Рішення № 137262077, 09.06.2026, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/597/26

Провадження № 2/542/529/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

заочне

09 червня 2026 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Гринь О.О.,

за участю секретаря судового засідання Коркішко А.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

27.03.2026, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ КАПІТАЛ» адвокат Усенко Михайло Ігорович, через систему Електронний суд, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому проcив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № Z41.351.70140 від 08.06.2017 у загальному розмірі 31 234,94 грн, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на правову допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.06.2017 між ПАТ «ІДЕЯ БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Z41.351.70140, відповідно до умов якого відповідачці було надано споживчий кредит, який вона зобов`язалася повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості). Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці грошові кошти в обсязі та у строки визначені умовами договору.

26.11.2020 між АТ «ІДЕЯ БАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 12/84. Відповідно до вказаного договору ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до ОСОБА_1 за кредитним договором № Z41.351.70140 від 08.06.2017.

Відповідачка не виконала свої зобов`язання не вносила платежі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом, у зв`язку із чим у відповідачки утворилася заборгованість за кредитним договором.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідачки перед позивачем становить 31 234,94 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 11 738,85 грн; заборгованість за відсотками 526,97 грн; заборгованість за комісією 18 969,12 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2026 справу передано головуючому судді Гринь О.О.

30.03.2026, у порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України надіслано запит до Новосанжарської селищної ради з метою з`ясування зареєстрованого місця проживання відповідачки, відповідь на який отримано 31.03.2026.

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 02.04.2026 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач та його представник належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Представник позивача в судове засідання не з`явився, 30.04.2026 подав клопотання, у якому просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с. 4, 36, 43, 44).

Відповідачка в судове засідання повторно не з`явилася, належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду, про причини неявки суд не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи не подала. Правом подачі відзиву не скористалася (а.с. 35, 42).

Ухвалою суду від 09.06.2026 встановлено заочний розгляд справи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд вирішив можливим розглянути справу у спрощеному позовному провадженні за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та дійшов таких висновків.

08.06.2017 між ПАТ «ІДЕЯ БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Z41.351.70140 (а.с. 6 7), відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 13 206,00 грн, включаючи витрати на страховий платіж, а позичальник зобов`язався одержати кредит та повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) і платою за послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості. Процентна ставка 0,0100 % річних від залишкової суми кредиту, строк кредиту становить 36 місяців. (п. 1.1.-1.3. договору).

За обслуговування кредиту банком позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в розмірі: 3,9900% від початкової суми кредиту (п.1.4 договору).

Відповідно до п. 1.7. договору, позичальник надав свою згоду на укладення за рахунок позичальника як страхувальника (застрахованої особи) договору добровільного страхування життя цим договором позичальник доручає та дає розпорядження банку: переказати в безготівковій формі кредитні кошти страхувальнику в частині суми страхового платежу, належного страховику, через транзитний рахунок банку.

Банк відкриває позичальнику банківський поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні в рамках пакету послуг «БПР «Стартовий», що обслуговується на умовах договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (пункт 1.9. договору).

Позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за кредитне обслуговування в 36 щомісячних внесках включно до 8 дня/числа кожного місяця згідно додатку № 1 даного договору. Платежі здійснюватимуться на транзитний рахунок № НОМЕР_2 (пункт 2.1. договору).

Відповідно до пункту 2.3. договору, нарахування процентів здійснюється 2 рази на місяць, а плата за кредитне обслуговування нараховується щомісяця, до дати сплати щомісячного платежу нарахування процентів і плати за кредитне обслуговування припиняється після повного повернення кредиту.

Пункт 2.4. договору передбачає нарахування плати за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в розмірі 3,9900% від початкової суми кредиту.

Кредитний договір та графік щомісячнитх внесків за кредитним договором відповідачка підписала власноручним підписом.

08.06.2017 між ТОВ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ ЛАЙФ» та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування життя (страхування від нещасного випадку) № Z41.351.70140 (а.с. 9).

