Рішення № 137264851, 10.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2026 року м. Київ справа №320/15615/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доТериторіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києвітретя особа:Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києвіпровизнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації в місті Києві (відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації в місті Києві щодо відмови видати ОСОБА_1 довідку про розмір складових суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за формою, встановленою Додатком 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 25.01.2008, про суддівську винагороду, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, виходячи з розміру складових суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді, з урахуванням: посадового окладу з встановленого розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, та доплати за вислугу років 60%, а саме: про суддівську винагороду з посадовим окладом, розрахованим з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2021 року абзацом 4 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» в розмірі 2270 грн; прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022 року абзацом 4 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», в розмірі 2481 грн; прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2023 року абзацом 4 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», в розмірі 2684 грн; прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2024 року абзацом 4 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» в розмірі 3028 грн;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в місті Києві видати ОСОБА_1 довідку про розмір складових суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за формою, встановленою Додатком 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 25.01.2008, про суддівську винагороду, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, виходячи з розміру складових суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді, з урахуванням: посадового окладу з встановленого розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, та доплати за вислугу років 60%, а саме: про суддівську винагороду з посадовим окладом, розрахованим з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2021 року абзацом 4 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» в розмірі 2270 грн; прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022 року абзацом 4 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», в розмірі 2481 грн; прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2023 року абзацом 4 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», в розмірі 2684 грн; прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2024 року абзацом 4 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» в розмірі 3028 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відмова надати позивачу довідку про заробітну плату для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці з урахуванням ст.135 Закону № 1402- VIII є протиправною та безпідставною. За посиланнями позивача, суддівську винагороду за відповідний рік має бути обчислено відповідачем із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного календарного року, оскільки виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону №1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

Крім того, позивач вважає, що такого виду прожиткового мінімуму, як «для визначення базового розміру посадового окладу судді» не передбачено у Законі України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 №966-XIV. Вказаним Законом судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ст. ст. 257-262 КАС України без повідомлення (виклику) учасників справи, залучено до участі у справі в якості в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (третя особа).

10 квітня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника Територіального управління Державної судової адміністрації в місті Києві надійшов відзив на позов.

Відповідач зазначає, що розширення переліку розрахункової величини, у даному випадку прожиткового мінімуму, стосується не лиш суддів, а поширюється на широку сферу суспільних відносин. Разом з тим, норма, на яку посилається позивач (пункт 1 частини 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»), є бланкетною, оскільки встановлює лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадового окладу судді місцевого суду (30), але не встановлює розміру прожиткового мінімуму, який необхідний для цього. Тобто необхідно враховувати положення інших законів, які встановлюють розмір прожиткового мінімуму для визначення посадового окладу судді. Такі норми доповнюють частину 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» і становлять єдину спеціальну норму, якою визначено розмір посадового окладу судді. Нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі положення закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

За посиланнями відповідача, згідно статті 130 Конституції України, розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Стаття 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» відсилає до закону про державний бюджет. Державний бюджет приймається виключно законом Верховної Ради. Тобто, Конституцією України та Законом України «Про судоустрій та статус суддів» чітко та однозначно визначено, що розмір винагороди судді визначається Верховною Радою шляхом прийняття законів про судоустрій та про державні бюджети на відповідний рік.

Як вказує відповідач, оскільки законодавець чітко визначився про розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді (прожитковий мінімуму для працездатних осіб як розрахункова величина) та становить 2102 гривні, то саме цей розмір і необхідно застосовувати під час обчислення суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання судді. У зв`язку з цим, виплата суддівської винагороди працюючим суддям продовжується у встановлених на цей час розмірах із розрахунку посадового окладу на рівні 2102 грн.

Водночас, виплата державою суддям у відставці щомісячного довічного грошового утримання із розрахунку більшого посадового окладу, ніж це передбачено законами про Державний бюджет на відповідні роки, здійсниться за зменшенням інших важливих асигнувань в рамках відповідної затвердженої бюджетної програми.

Також, за висновками відповідача, у разі обчислення позивачу посадового окладу із розрахунку відмінного від 2102 грн., може скластися ситуація, за якої судді у відставці, які займали аналогічну посаду за оновленими довідками матимуть більший посадовий оклад, ніж ті, що здійснюють правосуддя, що призведе до порушення принципу соціальної справедливості та дискримінації одних по відношенню до інших.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 25.09.2018 №2970/0/15-18 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Голосіївського районного суду міста Києва у зв`язку з поданням заяви про відставку.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві як отримувач щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Позивач звернулась до Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві із заявою щодо видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 2270 грн відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2021 рік, у сумі 2481 грн відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2022 рік", у сумі 2684 грн відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2023 рік" та у сумі 3028 грн відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2024 рік".

