Рішення № 137264819, 10.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2026 року м. Київ справа №320/16862/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Пенсійного фонду України (далі по тексту також відповідач 1, ПФУ) та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту також відповідач 2, ГУ ПФУ в Харківській області), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ПФУ щодо реагування на звернення позивача до ГУ ПФУ в Харківській області стосовно законності процедури оптимізації його особистого середнього коефіцієнту заробітної плати, яка міститься у його остаточній відповіді від 13.03.2024, та визнати її незаконною та вжити відповідні заходи впливу на ГУ ПФУ в Харківській області;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області зробити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням його права на таку ж саму кількість місяців, що становить 10% (тобто 49 місяців) від його загального трудового стажу незалежно від перерв, взятих поза межами періоду роботи 10% від його загальнотрудового стажу (тобто 49 місяців), взятих підряд (мається на увазі вищезгаданий період з 02.2006 по 02.2010 включно);

- зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області на підставі перерахунку пенсії ОСОБА_1 повернути йому відповідну різницю між належним рівнем пенсії та реально сплаченими грошима, з моменту нарахування пенсії, а саме за весь період часу, починаючи з моменту призначення йому пенсії за віком, тобто з 29.06.2023 до моменту розгляду уточненої позовної заяви у судовому порядку.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що остаточна відповідь відповідача 1 з відмовою у задоволенні вимог позивача свідчить про формальний відхід до вивчення обставин, викладених у звернення ОСОБА_1 , що є підставою для оскарження бездіяльності ПФУ.

Позивач зазначив, що суть його звернень полягає у неправильному розрахунку середнього коефіцієнта заробітної плати після здійснення процедури його оптимізації, наводячи власний розрахунок та вважаючи, що найменш вигідним для нього періодом є період з лютого 2006 року по лютий 2010 року. Також позивачу незрозуміло, чому при оптимізації враховано «коронавірусні» місяці, адже переважна їх більшість не є найгіршими за показником коефіцієнту заробітної плати.

Позивач вважає, що положення статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» дозволяють йому розрахувати 49 місяців його трудового стажу, що складає 10%, взятих незалежно від перерв поза межами періоду, що складається з 49 місяців, взятих підряд.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач 2, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за матеріалами пенсійної справи значиться працюючим пенсіонером.

Відповідач 2 пояснив, що пенсію позивача обчислено при страховому стажі 41 рік 4 місяці 27 днів. Оптимізації підлягає 49 місяців, оскільки страховий стаж складає 496 місяців. З періоду, за який враховується заробітна плата для обчислення пенсії, виключено (оптимізовано) 49 місяців (з 01.02.2006 по 28.02.2010 в межах 10% тривалості страхового стажу) та додатково 22 місяці понад 10 % тривалості страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (з 01.03.2020 по 30.04.2020, з 01.06.2020 по 31.07.2020, з 01.09.2020 по 30.06.2021, з 01.08.2021 по 31.03.2022 року). Пенсію обчислено відповідно до діючого законодавства.

Таким чином, на думку відповідача 2, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідач 1, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що вимоги про призначення (перерахунок) пенсії заявлені позивачем до неналежного відповідача. За вимогами про призначення (перерахунок) пенсії належним відповідачем, з урахуванням компетенції та повноважень, може бути територіальне управління Пенсійного фонду України, де позивач перебуває на обліку, як отримувач пенсійних виплат, та /або рішенням якого, на думку Позивача, порушено його права.

Також відповідач 1 зауважив, що звернення позивача розглянуті та листом ПФУ від 13.03.2024 №9305- 47375/Г-03/8-2800/24, в якому надано роз`яснення щодо пенсійного забезпечення позивача. Звернення позивача розглянуто ПФУ у межах компетенції, в порядку та у строк, встановлені Законом України «Про звернення громадян». Відповідач 1 зазначив, що незгода позивача з наданою відповіддю не свідчить про вчинення ПФУ протиправних дій стосовно нього. Лист ПФУ є відповіддю на звернення позивача та не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні приписів статті 4 КАС України, не породжує прав та обов`язків для позивача, не є управлінським рішенням, а є фізичним носієм інформації, що містить відповіді на поставлені питання позивачем та позицію відповідача 1.

