Рішення № 13726371, 03.02.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2011 р. Справа № 9/164

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг"

до приватного підприємства "Великобагачанський комбікормовий завод"

про стягнення 59887,80 грн.

Суддя Тимошенко К.В.

Представники:

від позивача: Мєхоношин Д.В.

від відповідача: Ішу Т.А.

Суть справи: розглядається позов про стягнення 59887 грн. 80 коп., в тому числі 6427,43 грн. пені, 49577,05 грн. річних та 3883,32 грн. інфляційних.

03.02.2011р. від представника відповідача надійшло клопотання про витребування у позивача для огляду в судовому засіданні оригіналу договору поставки № Ап-03-0001 від 26.06.2009р. для підтвердження вимог позивача щодо настання строку виконання договору з моменту пред'явлення вимоги до відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

В матеріалах справи є належним чином засвідчена позивачем копія договору поставки № Ап-03-0001 від 28.06.2009р. (а.с. 10). В зв'язку з цим суд не вбачає необхідності в поданні позивачем оригіналу договору поставки. Крім цього, відповідно до п. 7.2. договору поставки № Ап-03-0001 від 28.06.2009р., даний договір складений у 2-х юридично рівних примірниках - по одному для кожної із сторін. Тобто, відповідач, за наявності сумнівів у відповідності наданої позивачем копії договору оригіналу договору мав право надати суду власний примірник оригіналу договору. Таким чином, клопотання відповідача про витребування у позивача оригіналу договору поставки не підлягає задоволенню.

Відповідач у відзиві на позов від 13.01.2011р. (а.с. 27-29) просить відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначає, що вимога позивача про додаткове стягнення відсотків, інфляційних та пені є надмірною та безпідставною, та що позивач безпідставно нарахував збільшений розмір пені. Крім цього, відповідач вважає, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із розміром вже сплаченої суми боргу.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

Позивач у позові зазначає, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" та приватним підприємством "Великобагачанський комбікормовий завод" було укладено договір поставки № Ап-03-0001 від 26.06.2009р. про поставку засобів захисту рослин (далі - договір, копія договору - а.с. 10). Відповідно до умов договору позивач зобов'язався поставити засоби захисту рослин (далі - товар) загальною вартістю 46230 грн., а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість за таким графіком: 13869,00 грн. - не пізніше 05 липня 2009 p., 4623,00 грн. - не пізніше 01 вересня 2009р. та 27738,00 грн. - не пізніше 10 листопада 2009р.

На виконання умов договору позивачем фактично було поставлено товар на загальну суму 46230,00 грн., що підтверджується копією видаткової накладної № Ап-03-0001 від 01.07.2009р. (а.с. 11) та копією довіреності на отримання товару № 44 від 01.07.2009р. (а.с. 12).

Відповідачем на виконання умов договору 01.07.2009р. було сплачено 13 869 грн. про що свідчить копія банківської виписки від 01.07.2009 р. (а.с. 13)

Позивач стверджує, що 20.10.2009 р. він подав до господарського суду Полтавської області позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 44441,54 грн., в т.ч. 36085,95 грн. заборгованості з урахуванням курсової різниці, 311,57 грн. пені, 6934,50 грн. штрафу, 1109,52 грн. річних. Розрахунок заборгованості здійснювався у період з 02.09.2009 р. по 07.10.2009 р.

Вказані вище обставини встановлені господарським судом Полтавської області у справі № 20/224 та викладені в рішенні від 12.01.2010 p., яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Вказане рішення набрало законної сили 29.01.2010р. На виконання рішення господарським судом Полтавської області видано наказ від 29.01.2010р. по справі № 20/224 (а.с. 34). Як зазначає позивач, даний наказ був направлений до підрозділу виконання рішень ВДВС ГУЮ у Полтавській області для примусового виконання. Постановою державного виконавця від 23.12.2010р. (а.с. 50) виконавче провадження з примусового виконання наказу № 20/224 виданого 29.01.2010р. господарським судом Полтавської області закінчено в зв'язку зі сплатою боржником боргу в повному обсязі.

