Ухвала суду № 137264779, 10.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

10 червня 2026 року м. Київ № 320/17698/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., перевіривши матеріали позовної заяви заступника Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора в інтересах держави до Державної служби геології та надр України та до Державної комісії України по запасах корисних копалин про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Заступник Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Державної служби геології та надр України та до Державної комісії України по запасах корисних копалин про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд:

- Визнати протиправними дії Державної служби геології та надр України щодо державної реєстрації за № У-16-322/1 робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр, - тематичних робіт із попередньої геолого-економічної оцінки запасів родовища кварцових пісків Кручі.

- Визнати протиправним та скасувати рішення у формі протоколу засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин від 23.08.2016 № 3635.

- Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 09.03.2017 № 118 у частині надання товариству з обмеженою відповідальністю БК-Промбудресурс (код ЄДРПОУ 35694748) спеціального дозволу на користування надрами.

- Визнати протиправним та скасувати спеціальний дозвіл на користування надрами від 18.05.2017 № 6203, наданий товариству з обмеженою відповідальністю БК-Промбудресурс вид користування видобування; вид корисної копалини пісок; назва родовища - родовище Кручі (ділянки № 1, № 2, № 3).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 року ухвалено залишити без руху позовну заяву про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

26.05.2026 року позивач подав до суду письмову заяву про поновлення строку.

Заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду обґрунтовано тим, що відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 122 КАС України тримісячний строк для звернення прокурора до суду обчислюється не з моменту прийняття оскаржуваних рішень, а з дня виникнення підстав для пред`явлення позову. Прокурор зазначає, що такі підстави виникли лише 13.02.2026 після отримання від Державної служби геології та надр України документів та матеріалів, які дали можливість встановити ознаки протиправності державної реєстрації РДГВН, рішення ДКЗ та видачі спеціального дозволу на користування надрами. До отримання вказаних матеріалів прокуратура не мала достатньої інформації для встановлення незаконності спірних рішень та дій, а саме лише оприлюднення наказу, протоколу чи дозволу у відкритих джерелах не свідчить про обізнаність прокурора щодо порушення інтересів держави. Також зазначено, що прокурор не є учасником правовідносин у сфері надрокористування та не зобов`язаний здійснювати постійний моніторинг офіційних сайтів і реєстрів. Крім того, прокурор посилається на те, що спеціальний дозвіл діє до 17.05.2034, у зв`язку з чим спірні рішення та дії мають ознаки триваючого правопорушення, а застосування процесуальних строків не повинно призводити до легалізації порушення публічних інтересів. У зв`язку з цим прокурор вважає, що позов подано у межах тримісячного строку, обчисленого з 13.02.2026, або, як мінімум, наявні підстави для поновлення такого строку.

Суд, розглянувши клопотання про поновлення строку звернення до суду, дослідивши наведені у ньому доводи та подані докази, оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку що ухвала про залишення позовної заяви без руху від 04.05.2026 не виконана у повній мірі, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подано її у строк, установлений законом. У разі пропущення такого строку чи наявні підстави для визнання причин пропуску поважними.

Згідно з матеріалами позовної заяви, ТОВ БК-Промбудресурс у 2016 році звернулося до Державної служби геології та надр України щодо державної реєстрації робіт, пов`язаних із попередньою геолого-економічною оцінкою запасів родовища Кручі. За результатами розгляду відповідних матеріалів Державною службою геології та надр України здійснено державну реєстрацію робіт за № У-16-322/1, а Державною комісією України по запасах корисних копалин прийнято рішення, оформлене протоколом від 23.08.2016 № 3635.

Надалі, на підставі зазначених документів наказом Державної служби геології та надр України від 09.03.2017 № 118 ТОВ БК-Промбудресурс надано спеціальний дозвіл на користування надрами, який видано 18.05.2017 за № 6203.

Саме зазначені рішення та дії є предметом оскарження у цій справі та саме з ними позивач пов`язує порушення інтересів держави.

Таким чином, оскаржувані дії та рішення були вчинені у 2016-2017 роках, а правові наслідки, на які посилається позивач, виникли саме в цей період. Подальші дії щодо затвердження запасів корисних копалин, внесення змін до спеціального дозволу та укладення відповідних угод є похідними від первинних рішень та не впливають на момент виникнення спірних правовідносин.

Отже, наведені обставини свідчать про очевидний пропуск строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Абзацом другим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, законодавством регламентовано тримісячний строк звернення суб`єкта владних повноважень до суду, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Верховний Суд у постанові від 20.04.2021 у справі № 640/17351/19 зазначав про те, що визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

У постанові від 13.02.2019 у справі №826/13768/16 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що обставини виявлення прокурором під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні відповідних порушень інтересів держави, які підлягають захисту в суді, поза межами строку звернення до суду повинні враховуватися судами як поважні причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, якщо прокурор звернувся до суду протягом встановленого законом строку звернення з дня виявлення таких порушень. Проте направлення прокурором листів до відповідних державних органів щодо здійснення заходів захисту інтересів держави не зупиняє та не перериває перебігу встановленого процесуальним законом строку звернення до суду.

Велика Палата Верховного Суду в зазначеній постанові наголосила, що установлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених КАС України. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

У постанові Верховного Суду від 19.05.2022 у справі № 300/863/21 зазначено, що поважними причинами є лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:

1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк;

2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;

3) обставина виникла протягом строку, який встановлений законом або судом;

4) обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом або судом. У свою чергу, поважною причиною може бути обставина, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який встановлений законом або судом та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Правові висновки щодо критеріїв поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду викладено також у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 820/1719/15, від 20.12.2018 у справі № 756/513/17, від 27.02.2019 у справі № 813/1211/17, від 16.09.2019 у справі № 120/3403/20-а, від 19.02.2020 у справі № 815/5271/16, від 17.06.2021 у справі № 570/4516/19, від 17.02.2022 у справі № 380/893/20, від 08.09.2022 у справі № 380/1598/22, від 16.06.2023 у справі № 520/986/22 та від 04.07.2023 у справі № 620/4707/22.