Відповідач 1 пояснив, що страховий стаж позивача становить 41 рік 4 місяці 27 днів (496 міс.). Заробітну плату визначено за всі періоди страхового стажу з 01.07.2000 по 31.03.2022 за даними системи персоніфікованого обліку. При цьому відповідно положень абз. 3 ч. 1 ст. 40 Закону №1058 із періоду заробітку, з якого обчислено розмір пенсії позивача, виключено (оптимізовано) заробіток за 49 місяців підряд у період з 01.02.2006 по 28.02.2010, як період з найменшим заробітком, що становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі, та додатково виключено періоди страхового стажу під час карантину (22 міс.) з 01.03.2020 по 31.03.2022 (окрім травня, серпня 2020 року та липня 2021 року). Після оптимізації індивідуальний коефіцієнт заробітку збільшився з 1,53195 до 1,61884.

Таким чином, на думку відповідача 1, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив ПФУ, в якій зазначено про використання наданого положеннями статті 23 [Закону №1058] права на звернення до ПФУ у зв`язку з виникненням спору з правовідносин за Законом №1058.

Позивач зазначив, що він сподівався на те, що ПФУ уважно ознайомиться з його аргументацією та надасть змістовну відповідь з викладених питань, тобто з принципів проведення процедури оптимізації при розрахунку середнього коефіцієнту заробітної плати. Позивач стверджує, що, звертаючись до ПФУ, він не розраховував на те, що відповідач 1 самостійно здійснить такий розрахунок, а лише надасть вказівки відповідачу 2.

На переконання позивача, відповідачем 1 не було обґрунтовано викладені у листі-відповіді висновки.

Позивач наголосив на тому, що самостійно зроблені ним розрахунки коефіцієнта заробітної плати при проведенні процедури оптимізації не співпадають з розрахунками відповідача 2.

Також позивачем подано до суду відповідь на відзив відповідача 2, в якій зазначено, що в порядку досудового врегулювання спору щодо правильності проведення процедури оптимізації його особистого середнього коефіцієнту заробітної плати позивач звертався до ГУ ПФУ з відповідними запитами.

Позивач підкреслив, що змістовних та обґрунтованих відповідей на конкретні запитання стосовно кількості місяців, врахованих при проведенні процедури оптимізації поза межами 10% від загального стажу, чому виключені саме «коронавірусні» місяці, він не отримав.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

у с т а н о в и в:

Позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058, є працюючим пенсіонером.

Листом ПФУ від 13.03.2024 за результатом розгляду звернень позивача від 03.11.2023 за №ВЕБ-28000-Ф-С-23-234557 та урядову «гарячу» лінію від 21.12.2023 за №ГУ-16602585, від 13.02.2024 за №ГУ-16855507 повідомлено, що відповідно до положень статті 40 Закону №1058 із підрахунку виключаються лише невигідні коефіцієнти заробітку. Стаж за ці місяці особа не втрачає. Вилучення невигідних місяців заробітку називають «оптимізацією», яка сприяє підвищенню коефіцієнта заробітної плати і, як наслідок, розміру пенсії.

Вказано, що страховий стаж після 01.01.2004 обчислюється територіальними органами ПФУ відповідно до вимог Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до 01.01.2004 - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло раніше.

В листі зазначено, що страховий стаж позивача становить 41 рік 4 місяці 27 днів (496 місяців). Заробітну плату визначено за всі періоди страхового стажу з 01.07.2000 по 31.03.2022 - за даними системи персоніфікованого обліку. При цьому, відповідно до абзацу 3 частини першої статті 40 Закону №1058 із періоду заробітку, з якого обчислено розмір пенсії позивача, виключено (оптимізовано) заробіток за 49 місяців у період з 01.02.2006 по 28.02.2010 як період з найменшим заробітком, що становить не більше 10% тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі, та додатково виключено періоди страхового стажу під час карантину (22 міс.) з 01.03.2020 по 31.03.2022 (окрім травня, серпня 2020 року та липня 2021 року). Після оптимізації індивідуальний коефіцієнт заробітку збільшився з 1,53195 до 1,61884, Пенсію обчислено відповідно до вимог чинного законодавства.

