Рішення № 137259697, 15.04.2026, Маловисківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 392/2522/25

Провадження № 2/392/683/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року м. Мала Виска

Маловисківський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого - судді Бадердінової А.В., секретар судового засідання Покуц І.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «Споживчий центр» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованість за кредитним договором.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 09.02.2025 року між сторонами укладено кредитний договір (оферти) №09.02.2025-100000639 шляхом підписання заявки, що є невід`ємною частиною договору, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 5000,00 грн на банківський рахунок відповідача №4441-11хх-хххх-7138, строком на 217 днів з дати його надання. Дата повернення кредиту 13.09.2025 року. У порушення умов договору відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала у зв`язку із чим виникла заборгованість у розмірі 14600,00 грн., яка складається із основного боргу в розмірі 5000,00 грн., заборгованості за процентами в розмірі 6200,00 грн, комісія за обслуговування в розмірі 900,00 грн, неустойка в розмірі 2500,00 грн. Відповідно до умов договору Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за один день користування Кредитом. Комісія за обслуговування з обслуговування кредитної заборгованості 450,00 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Відповідач всупереч умовам кредитного договору порушила його умови та не повернула кредит. Тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 10.12.2025 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» в прохальній частині позовної заяви просив здійснити розгляд справи за відсутності представника позивача. Не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання призначені на 24.02.2026, 15.04.2026 року не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, за зареєстрованим місцем проживання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, повернутим конвертом на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Крім того, повідомлялася шляхом поміщення оголошення на веб-сайті судової влади України про виклик відповідача в судове засідання, при чому з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки суду не відомі.

Відзив на позов, зустрічний позов, будь-які клопотання, заяви чи докази, від відповідача не надходили, тим самим, судом відзначається, що відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні та на надання суду пояснень та доказів на обґрунтування своєї позиції щодо заявлених позивачем позовних вимог.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Ненадання відповідачем відзиву та доказів в обґрунтування своїх можливих заперечень проти позову з причини ухилення від участі в судовому засіданні, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що відповідає положенням ч.1 ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання сторін по справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

За наведених вище обставин, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Суд у межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив такі факти, обставини та правовідносини.

Судом встановлено, що 09.02.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , підписано пропозицію про укладення кредитного договору (оферта) № 09.02.2025-100000639, яку підписано відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором Е226.

Пунктом 1.1 Пропозиції визначено, що дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта) є пропозицією кредитодавця ТОВ «Споживчий центр» укласти електронний кредитний договір (оферту) у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», і не є ні договором приєднання/його частиною у розумінні ст. 634 ЦК України, ні публічним договором у розумінні ст. 633 ЦК України. Датою набрання чинності пропозицією (оферти) 09.02.2025 (п.1.2 Пропозиції).

Згідно пункту 4.1 Пропозиції кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача з використанням реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11ХХ-ХХХХ-7138.

Пунктом 4.3 Пропозиції передбачено, що днем надання Кредиту вважається списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення кредиту/сплати платежу день надходження коштів у касу кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитодавця. У випадку перерахування коштів позичальником на поточний рахунок кредитодавця, позичальник зобов`язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку сплати платежу.

Згідно заявки на отримання кредиту передбачено, що позичальнику надається кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту 09.02.2025 року; сума кредиту 5000 грн; строк, на який надається кредит 217 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту 13.09.2025 року, за процентною ставкою «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 4 чергових періодів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі- "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність - плата за надання Кредиту) 9% від суми Кредиту та дорівнює 450 грн.

Відповідно до п.9 комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі - "Комісія за обслуговування", "Комісія") - 450 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит. (а.с.13-19).

Відповідно до інформаційної довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення «ТОВ УПР» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунку. Для цього підприємство внесене в державний реєстр фінансових установ та отримало Ліцензію Національного банку України №3 від 11.11.2013 року. Між ТОВ «Споживчий центр» та ними укладено договір про переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну карту клієнта 09.02.2025 року на суму 5000,00 грн, номер картки НОМЕР_2 , номер транзакцій в системі iPay.ua 648248433, призначення платежу: видача за договором кредиту №09.02.2025-100000639.

Згідно довідки-розрахунку заборгованості про стан заборгованості за кредитним договором № 09.02.2025-100000639 від 09.02.2025 року, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 складає 14600,00 грн, з яких: заборгованість по основному боргу 5000,00 грн, заборгованість за процентами -6200,00 грн, комісія за обслуговування 900,00 грн, неустойка - 2500,00 грн.

Крім того, судом досліджено відповідь Позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору 09.02.2025-100002516 від 09.02.2025 (кредитної лінії) та інформаційне повідомлення позичальника ОСОБА_1 та договір про надання послуг з переказу коштів №ФК-П-2024/01-2.

Вирішуючи даний позов, суд застосовує такі норми права.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Разом з тим, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Так, пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»)

Правилами ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Так, судом встановлено, що Договір надання коштів у кредит між відповідачем та первісним кредитором укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису - одноразового ідентифікатора Е226. Крім того, суд зауважує, що без здійснення певних дій, таких як:проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, відповідачем Договір не міг бути укладений сторонами, тому, суд дійшов висновку, що цей правочин відповідно до Закону за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Вищезазначене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20, від 03.02.2023 у справі № 757/22453/20, від 29.05.2024 у справі № 545/1750/21.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 09.02.2025-100000639 від 09.02.2025 року в електронній формі, умови якого позивачем були виконані. Відповідач у передбачений договором строк заборгованість не повернула.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позивачем позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 09.02.2025-1000000639 від 09.02.2025 року, у розмірі 12100,00 грн, яка складається із: 5000,00 грн - тіла кредиту, 6200,00 грн- процентів, 900,00 грн додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Посилання позивача на те, що вимога про стягнення неустойки у розмірі 3000,00 грн, з відповідача є правомірною відповідно до ЗУ "Про споживче кредитування", суд не бере до уваги, з огляду на те, що відповідно до п.18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) виклав тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а саме, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов, зокрема, у постановах від 04 червня 2025 року у справі № 752/30967/21, 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23.

ТОВ «Споживчий центр» просить стягнути із ОСОБА_1 неустойку за невиконання зобов`язання за кредитним договором у розмірі 2250,00 грн, проте на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України відповідач звільнений від обов`язку сплатити неустойку на користь кредитодавця на період дії воєнного стану в Україні, з 24 лютого 2022 року.

Отже, відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення із ОСОБА_1 неустойки у розмірі 2500,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем подано позовну заяву до суду через систему «Електронний суд» та сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн. у відповідності до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір».

Питання розподілу судових витрат слід вирішити відповідно до положень статті 141 ЦПК України, якими, крім іншого, передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, на підставі чого, враховуючи що позов задоволено частково, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2007,60 грн. (2422,40х12100,00/14600,00).

Керуючись ст. ст. 525, 610, 612, 625 ЦК України,ст. 141, 258, 259, 265, 280-282,354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором№ 09.02.2025-100000639 від 09.02.2025 в розмірі 12100,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати у розмірі 2007,60 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивачем на рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032;

- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Альона Володимирівна Бадердінова