Рішення № 137263976, 10.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 рокуСправа №160/3610/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

УСТАНОВИВ:

18.02.2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Державне промислове підприємств «Кривбаспромводопостачання» з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000280415 від 02.01.2026 р. ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим повідомленням-рішенням № 0621860415 від 14.11.2025, контролюючим органом вже було притягнуто позивача до відповідальності у вигляді штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати податкового зобов`язання за період, який також охоплюється і в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 02.01.2026, а саме за вересень та жовтень 2025 року. Також позивач зазначив, що після зупинення роботи каналу Дніпро - Кривий Ріг та, як наслідок, втрати основного джерела доходу, значною мірою погіршилося матеріальне становище підприємства, однак при цьому посадова особа контролюючого органу взагалі не зважила на ці безумовно важливі обставини непереборної сили, які виникли, не дослідила проблематику та обставини господарської діяльності підприємства. На момент прийняття відповідачем оскаржуваного повідомлення - рішення, сума податкового боргу визначена у ньому не відповідала дійсності, оскільки її розмір мав бути зменшений контролюючим органом на суму визначену у постанові Верховного Суду від 09.08.2022 у справі №160/9281/20. Оскаржуване рішення про застосування до ДПП «КПВП» фінансових санкцій прийнято контролюючим органом 02.01.2026 на підставі акта перевірки, яка проводилася 08 грудня 2025 року, тобто з пропуском строку встановленого пунктом 86.8 статті 86 ПК України на прийняття такого рішення. Враховуючи об`єктивні та непереборні обставини, які виникли внаслідок агресивних військових дій російської федерації, у підприємства досить тривалий час продовжує накопичуватися заборгованість за податковими зобов`язаннями, але попри фінансовий та кадровий дефіцит, ДПП «КПВП» продовжує здійснювати свою господарську діяльність, незважаючи на складність умов функціонування, постійні обстріли об`єктів підприємства.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді Рябчук О.С.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2026 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю позову вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивачу запропоновано усунути недоліки позову протягом 5-ти днів з дня отримання копії ухвали суду про залишення позову без руху, а саме: сплатити судовий збір за подання позову та надати суду оригінал квитанції у розмірі 3328,00 грн., або належні документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

24.02.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення ( виклику) сторін.

Цією ж ухвалою відповідачам було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.

10.03.2026 за допомогою підсистеми «Електронний суд» від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що ППР прийнято у повній відповідності до вимог законодавства, а доводи відповідача є безпідставними.

Відповідно до ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За змістом приписів п.8 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності, зокрема, є типові справи.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно з 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

08.12.2025 відповідачем складено Акт про результати камеральної перевірки щодо дотримання порядку реєстрації ПН та РК з ПДВ в ЄРПН щодо позивача №66067/04-36-04-15/191017. Згідно висновків перевірки позивач допустив прострочення термінів реєстрації низки податкових накладних, які детально описано в акті перевірки, на загальну суму ПДВ 2032996,91 грн., згідно ст.201, п.. 89 пп.2 р.ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

02.01.2026 відповідач на підставі Акту перевірки прийняв ППР №0000280415, яким застосував до позивача штраф у сумі 181912,09 грн., згідно ст. 120-1.1 ст. 120-1, п.90 пп.2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Позивач оскаржив це ППР в адміністративному порядку - скарга від 19.01.2026 №13/54, однак рішенням ДПС України від 05.02.2026 №2979/6/99-00-06-03-01-06 скарга залишена без задоволення.

Вважаючи вказане ППР протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до пп. 16.1.2, 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи, визначені пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За приписами пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента вимогам, визначеним п. 2, 3 ч. 1 та п. 10 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні».

Згідно із п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого ст. 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до п. 198.5 ст. 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених пп. "а" - "г" цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до ст. 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого п. 201.4 ст. 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог ст. 192 і 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Застосовуючи вищевикладені нормативні положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.

Позивач посилався на неузгодженість податкового боргу та результати судових розглядів справ №160/9281/20, №160/14215/24.

За результатом судового розгляду справи №160/14215/24 частково скасовано податкову вимогу від 04.06.2020 року №319-50 (в частині вимог про сплату пені у розмірі 363433,66 грн).

При цьому сама вимога стосувалася сплати частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, тобто не йшлося про податкові зобов`язання з ПДВ.

Результатом судового розгляду у справі у справі №160/9281/20 стало зобов`язання відповідача виключити з ІКП позивача відомості про податковий борг в частині нарахованої пені у податковій вимозі №319-50 від 04.06.2020 у розмірі 363 433,66 грн.

Таким чином, обставини оскарження податкової вимоги від 04.06.2020 року №319-50 не впливають на обставини, в зв`язку з якими прийнято спірне ППР. Так, позивача притягнуто до відповідальності за затримку реєстрації податкових накладних з ПДВ, штраф розраховано відносно суми ПДВ в цих накладних.

Отже, цей аргумент позивача є необґрунтованим.

Також позивач посилався на те, що ППР мало бути прийняте через 10 робочих днів з дня вручення акту перевірки, а прийняте через місяць.