Згідно наданих позивачем копій платіжних доручень № 397 та № 362, відповідачем сплачено позивачу 26.10.2010р. - 32361,00 грн. та 18.11.2010р. - 12080,54 грн. (а.с. 56-57).

З огляду на те, що відповідачем зобов'язання щодо сплати за товар перед позивачем виконано несвоєчасно, позивач просить стягнути з відповідача 3883,32 грн. інфляційних, 49577,05 грн. відсотків річних та пеню в сумі 6427,43 грн.

Відповідач у відзиві на позов від 13.01.2011р. (а.с. 27-29) просить відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначає, що вимога позивача про додаткове стягнення відсотків, інфляційних та пені є надмірною та безпідставною, та що позивач безпідставно нарахував збільшений розмір пені. Крім цього, відповідач вважає, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із розміром вже сплаченої суми боргу.

Відповідач зазначає, що відповідно до умов договору він зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість за графіком, в якому датою останньої оплати в розмірі 27738,00 грн. є дата «не пізніше 10 листопада 2009р.», в зв'язку з цим подання позивачем 20.10.2009р. позовної заяви до господарського суду Полтавської області про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 44441,54 грн. було порушенням права відповідача на своєчасне виконання умов договору, оскільки на дату подання позову строк виконання договору ще не закінчився.

Дане твердження відповідача є безпідставним, оскільки в п. 2.4 договору сторони домовилися про те, що в разі порушення відповідачем розділу 2 договору “Порядок розрахунків”, вважається, що строк оплати за раніше поставлений товар настав, та відповідач зобов’язаний сплатити в повному розмірі вартість товару протягом трьох календарних днів з моменту пред’явлення вимоги позивачем.

Рішенням господарського суду Полтавської області № 20/224 від 12.01.2010р. встановлено, що 18.09.2009 р. позивач направив відповідачу лист з вимогою про сплату боргу та рахунок-фактуру № Ап-03-0006 від 18.09.2009 року на суму 36 085,00 грн. грн. на підставі пп. 1.2, 2.2 договору про перерахунок вартості товару з врахуванням фактичного курсу купівлі долара США, який відповідач залишив без відповіді. Зазначена обставина підтверджена і наданими позивачем у даній справі доказами.

У відповідності до п.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, з врахуванням п. 2.4 договору згідно якого в разі порушення відповідачем розділу 2 договору “Порядок розрахунків”, вважається, що строк оплати за раніше поставлений товар настав, та відповідач зобов’язаний сплатити в повному розмірі вартість товару протягом трьох календарних днів з моменту пред’явлення вимоги позивачем та з врахуванням часу, необхідного для отримання вимоги від 18.09.2009р. відповідачем, (строку поштоперебігу до якого не включаються вихідні дні установ поштового зв'язку) відповідач повинен був сплатити суму боргу до 24.09.2009р.

Також відповідач стверджує, що строк нарахування позивачем пені перевищує шестимісячний строк передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Дане заперечення позивача необґрунтоване, оскільки згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Укладеним між сторонами договором встановлено інше, а саме: згідно п. 5.3 договору, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинне було бути виконане.

Таким чином, вимога позивача про стягнення 6427 грн. 43 коп. пені обґрунтована та підтверджується відповідними доказами, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Позивач просить стягнути річні у розмірі 0,4 % річних від суми боргу 32361,00 грн. за кожен день прострочення з 08.10.2009р. по 26.10.2010р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Згідно з п. 5.5. договору, розмір процентної ставки, передбачений ч. 2 ст. 625 ЦК України, змінений за згодою сторін і встановлений у розмірі 0,2 % від несплаченої загальної вартості товару за кожен календарний день протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 0,4 % від несплаченої загальної вартості товару за кожен календарний день до дня повної оплати з дати закінчення 90 календарних днів.

Згідно п. 2.1. договору, прострочення сплати вартості товару в сумі 4623,00 грн. розпочинається з 02.09.2009р. Протягом 90 календарних днів до 30.11.2009р. згідно п. 5.5. договору річні нараховуються в розмірі 0,2% від суми боргу за кожен календарний день прострочення. З 01.12.2009р. річні нараховуються в розмірі 0,4% від суми боргу за кожен календарний день прострочення.

