Рішення № 137263597, 29.05.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 рокуСправа №160/7581/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними, скасування постанов та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся через систему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправними дії державного виконавця Абдуллаєвої Сабіри Зубєїровни в частині винесення постанови від 11.02.2026 р. ВП № 80212343 про стягнення виконавчого збору; постанови від 11.02.2026 р. ВП № 80212343 про мінімальні витрати виконавчого провадження;

- скасувати постанову державного виконавця від 11.02.2026 р. № ВП № 80212343 про стягнення виконавчого збору в сумі 51 грн;

- скасувати постанову державного виконавця від 11.02.2026 р. ВП № 80212343 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 367 грн;

- зобов`язати відповідача повернути йому неправомірно стягнуті кошти виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, у загальній сумі 4 18,81 грн;

- стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в розмірі 50 000 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 19.12.2025 позивачу була вручена копія постанови ЕНА №6374743 від 19.12.2025 щодо нього за ч.1 ст.127 КУпАП, яка була оскаржена в судовому порядку. 27.02.2026 р. Так, Шевченківський районний суд міста Дніпра розглянувши адміністративний позов позивача до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ухвалив рішення, яким зазначену постанову скасував. Разом з тим, позивачу стало відомо, що державним виконавцем Абдуллаєвою С.З. 11.02.2026 р. були ухвалені постанови про арешт його коштів, стягнення виконавчого збору та визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження. 13.02.2026 р. відповідач отримав від позивача через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему клопотання про відстрочення виконання вищенаведеної постанови ЕНА №6374743 від 19.12.2025 та зупинення вчинення виконавчих дій до вирішення питання про відстрочку виконання. Обґрунтовуючи своє клопотання позивач виходив з того, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 30.01.2026 р. відкрито адміністративне провадження за його позовом до патрульної поліції щодо скасування постанови та визнання дій інспектора поліції неправомірними. Додатково повідомив про перебуванні на обліку у пенсійному фонді як особа з інвалідністю внаслідок війни. Вказав, що єдиним джерелом існування є пенсія по інвалідності і арешт рахунку створює загрозу для його існування. Однак, державний виконавець Абдуллаєва С.З. вчинила дії з порушенням процедури, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» внаслідок чого неправомірно стягнуто з позивача грошову суму в розмірі 928,81 грн. Позивач зазначає, що оскільки рішення про відкриття виконавчого провадження не приймалося, то всі подальші дії по виконавчому провадженні є такими, що не ґрунтуються на положеннях та процедури Закону України «Про виконавче провадження» та є протиправними. Крім того, позивач оцінює заподіяну йому моральну шкоду у 50 000 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 року позовна заява залишена без руху через невідповідність вимогам ст.161 КАС України, та надано позивачу строк десять днів для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 30.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку ст.287 КАС України, після усунення позивачем недоліків своєї позовної заяви. Цією ж ухвалою суду зобов`язано відповідача надати до суду завірені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження №80212343.

До суду 07.05.2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідно до ч.2 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» документи виконавчого провадження органам та особам, які мають електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), яка забезпечує обмін документами, надсилаються виключно в електронній формі. Державним виконавцем після винесення вищезазначених постанов було встановлено, що постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 11.02.2026 року, постанова про стягнення виконавчого збору від 11.02.2026 року, постанова про арешт коштів боржника від 11.02.2026 року, що винесені у виконавчому провадженні №80212343, отримані боржником через особистий кабінет в ЄСІТС, окрім постанови про відкриття виконавчого провадження. Оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження не була доставлена боржнику, державним виконавцем відповідно до п.3 розділу XX Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 №2832/5; зі змінами) на адресу боржника, зазначену у виконавчому документі, направлено постанову про відкриття виконавчого провадження №80212343 в інший спосіб передбачений законом, а саме рекомендованим поштовим відправленням за трек номером R067100845587. 11.02.2026 року державним виконавцем відповідно до ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про арешт коштів боржника в межах суми стягнення, а саме 928,81 грн. Відповідно до ч.2 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. 12.02.2026 року державним виконавцем до АТ КБ «Приватбанк» була надіслана платіжна інструкція на списання коштів, кошти з рахунку не списані. 13.02.2026 року за вих.№АБДСЗ-002 на адресу Відділу надійшло клопотання від позивача про надання копії постанови про відкриття виконавчого провадження. 13.02.2026 року за вих.№АБДСЗ-001 надійшло клопотання позивача про надання підстав блокування пенсійного рахунку відділом ДВС. 13.02.2026 року за вих.№АБДСЗ-003 надійшло клопотання від позивача про відстрочення виконання постанови №ЕНА6374743 від 19.12.2025 року, уповноваженої особи Департаменту патрульної поліції в Дніпропетровській області Відділу адміністративної практики старшого лейтенанта поліції Данила Єрмакова, про стягнення штрафу у розмірі 510 грн та зупинення вчинення виконавчих дій по ВП №80212343.

