Рішення № 137263518, 10.06.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року ЛуцькСправа № 140/11763/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправними дій щодо неврахування при призначенні пенсії за віком до страхового стажу періодів роботи з 06 грудня 1985 року по 20 грудня 1986 року; з 17 січня 1987 року 05 серпня 1987 року та з 01 серпня 1987 року по 18 грудня 1991 року; зобов`язання провести перерахунок та виплату пенсії за віком згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 12 квітня 2025 року з урахуванням періодів роботи з 06 грудня 1985 року по 20 грудня 1986 року; з 17 січня 1987 року по 05 серпня 1987 року та з 01 серпня 1987 року по 18 грудня 1991 року.

В обґрунтування позову позивач вказав, що з 09 березня 2020 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV). При первинному призначенні пенсії до страхового стажу не зараховано періоди роботи: з 06 грудня 1985 року по 20 грудня 1986 року не вказана назва підприємства, печатка не читається; з 17 січня 1987 року 05 серпня 1987 року наявні виправлення в даті прийняття та даті наказу; з 01 серпня 1987 року по 18 грудня 1991 року в записі про прийняття наявні розбіжності між датою прийняття та наказом про прийняття.

З такими діями позивач не погоджується та вважає їх протиправними. Вказав, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії, а недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже й не може впливати на його особисті права.

З урахуванням наведеного позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с.16-17) у задоволенні позовних вимог просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що ГУ ПФУ у Волинській області не зараховано позивачу до страхового стажу наступні періоди роботи: з 17 лютого 1982 року по 18 лютого 1982 року в Ковельському міському комбінаті побутового обслуговування населення, записи 12-13 трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки в записах про прийняття на роботу та звільнення як підстава вказано один і той же наказ №7 від 15 лютого 1982 року; період роботи з 06 грудня 1985 року по 20 грудня 1986 року в радгоспі, записи 21-22 трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки в записі не вказана назва підприємства, установи, організації, запис про звільнення засвідчено печаткою, яка не читається; період роботи з 17 січня 1987 року по 05 серпня 1987 року в Радошинській середній школі, записи 23-24 трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки в записі про прийняття на роботу наявні виправлення в даті прийняття (рік), в даті наказу (число), які не засвідчені у встановленому порядку. Для підтвердження вказаного періоду роботи надано довідку №74 від 09 червня 2002 року, видану Загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів імені Г.Т. Остапюка, але документів, які підтверджують правонаступництво Радошинської середньої школи, не надано; період роботи з 01 серпня 1987 року по 18 лютого 1991 року в Кооперативі «Будівельник», записи 25-26 трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки в записі про прийняття на роботу наявні розбіжності в датах (дата прийняття на роботу 01 серпня 1987 року, тоді як запис внесено на підставі протоколу №7 від 01 вересня 1987 року), в записі про звільнення відсутнє посилання на відповідну статтю, пункт закону.

Оскільки, при внесенні вказаних записів до трудової книжки порушено вимоги пунктів 2.3, 2.8- 2.10, 2.14, 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року №110 (далі Інструкція №58), то підстави для зарахування спірних періодів до страхового стажу відсутні.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

Не є спірною та обставина, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 09 березня 2020 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV.

ГУ ПФУ у Волинській області листом від 19 серпня 2025 року №1133-9806/Ш-02/8-0300/25, у відповідь на звернення позивача, повідомило, що страхового стажу не було враховано:

період роботи з 17 лютого 1982 року по 18 лютого 1982 року в Ковельському міському комбінаті побутового обслуговування населення, записи 12-13 трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки в записах про прийняття на роботу та звільнення як підстава вказано один і той же наказ №7 від 15 лютого 1982 року;

період роботи з 06 грудня 1985 року по 20 грудня 1986 року в радгоспі (записи 21-22 трудової книжки НОМЕР_1 ), оскільки в записі не вказана назва підприємства, установи, організації, запис про звільнення засвідчено печаткою, яка не читається;

період роботи з 17 січня 1987 року по 05 серпня 1987 року в Радошинській середній школі (записи 23-24 трудової книжки НОМЕР_1 ), оскільки в записі про прийняття на роботу наявні виправлення в даті прийняття (рік), в даті наказу (число), які не засвідчені у встановленому порядку. Для підтвердження вказаного періоду роботи надано довідку №74 від 09 червня 2002 року, видану Загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів імені Г.Т. Остапюка. Документів, які підтверджують правонаступництво Радошинської середньої школи, не надано;

період роботи з 01 серпня 1987 року по 18 лютого 1991 року в Кооперативі «Будівельник» (записи 25-26 трудової книжки НОМЕР_1 ), оскільки в записі про прийняття на роботу наявні розбіжності в датах (дата прийняття на роботу 01 серпня 1987 року, тоді як запис внесено на підставі протоколу №7 від 01 вересня 1987 року), в записі про звільнення відсутнє посилання на відповідну статтю, пункт закону (а.с.5).

Позивач не погоджується з таким діями суб`єкта владних повноважень, вважає їх протиправними, а тому звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом №1058-IV.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

За обставин цієї справи спірним є питання про зарахування позивачу до стажу роботи періодів трудової діяльності до набрання чинності Законом №1058-IV.