Тобто, за період з 08.10.2010р. по 30.11.2009р. підлягають стягненню річні в розмірі 0,2% за кожен календарний день (54 дні х 0,2% = 10,8%) нараховані на суму боргу 4623,00 грн., в сумі 499,28 грн. За період з 01.12.2009р. по 25.10.2010р. підлягають стягненню річні в розмірі 0,4% за кожен календарний день (329 днів х 0,4% = 131,6%) нараховані на суму боргу 4623,00 грн. в сумі 6083,87 грн.

Прострочення зобов'язання по сплаті вартості товару в сумі 27738,00 грн. згідно п. 2.4. договору розпочинається з 25.09.2009р. (з врахуванням п. 2.4 договору та поштоперебігу). Протягом 90 календарних днів до 23.12.2009р. згідно п. 5.5. договору річні нараховуються в розмірі 0,2% від суми боргу за кожен календарний день прострочення. З 24.12.2009р. річні нараховуються в розмірі 0,4% від суми боргу за кожен календарний день прострочення.

Тобто, за період з 08.10.2010р. по 23.12.2009р. підлягають стягненню річні в розмірі 0,2% за кожен календарний день (77 днів х 0,2% = 15,4%) нараховані на суму боргу 27738 грн., в сумі 4271,65 грн. За період з 24.12.2009р. по 25.10.2010р. підлягають стягненню річні в розмірі 0,4% за кожен календарний день (306 днів х 0,4% = 122,4%) нараховані на суму боргу 27738,00 грн. в сумі 38722,25 грн.

Таким чином, стягненню підлягають річні в сумі 49577 грн. 05 коп.

Крім цього, позивач просить стягнути інфляційні на суму боргу 32361,00 грн. за період з жовтня 2009 року по жовтень 2010 року в сумі 3883,32 грн.

Вимога позивача про стягнення інфляційних правомірна, але сума інфляційних позивачем завищена. При здійсненні розрахунку інфляційних позивачем не враховані рекомендації Верховного суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ (лист ВСУ від 03.04.1997р. № 62-97р). В зв’язку з цим стягненню підлягають інфляційні в сумі 3580 грн. 97 коп.

Таким чином, позов в частині стягнення інфляційних підлягає задоволенню частково в сумі 3580 грн. 97 коп., в іншій частині стягнення інфляційних позов задоволенню не підлягає.

Відповідач посилаючись на те, що штрафні санкції надмірно великі у порівнянні зі сплаченою сумою боргу, яка складає 44441 грн. 54 коп., просить суд зменшити розмір санкцій відповідно до п. 1 ст. 233 ГК України, врахувавши також і майновий стан сторін.

Штрафні санкції, стягнуті за рішенням суду від 12.01.2010р. у справі № 20/224 та штрафні санкції, які підлягають стягненню з відповідача за даним позовом складають в загальній сумі 13673 грн. 50 коп. Зазначена сума не є надмірно великою відносно суми боргу з врахуванням того, що строк оплати настав ще у 2009 році

Відповідно до ст. 83 ГПК України суд має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені) яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Наданими відповідачем доказами наявність виняткового випадку не підтверджена.

З врахуванням зазначеного клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій задоволенню не підлягає.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Великобагачанський комбікормовий завод" (38300, Полтавська область, смт. Велика Багачка, вул. Леніна, 124, ідентифікаційний код 32738656, МФО 331401, р/р 2600705452594 в ПРУ КБ "ПриватБанк", м. Полтава) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (02160, м. Київ, проспект Возз'єднання, 15, ідентифікаційний код 30262667, МФО 308092, р/р 26001393 в СФ "ПУМБ", м. Севастополь) 6427 грн. 43 коп. пені, 3580 грн. 97 коп. інфляційних, 49577 грн. 05 коп. річних, 595 грн. 85 коп. витрат по держмиту, 234 грн. 80 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Суддя К.В. Тимошенко

Повне рішення складено 08.02.2011р.