Рішення № 137262797, 10.06.2026, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/249/26

2/705/1683/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2026 року м. Умань

Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Годік Л.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 , поданим адвокатом Кушнеренко Тамарою Валеріївною, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» про визнання недійсним договору споживчого кредиту,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Кушнеренко Т.В., яка діє від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернулася в суд із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» про визнання недійсним договору споживчого кредиту. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.08.2025 від імені ОСОБА_1 невідомі особи шахрайським шляхом, з використанням номеру мобільного телефону НОМЕР_1 , яким позивач ніколи не користувалася, оформили на її ім`я онлайн кредит на загальну суму 19 700,00 грн у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Вказаний кредит вона не оформлювала та кошти не отримувала, хоча раніше отримувала кредити у різних фінансових установах, у тому числі декілька разів і у згаданій фінансовій установі. Всі кредити вона завжди вчасно сплачувала, що вбачається із кредитної історії. Наприкінці вересня 2025 року їй почали телефонувати представники фінансової установи відповідача та вимагати сплати боргу, на що вона повідомила про те, що ніяких кредитних коштів від них не отримувала та не зверталася до установи за оформленням кредиту. В подальшому вона намагалася зайти до свого кабінету користувача, чого зробити не змогла, оскільки її особа не ідентифікувалося. Після відновлення доступу до кабінету, вона виявила там кредитний договір від 28.08.2025 та ознайомившись з ним, вона виявила, що він підписаний одноразовим паролем-ідентифікатором, який направлено смс-повідомленням на номер телефону « НОМЕР_2 ». В договорі зазначено, що реквізитами належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику за даним та наступними договорами є: НОМЕР_6. В дійсності даний платіжний засіб належав позивачу. Із зазначеного кредитного договору вбачається, що позивача було верифіковано 08.12.2024, за допомогою договору покладання з АТ КБ «Приватбанк». Як видно з кредитної історії позивач в дійсності в даній фінансовій установі оформлювала кредити 08.12.2024, 16.04.2025, 02.06.2025 та 26.06.2025, згідно даних договорів процедуру верифікації вона проходила лише один раз 08.12.2024. Таким чином, у системі BankID Національного банку України під час укладення договору 28.08.2025 верифікацію позивач не проходила та її фінансовий номер, на який відправлявся одноразовий пароль, відповідачем не перевірявся. Згідно договору від 08.12.2024 (перший договір, коли дійсно здійснювалася верифікація позичальника), договору від 16 квітня 2025 року та договору від 26.06.2025 року з ТОВ «Манівео» вбачається, що одноразовий підпис у вигляді смс-паролю їй направлявся саме на її особистий номер НОМЕР_3 , який ідентифікував її у системі BankID Національного банку України. Одразу після отримання телефонного дзвінка 29 вересня 2025 року о 21.30 годині позивач звернулася до органів поліції із заявою про вчинення відносно неї злочину, у зв`язку з чим відомості внесено до ЄРДР за N?12025255360000662. 28.10.2025 адвокатом, яка представляє інтереси позивача, було направлено запит до ПрАТ «Київстар», в якому вона просила надати інформацію, яким чином надавалися послуги по обслуговуванню абонентського номер НОМЕР_1 (знеособлено чи на підставі контракту з ідентифікацією особи, яка користується даним номером); якого числа та в який час було активовано номер мобільного телефону НОМЕР_1 ; також просила надати відомості про вхідні та вихідні з?єднання з номеру телефону НОМЕР_1 з прив?язкою до базових станцій співрозмовників з 27.08.2025 до 29.08.2025, включно. На вказаний запит була отримана відповідь, з якої вбачається, що послуги по абонентському номеру надавалися знеособлено, іншу інформацію надати немає можливості, оскільки вона є конфіденційною. Також було направлено запити до АТ КБ «Приватбанк», АТ «Перший український міжнародний банк», а також АТ «Укрсиббанк» щодо отримання інформації про те, який фінансовий номер ідентифікував у їхній установі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 у системі BankID Національного банку України у період з 25 серпня 2025 року по 31 серпня 2025 року; чи були зареєстровані у їх установах номери мобільного телефону НОМЕР_1 та НОМЕР_5 у період з 25 серпня 2025 року по 31 серпня 2025 року для ідентифікації ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 , у системі BankID Національного банку України у період з 25 серпня 2025 року по 31 серпня 2025 року. На вказаний запит вона отримала відмову у наданні інформації, оскільки така інформація відноситься до банківської таємниці. Згодом, отримавши у жовтні 2025 року виписку про рух коштів у АТ КБ «Приватбанк» було встановлено, що кошти в сумі 19 700,00 гривень зараховувалися о 19.08 годині 28.08.2025 на картку ОСОБА_2 , деталі операції зазначені «ОСОБА_1 12G.Kozhuyatska st», надалі через 40 хвилин вказані кошти були переказані на невідомий рахунок у АТ «ПУМБ», хоча позивач даної операції особисто не здійснювала, при цьому ідентифікувати даний переказ саме від відповідача не можливо. Кредитний договір було підписано лише о 19.08.44 годині, а тому дані кошти не могли опинитися на рахунку вже о 19.08. Крім того, 30 серпня 2025 року позивачем було виявлено, що даними картки в АТ КБ «Приватбанк» заволоділи невідомі особи та картка була заблокована та перевипущена. Таким чином, договір про отримання споживчого кредиту укладено поза волею позивача, шляхом шахрайських дій третіх осіб, скоріш за все з метою обернення коштів на свою користь. Жодних дій щодо підписання кредитного договору вона не вчиняла, більш того відповідач, відправляючи одноразовий пароль в смс-повідомленні та укладаючи договір з невідомими особами, не провів належну верифікацію позичальника, тому позивач просить визнати недійсним договір споживчого кредиту № 943602041, який укладено 28 серпня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .

Ухвалою судді від 19.01.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження, а також роз`яснено відповідачу право подати відзив на позовну заяву або пред`явити зустрічний позов до позивача у строк 15 днів з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі. Розгляд справи по суті вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Позивачу направлено копію ухвали про відкриття провадження, а відповідачу копію ухвали та копію позову з додатками рекомендованими повідомленнями.

Ухвалою судді від 22.01.2026 задоволено клопотання представника позивача адвоката Кушнеренко Т.В. про витребування доказів та витребувано у ПрАТ «Київстар» інформацію про те, з якого числа та в який час було активовано номер мобільного телефону НОМЕР_1 ; відомості про вхідні та вихідні з`єднання з номеру телефону НОМЕР_1 з прив`язкою до базових станцій співрозмовників з 27 серпня 2025 року до 29 серпня 2025 року включно. Витребувано у АТ «Укрсиббанк» інформацію щодо фінансового номеру, за допомогою якого було ідентифіковано у АТ «Укрсиббанк» ОСОБА_1 у системі BankID Національного банку України у період з 25 серпня 2025 року по 31 серпня 2025 року; чи були зареєстровані у АТ «Укрсиббанк» номери мобільного телефону НОМЕР_1 та НОМЕР_5 у період з 25 серпня 2025 року по 31 серпня 2025 року для ідентифікації ОСОБА_1 в системі BankID Національного банку України у період з 25 серпня 2025 року по 31 серпня 2025 року. Витребувано у АТ КБ «Приватбанк» інформацію про те, який фінансовий номер ідентифікував у АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 у системі BankID Національного банку України у період з 25 серпня 2025 року по 31 серпня 2025 року; чи були зареєстровані у АТ КБ «Приватбанк» номери мобільного телефону НОМЕР_1 та НОМЕР_5 у період з 25 серпня 2025 року по 31 серпня 2025 року для ідентифікації ОСОБА_1 в системі BankID Національного банку України у період з 25 серпня 2025 року по 31 серпня 2025 року. Витребувано у АТ «ПУМБ» інформацію про те, який фінансовий номер ідентифікував у АТ «ПУМБ» ОСОБА_1 у системі BankID Національного банку України у період з 25 серпня 2025 року по 31 серпня 2025 року; чи були зареєстровані у АТ «ПУМБ» номери мобільного телефону НОМЕР_1 та НОМЕР_5 у період з 25 серпня 2025 року по 31 серпня 2025 року для ідентифікації Сологуб С,В, у системі BankID Національного банку України у період з 25 серпня 2025 року по 31 серпня 2025 року.

За вх. № 3415 від 12.02.2026 від представника ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» Аухімік О.О. надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач стверджує, що 28.08.2025 вона нібито не укладала з ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» кредитного договору, однак жодних належних та допустимих доказів цього позивач не надає. Проте, 28.08.2025 між Товариством та ОСОБА_1 було укладено черговий договір кредитної лінії № 943602041 та відповідно до п. 2.1. цього Договору - кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит у формі кредитної лінії, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога». Відповідно до п. 2.2. Договору - загальний розмір кредиту наданий одразу після укладення цього Договору - 19 700,00 грн та додаткові суми грошових коштів, що можуть бути надані шляхом переказу додаткових траншів позичальнику у межах встановленого кредитного ліміту - 23600,00 грн. Зміст договору становлять погоджені сторонами умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до п. 14.12 Договору цей Договір є електронним документом створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму. Так, позивач добровільно за допомогою мережі інтернет перейшла на офіційний сайт Товариства: www.moneyveo.ua та обрала для себе у вбудованому калькуляторі бажану суму грошових коштів та бажаний строк кредитування, у заявці зазначила свої персональні дані, які були відомі тільки їй і про втрату яких позивачка не повідомляла правоохоронні органи. (ПІБ, РНОКПП, дату народження, серію та номер паспорту, номер телефону тощо) в тому числі і банківську картку, на яку в подальшому отримала грошові кошти, пройшла декілька етапів підтвердження наміру вступити в договірні відносини з Товариством та уклала кредитний договір без зовнішнього впливу та примусу (загальний порядок дій споживача в ІТС Товариства додається). Вищевикладене підтверджує те, що волевиявлення позивача було вільним і відповідало її внутрішній волі, відповідно до ст. 203 ЦК України. У заяві-анкеті для отримання кредиту зазначено, що позичальник ознайомилася та погодилася з кредитним договором, Умовами надання та обслуговування кредитів та Правилами про порядок надання коштів у позику, в тому числі, на умовах фінансового кредиту, що розміщені на офіційному сайті відповідача. Отже, заповненням анкети-заяви позичальник підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Кредитний договір було укладено в електронній формі та підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором накладено на Договір та інформація про підпис міститься в кінці Договору у вигляді QR-коду (ідентифікатор: TWPD). Одноразовий персональний ідентифікатор № TWPD було направлено клієнту 28.08.2025 о 19:07:59 годині на номер мобільного телефону, що вказаний позивачем під час заповнення заявки на отримання кредиту. Цей одноразовий персональний ідентифікатор було введено позивачем у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 28.08.2025 о 19:08:44 годині, після чого клієнт натиснула кнопку «ТАК», що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Вчинення відповідачем описаних дій і зміна даних в системі Товариства є проставленням електронного підпису в електронному договорі одноразовим ідентифікатором відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію». Отже, твердження позивача про те, що вона не підписувала Договір є такими, що не відповідають дійсності, повністю спростовуються викладеним вище і не заслуговують на увагу суду, адже Договір укладений в електронному варіанті та з електронним підписом без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою Логіна Особистого кабінету і Пароля Особистого кабінету між позивачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не був би укладений. Тому укладення кредитного договору відповідало внутрішній волі позивача.

Крім того, позивач стверджує, що Товариство нібито не здійснило належної верифікації та ідентифікації її особи перед укладанням чергового договору, однак це твердження не заслуговує на увагу суду, оскільки позивач є постійним клієнтом Товариства і вже уклала 5 (п`ять) кредитних договорів з Фінансовою установою, виконавши умови 4 (чотирьох) з них у повному обсязі. Так, при укладенні першого кредитного договору (№ 780709688), а саме 08.12.2024 Фінансова установа здійснила верифікацію позичальника шляхом використання Системи BankID Національного банку України. Позивач є постійним клієнтом Фінансової установи, тому при укладенні нею першого кредитного договору, а саме 08.12.2024 і було встановлено ділові відносини. Це момент, коли клієнт вперше реєструється в ІТС Товариства, створює особистий кабінет та проходить первинну перевірку своєї особи. Саме це і відбулося 08.12.2024, у цей день були встановлені ділові відносини між позивачем та Товариством. Клієнта було належним чином ідентифіковано та верифіковано через систему BankID НБУ. Товариство, під час оформлення клієнтом чергового кредитного Договору, а саме 08.12.2024 здійснило верифікацію позичальника шляхом використання Системи BankID Національного банку України, позичальником було заповнено номер карти для отримання кредиту № НОМЕР_6 , яка відкрита в АТ «ПриватБанк». Товариством встановлено, що власником зазначеної картки є ОСОБА_1 . Одразу після підписання кредитного Договору Товариством було ініційовано перерахування грошових коштів за допомогою платіжної установи ТОВ «ПрофітГід», яка 2025-08-28 о 19:08:50 перерахувала на банківську картку позивача НОМЕР_6 кредитні грошові кошти у розмірі 19 700,00 грн, що підтверджується відповідним документом ТОВ «ПрофітГід». Із позовної заяви вбачається, що Позивач підтверджує отримання кредитних коштів на свою банківську картку в АТ КБ «ПриватБанк». Належним та єдиним доказом отримання позивачем коштів є банківська виписка по картковому рахунку позивача за відповідний період. Відповідна виписка по рахунку позивачки в АТ КБ ПриватБанк була додана останньою до матеріалів справи і яка засвідчує факт такого зарахування на суму 19 700,00 грн 28.08.2025, а тому незрозуміле твердження позивача про те, що «кошти не могли опинитися на рахунку вже о 19:08 год». До того ж, позивач стверджує що нібито треті особи заволоділи її банківською карткою, заблокували її і перевипустили, але жодних доказів цього матеріали справи не містять. Крім того, звертаємо увагу суду, що позивач продовжує користуватися банківською карткою № НОМЕР_6 , на яку було перераховану грошові кошти, оскільки при спробі перерахування коштів ідентифікуються ініціали її імені, що додатково підтверджує факт перерахування коштів на її картку. Тому, наполягаючи щодо вчинення проти неї шахрайських дій, в тому числі із перерахування з її банківської картки коштів на банківську картку іншої особи в іншому банку, взагалі навіть не зверталася до АТ КБ «ПРИВАТБАНК», як тримача її карткового рахунку із заявою щодо вчинення шахрайських дій із її рахунком і вчиненням несанкціонованого доступу банківського застосунку та транзакції з метою проведення службового розслідування на факт наявності шахрайства. Станом на сьогоднішній день вищезазначений картковий рахунок і надалі перебуває у користуванні ОСОБА_1 і навіть не заблокований з підстав шахрайських дій вчиненими третіми особами, а все доказування позивача грунтується виключно на її припущеннях і не підтверджене жодними належними і допустимими доказами. Таким чином, Товариство з дотриманням усіх вимог законодавства здійснило належну ідентифікацію та верифікацію клієнта перед укладенням Договору та встановило особу володільця банківської картки.

Також позивач у позовній заяві стверджує, що мобільний номер телефону, який вона вказувала у заявці на отримання грошових коштів у кредит, нібито їй не належить, однак справа не містить жодних доказів цього. До матеріалів справи позивач додає відповідь ПрАТ «Київстар» від 05.11.2025, з якої лише вбачається, що номер мобільного телефону НОМЕР_1 обслуговувався знеособлено (анонімно), тому цей лист не доводить того факту, що позивач не користувалася відповідним номером телефону, а лише вказує на той факт, що номер телефону не є контрактним. Тому факт того, що позивач не вводила одноразовий ідентифікатор під час отримання кредиту не доведено. Також і не доведено факт того, що номером телефону НОМЕР_1 користувалась інша особа, а не позивач в своїх інтересах.