Згідно п. 86.8. ст. 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №067053376662 Акт перевірки позивачем отримано 12.12.2025.

ППР датовано 02.01.2026.

Більш того, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття».

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.09.2024 року у справі №640/21435/22.

Незначна затримка в прийнятті ППР, яка була допущена за обставин цієї справи, не спростовує факту допущення позивачем порушення податкового законодавства та не звільняє від відповідальності за таке порушення, натомість могла б мати значення при вирішенні інших питань права (строк оскарження ППР, вимоги про відшкодування шкоди і тд).

Отже, цей аргумент позивача є необґрунтованим.

Також позивач посилався на порушення вимог оформлення ППР. Позивач вказував, що спірне ППР «не містить чітких, конкретних та визначених граничних строків реєстрації податкових накладних, що не є опискою та має істотне значення щодо дотримання вимог Закону».

Суд констатує абстрактність таких доводів позивача. Згідно проведеної судом з власної ініціативи повної перевірки ППР на предмет дотримання вимог до форми і змісту і ППР останнє не містить порушень відповідних положень законодавства.

Суд повторно зазначає, що юридичне значення мало б порушення (в разі його існування), лише якщо воно впливало на зміст рішення відповідача по суті.

Отже, цей аргумент позивача є необґрунтованим.

Також позивач посилався на відсутність підстав для проведення перевірки через усунення позивачем порушень вимог законодавства.

Податкове правопорушення у вигляді несвоєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є триваючим порушенням, початком якого є наступний день за останнім (граничним) днем реєстрації податкової накладної, а припиняється таке порушення в день фактичної реєстрації податкової накладної в ЄРПН, то у випадку коли податкова накладна/розрахунок коригування складена(ий) в період дії мораторію, а зареєстрована(ий) в ЄРПН після скасування дії мораторію (тобто після 26 травня 2022 року), відповідальність за порушення строків реєстрації податкових накладних застосовується за період у якому підстави для звільнення від відповідальності перестали існувати.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 30.01.2024 року у справі №280/4484/23, від 06.02.2024 року у справі №160/10740/23, від 05.06.2025 року у справі №320/16843/23, а також у постанові судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.02.2025 у справі № 200/4768/23.

Також подібні правові висновки викладено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.02.2025 року у справі №400/226/24.

Суд підкреслює, що реєстрація позивачем податкових накладних з порушенням граничного терміну їх реєстрації і утворює порушення, за яке позивача притягнуто до відповідальності, саме такі дії утворюють склад відповідного правопорушення. Тобто, реєстрація зрештою відповідних податкових накладних не звільняє від відповідальності.

При цьому позивач безпідставно вказував, що відповідач не встановив чи дійсно допущене порушення, оскільки зміст Акту перевірки зводиться до такого встановлення, із зазначенням всіх реквізитів такого порушення.

Отже, цей аргумент позивача є необґрунтованим.

Також позивач посилався на об`єктивність підстав для затримки реєстрації податкових накладних.

Суд звертає увагу на те, що позивача притягнуто до відповідальності не за затримку сплати податкових зобов`язань, а саме за затримку реєстрації податкових накладних, їх реєстрація залежить від посадових осіб позивача. Позивач не обґрунтував зв`язок між погіршенням своєї економічної ситуації та можливістю своєчасно реєструвати податкові накладні (не сплачувати податкові зобов`язання, що дійсно залежить від фінансової спроможності, а вчиняти дії фактично організаційного характеру).

Отже, цей аргумент позивача є необґрунтованим.

Також позивач посилався на те, що позивач допустив порушення строків проведення камеральної перевірки згідно пп. 76.3. ст. 76 Податкового кодексу України.

Суд відхиляє цей аргумент, оскільки камеральна перевірка проводилася не щодо «податкової декларації або уточнюючого розрахунку». Позивачем підмінено поняття «податкової декларації» та «податкової накладної» та безпідставно фактично змінено предмет проведеної перевірки.

Інших доводів позивачем не заявлено.

Окремо суд зауважує, у матеріалах справи відсутні докази для застосування у цій справі підпункту 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 ПК України, який звільняє платників податків від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору). Адже відсутні докази звернення позивача до Торгово-промислової палати України та/або уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат для отримання сертифікату та самого сертифікату ТПП про підтвердження існування саме для позивача форс-мажорних обставин, через які позивач не міг виконати свій обов`язок передбачений ПК України щодо своєчасної реєстрації спірних податкових накладних.

ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що воєнний стан є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Указаний лист адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що має встановлюватися (доводитися) вплив обставин непереборної сили, засвідчених відповідними сертифікатами ТПП України, на неможливість платника податку належним чином виконувати свої зобов`язання і на зміну його економічного стану цими форс-мажорними обставинами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03.04.2025 року у справі №320/27109/23.

За таких обставин, позовні вимоги щодо неправомірності дій відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку, що відмовляючи позивачу у проведенні нарахування та виплати індексації, відповідач діяв відповідно до Конституції України та чинного законодавства України, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У зв`язку з відмовою у позові підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук