Рішення № 137262206, 10.06.2026, Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/366/26

номер провадження 2/546/498/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Зіненка Ю.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

06 квітня 2026 року до Решетилівського районного суду Полтавської області через систему «Електронний суд» надійшла вищевказана позовна заява, вимоги якої обґрунтовані тим, що 09 лютого 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) № 09.02.2025-100002254 (далі - Договір). Відповідно до умов Договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 3500,00 грн строком на 98 днів зі сплатою відсотків за ставкою 1,00% за день користування кредитом. Також умовами Договору було визначена комісія за надання кредиту у розмірі 20,00%, що становить 700,00 грн, та неустойка. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного Договору. Однак ОСОБА_1 не виконував належним чином умови Договору у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість в сумі 9380,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 3500,00 грн, процентами 3430,00 грн, комісією за надання кредиту 700,00 грн та неустойкою 1750,00 грн.

Посилаючись на вищезазначені обставини, представник позивача просить стягнути з відповідача заборгованість, оскільки ОСОБА_1 своє зобов`язання за договором не виконав.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 квітня 2026 року дана заява була розподілена судді Лівер І.В. та присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 546/366/26.

У зв`язку із наданням судді Лівер І.В. відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами відповідно до наказу № 03-ОС від 20 квітня 2026 року розпорядженням керівника апарату Решетилівського районного суду Полтавської області О. Радченка від 29 квітня 2026 року було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 546/366/26.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 квітня 2026 року дана справа була розподілена судді Зіненку Ю.В.

Ухвалою судді від 29 квітня 2026 року справу прийнято до провадження, у справі відкрите провадження та постановлено здійснювати розгляд справи 10 червня 2026 року за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Копію ухвали від 29 квітня 2026 року відповідач отримав 07 травня 2026 року, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с. 46). Відзиву, заяв чи клопотань до суду від відповідача не надходило.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, давши їм належну оцінку, доходить наступних висновків.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що ОСОБА_1 підписав Пропозицію про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферту) за допомогою одноразового ідентифікатора «Е684» (а.с. 26-29). Відповідно до умов зазначеної Пропозиції кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови, зокрема: дана пропозиція, заявка та відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформованої на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Крім того, 09 лютого 2025 року о 20 год. 58 хв. між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (далі Договір) № 09.02.2025-100002254 шляхом підписання відповідачем заявки, яка є частиною кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатора кодом «Е684» (а.с. 29-30).

Відповідно до умов Договору ОСОБА_1 09 лютого 2025 року надано кредит в розмірі 3500,00 грн строком на 98 днів до 17 травня 2025 року. У Договорі зазначені реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для перерахування коштів позичальнику за даним та наступними договорами 4790-72хх-хххх-8207.

Також Договором передбачена процентна ставка у розмірі 1,00% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит.

Згідно з пунктом 7 Договору комісія, пов`язана з наданням кредиту 20,00% від суми кредиту та дорівнює 700,00 грн.

Також пунктом 15 Договору була визначена неустойка 35,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» листом від 27 січня 2026 року повідомило ТОВ «Споживчий Центр», що ТОВ «Універсальні платіжні рішення» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Також зі змісту вказаного листа установлено, що між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та позивачем укладено договір на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01 квітня 2024 року. Відповідно до зазначеного договору 09 лютого 2025 року о 20 год. 58 хв. було здійснено переказ за договором № 09.02.2025-100002254 на картку № НОМЕР_1 в сумі 3500,00 грн (а.с. 21).

Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 09.02.2025-100002254 у відповідача ОСОБА_1 за Договором виникла заборгованість в сумі 9380,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 3500,00 грн, процентами 3430,00 грн, комісією за надання кредиту 700,00 грн та неустойкою 1750,00 грн (а.с. 23).

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд

У порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною першою статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частини перша та друга статті 1046 ЦК України).

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частинами першою та другою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статей 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

Факт укладення такого договору належним чином підтверджено доказами, наявними у матеріалах справи.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису) договір між відповідачем та первісним кредитором не було б укладено.

Підписання договору відповідачем підтверджується змістом кредитного договору, який містить усю необхідну для ідентифікації особи інформацію, а саме: прізвище, ім`я, по батькові відповідача, адресу місця проживання, РНОКПП.

Доказів підписання договору від імені відповідача іншими (третіми) особами, у тому числі через вчинення шахрайських дій, відповідачем суду не надано, доказів звернення з даного факту до правоохоронних органів також не надано.

Отже, суд вважає, що позивачем доведено належними та достатніми доказами факт укладення договору саме відповідачем.

Крім того, позивачем доведено та не спростовано відповідачем факт перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 3500,00 грн на картку № НОМЕР_2 на виконання умов Договору.

З урахуванням зазначеного суд доходить висновку, що відповідач умови кредитного договору порушив та у строк, встановлений його умовами, кредитні кошти не повернув у зв`язку із чим позовні вимоги щодо стягнення основної суми заборгованості за кредитним договором в сумі 3500,00 грн підлягають до задоволення.