Вважаючи бездіяльність ПФУ щодо реагування на звернення позивача до ГУ ПФУ в Харківській області стосовно законності процедури оптимізації його особистого середнього коефіцієнту заробітної плати, яка міститься у його остаточній відповіді від 13.03.2023 протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96-ВР (далі по тексту також - Закон №393/96-ВР) регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Положеннями статті 3 Закону №393/96-ВР визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

До рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності (стаття 4 Закону №393/96-ВР).

Відповідно до статті 7 Закону №393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Положеннями статті 15 Закону №393/96-ВР визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто.

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

В силу вимог статті 20 Закону №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що законодавцем покладено на органи державної влади, місцевого самоврядування, об`єднання громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків обов`язок відреагувати на звернення громадян.

Предметом позову є, зокрема, бездіяльність ПФУ щодо реагування на звернення позивача до ГУ ПФУ в Харківській області стосовно законності процедури оптимізації його особистого середнього коефіцієнту заробітної плати, яка міститься у його остаточній відповіді від 13.03.2023, та визнання її (бездіяльності) незаконною та вжиття відповідних заходів впливу на ГУ ПФУ в Харківській області.

Як підстави позову у цій частині позивач зазначає неможливість вирішення у досудовий спосіб «конфліктної ситуації», пов`язаної з розміром визначеної йому пенсії за віком відповідно до вимог статті 23 Закону №1058. Позивач стверджує, що на свою аргументацію з посиланням на норми діючого законодавства України він не отримав від відповідача 1 обґрунтованої відповіді.

При цьому, позивач посилається на відповідь ПФУ від 13.03.2024 №9305-47375/Г-03/8-2800/24.

Судом встановлено, що листом ПФУ від 13.03.2024 №9305-47375/Г-03/8-2800/24 було надано відповідь на звернення позивача від 03.11.2023 за №ВЕБ-28000-Ф-С-23-234557 та урядову «гарячу» лінію від 21.12.2023 за №ГУ-16602585, від 13.02.2024 за №ГУ-16855507.

У зверненні від 03.11.2023 ВЕБ-28000-Ф-С-23-264557 позивач зазначив таке: «Шановні пані та панове! Змушений звернутися до вас з проханням про надання змістовної та законодавчо обґрунтованої відповіді стосовно розрахунку розміру моєї пенсії. Звертаю вашу увагу на те, що на свої попередні звернення, спрямовані на адресу Головного Управління Пенсійного Фонду України у Харківській області (далі за текстом - ГУ ПФУ у Харківській області) саме змістовної та законодавчо обґрунтованої відповіді мною не отримано. Свою аргументацію мною викладено у зверненнях на адресу ГУ ПФУ у Харківській області, які я приєдную до цієї заяви доданими файлами. Розуміючи, що поточна процедура оптимізації коефіцієнта заробітної плати є стандартною та єдиною по всій країні, тим не менш, вважаю її незаконною. Оскільки аргументацію, що міститься в моїх попередніх зверненнях на адресу ГУ ПФУ у Харківській області було фактично проігноровано, прошу уважно розглянути мою аргументацію та надати змістовну та законодавчо обґрунтовану відповідь з приводу порушених запитань. З повагою, громадянин України ОСОБА_1 .».

Зміст звернення від 21.12.2023 за №ГУ-16602585 зводиться до того, що «Заявник не отримав письмову відповідь на своє особисте звернення до Пенсійного Фонду України. Повідомляє, що 03.11.2023 р. звертався через офіційний веб портал ПФУ (через особистий кабінет) з питання перерахунку розміру його пенсії, проте відповіді не отримав. Додає, що всі терміни щодо розгляду звернень громадян було порушено. Прохання надіслати письмову відповідь за адресою, зазначеною в реєстраційній картці. Текст звернення зачитано.».