При цьому, суд зазначає, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у певних публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

У Рекомендації Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені й ефективні органи.

Консультативна рада європейських прокурорів (далі - КРЄП), створена Комітетом міністрів Ради Європи 13.07.2005, у Висновку № 3 (2008) "Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права" наголосила, що держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечувати реалізацію цих функцій згідно з такими, зокрема, принципами: діючи за межами сфери кримінального права, прокурори мають користуватися тими ж правами й обов`язками, що й будь-яка інша сторона, і не повинні мати привілейоване становище у ході судових проваджень (рівність сторін); обов`язок прокурорів обґрунтовувати свої дії та розкривати ці причини особам або інститутам, задіяним або зацікавленим у справі, має бути встановлений законом.

Згідно з п. 2 Рекомендації CM/Rec (2012)11 щодо ролі державних прокурорів за межами системи кримінального судочинства, прийнятої Комітетом міністрів Ради Європи 19.09.2012, обов`язками та повноваженнями прокурора за межами системи кримінального провадження є представництво загальних та громадських інтересів, захист прав людини та основоположних свобод, а також підтримка верховенства права. При цьому обов`язки та повноваження прокурорів за межами кримінального судочинства мають завжди встановлюватися та чітко визначатися у законодавстві (п. 3 Рекомендації).

Таким чином, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та відмінно від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень. Початок перебігу строку, встановленого для звернення до суду суб`єкта владних повноважень, не пов`язується з моментом створення такого суб`єкта чи наділення його відповідними функціями та компетенцією, адже інше призводить до можливості держави через такі дії практично необмежено у часі реалізувати право на звернення з позовом за власним волевиявленням.

Судом встановлено, що 26.05.2026 на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачем подано заяву про усунення недоліків.

Водночас, незважаючи на наведення додаткових доводів, позивач фактично продовжує пов`язувати початок перебігу строку звернення до суду виключно з датою отримання матеріалів від Державної служби геології та надр України, а саме 13.02.2026, тоді як обставини, які б об`єктивно унеможливлювали встановлення відповідних фактів раніше, належним чином не наведені.

Обґрунтовуючи дотримання строку звернення до суду, позивач посилається виключно на отримання від Державної служби геології та надр України листів від 2026 року та документів, долучених до них. Проте позивачем не наведено інших обставин, які б об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду, а також не надано доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду.

Крім того, позивачем не надано належних пояснень щодо обставин, які зумовили направлення Офісом Генерального прокурора у 2026 році запитів стосовно рішення у формі протоколу засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин від 23.08.2016 № 3635, наказу Державної служби геології та надр України від 09.03.2017 № 118 у частині надання ТОВ БК-Промбудресурс спеціального дозволу на користування надрами, а також спеціального дозволу на користування надрами від 18.05.2017 № 6203. Також не наведено обставин, які б свідчили про неможливість отримання відповідної інформації та перевірки законності зазначених рішень і дій у більш ранній період.

Суд враховує, що відповідно до статті 2 Закону України Про прокуратуру на прокуратуру покладено, зокрема, функцію представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Реалізація зазначеної функції передбачає виявлення обставин, які можуть свідчити про порушення інтересів держави, аналіз діяльності органів державної влади у відповідній сфері та вжиття заходів представницького характеру в межах наданих законом повноважень.

Крім того, наказом Генерального прокурора від 03.11.2025 № 348 затверджено Положення про Спеціалізовану екологічну прокуратуру (на правах Департаменту) Офісу Генерального прокурора, діяльність якої пов`язана, зокрема, із забезпеченням представництва інтересів держави у сфері охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та надрокористування.

Водночас позивачем не наведено будь-яких пояснень щодо того, чи здійснювалися органами прокуратури заходи, спрямовані на виявлення можливих порушень законодавства у сфері користування надрами до 2026 року, а також з яких причин обставини, покладені в основу позовних вимог щодо рішень та дій, прийнятих у 2016-2017 роках, не могли бути встановлені раніше.

При цьому сама лише обставина отримання органами прокуратури листів та документів від Державної служби геології та надр України у 2026 році не свідчить про наявність об`єктивних перешкод для виявлення відповідних обставин у більш ранній період та не усуває необхідності належного обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху не виконані, що позбавляє суд можливості вирішити питання про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, зазначені у відповідній заяві, суд визнає неповажними, позовна заява залишається без руху.

При цьому особа має право протягом десяти днів з дня отримання ухвали звернутися до суду з заявою про поновлення строку або надати інші обґрунтовані підстави для його поновлення.

Так, відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Отже, враховуючи, що надані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнані судом неповажними, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування процесуальних наслідків, передбачених пунктом 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме повернення позовної заяви.

На підставі наведеного та керуючись статтею 169, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ухвалив:

Позовну заяву заступника Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора в інтересах держави до Державної служби геології та надр України та до Державної комісії України по запасах корисних копалин про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії вважати неподаною та повернути позивачу разом з усіма доданими до неї документами.

Копію позовної заяви залишити в суді (ч. 6 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України).

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати (видати) позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання (підписання).

Суддя Вісьтак М.Я.