18.02.2026 року державним виконавцем до АТ КБ «Приватбанк» була повторно надіслана платіжна інструкція на списання коштів. 18.02.2026 року на депозитний рахунок Відділу надійшли кошти у розмірі 928,81 грн. Кошти відповідно до ст.45 Закону України «Про виконавче провадження» були розподілені наступним чином: 510 грн на користь стягувача, мінімальні витрати виконавчого провадження у розмірі 367,81 грн та виконавчий збір у розмірі 51 грн на користь держави. 19.02.2026 року державним виконавцем була винесена постанова про зняття арешту з коштів відповідно до ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» На підставі вищезазначеного та керуючись п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» 19.02.2025 року державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, яка направлена до відома через електронний кабінет в ЄСІТС.

Так, на момент подання на примусове виконання постанови №ЕНА№6374743 від 19.12.2025 року Департаментом патрульної поліції управлінням патрульної поліції до Першого Правобережного ВДВС у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського МУМЮ України, а саме 10.02.2026 року, вищезазначена постанова не була скасована судом, а отже всі подальші дії державного виконавця Абдуллаєвої С.З. щодо відкриття виконавчого провадження №80212343, винесення постанови про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження, стягнення виконавчого збору, арешту коштів та стягнення коштів у розмірі 928,81 грн. були правомірними. До Відділу надійшло клопотання від позивача про повернення стягнутих грошових коштів у розмірі 928,81 грн шляхом їх перерахування на надані ним банківські реквізити в АТ КБ «Приватбанк», та надано рішення ЄУН 932/530/26 від 27.02.2026 року про скасування постанови №ЕНА від 19.12.2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.127 КУпАП. 17.03.2026 року державним виконавцем були підготовлені документи для повернення помилково або надміру зарахованих коштів, а саме подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів. Листом від 01.04.2026 року за вих.28.25/36794/5 позивачу державним виконавцем було повідомлено про перерахування за наданими реквізитами коштів у розмірі 510 грн, які станом на 01.04.2026 року повернулися на депозитний рахунок Відділу. Станом на 06.05.2026 року кошти у загальному розмірі 928,81 грн, що складаються з штрафу у розмірі 510 грн, виконавчого збору у розмірі 51 грн, мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 367,81 грн повернуто позивачу за наданими їм реквізитами, а саме штраф у розмірі 510 грн перераховано 01.04.2026 року (платіжна інструкція №2953), виконавчий збір перераховано 07.04.2026 року (платіжна інструкція №3029), мінімальні витрати виконавчого провадження у розмірі 69 грн перераховані 22.04.2026 року (платіжна інструкція №3666), мінімальні витрати виконавчого провадження у розмірі 298,81 грн перераховані 05.05.2026 року (платіжна інструкція №4046). Твердження позивача про те, що він зазнав фізичних страждань, приниження честі, гідності та ділової репутації через дії державного виконавця та через неправомірне стягнення коштів не відповідають дійсності, оскільки на момент здійснення державним виконавцем виконавчих дій та закінчення виконавчого провадження постанова №ЕНА №6374743 від 19.12.2025 року судом не була скасована (скасована лише 27.02.2026 року), а отже дії державного виконавця були правомірні і такі, що відповідають Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином, відповідач просив суд позов залишити без задоволення.

08.05.2026 на виконання ухвали до суду від відповідача також надійшли завірені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження № 80212343.