За приписами частини першої статті 56 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується, серед іншого, також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Статтею 62 Закону №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеній нормі Закону №1788-XII відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі Порядок №637). Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (абзац другий пункту 1, пункт 2 Порядку №637).

Згідно з частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж (за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування), є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.

При цьому, суд звертає увагу, що чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.

До страхового стажу ОСОБА_1 відповідачем не зараховано періоди його роботи з 17 лютого 1982 року по 18 лютого 1982 року, з 06 грудня 1985 року по 20 грудня 1986 року, з 17 січня 1987 року по 05 серпня 1987 року, з 01 серпня 1987 року по 18 лютого 1991 року.

З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 (а.с.26-30) слідує, що ОСОБА_2 , зокрема, у межах спірних періодів: 06 грудня 1985 року прийнятий на роботу в радгосп водієм (запис №21, наказ від 06 грудня 1985 року №228К); 20 грудня 1986 року звільнений з радгоспу у зв`язку зі зміною місця проживання (запис №22, наказ від 25 грудня 1986 року №166К); 17 січня 1987 року прийнятий на посаду завгоспа Радошинської середньої школи (запис №23, наказ від 17 січня 1987 року №9); 05 серпня 1987 року звільнений за власним бажанням (запис №24, наказ від 05 серпня 1987 року №46); 01 серпня 1987 року прийнятий водієм 1 класу в Кооператив «Будівельник» (запис №25, протокол від 01 вересня 1987 року №4); 18 лютого 1991 року звільнений з роботи (запис №26, протокол від 08 лютого 1991 року №1).

Порядок ведення трудових книжок законодавчо визначений. На момент внесення записів у трудову книжку позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02 серпня 1985 року №252; далі Інструкція №162), у якій вказано, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ та організацій, які пропрацювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних та тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округу, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (пункт 2.1 глави 2 Інструкції №162).

Відповідно до пунктів 2.2, 2.3 глави 2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності працівника пізніше тижневого терміну від часу прийому на роботу. У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи у роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не записуються. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5. Інструкції №162).

Аналогічні за змістом положення містить також Інструкція №58.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.

Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.

Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.

Таким чином, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Такий правовий висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №677/277/17.

За висновком Верховного Суду у постанові від 06 березня 2018 року у справі №754/14989/15-а не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці.

Суд зауважує, що записи про спірні періоди роботи здійснені у послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на документи, на підставі яких внесено відповідні записи, наявні підписи особи, відповідальної за внесення записів, та відбиток печатки підприємств при звільненні з роботи.

Суд вважає, що вказані вище недоліки в записах трудової книжки позивача не є суттєвими обставинами, які можуть бути підставою для неврахування періодів роботи до страхового стажу, оскільки законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок працівників на уповноваженого працівника підприємства. При цьому, технічні недоліки в записах №23-24 трудової книжки повністю усуваються наявною в пенсійній справі уточнюючою довідкою від 09 червня 2002 року №74, слабкий відтиск, розмитість чи нечитабельність печатки підприємства у відповідних записах трудової книжки є суто формальною неточністю документа та не впливає на зміст цих записів у цілому та не тягне за собою недійсність даних записів.

Слід наголосити, що підставою для призначення пенсії та врахування страхового стажу є саме відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Також суд зазначає, що наявність в органу Пенсійного фонду сумнівів у достовірності відомостей в поданих документах може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак це не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу. Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем дій, що спрямовані на отримання будь-яких додаткових документів щодо підтвердження спірного стажу позивача.

Відтак, наведені посилання ГУ ПФУ у Волинській області є недостатніми для відмови у зарахуванні до страхового стажу спірних періодів трудової діяльності ОСОБА_1 . З урахуванням обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що відповідач, не зарахувавши до страхового стажу позивача спірні періоди його роботи, діяв не на підставі, не в межах та не у спосіб, визначені чинним законодавством.

З огляду на суть та характер спірних відносин, виходячи із наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, з метою належного захисту прав позивача у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Волинській області щодо відмови позивачу у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 06 грудня 1985 року по 20 грудня 1986 року, з 17 січня 1987 року по 05 серпня 1987 року, з 01 серпня 1987 року по 18 лютого 1991 року та зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 06 грудня 1985 року по 20 грудня 1986 року, з 17 січня 1987 року по 05 серпня 1987 року, з 01 серпня 1987 року по 18 лютого 1991 року (з урахуванням перетину періодів) та здійснити з 12 квітня 2025 року (в межах строку звернення до суду) перерахунок та виплату пенсії з урахування виплачених сум.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 10 жовтня 2025 року №2.348443881.1, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с. 3, 11).

З огляду на задоволення позову на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 06 грудня 1985 року по 20 грудня 1986 року, з 17 січня 1987 року по 05 серпня 1987 року, з 01 серпня 1987 року по 18 лютого 1991 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 06 грудня 1985 року по 20 грудня 1986 року, з 17 січня 1987 року по 05 серпня 1987 року, з 01 серпня 1987 року по 18 лютого 1991 року (з урахуванням перетину періодів) та здійснити з 12 квітня 2025 року перерахунок та виплату пенсії з урахування виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. Л. Шепелюк