Рішення № 13726277, 18.01.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2011 р.Справа №21/312

за позовом Приватного підприємства «Примбуд», вул. Леніна, 86, кв. 44, м. Полтава, 36022

до Повного товариства комерційно-фінансової фірми «Економ-Сервіс», вул. Котляревського, 1/27, м. Полтава, 36000

про стягнення 6769,43 гривень

Суддя Тимченко Б.П.

Представники:

від позивача: Пістряк М.С., дов. б/н від 01.11.2010 р.

від відповідача: представник не зявився

СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про стягнення 6769,43 гривень боргу, збитків від інфляції та 3% річних, з яких сума основного боргу складає 4900,00 гривень, 1523,90 гривень збитки від інфляції та 3% річних 372,53 гривень.

В судовому засіданні 18.01.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до положень ч. 1 - ч. 4 ст. 85 ГПК України. Повне рішення складене відповідно до вимог ч. 1 - ч. 2, ч. 6 ст. 84 ГПК України 24.01.2011 р.

Ухвалою суду від 20.12.2010 р. на підставі ст. 66 ГПК України та заяви позивача було накладено арешт на грошові кошти та майно Повного товариства комерційно-фінансової фірми «Економ-Сервіс», м. Полтава (код ЄДРПОУ 23560523) в розмірі суми заявлених позовних вимог 6769,43 гривень.

Позивач та його повноважний представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримуює, вважає їх обґрунтованими, підтвердженими наданими по справі матеріалами та доказами і просить суд їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання повноважного представника не направив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Правами, наданими йому ст. 22 ГПК України, не скористався, відзив на позовну заяву та витребувані ухвалою суду матеріалів і доказів не подав.

До початку судового засідання від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у звязку із неотриманням позовної заяви та доданих до неї документів. Суд вказане клопотання прийняв, розглянув та в задоволенні його відмовив виходячи з наступного.

В матеріалах справи містяться докази направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів на адресу відповідача: вул. Котляревського, 1/27, м. Полтава. Як вбачається з клопотання, що надійшло до суду до початку судового засідання, відповідач знаходиться саме за вказаною адресою.

Відповідно до ч. 4 п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 р. № 02-5/289 (із змінами і доповненнями), у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене та достатність документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши подані докази, в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

25 квітня 2008 р. згідно усної домовленості Приватне підприємство «Примбуд», м. Полтава (надалі Позивач) продало Повному товариству комерційно-фінансовій фірмі «Економ-Сервіс», м. Полтава будівельні матеріали цеглу марки М-100 (надалі Товар) на суму 4900,00 гривень (з ПДВ).

Вказані обставини підтверджуються Довіреністю серії НБІ № 945361 від 25.04.2008 р., виданої на імя ОСОБА_1 (працівник Відповідача) та Накладною № 2/04 від 25.04.2008 р. на суму 4900,00 гривень.

Оплату за поставлений Товар Відповідач не здійснив. На неодноразові звернення з приводу сплатити виниклу заборгованість за поставлений Товар Відповідач не реагував.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 206 ЦК України передбачає, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтями 509 - 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (надалі ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із статтями 526 - 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем Відповідачу за період з 05.05.2008 р. по 15.11.2010 р. нараховані збитки від інфляції в сумі 1523,90 гривень та 3% річних за аналогічний період в сумі 372,53 гривень.

Загальна сума, яку Позивач просить стягнути з Відповідача, складає 6769,43 гривень, з яких сума основного боргу 4900,00 гривень, збитки від інфляції 1523,90 гривень та 3% річних 372,53 гривень.

Згідно із ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

У нарадчій кімнаті суд приходить до висновку, що Позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України подані належні докази, що містяться в матеріалах справи, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити та стягнути з Відповідача на його користь суму боргу в розмірі 4900,00 гривень, збитки від інфляції в сумі 1523,90 гривень та 3% річних 372,53 гривень.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, на користь Позивача підлягає стягненню з Відповідача сума державного мита в розмірі 102,00 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Статтею 68 ГПК України передбачено, що питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про скасування заходів забезпечення позову, вжиті відповідно до ухвали від 20.12.2010 р.

Згідно із п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про судове рішення" від 10.12.1996 р. № 02-5/422 (із змінами і доповненнями), у відповідності з статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 47, 22, 28, 32 - 34, 36, 38, 43, 44 - 45, 471, 49, 66 68, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Повного товариства комерційно-фінансової фірми «Економ-Сервіс», вул. Котляревського, 1/27, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 23560523 (р/р 26006170972001 в ПГРУ КБ «Приватбанк», МФО 331401) на користь Приватного підприємства «Примбуд», код ЄДРПОУ 33315386 (вул. Леніна, 86, к. 44, м. Полтава, 36022; р/р 26001060036386 в ПРУ КБ «Приватбанк», МФО 331401) суму боргу в розмірі 4900,00 гривень, збитки від інфляції в сумі 1523,90 гривень та 3% річних 372,53 гривеньсудові витрати по розгляду справи державне мито 102,00 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті відповідно до ухвали суду від 20.12.2010 р.

СУДДЯБ.П. Тимченко

Повне рішення складено 24.01.2011 р.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.