Також сторонами були узгодженні істотні умови договору, зокрема процентна ставка.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Проценти нараховувалися після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» за ставками 0,01% та 1,00% у день та в межах строку кредитування, що свідчить про правомірність нарахування процентів в сумі 3589,60 грн.

З огляду на вищезазначене суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом також підлягають задоволенню.

Також сторонами була узгоджена одноразова комісія за видачу кредитних коштів у розмірі 700,00 грн у зв`язку з чим вимога позовної заяви в цій частині також підлягає до задоволення.

Щодо нарахування штрафних санкцій (неустойки) представник позивача послався на наступні обставини.

Пункт 6.1. Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачав, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Було установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Представник позивача зауважив, що даний пункт виключено відповідно до Закону України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». На підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.2024, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

У п. 2.1 Рішення від 18 червня 2020 року № 5-р(II)/2020 Конституційний Суд України зазначив, що принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori) «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Вищезазначений підхід до подолання колізії у законодавстві є поширеним у практиці Європейського суду з прав людини. Зокрема, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначено у рішеннях у справах «Barankevich v. Russia» (заява № 10519/03, п. 15); «ТОВ «Світ розваг» та інші проти України» (заява № 13290/11 та 2 інші заяви, п. 18); «Шкіря проти України» (заява № 30850/11, п. 27); «Панченко та інші проти України» (заява № 66179/14 та інші заяви).

Крім того, ЄСПЛ у низці рішень визначив, що ст. 6 (щодо права на справедливий суд), у співвідношенні зі ст. 13 Конвенції (щодо права на ефективний засіб правового захисту), є lex specialis, оскільки вимоги ст. 13 поглинаються більш суворими вимогами ст. 6 (рішення у справах «Baka v. Hungary», заява № 20261/12, п. 181; «Carmelina Micallef v. Malta», заява № 24788/17, п. 4344).

Кредитний договір з відповідачем був укладений після набрання чинності змін до Закону України "Про споживче кредитування", а тому вимога позивача про стягнення неустойки є правомірною, з огляду також на те, що нормами ЦК України врегульовано загальне питання про звільнення від сплати неустойки позичальників при отримані кредиту (позики), в той час як ЗУ "Про споживче кредитування" є спеціальною нормою, яка регулює питання щодо загальних правових та організаційних засад споживчого кредитування.

Відповідно до умов кредитного договору, з відповідачем був укладений саме споживчий кредитний договір, тобто у кредит були отримані гроші для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, а тому в цьому випадку мають застосовуватись саме норми ЗУ "Про споживче кредитування".

Суд, врахувавши вищезазначені доводи сторони позивача, зазначає наступне.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України (частина друга статті 4 ЦК України).

Тобто норми ЦК України поширюються на всі зобов`язання у цивільних правовідносинах, у тому числі, які виникли на підставі договорів про надання споживчих кредитів.

Виключення норми із Закону України «Про споживче кредитування» щодо заборони нарахування неустойки у період дії воєнного стану не виключає дію норми ЦК України щодо такої ж заборони нарахування неустойки у період дії воєнного стану (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

На момент укладення Договору та станом на дату ухвалення рішення суду пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України є чинним, тому до даних правовідносин підлягає застосуванню норма ЦК України щодо заборони нарахування неустойки у період дії воєнного стану.

З 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан та до дати розгляду даної справи його не скасовано.

Ураховуючи, що нарахування неустойки здійснювалося у період дії воєнного стану в Україні, суд не вбачає законних підстав для її стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий Центр», тому позов у цій частині до задоволення не підлягає

Таким чином позовні вимоги необхідно задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором в сумі 7630,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 3500,00 грн, процентами 3430,00 грн та комісією за надання кредиту 700,00 грн.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З платіжної інструкції про сплату судового збору № СЦ00074072 від 29 січня 2026 року встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн (а.с. 1). Вказані кошти зараховані до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с. 34).

Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє частково на суму 7630,00 грн, тобто 81,34% від ціни позову, з відповідача підлягають до стягнення судові витрати у виді судового збору в розмірі 2165,60 грн.

Окрім того, у позовній заяві представниця позивача зазначила, що ТОВ «Споживчий Центр» очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 83, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 09.02.2025-100002254 від 09 лютого 2025 року в сумі 7630 (шістнадцять тисяч чотириста дев`ять) гривень 00 копійок, з яких 3500 гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту, 3430 гривень 00 копійок - заборгованість за процентами та 700 гривень 00 копійок заборгованість за комісією за надання кредиту.

У частині позовних вимог щодо стягнення неустойки відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати по справі (судовий збір) у розмірі 2165 (дві тисячі сто шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», юридична адреса: вул. Саксаганського, 133А, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код юридичної особи 37356833.

Представниця позивача Шабатин Наталія Анатоліївна, адреса: вул. Саксаганського, 133А, м. Київ, 01032, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .

Відповідач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Суддя Ю.В. Зіненко