У зверненні від 13.02.2024 за №ГУ-16855507 зазначено, що «Заявник звертається повторно, оскільки не отримав письмову відповідь та результат на своє звернення №ГУ16602585, від 21.12.2023р. Зміст : «Заявник не отримав письмову відповідь на своє особисте звернення до Пенсійного Фонду України. Повідомляє, що 03.11.2023 р. звертався через офіційний веб портал ПФУ (через особистий кабінет) з питання перерахунку розміру його пенсії, проте відповіді не отримав. Додає, що всі терміни щодо розгляду звернень громадян було порушено. Прохання надіслати письмову відповідь за адресою, зазначеною в реєстраційній картці. Текст звернення зачитано.» Також повідомляє, що звертався по № 044-284-93-38- канцелярія ПФУ, де надали заявнику прізвище виконавця (Доринська, котра знаходиться у лікарні) по № його звернення: вн.№ 47375/Г та повідомили, що не вистачає фахівців, для надання відповіді. Прохання надати відповідь по-суті. Текст звернення зачитано.».

Листом від 13.03.2024 №9305-47375/Г-03/8-2800/24 позивачу повідомлено, що відповідно до положень статті 40 Закону №1058 із підрахунку виключаються лише невигідні коефіцієнти заробітку. Стаж за ці місяці особа не втрачає. Вилучення невигідних місяців заробітку називають «оптимізацією», яка сприяє підвищенню коефіцієнта заробітної плати і, як наслідок, розміру пенсії.

Вказано, що страховий стаж після 01.01.2004 обчислюється територіальними органами ПФУ відповідно до вимог Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до 01.01.2004 - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло раніше.

В листі зазначено, що страховий стаж позивача становить 41 рік 4 місяці 27 днів (496 місяців). Заробітну плату визначено за всі періоди страхового стажу з 01.07.2000 по 31.03.2022 - за даними системи персоніфікованого обліку. При цьому, відповідно до абзацу 3 частини першої статті 40 Закону №1058 із періоду заробітку, з якого обчислено розмір пенсії позивача, виключено (оптимізовано) заробіток за 49 місяців у період з 01.02.2006 по 28.02.2010 як період з найменшим заробітком, що становить не більше 10% тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі, та додатково виключено періоди страхового стажу під час карантину (22 міс.) з 01.03.2020 по 31.03.2022 (окрім травня, серпня 2020 року та липня 2021 року). Після оптимізації індивідуальний коефіцієнт заробітку збільшився з 1,53195 до 1,61884, Пенсію обчислено відповідно до вимог чинного законодавства.

Виходячи зі змісту листа ПФУ від 13.03.2024 №9305-47375/Г-03/8-2800/24, позивачу надано роз`яснення щодо розрахунку розміру його пенсії в результаті визначеної положеннями статті 40 Закону №1058 оптимізації із детальними поясненнями щодо виключеного періоду, збільшеного коефіцієнту заробітку.

При цьому, в межах підстав позову не є спірним питання процедури надання відповіді на звернення позивача.

Таким чином, виходячи зі змісту наданої відповідачем 1 відповіді на звернення позивача, відсутність у прохальній частині позовних вимог чіткого переліку звернень, відносно яких, на думку позивача, було вчинено оскаржувану бездіяльність, у суду наявні підстави вважати лист ПФУ 13.03.2024 №9305-47375/Г-03/8-2800/24 реакцією на звернення позивача від 03.11.2023 за №ВЕБ-28000-Ф-С-23-234557 та урядову «гарячу» лінію від 21.12.2023 за №ГУ-16602585, від 13.02.2024 за №ГУ-16855507, адресовані безпосередньо ПФУ.

Зі змісту прохальної частини позовних вимог вбачається, що позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо реагування на звернення позивача до відповідача 2 стосовно законності процедури оптимізації його особистого середнього коефіцієнту заробітної плати.

Проте, на переконання суду, у випадку незгоди із діями/бездіяльністю відповідача 2 щодо реагування на звернення позивача стосовно законності процедури оптимізації його особистого середнього коефіцієнту заробітної плати, належним способом захисту порушених прав та інтересів є звернення до суду з позовом саме до відповідача 2 про визнання протиправними дій/бездіяльності щодо не розгляду/неналежного розгляду таких звернень.

Суд наголошує на тому, що позивачем не наведено доводів на підтвердження вчинення відповідачем 1 протиправної бездіяльності щодо реагування на звернення позивача до відповідача 2 стосовно законності процедури оптимізації його особистого середнього коефіцієнту заробітної плати у той час як з наданої ПФУ відповіді вбачається про надання роз`яснень щодо розрахунку розміру його пенсії в результаті визначеної положеннями статті 40 Закону №1058 оптимізації із детальними поясненнями щодо виключеного періоду, збільшеного коефіцієнту заробітку, тобто, надання відповідей на запити, адресовані саме відповідачу 1.

