Ухвала суду № 137260600, 09.06.2026, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 636/5452/26 Провадження 2-д/636/3/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2026 місто Чугуїв

Суддя Чугуївського міського суду Харківської області Оболєнська С.А., розглянувши матеріали, які надійшли з Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо виконання судового доручення німецького суду про вручення судових документів ОСОБА_1 ,

встановив:

Харківське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України звернулося до суду з дорученням німецького суду щодо вручення судових документів ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.500 ЦПК України суди України виконують доручення іноземних судів про надання правової допомоги щодо вручення викликів до суду чи інших документів, допиту сторін чи свідків, проведення експертизи чи огляду на місці, вчинення інших процесуальних дій, переданих їм у порядку, встановленому міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - дипломатичними каналами.

Судове доручення не приймається до виконання, у разі якщо воно: 1) може призвести до порушення суверенітету України або створити загрозу її національній безпеці; 2) не належить до юрисдикції цього суду; 3) суперечить законам або міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до 3.1 розділу ІІІ Інструкції № 1092/5/54 доручення іноземного компетентного органу про вручення документів, про отримання доказів, про виконання інших процесуальних дій виконуються відповідно до чинного законодавства України з урахуванням положень міжнародного договору України, на підставі якого воно надійшло.

Частиною 1 ст.501 ЦПК України передбачено, що доручення іноземного суду про вручення виклику до суду чи інших документів виконується у судовому засіданні або уповноваженим працівником суду за місцем проживання (перебування, місцем роботи) фізичної особи чи місцезнаходженням юридичної особи.

Згідно відповіді щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери № 2824343 від 02.06.2026 ОСОБА_2 значиться зареєстрованим як ВПО за адресою: АДРЕСА_1 , що відноситься до територіальної підсудності Індустріального районного суду м. Харкова.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Під підсудністю у цивільному процесуальному праві розуміють інститут (тобто сукупність правових норм), який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду судової системи України для розгляду по першій інстанції. Тобто, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦК України, частина перша статті 4 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, право особи бути обізнаною про наявні судові справи має бути забезпечено не лише дотриманням суто формальних вимог закону, а має бути забезпечено у найбільш ефективний спосіб.

При цьому, місце реєстрації відповідача знаходиться на території активних бойових дій, що унеможливлює його повідомлення у спосіб визначений главою 7 розділу 1 ЦПК України.

З висновку Верховного Суду у Постанові від 14.08.2024 року у справі № 607/5535/22 вбачається, що особи, які залишили або покинули своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації та стали на облік як внутрішньо переміщені особи можуть звертатися з позовами до судів за місцем фактичного проживання/перебування.

Таким чином, якщо особа-переселенець зареєструвалася на новому місці як ВПО (внутрішньо переміщена особа), то маючи відповідну довідку про взяття на облік, переселенець може звертатись з позовом до суду у місці свого тимчасового перебування.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Крім того, у постанові від 29 липня 2019 року у справі №409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно зі статтею 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Згідно пп.3.5.4, 3.5.5 п.3.5 розділу ІІІ Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 року №1092/5/54,зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.07.2008 року за №573/15264, визначено, що у разі відсутності особи, якої стосується доручення, за адресою, зазначеною у дорученні, суд України самостійно чи за сприянням головного територіального управління юстиції вживає заходів для встановлення фактичного місця перебування особи. У випадках, передбачених законодавством, суд України вживає заходів процесуального примусу щодо особи, якої стосується доручення.

Якщо заходами, зазначеними в підпункті 3.5.4, установлено місце проживання особи, що перебуває поза юрисдикцією суду України, яким отримано доручення, цей суд у межах відповідної області, міст Києва та Севастополя чи Автономної Республіки Крим пересилає доручення для виконання до відповідного суду України, інформуючи про це головне територіальне управління юстиції, від якого надійшло доручення. Якщо ж нове місце проживання розташоване поза межами відповідної області, міст Києва та Севастополя чи Автономної Республіки Крим, - доручення спрямовується через головні територіальні управління юстиції з повідомленням Мін`юсту.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно з ч. 2 ст. 31 ЦПК України, справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду

Спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана (ст. 32 ЦПК України).

Згідно до ч. 1 ст. 378 ЦПК України недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю

Таким чином, оскільки в дорученні іноземного суду ставиться питання щодо вручення процесуальних документів фізичній особі, зареєстрованим місцем проживання якої як ВПО на час звернення є адреса, що знаходиться поза межами територіальної юрисдикції Чугуївського міського суду Харківської області, справа відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31, ч. 1 ст. 501 ЦПК України, пп. 3.5.5 п. 3.5 розділу ІІІ зазначеної вище Інструкції, підлягає передачі за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Харкова.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.27, 28, 31, 32, 378, 497, 500 ЦПК України, суд

постановив:

Судове доручення іноземного суду про вручення судових документів ОСОБА_1 передати для розгляду за підсудністю до Індустріального районного суду м. Харкова (м. Харків, проспект Архітектора Альошина, 7).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня її підписання до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її підписання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений також в разі пропуску з інших поважних причин.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано . У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Оболєнська