До суду 14.05.2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що обґрунтовуючи свої позовні вимоги виходив з того, що державний виконавець постанову про відкриття виконавчого провадження йому не надсилала, оскільки в порядку вимог ч.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» її не виносила і не приймала. Одним із головних аргументів було те, що розпочати примусове виконання можливе тільки після того як виконавець ухвалить постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі ч.5 ст.26 Закону. Він повинен бути належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження, як цього вимагає ч.1 ст.28 та абз.1 ч.2 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження». Разом з тим відповідач зобов`язаний був переконатися в отримання ним копії цієї постанови. Жодних аргументів на спростування доводів позову відзив не містить. Будь-яких належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача відповідач також не долучив.

Ухвалою суду від 20.05.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи № 160/7581/26 в порядку загального позовного провадження.

До суду 22.05.2026 року від відповідача надійшли заперечення, в яких зазначено, що права позивача відповідачем не були порушені, оскільки дії державного виконавця були здійснені відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до постанови ЕHA №6374743 від 19.12.2025 року, яка на момент відкриття та закінчення виконавчого провадження судом не була скасована, підстави для відстрочення та зупинення вчинення виконавчих дій згідно виконавчого провадження №80212343 на момент звернення позивача були відсутні. Так, оскарження виконавчого документа відповідно до ст.33, 34 Закону України «Про виконавче провадження» не є підстави для відстрочення та зупинення вчинення виконавчих дій, про що позивача було повідомлено як усно так і письмово. На твердження позивача про те, що він не міг вільно користуватися своїми коштами, змушений був позичати кошти на ліки, звертатися за соціальною допомогою відповідач повідомив, що арешт на кошти був накладений в межах суми стягнення на суму 928,81 грн. Інші кошти, що містилися на рахунках позивача арешту не підлягали, були доступні для користування. 19.02.2026 року арешт з коштів державним виконавцем був знятий, провадження завершено.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що 19.12.2025 позивачу була вручена копія постанови ЕНА №6374743 від 19.12.2025, прийнята інспектором УПП Єрмаковим Д.М. щодо нього за ч.1 ст.127 КУпАП.

На виконанні у відповідача з 11.02.2026 року по 19.02.2026 рік перебувало виконавче провадження №80212343 з примусового виконання постанови №ЕНА6374743 від 19.12.2025 року, уповноваженої особи Департаменту патрульної поліції в Дніпропетровській області Відділу адміністративної практики старшого лейтенанта поліції Данила Єрмакова, про стягнення штрафу у розмірі 510 грн з ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Відділу адміністративної практики.

11.02.2026 року державним виконавцем Сабірою Абдуллаєвою згідно із ст.ст.3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ст.42 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем була винесена постанова по стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 367,81 грн.

Згідно із ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем була винесена постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 51 грн.

Державним виконавцем після винесення вищезазначених постанов було встановлено, що постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 11.02.2026 року, постанова про стягнення виконавчого збору від 11.02.2026 року, постанова про арешт коштів боржника від 11.02.2026 року, що винесені у виконавчому провадженні №80212343, отримані боржником через особистий кабінет в ЄСІТС, окрім постанови про відкриття виконавчого провадження.

Оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження не була доставлена боржнику, державним виконавцем відповідно до пункту 3 розділу XX Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 №2832/5; зі змінами), на адресу боржника, зазначену у виконавчому документі, направлено постанову про відкриття виконавчого провадження №80212343 в інший спосіб, передбачений законом, а саме рекомендованим поштовим відправленням за трек номером R067100845587.

11.02.2026 року державним виконавцем відповідно до ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про арешт коштів боржника в межах суми стягнення, а саме 928,81 грн.

12.02.2026 року державним виконавцем до АТ КБ «Приватбанк» була надіслана платіжна інструкція на списання коштів, проте кошти з рахунку не списані.

13.02.2026 року за вих. №АБДСЗ-002 на адресу Відділу надійшло клопотання від позивача про надання копії постанови про відкриття виконавчого провадження.

13.02.2026 року за вих. №АБДСЗ-001 надійшло клопотання позивача про надання підстав блокування пенсійного рахунку відділом ДВС.

13.02.2026 року за вих. №АБДСЗ-003 надійшло клопотання від позивача про відстрочення виконання постанови №ЕНА6374743 від 19.12.2025 року, уповноваженої особи Департаменту патрульної поліції в Дніпропетровській області Відділу адміністративної практики старшого лейтенанта поліції Данила Єрмакова, про стягнення штрафу у розмірі 510 грн та зупинення вчинення виконавчих дій по ВП №80212343.

