Ухвала суду № 137263662, 08.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

08 червня 2026 р.Справа №160/15562/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 адвоката Гузєва Ігоря Григоровича про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

05.06.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему Електронний суд надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:

-визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо фактичного скасування, припинення або неврахування оформленої відстрочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

-визнати протиправним та скасувати рішення комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 , рішення посадової особи ІНФОРМАЦІЯ_4 або інший індивідуальний акт, яким було оформлено скасування, припинення або неврахування відстрочки ОСОБА_1 від призову на військову службу під час мобілізації, у разі існування такого акта, реквізити якого позивачу не повідомлені;

-визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення ОСОБА_1 на військово-лікарську комісію 17.05.2026 року за наявності оформленої відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або без належного її скасування у встановленому законом порядку;

-визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданий 17.05.2026 року або в іншу дату, про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, у частині, що стосується ОСОБА_1 , реквізити якого позивачу не повідомлені;

-визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо формування, включення до військової команди, направлення та/або відправлення ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_3 окремого навчального батальйону або іншого навчального/військового підрозділу для проходження військової служби та базової загальновійськової підготовки;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 , наказ уповноваженої службової особи військової частини НОМЕР_1 або інший індивідуальний акт військової частини НОМЕР_1 про прийняття ОСОБА_1 до військової частини, зарахування його до списків особового складу військової частини, у частині, що стосується ОСОБА_1 , реквізити якого Позивачу не повідомлені та підлягають витребуванню судом;

-визнати протиправними та скасувати похідні накази/пункти наказів військової частини НОМЕР_1 , прийняті на підставі незаконного призову ОСОБА_1 , у частині: зарахування ОСОБА_1 на всі види забезпечення; призначення на посаду або зарахування у розпорядження; направлення на базову загальновійськову підготовку; направлення до НОМЕР_3 окремого навчального батальйону або іншого навчального/військового підрозділу; переміщення, вибуття або переведення, якщо такі накази/пункти наказів видавалися, реквізити яких Позивачу не повідомлені;

- зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 або іншу уповноважену службову/посадову особу військової частини НОМЕР_1 видати наказ, яким виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та/або відповідного навчального підрозділу, а також зняти його з усіх видів забезпечення з дня набрання рішенням суду законної сили у зв`язку зі скасуванням наказу ІНФОРМАЦІЯ_4 про його призов на військову службу під час мобілізації;

-зобов`язати військову частину НОМЕР_1 після видання наказу про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу направити відповідний витяг з наказу до ІНФОРМАЦІЯ_1 та/або іншого уповноваженого органу для внесення відповідних змін до військово-облікових даних позивача;

-зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 у межах наданих повноважень внести та/або ініціювати внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів змін, необхідних для усунення наслідків незаконного призову ОСОБА_1 , зокрема щодо скасування/припинення відображення статусу «знято з обліку» за підставою «військовослужбовці», поновлення належного військово-облікового статусу позивача та поновлення відомостей про його право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями позовній заяві присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №160/15562/26 та дана адміністративна справа розподілена судді Бухтіяровій М.М.

Разом із позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд:

-забезпечити адміністративний позов шляхом зупинення дії наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданого 17.05.2026 року або в іншу дату, про призов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на військову службу під час мобілізації, у частині, що стосується ОСОБА_1 , реквізити якого позивачу не повідомлені, - до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі;

-забезпечити адміністративний позов шляхом заборони військовій частині НОМЕР_4 , НОМЕР_3 окремому навчальному батальйону, їх посадовим/службовим особам, а також органам військового управління, яким буде доручено виконання ухвали суду про забезпечення позову, вчиняти дії, наслідком яких є переміщення, переведення, направлення, відрядження, вибуття або передача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з його поточного місця перебування у навчальному підрозділі до іншої військової частини, іншого підрозділу, іншого навчального центру, району виконання бойових/спеціальних завдань або іншого місця проходження військової служби - до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі.

Позовну заяву та заяву про забезпечення позову подано та підписано від імені позивача адвокатом Гузєвим Ігорем Григоровичем (свідоцтво №2780 від 03.07.2020).

В обґрунтування заяви про забезпечення позову представником позивача зазначено, що ОСОБА_1 на день подання цієї заяви фактично перебуває у статусі військовослужбовця, направлений до Військової частини НОМЕР_1 та проходить базову загальновійськову підготовку у НОМЕР_3 окремому навчальному батальйоні Сил територіальної оборони Збройних Сил України, який пов`язаний із Військовою частиною НОМЕР_1 . Призов позивача на військову службу під час мобілізації відбувся за наявності оформленої відстрочки від призову. Представник позивача вказує, що позивач є здобувачем вищої освіти денної форми навчання у Державному університеті економіки і технологій за освітнім рівнем « ІНФОРМАЦІЯ_6 », спеціальність G10 «Металургія». Дата початку здобуття освіти - 01.09.2025, дата завершення здобуття освіти - 30.06.2028. Згідно з довідкою ЄДЕБО № 853786, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту». Відстрочка від призову була належним чином оформлена та відображалась в електронному військово-обліковому документі «Резерв+». 17.05.2026 позивач був зупинений працівниками ІНФОРМАЦІЯ_7 та доставлений до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_4 . До моменту доставлення повістка позивачу не вручалась, позивач не писав заяву про добровільне проходження військової служби, не висловлював бажання добровільно бути призваним, не просив направити його до конкретної військової частини та не відмовлявся від права на відстрочку. Однак, відповідачем-1 проігнорована наявність відстрочки від призову на військову службу, його було направлено на проходження медичного огляду та в подальшому наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 позивач призваний на військову службу. Представник позивача акцентує увагу на протиправності дій відповідача, оскільки призов позивача на військову службу відбувся в незаконний спосіб, що зумовило звернення до суду із цим позовом. Разом з цим, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити ефективне виконання майбутнього рішення суду. Представник позивача зазначає, що наразі позивач перебуває у навчальному підрозділі та проходить військову підготовку, після завершення або в ході якої може бути переміщений до іншої військової частини, іншого підрозділу або району виконання бойових чи спеціальних завдань. У такому випадку фактичне місце перебування позивача, підпорядкування, документи обліку та коло суб`єктів, які мають виконувати судове рішення, можуть змінитися, що істотно ускладнить поновлення порушених прав, тому просить задовольнити заяву у повному обсязі.