Листом від 28.11.2024 №6-4214/24 Територіальне управління Державної судової адміністрації України в місті Києві проінформувало позивача, що оскільки розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці залежить від розміру посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, Управління, на жаль, не в змозі видати довідку для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 2270 грн відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік», у сумі 2481 грн відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2022 рік», у сумі 2684 грн відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» та у сумі 3028 грн відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік».

Вказана відмова зумовила звернення позивача з даним позовом до суду.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України передбачає, що виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України.

Закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (пункт 24 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, а також форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Частиною першою статті 4 Закону №1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Питання виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці врегульоване статтею 142 Закону №1402-VIII, частиною четвертою якого встановлено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Згідно з частиною першою статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році: прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2189 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень, працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 1 січня - 2102 гривні.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб - 2684 гривні, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб - 3028 гривень, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.

Таким чином, вказаними законами для визначення базового розміру посадового окладу судді передбачена спеціальна розрахункова величина, розмір якої становить 2102,00 грн.

Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Визначені Конституцією України та Законом №1402-VIII гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний Суд України неодноразово в своїх Рішеннях, зокрема від 03.06.2013 №3-рп/2013, від 04.12.2018 №11-р/2018, підкреслював, що конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

30.09.2016 набрали чинності зміни, внесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02.06.2016 №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", яким, зокрема, статтю 130 Основного Закону викладено в новій редакції, текст якої зазначено, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що "розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій".

Питання визначення розміру суддівської винагороди врегульовано статтею 135 Закону №1402-VIII (який є законом про судоустрій в розумінні частини другої статті 130 Конституції України), зокрема, пунктом 1 частини третьої якої визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Наведеною нормою встановлено, що розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Згідно з приписами статті 6 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового обслуговування, соціального захисту, культури, охорони здоров`я та освіти.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень урегульовано Законом України "Про прожитковий мінімум".

Відповідно до статті 1 цього Закону прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

Наведеною нормою визначено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону України "Про прожитковий мінімум" встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Однак цим Законом не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді". Вказаним законом судді не віднесені до окремої соціальної чи демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" , статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" поряд із встановленням станом на 01 січня відповідного року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у відповідному розмірі , був введений такий вид прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді", розмір якого становить 2102,00 грн.

Слід зазначити, зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також в Закон України "Про прожитковий мінімум" щодо визначення розміру прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.

Разом з тим, Закон про Державний бюджет фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Натомість Закон про Державний бюджет не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Державний бюджет України звертав увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09.07.2007 №6-рп/2007, від 22.05.2008 №10-рп/2008.

Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги повинен братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може зазнавати змін без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тобто суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня відповідного року на іншу розрахункову величину, яка Законом України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), є протиправною.

Аналогічна правова позиція неодноразово викладалася у постановах Верховного Суду, зокрема від 12.09.2024 у справі №580/2522/24, від 13.11.2024 у справі №200/1707/24, від 20.02.2025 у справі №420/3716/24.

Суд враховує висновки Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, сформульовані у постанові від 17.02.2026 у справі №200/2309/25, де Судова палата відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17.11.2025 у справі №520/32171/24, у якій сформульовано правовий висновок про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" та, відповідно, що з 01.01.2024 не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці та сформувала такий:

«у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;

для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці».

Таким чином, відповідач, відмовляючи позивачеві як судді у відставці у видачі довідок, на тій підставі, що розмір прожиткового мінімуму, який застосовується для обрахунку посадового окладу судді місцевого суду не змінювався, є необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам частини другої статті 130 Конституції України і частини третьою статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

При цьому суд вважає за необхідне вказати на безпідставність посилань відповідача на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 04.04.2025 у справі №240/9028/24, з огляду на таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі №240/9028/24, на яку посилається відповідач на підтвердження своєї позиції щодо застосування положень статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 7 Закону про Державний бюджет, спірні правовідносини стосувались проведення розрахунку при звільненні та виключенні зі штату судді Вищого адміністративного суду України, зокрема, обрахунку розміру суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги у зв`язку з відставкою судді.

Натомість, у справі, яка розглядається, предмет спору стосується перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді місцевого суду у відставці, зокрема, наявності підстав для здійснення такого перерахунку, у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на перше січня 2021-2024 рр.

Відмінність спірних правовідносин та фактичних обставин у справі №240/9028/24 та у справі, що розглядається, виключає можливість застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у її постанові від 24.04.2025 у зазначеній справі, під час розгляду цього спору.

Вказані висновки викладені Верховним Судом у постанові від 30 квітня 2026 року у справі № 620/15756/24 та в силу статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України є обов`язковими для врахування.

Крім того, постановою від 12.09.2025 №19 Пленум Верховного Суду, керуючись статтею 150 Конституції України, статтями 7, 50- 52 Закону України "Про Конституційний Суд України", пунктом 5 частини другої статті 36, пунктом 5 частини другої статті 46 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", постановив звернутися до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу п`ятого частини першої статті 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2024 рік", яким встановлено розмір прожиткового мінімуму 2102 гривні для цілей визначення посадового окладу судді.