18.02.2026 року державним виконавцем до АТ КБ «Приватбанк» була повторно надіслана платіжна інструкція на списання коштів, та на депозитний рахунок відділу надійшли кошти у розмірі 928,81 грн.

19.02.2026 року державним виконавцем за вих. 28.25/19467/5 на електронну адресу позивача направлена відповідь на клопотання та сканована копія постанови про відкриття виконавчого провадження №80212343.

19.02.2026 року за вих. 28.25/19462/5 державним виконавцем на електронну адресу позивача була надана відповідь на клопотання про надання відповіді щодо блокування його пенсійного рахунку.

19.02.2026 року за вих. 28.25/19456/5 державним виконавцем на електронну адресу позивача була надана відповідь на клопотання про відстрочку виконання та зупинення вчинення виконавчих дій відповідно до виконавчого провадження №80212343.

Кошти відповідно до ст.45 Закону України «Про виконавче провадження» були розподілені наступним чином: 510 грн на користь стягувача, мінімальні витрати виконавчого провадження у розмірі 367,81 грн та виконавчий збір у розмірі 51 грн на користь держави.

19.02.2026 року державним виконавцем була винесена постанова про зняття арешту з коштів відповідно до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження».

На підставі вищезазначеного та керуючись п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» 19.02.2025 року державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, яка направлена до відома через електронний кабінет в ЄСІТС.

27.02.2026 р. Шевченківський районний суд міста Дніпра розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ухвалив рішення, яким зазначену постанову скасував.

06.03.2026 року на адресу Відділу позивачем була надана адміністративна скарга за вх. №ШЕВВР-006 від 06.03.2026 року, за результатами розгляду якої 12.03.2026 року за вих. 28.25/27428/5 державним виконавцем була надана відповідь.

16.03.2026 року за вх. №6346 до Відділу надійшло клопотання від позивача про повернення стягнутих грошових коштів у розмірі 928,81 грн шляхом їх перерахування на надані ним банківські реквізити в АТ КБ «Приватбанк», та надано рішення ЄУН 932/530/26 від 27.02.2026 року про скасування постанови №ЕНА від 19.12.2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.127 КУпАП.

Листом від 01.04.2026 року за вих. 28.25/36794/5 позивачу державним виконавцем було повідомлено про перерахування за наданими реквізитами коштів у розмірі 510 грн, які станом на 01.04.2026 року повернулися на депозитний рахунок Відділу.

Крім того, кошти у загальному розмірі 928,81 грн, що складаються з штрафу у розмірі 510 грн, виконавчого збору у розмірі 51 грн, мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 367,81 грн, повернуто позивачу за наданими ним реквізитами, а саме: штраф у розмірі 510 грн перераховано 01.04.2026 року (платіжна інструкція №2953); виконавчий збір перераховано 07.04.2026 року (платіжна інструкція №3029); мінімальні витрати виконавчого провадження у розмірі 69 грн перераховані 22.04.2026 року (платіжна інструкція №3666); мінімальні витрати виконавчого провадження у розмірі 298,81 грн перераховані 05.05.2026 року (платіжна інструкція №4046).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спеціальним законом який регулює спірні відносини, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ).

В силу ст.1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із п.6 ч.1 ст.3 Закону №1404-VІІІ підлягають примусовому виконанню рішення на підставі судових рішень.

Частиною 1 ст.5 Закону №1404-VІІІ передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ст.10 Закону № 1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно із ч.1, п.1 ч.2 ст.18 Закону № №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону № 1404-VІІІ виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;

5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;

6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням;

9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна;

10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;

11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;

12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;

13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;

14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.

У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;

15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання;

16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;

18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

19) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;

21) отримувати від банків та інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей інформацію про наявність рахунків/електронних гаманців та/або стан рахунків/електронних гаманців боржника, рух коштів та операції за рахунками/електронними гаманцями боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

В силу частини 4 статті 18 Закону № №1404-VІІІ вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно із ч.1 ст.26 Закону №1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

В силу ч.5 ст.26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону №1404-VІІІ копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Згідно із вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, на виконанні у Відділі з 11.02.2026 року по 19.02.2026 рік перебувало виконавче провадження №80212343 з примусового виконання постанови №ЕНА6374743 від 19.12.2025 року, уповноваженої особи Департаменту патрульної поліції в Дніпропетровській області Відділу адміністративної практики старшого лейтенанта поліції Данила Єрмакова, про стягнення штрафу у розмірі 510 грн з ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Відділу адміністративної практики.

