Ухвала суду № 137263722, 09.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

09 червня 2026 року Справа 160/11463/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді у справі №160/11463/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №160/11463/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

09 червня 2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про відвід судді Боженко Н.В.

В обґрунтування заяви позивач зазначає, зокрема, що ОСОБА_2 є фаховим юристом, який мусить знати про викладені у даній заяві юридичні факти, має розуміти всю ступінь персональної відповідальності за прийняття знакових рішень «іменем України» та як порядна, законослухняна людина має конституційний обов`язок не виконувати явно злочинні розпорядження чи накази (згідно ч. 1 ст.60 КУ). Повинна неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (згідно ч.І ст.68 КУ). А також, має повне право на вільний вибір і зміну роду занять (згідно ч.І ст.312 ЦК України). Водночас, свідоме, добровільне перебування на неутвореній відповідно до Конституції України посаді судді, через незаконне подвійне її призначення до неутвореного в конституційний спосіб (законом) суду, визначення нею належним відповідачем установу у якої відсутня конституційна правосуб`єктність, є беззаперечною ознакою її ( ОСОБА_2 ) готовності до виконання явно злочинного розпорядження чи наказу через прийняття неправосудного рішення, що безумовно викликає обґрунтовані сумніви в неупередженості та об`єктивності судді в даній, конкретній адміністративній справі №160/11463/26, що також за певних непрямих ознак, викликає сумніви щодо її фаховості, як професійного юриста та знавця в галузі права і здатності до об`єктивної оцінки наявних фактів для постановления адекватного, законного рішення за результатами розгляду даної адміністративної справи. даною заявою Позивач вкотре (втретє) висловлює повну недовіру судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Боженко Наталії Василівні, та заявляє про її відвід від розгляду справи №160/11463/26, з причини присутності явних ознак упередженості і необ`єктивності судді, які полягають у недодержанні самою суддею норм Конституції України і Кодексу адміністративного судочинства України під час визначення стороною по справі «суб`єкта владних повноважень» з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ), у якого відсутня будь-яка конституційна правосуб`єктність (правоздатність, дієздатність і деліктоздатність) органу виконавчої влади та водночас органу військового управління, а у його службових/посадових осіб - конституційні повноваження, у відсутність конституційного громадянства Самостійної української держави України. Отже, в контексті наведеного вище та на підставі виключно викладених у цій заяві неспростовних історично-юридичних фактів (які, наразі, в даний історичний момент мають ключове юридичне значення і не потребують доказування у суді) та з урахуванням копій відповідних документів (що додаються до заяви), у відсутність офіційних доказів у вигляді постанови ЦВК щодо офіційного підтвердження юридичного факту затвердження нової Конституції України від 28 червня 1996 року Всеукраїнським референдумом Українського народу Самостійної української держави України виключно Громадянами України всіх національностей Українського народу Самостійної української держави України безпосередньо та офіційно встановлених положеннями абзаців 1 та 7 преамбули нової Конституції України (254к/96 ВР), - у відсутність конституційного громадянства і конституційно утворених державних органів законодавчої, виконавчої та судової гілок влади, а відповідно - й відповідних державних посад.

Дослідивши подану позивачем заяву про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Боженко Н.В., суддя зазначає наступне.

Згідно приписів Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об`єктивності суду є право відводу (самовідводу).

Відповідно до ч.1 ст.36 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Згідно вимог ч.ч. 2, 3 ст.36 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.39 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що Кодексом адміністративного судочинства України чітко визначені підстави для відводу (самовідводу) судді, при цьому також визначено порядок здійснення такого відводу (самовідводу).

Відвід повинен бути вмотивований, не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування упередженості, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Обставини, вказані позивачем у заяві про відвід судді, ґрунтуються на суб`єктивних уявленнях позивача про належний стан врегулювання суспільних відносин та способу застосування діючих в державі правових актів, що не може бути підставою для відводу. Також не може бути підставою для відводу уявлення позивача про статус відповідача. Оскільки встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 25.07.2024 року у справі №160/20625/22.

Інших підстав, передбачених статтями 36 та 37 Кодексу адміністративного судочинства України для відводу судді, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді в результаті розгляду цієї справи або наявність обставин, які викликають сумнів у її неупередженості при розгляді справи, з матеріалів справи та доводів заяви про відвід не вбачається.

З огляду на викладене, враховуючи, що позивач загалом лише висловлює незгоду із чинними правовими актами та станом нормативно-правового врегулювання суспільних відносин, висловлює суду недовіру, суд вважає заяву позивача про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Боженко Н.В. необґрунтованою.

Згідно з ч.4 ст.40 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Отже, заяву про відвід належить передати на розгляд судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, визначеному визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 241, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про відвід головуючому судді в адміністративній справі №160/11463/26 - визнати необґрунтованою.

Передати матеріали адміністративної справи №160/11463/26 для визначення складу суду в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу, для вирішення питання про відвід судді.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу може включатися до апеляційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.

Суддя Н.В. Боженко