Відповідно до умов договору, застрахованою особою є ОСОБА_1 . Вигодонабувачем, у розмірі заборгованості за кредитним договором є ПАТ «ІДЕЯ БАНК». Страхова сума 10 650,00 грн. Строк дії договору 365 днів (пункти 1.2. 4.7. договору).

08.06.2017 ТОВ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ ЛАЙФ» та ОСОБА_1 укладено комплексний договір добровільного страхування від нещасних випадків та страхування здоров`я на випадокм хвороби «ЗДОРОВ`Я» № 109373072\17FN (а.с. 10 11).

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Положеннями частини першої статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Отже, судом встановлено, що 08.06.2017 між ПАТ «ІДЕЯ БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Z41.351.70140, на підставі якого між сторонами виникли взаємні права та обов`язки.

На виконання умов укладеного договору ПАТ «ІДЕЯ БАНК» перерахувало кошти на рахунок ОСОБА_1 у розмірі 10 650 грн, оплативши страховий внесок за рахунок кредиту, що підтверджується ордером-розпорядженням № 1 про видачу кредиту від 08.06.2017, ордером-розпорядженням перо сплату страхового внеску від 08.06.2017 та випискою по рахунку ОСОБА_1 з 01.01.2000 по 26.11.2020 (а.с. 13 зворот, 14).

Згідно з довідкою-розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № Z41.351.70140 від 08.06.2017 станом на 26.11.2020 загальна сума заборгованості складала 31 234,94 грн, із яких: заборгованість за основним боргом 11 738,85 грн, за нарахованими та несплаченими процентами 526,97 грн, за нарахованими та несплаченими комісіями 18 969,12 грн (а.с. 15).

Із вказаним розрахунком суд повною мірою погодитись не може з огляду на таке.

Кредитний договір між ТА «Ідея Банк» та відповідачем було укладено 08.06.2026. Тобто спірні правовідносини на час їх виникнення врегульовувались Законом України «Про захист прав споживачів».

10.06.2017 набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування».

У рішенні від 03 жовтня 1997 року № 4-зп Конституційний Суд України роз`яснив порядок набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами. Зокрема зазначається, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori - «наступний закон скасовує попередній».

Таким чином, єдиний орган конституційної юрисдикції фактично передбачив порядок подолання правових колізій шляхом застосування принципу, відповідно до якого новий закон скасовує положення закону, прийнятого раніше, якщо обидва ці закони регулюють аналогічні види правовідносин та містять суперечливі між собою положення.

Отже, залежно від порядку набрання чинності нормативно-правового акта, може бути застосовано декілька способів його дії у часі. Зокрема, як зазначено у пункті 2 рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема: негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Перша форма застосовується у разі, якщо нормативно-правовий акт прийнято на момент виникнення правовідносин та він залишається чинним на час, коли правовідношення припинило своє існування. У випадку, якщо у новоприйнятому нормативно-правовому акті визначено особливий порядок набрання ним чинності, у тому числі визначено перехідний період, під час якого залишаються чинними окремі норми скасованого ним нормативно-правового акта, застосовується ультраактивна форма.

Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Згідно із пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит(далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частини першої 1 та частини другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 461/2857/20.

У кредитному договорі № 241.351.70140 від 08.06.2017 не вказано переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частиною першою та частиною другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». За таких обставин положення пункту 1.4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частини першої та частини другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, у задоволенні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією в розмірі 18 969,12 грн слід відмовити.

Відповідно до статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

21.10.2020 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» перерахувало АТ «ІДЕЯ БАНК» 200 000,00 грн гарантійного внеску за договором про участь в торгах від 16.10.2020 (а.с. 19 зворот).

26.11.2020 між АТ «ІДЕЯ БАНК» і ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІИАЛ» укладено договір факторингу № 12/84, відповідно до умов якого АТ «ІДЕЯ БАНК» (первісний кредитор) відступило ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» право грошової вимоги до позичальників за кредитним договорами, в тому числі за договором № Z41.351.70140 від 08.06.2017, укладеного між АТ «ІДЕЯ БАНК» та ОСОБА_1 (а.с. 15 зворот 18).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 12/84 від 26.11.2020 року, до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № Z41.351.70140 від 08.06.2017, укладеним між АТ «ІДЕЯ БАНК» та ОСОБА_1 (а.с. 18 зворот).

