1 ст. 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон №1058-IV), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз.1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Суд врахував, що предметом спору у справі є оцінка наявності у позивача стажу роботи на державній службі, не менш як 20 років, та стажу, що до нього зараховується, необхідного для призначення пенсії державного службовця.

Посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби визначаються Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок № 283, чинний до 01.05.2016).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба) зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової служби.

Порядок №283 втратив чинність 01.05.2016 у зв`язку з затвердженням Постановою Кабінету Міністрів України 25.03.2016 №229 нового Порядку обчислення стажу державної служби (далі - Порядок №229).

Отже, стаж державної служби до 01.05.2016 обчислюється відповідно до Порядку №283, а після 01.05.2016 відповідно до Порядку №229.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 229 стаж державної служби обчислюється відповідно до частини другої статті 46 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII. До стажу державної служби зараховуються, зокрема час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

Відповідно до пункту сьомого частини другої статті 46 Закону №889-VIII до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

Отже, і Порядком № 283, чинним до 01.05.2016, і діючим Порядком № 229 передбачено зарахування до стажу державної служби часу перебування на посадах на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

Відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Аналогічні положення містяться у пункті 6 Порядку №229.

Відповідно до статті 408 Митного кодексу України (в редакції Закону від 11 липня 2002 року № 92-IV) (далі Митний кодекс) правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу".

Згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 18.06.1996 р. позивач працював на посадах, на яких були присвоєні спеціальні звання: з 14.06.1996 по 14.08.1997 у Криворізькій митниці; з 15.08.1997 по 18.07.2007 у Криворізькій митниці ДМСУ ; з 10.12.2009 по 11.10.2010 у Криворізькій митниці ДМСУ (а.с.14-19).

Відповідно до частин першої та другої статті 569 Митного кодексу (у редакції Закону від 13.03.2012 № 4495-VI) посадовими особами митної служби України є працівники митних органів України, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності митної служби України і яким присвоєно спеціальні звання митної служби. Посадові особи митної служби України є державними службовцями.

Правове становище посадових осіб митної служби України визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.

Відповідно до частини першої статті 588 Митного кодексу (у редакції Закону від 13.03.2012 №4495-VI) пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом України "Про державну службу". Час служби зазначених осіб в митних органах зараховується до стажу державної служби, необхідного для призначення пенсії державного службовця.

Частиною сімнадцятою статті 37 Закону № 3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Отже, законодавством, яке діяло в період роботи (служби) позивача, та яке діє на теперішній час, визначено, що посадові особи державної митної служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 46 Закону № 889-VIII до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

Частиною другою статті 46 Закону №889-VIII та Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №229 від 25.03.2016 (далі - Порядок № 229), які діють з 01.05.2016, закріплено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

Пунктом 5 Порядку №229 визначено, що стаж державної служби обчислюється у днях, місяцях і роках.

Підсумовуючи вищевикладене, періоди роботи позивача на посадах митної служби з 14.06.1996 по 14.08.1997, з 15.08.1997 по 18.07.2007 та з 10.12.2007 по 11.10.2010 зараховуються до стажу державної служби для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 XII, стаж державної служби станом на 01.05.2016 становив понад 10 років, а станом на час досягнення пенсійного віку понад 20 років стажу на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Даючи оцінку спірному рішенню від 22.01.2026, суд дійшов висновку, що рішення Головне управління ПФУ в Харківській області не відповідає, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, критеріям до такого роду рішень та порушує право позивача на зарахування періоду роботи позивача на посадах митної служби до стажу державної служби, у зв`язку із чим таке рішення слід визнати протиправним, задовольнивши позовну вимогу в частині оскарження такого рішення.

Щодо періоду військової служби з 01.08.1981 по 30.10.1995.

Зміст оскаржуваного рішення та письмові пояснення відповідачів свідчать, що зазначеному періоду взагалі не було надано оцінку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Також ця особа може вибирати рішення у передбачених для конкретних ситуацій нормативно-правових актах або схожих документах.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до абзацу 3 пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 № 7, суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень відповідно до закону приймає рішення на власний розсуд.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною 3 статті 2 КАС України, критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Отже питання щодо наявності підстав для зарахування до стажу роботи періоду проходження військової служби віднесено виключно до компетенції Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та не входить до компетенції суду, а тому у вказаній частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Стосовно врахування довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії, суд зазначає таке.

Пунктом 2 Порядку № 622 передбачено, що, згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про державну службу" № 889-VIII, на призначення пенсії, відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII, мають право особи, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII: мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.

За змістом абзацу 6 пункту 4 Порядку № 622 за бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 року, за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 622 форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.

Постановою Правління Пенсійного фонду України «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям» від 17.01.2017 №1-3, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.02.2017 за №180/300048 (далі Постанова №1-3), затверджено форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу", від 16.12.1993 №3723-ХІІ, а саме:

1) форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років);

2) форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією);

3) форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.

З матеріалів справи встановлено, що позивачу Південно-Східною митницею Державної митної служби України видано довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця № 7.5-22/7, №7.5-22/8 від 12.01.2026 року.

Такі довідки відповідають формам довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям, затвердженим Постановою №1-3, та відображають складові заробітної плати: посадовий оклад, надбавка за спеціальне звання; надбавка за вислугу років, та особи, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.

На всі види оплати праці, включені в довідки, нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Так, Велика Палата Верховного Суду вважає вищевказані доводи необґрунтованими, оскільки Закон не пов`язує нарахування пенсії з такою умовою, як досягнення певного віку. При цьому орган Пенсійного фонду, як суб`єкт владних повноважень, трактує норми Закону на свій розсуд, і віддає перевагу найменш сприятливому для позивача тлумаченню законодавства України.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З огляду на проаналізовані норми законодавства й ураховуючи наявність у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення державних службовців, а також з метою реалізації положень ст. 46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що існують підстави для скасування рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04 квітня 2018 року.

Вказане зумовлює висновок суду, що всі відображені в довідках види оплати праці є складовими частинами заробітної плати позивача, з якої сплачені внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, тому ці довідки повинні братися відповідачем до уваги при призначенні та розрахунку розміру пенсії позивачу відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Статтею 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на те, що відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ними дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню з підстав викладених вище.

Керуючись ст.ст.2, 72-77, 139, 243-246, 255, 295, пунктом 15 частини першої розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №111050001537 від 22.01.2026 року про відмову ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком, відповідно до Закону України "Про державну службу".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до стажу державної служби періоди роботи ОСОБА_1 в митних органах з 14.06.1996 по 14.08.1997, з 15.08.1997 по 18.07.2007, з 10.12.2007 по 11.10.2010 та повторно розглянути його заяву від 14.01.2026 року про переведення з пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію по віку як державного службовця, відповідно до Закону України "Про державну службу", врахувавши при обчисленні розміру пенсії довідки про складові заробітної плати №7.5-22/7 та №7.5-22/8 від 12.01.2026 року, для призначення пенсії державного службовця.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.С. ПЕТРЕНКО