Стосовно звернення позивача до правоохоронних органів та відкритого кримінального провадження зазначено, що на підставі її звернення до правоохоронних органів було відкрито кримінальне провадження №12025255360000662. Проте, крім витягу з ЄРДР жодних матеріалів кримінального провадження, які б підтверджували факт шахрайства, не надано. До того ж, витяг з ЄРДР взагалі містить лише відомості щодо звернення із заявою позивача щодо нібито вчинення шахрайських дій з укладення кредитного договору 30.08.2025 тільки з ТОВ «Споживчий центр» а не з відповідачем. Остаточно рішення за вказаним кримінальним провадженням не прийнято.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення шахрайських дій щодо позивача та незаконного заволодіння її персональними даними і банківською карткою або несанкціонованого доступу до її онлайн банкінгу в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», вся доказова база позивача ґрунтується виключно на її словах і власному розумінні суті електронного правочину, вчиненого нею.

Крім того, оспорюваний Договір є не першим, що був укладений позивачем з Фінансовою установою. Починаючи з 08.12.2024 позивач вже уклала договори кредитування з Фінансовою установою та виконала в повному обсязі умови, сплативши всі відсотки за користування коштами, які були надані у кредит за такими договорами. Тому факт укладення попередніх договорів позивача з фінансовою установою свідчить про наявність достатнього досвіду з укладання кредитних договорів з Товариством та ознайомлення з усіма умовами кредитних договорів та обізнаністю з процедурою укладання кредитних Договорів та підписання їх. Тобто, багаторазове успішне користування послугами відповідача та виконання зобов`язань за попередніми договорами свідчить про наявність у позивача сталого досвіду та повного розуміння механізму взаємодії з Фінансовою установою.

З урахуванням зазначеного представник позивача просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає їх безпідставними та недоведеними.

За вх. № 4946 від 26.02.2026 від АТ «ПУМБ» на виконання ухвали суду від 22.01.2026 надійшла інформація, з якої вбачається, що в банку за ОСОБА_1 закріплений фінансовий номер телефону НОМЕР_3 у період з 25 серпня 2025 року по 31 серпня 2025 року. Номери мобільних телефонів НОМЕР_1 та НОМЕР_5 у період з 25 серпня 2025 року по 31 серпня 2025 року за ОСОБА_1 не були зареєстровані в банку.

За вх. № 4980 від 26.02.2026 від ПрАТ «Київстар» на виконання ухвали суду від 22.01.2026 надійшла інформація, з якої вбачається, що згідно з даними інформаційних систем Компанії, телефонний номер НОМЕР_1 був активований 27.12.2024. Електронні комунікаційні послуги по телефонному номеру НОМЕР_1 в період часу з 27.08.2025 по 29.08.2025 включно надавались на умовах передплаченої форми обслуговування ПрАТ «Київстар» знеособлено (анонімно), без укладання письмового договору або реєстрації, відповідно до «Порядку ідентифікації кінцевих користувачів послуг», затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв?язку від 07.12.2022 № 235 та за жодною особою номер зареєстрований не був. Із наданої інформації вбачається, що 28.08.2025 о 19.07.07 був тип з`єднання «Вхідні SMS» від moneyveo. Під час отримання вхідного SMS-повідомлення 28.08.2025 о 19:07:07 мобільне обладнання із SIM-карткою +38068-800-35-91 перебувало в зоні дії базової станції, яка розташована Звенигородський район, с. Романівка. Отримання вхідних та здійснення вихідних телефонних дзвінків, а також здійснення вихідних (надісланих) SMS-повідомлень телефонним номером НОМЕР_1 у період часу з 27.08.2025 по 29.08.2025 включно електронним комунікаційним обладнанням ПрАТ «Київстар» не зафіксовано. Протягом 27.08.2025 та 29.08.2025 зафіксовано перебування телефонного номеру НОМЕР_1 в міжоператорському національному роумінгу на території України. Абоненти українських операторів зв?язку, при зникненні зв?язку базового оператора, можуть безкоштовно, самостійно (вручну в налаштуваннях мобільного обладнання) змінювати мережу на іншого національного оператора (національний роумінг). Детальніше за посиланням https://kyivstar.ua/nationalroaming Національний роумінг доступний для здійснення телефонних (голосових) дзвінків, відправки SMS-повідомлень по Україні та користування мобільним 2G/3 інтернетом в мережі іншого національного оператору зв`язку. В історичних даних ПрАТ «Київстар» не зберігаються відомості про назву національного оператора зв?язку, в мережі якого абонент перебував під час користування Національним роумінгом. Також базовий оператор (в даному випадку ПрАТ «Київстар») не отримує відомості про телефонні номери, з якими відбулось з?єднання абонента під час перебування в мережі іншого національного оператора, а також цифрові територіальні ідентифікатори базових станцій іншого оператора, які забезпечували зв?язок під час перебування номеру в національному роумінгу. Таким чином у ПрАТ «Київстар» відсутні дані щодо абонентів, від яких надходили SMS-повідомлення та цифрові ідентифікатори базових станцій, в зоні дії яких перебувало мобільне обладнання із SIM-картою НОМЕР_1 під час перебування в міжоператорському національному роумінгу на території України, зокрема протягом 27.08.2025 та 29.08.2025.