Положенням частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахуванням приписів частини першої статті 154 КАС України суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши подану представником позивача заяву про забезпечення позову, а також долучені докази, суд доходить висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно із частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (частина четверта статті 150 КАС України).

З огляду на приписи наведеної статті, небезпека заподіяння шкоди до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.

Частиною першою статті 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Верховний Суд у своїх судових рішеннях неодноразово зазначав, що забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Міністрів Ради Європи від 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акту може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами. І якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акту. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Подібні за змістом висновки були висловлені Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18 та в подальшому підтримані у постановах від 01.06.2022 у справі №580/5656/21, від 18.05.2023 у справі №500/4200/22, від 21.02.2024 у справі №420/11311/23.

Надаючи правову оцінку аргументам заявника в заяві про забезпечення позову, суд зазначає, що правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частиною третьою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частини сьомої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативна-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Наявність порушеного права позивач обґрунтовує тим, що він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, оскільки є здобувачем вищої освіти денної форми навчання у Державному університеті економіки і технологій за освітнім рівнем «Бакалавр», має відстрочку відповідно до пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що підтверджується електронним військово-обліковим документом у застосунку Резерв+, проте на цей час позивач призваний на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.05.2026 №6/4850, ОСОБА_1 наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 призваний на військову службу під час мобілізації.

Представник позивача вказує, що позивач направлений на військову службу до Військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до листа командира НОМЕР_3 окремого навчального батальйону ОСОБА_1 з 26.05.2026 по 01.09.2026 проходитиме базову загальновійськову підготовку.

Отже, станом на час звернення із цією заявою позивач вже мобілізований та проходить базову загальновійськову підготовку.

Разом з тим, предметом цього позову є, зокрема, визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.

При розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті, їх оцінка в сукупності може бути надана судом лише за наслідками розгляду адміністративної справи.

Правомірність чи неправомірність оскаржуваних дій та рішень буде встановлена судовим рішенням, прийнятим за результатами розгляду цієї справи по суті, стверджувати на даний час про це неможливо.

Однак, невжиття заходів забезпечення позову, очевидно, може призвести до того, що захист прав, на захист яких заявлено позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Так, після закінчення підготовки позивач буде направлений наказом командира навчальної військової частини до іншої військової частини, тому у разі встановлення протиправності та скасування оскаржуваного наказів і задоволення позовних вимог стане неможливим, а ефективний захист порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду у цій справі, без вжиття заходів забезпечення позову буде істотно ускладнено, оскільки для такого захисту позивачу доведеться докласти значних зусиль та витрат, у тому числі, через необхідність звернення з новим позовом до іншої військової частини, яка не є учасником цієї справи, та до якої позивач буде направлений наказом командира відповідної навчальної частини.

Водночас, вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_1 вчиняти дії щодо переведення позивача для проходження військової служби до іншої військової частини, - жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано передусім лише на збереження існуючого становища до розгляду цієї справи по суті.

Такий спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами та не спричинить шкоди відповідачам чи іншим особам, оскільки у разі відмови у задоволенні позовних вимог командир Військової частини НОМЕР_1 зможе своїм наказом направити/перевести військовослужбовця ОСОБА_1 до іншої військової частини.

Крім того, забезпечення позову у такий спосіб не буде перешкодою для переміщення позивача разом із Військовою частиною НОМЕР_1 та/або у складі цієї Військової частини.

Водночас, суд зазначає, що Військовій частині НОМЕР_1 має бути заборонено не вчинення будь-яких дій щодо позивача, а лише дій щодо направлення/переведення військовослужбовця ОСОБА_1 до іншої військової частини.

Натомість, заява представника позивача щодо забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу відповідача-1 не підлягає задоволенню з наступного.

Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Таким чином, процесуальний закон містить пряму заборону вживати заходи забезпечення позову, шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

На час подання зазначеної заяви про забезпечення позову на території України діє військовий стан, який запроваджений Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, із змінами.

Відтак, на час проходження позивачем служби та на дату звернення до суду із заявою про забезпечення позову в Україні діє воєнний стан, в умовах якого існує пряма заборона зупинення дії наказів відданих військовослужбовцю.

Таким чином, заява представника ОСОБА_1 адвоката Гузєва Ігоря Григоровича про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Гузєва Ігоря Григоровича про забезпечення позову задовольнити частково.

Заборонити Військовій частині НОМЕР_1 вчиняти дії щодо направлення/переведення військовослужбовця ОСОБА_1 до іншої військової частини, до набрання законної сили судовим рішенням по суті в адміністративній справі №160/15562/26.

В іншій частині заяви представника ОСОБА_1 адвоката Гузєва Ігоря Григоровича про забезпечення позову - відмовити.

Стягувач: ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Боржник: Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).

Дана ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

Відповідно до частини восьмої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи по суті.

Суддя М.М. Бухтіярова