Позивач не навів суду доводів та не надав доказів, які б підтверджували обов`язок відповідача 1 нести відповідальність в межах заявлених позовних вимог за дії/бездіяльність відповідача 2 як самостійного суб`єкта владних повноважень.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що дії суб`єкта владних повноважень - активна поведінка, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб, в той час коли протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Оскільки відповідачем 1 було вчинено активні дії, направлені на розгляд звернень позивача, що мало наслідком направлення на його адресу листа від 13.03.2024 №9305-47375/Г-03/8-2800/24, яким відреаговано на звернення позивача від 03.11.2023 за №ВЕБ-28000-Ф-С-23-234557 та урядову «гарячу» лінію від 21.12.2023 за №ГУ-16602585, від 13.02.2024 за №ГУ-16855507 та надано відповідь на поставлені питання щодо розрахунку розміру його пенсії в результаті визначеної положеннями статті 40 Закону №1058 оптимізації із детальними поясненнями щодо виключеного періоду, збільшеного коефіцієнту заробітку, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності ПФУ щодо реагування на звернення позивача до ГУ ПФУ в Харківській області стосовно законності процедури оптимізації його особистого середнього коефіцієнту заробітної плати, яка міститься у його остаточній відповіді від 13.03.2023, та визнання її незаконною.

Як наслідок, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині вжиття відповідачем 1 відповідних заходів впливу на ГУ ПФУ в Харківській області.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області зробити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням його права на таку ж саму кількість місяців, що становить 10% (тобто 49 місяців) від його загального трудового стажу незалежно від перерв, взятих поза межами періоду роботи 10% від його загальнотрудового стажу (тобто 49 місяців), взятих підряд (мається на увазі вищезгаданий період з 02.2006 по 02.2010 включно), суд зазначає таке.

За приписами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону №1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону, та періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення, періоди страхового стажу під час воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з місяця введення воєнного стану та протягом трьох календарних місяців після його припинення або скасування. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.

З аналізу наведеної правової норми слідує про наявність у пенсіонера права вибрати з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, для виключення періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до абзацу 3 частини першої статті 40 Закону №1058 із періоду заробітку, з якого обчислено розмір пенсії позивача, виключено (оптимізовано) заробіток за 49 місяців у період з 01.02.2006 по 28.02.2010 як період з найменшим заробітком, що становить не більше 10% тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі, та додатково виключено періоди страхового стажу під час карантину (22 міс.) з 01.03.2020 по 31.03.2022 (окрім травня, серпня 2020 року та липня 2021 року). Після оптимізації індивідуальний коефіцієнт заробітку збільшився з 1,53195 до 1,61884.

Позивач погоджується із правомірністю виключення під час оптимізації періоду з 01.02.2006 по 28.02.2010 як періоду з найменшим заробітком.

При цьому, виходячи з пояснень, викладених у позовній заяві, позивачу незрозуміло, чому саме при оптимізації враховано «коронавірусні» місяці, адже переважна більшість цих місяців не є найгіршими за показником коефіцієнту заробітної плати.

З наявних в матеріалах справи звернень позивача вбачається, що він не погоджується виключенням періодів страхового стажу під час карантину, про що просив відповідача 2 надати пояснення.

З пояснень відповідача 2, викладених у відзиві на позовну заяву, вбачається, що пенсію позивачу обчислено при страховому стажі 41 рік 4 місяці 27 днів. Оптимізації підлягає 49 місяців, оскільки страховий стаж складає 496 місяців. З періоду, за який враховується заробітна плата для обчислення пенсії, виключено (оптимізовано) 49 місяців (з 01.02.2006 по 28.02.2010 в межах 10% тривалості страхового стажу) та додатково 22 місяці понад 10 відсотків тривалості страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (з 01.03.2020 по 30.04.2020, з 01.06.2020 по 31.07.2020, з 01.09.2020 по 30.06.2021, з 01.08.2021 по 31.03.2022 року).