За вх. № 5708 від 05.03.2026 від АТ «УКРСИББАНК» на виконання ухвали суду від 22.01.2026 надійшла інформація, з якої вбачається, що фінансовий номер клієнта ОСОБА_1 у період з 25.08.2025 по 31.08.2025, наявний у системах Банку - НОМЕР_3. Номери телефонів НОМЕР_1 та НОМЕР_5 відсутні в анкетних даних клієнта ОСОБА_1 .

За вх.№15517 від 08.06.2026 від АТ КБ «Приватбанк» на виконання ухвали суду від 22.01.2026 надійшла інформація, з якої вбачається, що у зазначений період з 25 серпня 2025 року по 31 серпня 2025 року, були зареєстровані у АТ КБ «Приватбанк» номери мобільного телефону НОМЕР_3 та НОМЕР_7 для ідентифікації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 в системі BankID Національного банку України. Не зареєстровані у АТ КБ «Приватбанк» номери мобільного телефону НОМЕР_1 та НОМЕР_5 у період з 25 серпня 2025 року по 31 серпня 2025 року для ідентифікації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог.

Судом встановлено, що позивачем до позовної заяви долучено примірник Договору кредитної лінії № 943602041 від 28.08.2025, укладеного між Товариством та ОСОБА_1 за умовами якого та відповідно до п. 2.1. цього Договору кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит у формі кредитної лінії, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога». Відповідно до п. 2.2. Договору - загальний розмір кредиту наданий одразу після укладення цього Договору - 19 700,00 грн та додаткові суми грошових коштів, що можуть бути надані шляхом переказу додаткових траншів позичальнику у межах встановленого кредитного ліміту - 23600,00 грн. Зміст договору становлять погоджені сторонами умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до п. 14.12 Договору цей Договір є електронним документом створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.

Позивач зазначає, що вказаний договір був укладений з відповідачем з використанням номеру мобільного телефону НОМЕР_1 , яким вона ніколи не користувалася. Зазначений кредит вона не оформлювала та кошти не отримувала, хоча раніше отримувала кредити у різних фінансових установах, у тому числі декілька разів і у згаданій фінансовій установі.

Позивач стверджує, що наприкінці вересня 2025 року їй почали телефонувати представники фінансової установи відповідача та вимагати сплати боргу, на що вона повідомила, що жодних кредитних коштів від них вона не отримувала та не зверталася до установи за оформленням кредиту. В подальшому вона намагалася зайти до свого кабінету користувача, чого зробити не змогла, оскільки її особа не ідентифікувалося. Після відновлення доступу до кабінету, вона виявила там кредитний договір від 28.08.2025 та ознайомившись з ним, вона виявила, що він підписаний одноразовим паролем-ідентифікатором, який направлено смс-повідомленням на номер телефону « НОМЕР_2 ». В договорі зазначено, що реквізитами належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику за даним та наступними договорами є: НОМЕР_6, який дійсно їй належить.