11.02.2026 року державним виконавцем Сабірою Абдуллаєвою згідно із ст.3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесені постанови про відкриття виконавчого провадження, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про арешт коштів боржника.

Основним аргументом позивача щодо протиправності постанов державного виконавця, прийнятих в межах ВП №80212343, є те, що державний виконавець постанову про відкриття виконавчого провадження йому не надсилала, оскільки в порядку вимог ч.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» її не виносила і не приймала.

При цьому суд зауважує, що 11.02.2026 року державним виконавцем Сабірою Абдуллаєвою згідно із ст.3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження від 05.08.2016 року №2432/5, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 12.08.2016 року за №1126/29256 автоматизована система виконавчого провадження - це інформаційно-комунікаційна система, що забезпечує збирання, зберігання, облік, пошук, узагальнення, надання відомостей про виконавче провадження, формування Єдиного реєстру боржників та захист від несанкціонованого доступну.

Адміністратором Системи - є державне підприємство «Національні інформаційні системи», уповноважене відповідно до законодавства на забезпечення здійснення заходів із створення та технологічного супроводження програмного забезпечення Системи, збереження та захисту даних, що містяться у Системі, виконання інших функцій, передбачених цим Положенням.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.

Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до ч.2 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» документи виконавчого провадження органам та особам, які мають електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), яка забезпечує обмін документами, надсилаються виключно в електронній формі.

Державним виконавцем після винесення вищезазначених постанов було встановлено, що постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 11.02.2026 року, постанова про стягнення виконавчого збору від 11.02.2026 року, постанова про арешт коштів боржника від 11.02.2026 року, що винесені у виконавчому провадженні №80212343, отримані боржником через особистий кабінет в ЄСІТС, окрім постанови про відкриття виконавчого провадження.

Оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження не була доставлена боржнику, державним виконавцем відповідно до пункту 3 розділу XX Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 №2832/5; зі змінами) на адресу боржника, зазначену у виконавчому документі, направлено постанову про відкриття виконавчого провадження №80212343 в інший спосіб передбачений законом, а саме рекомендованим поштовим відправленням за трек номером R067100845587.

Таким чином, дослідженими судом доказами підтверджується, що державним виконавцем у межах виконавчого провадження №80212343 було дотримано вимог Закону України «Про виконавче провадження» щодо винесення та направлення постанов сторонам виконавчого провадження.

Судом встановлено, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 11.02.2026 року була належним чином сформована в автоматизованій системі виконавчого провадження та винесена уповноваженою посадовою особою відповідно до вимог статей 26, 28 Закону України «Про виконавче провадження». Інші постанови, винесені у межах зазначеного виконавчого провадження, були отримані боржником через особистий кабінет у ЄСІТС, що свідчить про належне доведення документів виконавчого провадження до відома останнього.

Крім того, з огляду на не доставлення постанови про відкриття виконавчого провадження через електронні засоби зв`язку, державним виконавцем додатково вжито заходів щодо її направлення боржнику у спосіб, прямо передбачений законом, а саме рекомендованим поштовим відправленням за адресою, зазначеною у виконавчому документі, що підтверджується трек-номером R067100845587.

За таких обставин суд дійшов висновку, що державний виконавець діяв у межах наданих повноважень, у спосіб та порядку, визначених чинним законодавством, а доводи позивача щодо не направлення постанови про відкриття виконавчого провадження не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Щодо покликань позивача про повернення в межах виконавчого провадження коштів, суд зазначає таке.

Відповідно до положень статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України (частина 1).

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (частина 2).

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (частина 4).

У разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню (частина 7).

Отже, згідно з викладеним нормами права постанова про стягнення виконавчого збору виноситься державним виконавцем одночасно із постановою про відкриття виконавчого провадження. При цьому, у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Суд встановив, що 27.02.2026 р. Шевченківський районний суд міста Дніпра розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ухвалив рішення, яким постанову № ЕНА №6374743 від 19.12.2025, прийняту інспектором УПП Єрмаковим Д.М. щодо нього за ч.1 ст.127 КУпАП скасував. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.127 КУпАП - закрито.