Суд наголошує на закріпленому абзацом 3 частини першої статті 40 Закону №1058 такої необхідної умови для виключення періодів страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення, виключно за бажанням пенсіонера.

З огляду на нечітке формулювання позивачем позовних вимог та виходячи із зазначених у позові підстав, суд вважає, що спірним є питання виключення відповідачем 2 періодів страхового стажу під час карантину.

При цьому, матеріали справи не містять згоди позивача на виключення відповідачем 2 періодів страхового стажу під час карантину, а саме: з 01.03.2020 по 30.04.2020, з 01.06.2020 по 31.07.2020, з 01.09.2020 по 30.06.2021, з 01.08.2021 по 31.03.2022 року, що, на переконання суду, свідчить про протиправність дій відповідача 2 щодо виключення таких періодів під час «оптимізації».

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як роз`яснив Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму №14 від 18.12.2009 «Про судове рішення», вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:

- лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;

- повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;

- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

Таким чином, суд наділений правом вийти за межі позовних вимог під час ухвалення рішення у справі та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відтак, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, порушення яких відбулося внаслідок дій відповідача 2 з виключення періодів страхового стажу під час карантину без згоди позивача, враховуючи те, що прохальну частину позовних вимог сформульовано нечітко та неконкретизовано, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії відповідача 2 щодо виключення (оптимізації) з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, 22 місяців тривалості страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (з 01.03.2020 по 30.04.2020, з 01.06.2020 по 31.07.2020, з 01.09.2020 по 30.06.2021, з 01.08.2021 по 31.03.2022 року).

Відповідно, захист порушених прав позивача також потребує зобов`язання відповідача 2 вчинити дії, направлені на поновлення прав позивача, а саме: здійснити перерахунок пенсії з урахуванням включення до періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, 22 місяців тривалості страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (з 01.03.2020 по 30.04.2020, з 01.06.2020 по 31.07.2020, з 01.09.2020 по 30.06.2021, з 01.08.2021 по 31.03.2022 року), які були виключені відповідачем 2, що не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, з огляду на таке.

Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб`єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову в частині дій зобов`язального характеру не є втручанням у його дискреційні повноваження.

Водночас позовні вимоги в частині зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області на підставі перерахунку пенсії ОСОБА_1 повернути йому відповідну різницю між належним рівнем пенсії та реально сплаченими грошима, з моменту нарахування пенсії, а саме за весь період часу, починаючи з моменту призначення йому пенсії за віком, тобто з 29.06.2023 до моменту розгляду уточненої позовної заяви у судовому порядку, не підлягають задоволенню як такі, що заявлені передчасно, оскільки відповідачем 2 ще не було вчинено дій, направлених на виконання судового рішення у цій справі.

Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.

Аналогічний правовий висновок викладено у рішенні Верховного Суду від 14.09.2020 у зразковій справі № 560/2120/20, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.01.2021.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що розрахунки коефіцієнта заробітної плати при проведенні процедури оптимізації не можуть здійснюватися судом самостійно з огляду на виключну дискрецію територіальних органів Пенсійного фонду України щодо означених питань.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Таким чином, позов слід задовольнити частково з виходом за межі позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Суд звертає увагу позивача на те, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Такий правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.11.2020 у справі № 9901/67/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 93218001) та Верховним Судом у постанові від 09.09.2020 у справі №540/2321/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 91414456).

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 15.04.2024 №4039-1925-2518-3610.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 605,60 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ГУ ПФУ в Харківській області, оскільки саме спірні дії відповідача 2 призвели до виникнення спірних правовідносин.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо виключення (оптимізації) з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії ОСОБА_1 , 22 місяців тривалості страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а саме: з 01.03.2020 по 30.04.2020, з 01.06.2020 по 31.07.2020, з 01.09.2020 по 30.06.2021, з 01.08.2021 по 31.03.2022).

3. Зобов`язати дії Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням включення до періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, 22 місяців тривалості страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а саме: з 01.03.2020 по 30.04.2020, з 01.06.2020 по 31.07.2020, з 01.09.2020 по 30.06.2021, з 01.08.2021 по 31.03.2022.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 605,60 грн (шістсот п`ять грн 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код 14099344, місцезнаходження: 61022, Харківська обл., м. Харків, вул. Майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.