Із зазначеного кредитного договору вбачається, що позивача було верифіковано 08.12.2024 за допомогою договору покладання з АТ КБ «Приватбанк», проте, у системі BankID Національного банку України під час укладення договору 28.08.2025 верифікацію позивач не проходила та її фінансовий номер, на який відправлявся одноразовий пароль, відповідачем не перевірявся. Згідно договору від 08.12.2024 (перший договір, коли дійсно здійснювалася верифікація позичальника), договору від 16 квітня 2025 року та договору від 26.06.2025 з ТОВ «Манівео» вбачається, що одноразовий підпис у вигляді смс-паролю їй направлявся саме на її особистий номер НОМЕР_3 , який ідентифікував її у системі BankID Національного банку України.

Як вбачається з матеріалів справи і в АТ «ПУМБ» і в АТ «УКРСИББАНК» за клієнтом ОСОБА_1 закріплений номер телефону НОМЕР_3 , за допомогою якого вона була верифікована, і в період часу з 27.08.2025 по 29.08.2025 вказаний номер телефону не змінювався.

При цьому матеріалами справи не встановлено кому належить або хто користувався номером телефону « НОМЕР_1 » на час укладення спірного кредитного договору 28.08.2025, в тому числі і позивач ОСОБА_1 .

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Відповідно до положень статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно із ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За вимогами статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

У абз.1 п. 8 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», зазначено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вивчивши матеріали справи, судом встановлено, що відповідачем не доведено того фату, що номер телефону НОМЕР_1 , за допомогою якого був оформлений спірний кредитний договір, належить позивачу ОСОБА_1 .

Крім того, посилання представника відповідача на те, що позивачем не подано доказів того факту, що кредит отримано шахрайським шляхом, зокрема не подано доказів наявності вироку суду, не заслуговують на увагу, оскільки позивач з відповідною заявою зверталася до правоохоронних органів, про що 11.10.2025 було внесено відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025255360000662 за ознаками кримінальною правопорушення передбаченого за ч. 1 ст. 182 КК України. Адже, вирок суду - це акт суду у кримінальній справі, коли йдеться про злочин (наприклад шахрайство), а визнання договору недійсним - це питання цивільно-правове, яке вирішується в межах позову про визнання правочину недійсним за статтями 203, 215 Цивільного кодексу України.

Для визнання кредитного договору недійсним суду достатньо встановити цивільні порушення, а саме те, що договір суперечить закону або укладений з недієздатною особою; підписання відбулося під тиском, обманом чи без належної ідентифікації; банк порушив вимоги до форми чи змісту договору. Із роз`яснень Верховного Суду також вбачається, що для визнання кредитного договору недійсним достатньо того, що позивач надає належні докази порушень умов укладення чи виконання договору, адже ключовим є докази невідповідності договору закону чи недійсного волевиявлення сторони, а не наявність вироку проти когось.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши докази по справі, надавши їм оцінку на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, зважаючи на те, що позивач за допомогою належних та допустимих доказів, довела той факт, що не мала наміру укладати вказаний договір, а тому суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання недійсним Договору кредитної лінії № 943602041 від 28.08.2025, оскільки позивач не виявляла своєї волі на його укладення.

Враховуючи, що позивач при зверненні до суду з даною позовною заявою відповідно до вимог ч.3 ст.22 ЗУ «Про захист прав споживачів» була звільнена від сплати судового збору, та приймаючи до уваги, що її позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, суд вважає за необхідне, з урахуванням вимог ч.1, ч.6 т.141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 1331,20 грн.

Керуючись ст.ст. 11-13, 76-81, 128, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним Договір споживчого кредиту № 943602041, який укладено 28 серпня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та від імені ОСОБА_1 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», код ЄДРПОУ 38569246, на користь держави судовий збір у розмірі 1331 грн 20 коп.

Копію рішення направити сторонам.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддя Леся Сергіївна Годік