Звертаючись до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу п`ятого частини першої статті 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2024 рік", яким встановлено розмір прожиткового мінімуму 2102 гривні, для цілей визначення посадового окладу судді Пленум Верховного Суду виходив з того, що наявні підстави стверджувати, що суддівська винагорода (та щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці) відповідно до Конституції і законів України, міжнародних актів є складовими статусу судді; є гарантією здійснення судочинства незалежним, неупередженим, безстороннім і справедливим судом; поширюється на усіх суддів; такі гарантії є однаковими і не залежать від жодних умов (віку, стажу, посади, юрисдикції суду тощо). Тобто матеріальне забезпечення суддів (суддів у відставці) захищено від зменшення або скасування.

Гарантії незалежності суддів (в частині матеріального забезпечення) повинні бути забезпечені не як матеріальне забезпечення людини, а як особи, що займає посаду судді і здійснює судочинство та є представником судової влади, і при цьому має гарантію такого забезпечення незалежно від впливу як інших складових державної влади, так і інших представників судової влади (голови суду, інших суддів, органів, що відповідають за формування судової влади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо).

Пунктом 2 розділу IІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 (далі - Порядок №3-1), передбачено, що до заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (далі - довідка про суддівську винагороду) видана судом, з якого суддя вийшов у відставку, з урахуванням суддівської винагороди (винагороди судді) судді, який працює на відповідній посаді.

Форма довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці передбачена Додатком 2 до Порядку № 3-1.

Згідно з додатком 2 до Порядку №3-1 довідка має містити розмір винагороди діючого судді за відповідною посадою, який складається з: посадового окладу, доплати за вислугу років, доплати за науковий ступінь, доплати за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці, щомісячної доплати відповідно до частини шостої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Отже, відповідач, як розпорядник бюджетних коштів, видає довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за формою, згідно з Додатком 2 до Порядку № 3-1.

З урахуванням наведеного вище, дії відповідача щодо не видачі позивачу довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 2270 грн відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2021 рік, у сумі 2481 грн відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2022 рік", у сумі 2684 грн відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2023 рік" та у сумі 3028 грн відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2024 рік" є протиправними.

Суд акцентує, метою адміністративного судочинства у силу приписів ч.1 ст. 2 КАС України є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський Суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13 Конвенції, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13 Конвенції, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством. Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» у теорії права та на практиці.

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника. Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулася до суду, відповідно до вимог законодавства.

Адміністративний суд здійснює правосуддя у порядку, встановленому процесуальним законом, і не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, та вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права.

Суд зазначає, що «ефективний засіб правового захисту» повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Ухвалення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав і забезпечення їхньої примусової реалізації, не відповідає положенням Конвенції та, відповідно, завданню адміністративного судочинства.

З огляду на наведені вище правові норми, а також враховуючи встановлення судом протиправність дій Територіального управління Державної судової адміністрації в місті Києві, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є саме зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації в місті Києві видати ОСОБА_1 довідку про розмір складових суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за формою, встановленою Додатком 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 25.01.2008, про суддівську винагороду, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, виходячи з розміру складових суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді, з урахуванням: посадового окладу з встановленого розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, та доплати за вислугу років 60%, а саме: про суддівську винагороду з посадовим окладом, розрахованим з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2021 року абзацом 4 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» в розмірі 2270 грн; прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022 року абзацом 4 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», в розмірі 2481 грн; прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2023 року абзацом 4 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», в розмірі 2684 грн; прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2024 року абзацом 4 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» в розмірі 3028 грн.

Отже, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн, в силу приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації в місті Києві щодо відмови видати ОСОБА_1 довідку про розмір складових суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за формою, встановленою Додатком 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 25.01.2008, про суддівську винагороду, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, виходячи з розміру складових суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді, з урахуванням: посадового окладу з встановленого розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, та доплати за вислугу років 60%, а саме: про суддівську винагороду з посадовим окладом, розрахованим з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2021 року абзацом 4 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» в розмірі 2270 грн; прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022 року абзацом 4 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», в розмірі 2481 грн; прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2023 року абзацом 4 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», в розмірі 2684 грн; прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2024 року абзацом 4 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» в розмірі 3028 грн.

3. Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в місті Києві видати ОСОБА_1 довідку про розмір складових суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за формою, встановленою Додатком 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 25.01.2008, про суддівську винагороду, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, виходячи з розміру складових суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді, з урахуванням: посадового окладу з встановленого розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, та доплати за вислугу років 60%, а саме: про суддівську винагороду з посадовим окладом, розрахованим з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2021 року абзацом 4 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» в розмірі 2270 грн; прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022 року абзацом 4 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», в розмірі 2481 грн; прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2023 року абзацом 4 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», в розмірі 2684 грн; прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2024 року абзацом 4 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» в розмірі 3028 грн.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державної судової адміністрації в місті Києві.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.