У зв`язку із викладеним, 17.03.2026 року державним виконавцем були підготовлені документи для повернення помилково або надміру зарахованих коштів, а саме подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів.

Листом від 01.04.2026 року за вих.28.25/36794/5 позивачу державним виконавцем було повідомлено про перерахування за наданими реквізитами коштів у розмірі 510 грн, які станом на 01.04.2026 року повернулися на депозитний рахунок Відділу.

Таким чином, станом на дату розгляду справи кошти у загальному розмірі 928,81 грн, що складаються з штрафу у розмірі 510 грн, виконавчого збору у розмірі 51 грн, мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 367,81 грн повернуто позивачу за наданими їм реквізитами, а саме штраф у розмірі 510 грн перераховано 01.04.2026 року (платіжна інструкція №2953), виконавчий збір перераховано 07.04.2026 року (платіжна інструкція №3029), мінімальні витрати виконавчого провадження у розмірі 69 грн перераховані 22.04.2026 року (платіжна інструкція №3666), мінімальні витрати виконавчого провадження у розмірі 298,81 грн перераховані 05.05.2026 року (платіжна інструкція №4046).

Отже, державний виконавець відповідно до приписів статті 27 Закону №1404-VIII у зв`язку із закінченням виконавчого провадження через скасування постанови, сформував розпорядження про повернення позивачу стягнутої суми виконавчого збору.

При цьому суд враховує, що факт повернення вказаних коштів позивачем у відповіді на відзив не заперечувався, а відтак зазначені обставини є встановленими та такими, що не потребують додаткового доказування.

Щодо стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п.3 роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 2005 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Положеннями п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, ураховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.

Отже, з огляду на положення ч.6 ст.1176, ч.1 ст.1167 ЦК України, абз.2 п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995, при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов`язковому доказуванню позивачем підлягають: 1) протиправне діяння відповідачів; 2) наявність шкоди; 3) причинний зв`язок між протиправним діянням і шкодою; 4) вина відповідачів.

Позивачем в даному випадку не доведено належними доказами факт вчинення протиправних дій відповідачем.

Перший Правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вважає не доведеним факт заподіяння позивачеві моральної шкоди та не доведено вину відповідача відповідно до якої настали наслідки, які спричинили моральну шкоду.

У постанові від 12.09.2018 у справі №335/11779/16-ц ВС вказав, що сама лише, наявність шкоди ще не породжує абсолютного права на її відшкодування будь-якою особою, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб`єкта такої відповідальності.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. (ст.76 ЦПК України), повинні бути докази на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності відповідача, так і докази спричинення моральної шкоди, наявність причинного зв`язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою.

Твердження позивача про те, що він зазнав фізичних страждань, приниження честі, гідності та ділової репутації через дії державного виконавця та через протиправне стягнення коштів не відповідають дійсності, оскільки на момент здійснення державним виконавцем виконавчих дій та закінчення виконавчого провадження постанова №ЕНА №6374743 від 19.12.2025 року судом не була скасована (скасована 27.02.2026 року), а отже дії державного виконавця були правомірні і такі, що відповідають Закону України «Про виконавче провадження».

Дії державного виконавця були здійснені відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до постанови №ЕНА№6374743 від 19.12.2025 року, яка на момент відкриття та закінчення виконавчого провадження судом не була скасована, підстави для відстрочення та зупинення вчинення виконавчих дій згідно із виконавчим провадженням №80212343 на момент звернення позивача були відсутні, постанова про відкриття виконавчого провадження №80212343 після встановлення факту неотримання її позивачем через систему ЄСІТС державним виконавцем була направлена в інший спосіб відповідно до пункту 3 розділу XX Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 №2832/5; зі змінами) рекомендованим листом №R067100845587, станом на 07.05.2026 року кошти позивачу повернуті.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності усіх необхідних елементів цивільно-правової відповідальності, які є обов`язковими для відшкодування моральної шкоди, а саме: протиправності дій відповідача, факту заподіяння моральної шкоди, причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та заявленими ним стражданнями, а також вини відповідача.

Крім того, суд враховує, стягнуті у межах виконавчого провадження кошти у подальшому були повернуті позивачу у повному обсязі.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди є також необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви повністю з викладених вище підстав.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262, 287 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними, скасування постанов та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.272 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені ч.6 ст.287 КАС України.

Суддя К.С. Кучма