Відповідно до платіжного доручення № 20281 від 26.11.2020 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» перерахувало АТ «ІДЕЯ БАНК» кошти в сумі 3 102 412,74 грн за відступлення права вимоги за договором факторингу № 12/84 від 26.11.2020 (а.с. 19).

Таким чином, оскільки відповідачка отримала кошти в сумі, передбаченій умовами договору і в неї виник обов`язок повернути їх та сплатити проценти за користування коштами; фактично отримані та використані грошові кошти та проценти у добровільному порядку та у визначені строки не повернуті, до позивача на підставі договору факторингу перейшло право вимоги до відповідачки в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, з огляду на встановлені судом обставини справи, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованості в сумі 12 265,82 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту 11 738,85 грн, заборгованості за відсотками 526,97 грн.

У іншій частині позовних вимог позивачу слід відмовити.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд дійшов таких висновків.

Позивачем при подачі позову сплачено судовий збір в розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 17223 від 17.03.2026 (а.с. 5).

Крім того представник позивача у позовній заяві просить стягнути 8 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частинам 1 та 2 ст. 134 цього ж Кодексу встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Згідно з ч. 2-6 ст. 137 цього ж Кодексу за результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача надано: копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 укладеного між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» та Адвокатським бюро «Апологет» (а.с. 22 зворот).

Відповідно до акту наданих послуг № 566 від 09.03.2026 та детального опису наданих послуг до акту Адвокатським бюро «Апологет» надані ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» послуги згідно договору про надання правової (правуничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025: боржник ОСОБА_1 , кредитний договір № Z41.351.70140 від 08.06.2017, на суму 8 000,00 грн ( а.с. 23).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн є неспівмірною із складністю справи та виконаними роботами, виходячи з такого.

Суд звертає увагу на те, що представником позивача завищена вартість наданих послуг, оскільки справа є нескладною, не потребує особливих затрат часу на її складання, має шаблонний характер, процесуальним кодексом віднесена до малозначних справ, судова практика в цій категорії прав є незмінною, категорія справ є поширеною, послуги які надаються адвокатським об`єднанням позивачеві на підставі договору, укладеного не на один окремий позов, а на постійній основі, обсяг доказів, які необхідно зібрати для підтвердження обставин, викладених в позовній заяві є наперед визначеним та не потребує великих зусиль для його зібрання. Крім того відповідь на відзив та представником позивача не складалася, розгляд справи проведено без участі сторін.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.

Так, Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справах № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17), № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19

З огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що розмір витрат позивача не відповідає принципам пропорційності, справедливості та верховенства права, обґрунтованим та співмірним в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги суд задовольняє частково, із відповідача на користь позивача слід стягнути:

1178,09 грн судових витрат на професійну правничу допомогу (12 265,82 / 31 234,94 х 3 000,00);

сплачений судовий збір в сумі 1045,51 грн (12 265,82 / 31 234,94 х 2 662,40).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 258, 268, 280-289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_4 , банк отримувача АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації 79029, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, 28 корпус, 4-ий поверх) заборгованість за кредитним договором № Z41.351.70140 від 08.06.2017 в загальному розмірі 12 265,82 грн (дванадцять тисяч двісті шістдесят п`ять гривень 82 коп).

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_4 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації 79029, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, 28 корпус, 4-ий поверх) суму сплаченого судового збору в розмірі 1 045,51 грн (одна тисяча сорок п`ять гривень 51 коп).

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_4 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації 79029, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, 28 корпус, 4-ий поверх) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 178,09 грн (одна тисяча сто сімдесят вісім гривень 09 коп).

Відповідачу направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Інші учасники справи, а також відповідач у разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 35234236, місце знаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28, 3-й поверх, м. Львів, 79029.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 09.06.2026.

Суддя

Новосанжарського районного суду

Полтавської області О.О. Гринь