Рішення № 137259693, 29.04.2026, Маловисківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 392/2645/25

Провадження № 2/392/730/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року м. Мала Виска

Маловисківський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого - судді Бадердінової А.В., секретар судового засідання Покуц І.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором кредитної лінії №LM387494232 від 06.02.2025 року в розмірі 17628,52 грн, судові витрати в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійно правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

На обґрунтування позову зазначено, що 06.02.2025 року між ТОВ «Оптимальні Кредити» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № LM387494232, у формі електронного документа з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора, згідно якої відповідач отримав кошти у розмірі 5800,00 грн. У кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов Кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки. 23.04.2025 року ТОВ «Оптимальні Кредити» та ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу № ОК-ТП/32, предметом якого є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних реєстрах. Тому, з врахуванням витягу з реєстру прав вимоги від 16.10.2024 до договору факторингу ТОВ «Таліон плюс» отримало право вимоги до відповідача. 28.08.2025 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 28/0525-01. Згідно реєстра прав вимоги № 1 від 28.08.2025, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача. Всупереч умовам Кредитного договору, Відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення Позивачу права грошової вимоги до Відповідача, останній не здійснив дій для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», ні на рахунки попереднього кредитора, тому позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Ухвалою судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 26.12.2025 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та витребувано докази.

21.01.2026 року АТ «ПУМБ» на виконання ухвали суду повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , була випущена банківська платіжна картка № НОМЕР_2 до рахунку НОМЕР_3 у гривні.

Представник позивача в прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності представника ТОВ «Фінансова компанія «Ейс».

Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання призначені на 10.03.2026, 29.04.2026 року не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, за зареєстрованим місцем проживання, що підтверджується повернутими на адресу суду конвертом з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Крім того, повідомлялася шляхом поміщення оголошення на веб-сайті судової влади України про виклик відповідача в судове засідання, при чому з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки суду не відомі.

Відзив на позов, зустрічний позов, будь-які клопотання, заяви чи докази, від відповідача не надходили, тим самим, судом відзначається, що відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні та на надання суду пояснень та доказів на обґрунтування своєї позиції щодо заявлених позивачем позовних вимог.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Ненадання відповідачем відзиву та доказів в обґрунтування своїх можливих заперечень проти позову з причини ухилення від участі в судовому засіданні, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що відповідає положенням ч.1 ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання сторін по справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

За наведених вище обставин, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно ст. ст.12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів у справі встановив факти, обставини та правовідносини.

Судом встановлено, що 06.02.2025 року між ТОВ «Оптимальні кредити» та ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , було укладено договір кредитної лінії № LM387494232.

Відповідно до п. п. 2.1 - 2.2, п.5.1 Договору, Кредитодавець зобов`язується надати позичальникові на картку № 5355-28хххххх-3879, кредит у вигляді кредитної лінії, в сумі 5800,00 грн. на умовах строковості, звортності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі. Кінцева дата повернення кредиту 08.03.2030 року (п. 7.3).

Проценти за користування кредитними коштами передбачені пунктом 8 договору та становлять: 0,98 % в день від суми кредиту за кожен день користування коштами.

Розділом 12 договору передбачена відповідальність сторін, де визначено, що за порушення будь-якого з платежів передбачених цим договором на 14 (чотирнадцять) і більше календарних днів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця неустойку у вигляді штрафу в розмірі 5000% від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання, але не більше половини суми кредиту, одержаної споживачем за цим договором. Обмеження максимальної суми штрафу відбувається в наступному порядку: - у разі порушення строку оплати будь-якого з платежів на 14 (чотирнадцять) і більше календарних днів, загальний розмір штрафу не може перевищувати 25 % від суми кредиту, яка була в користуванні позичальника на дату в яку платіж мав бути сплачений; - у разі порушення строку оплати будь-якого з платежів на 21 (двадцять один) і більше календарних днів, загальний розмір штрафу не може перевищувати 50 % від суми кредиту, яка була в користуванні позичальника на дату в яку платіж мав бути сплачений.

Крім того, в п.15 Договору, відповідачем введено свої особисті дані такі як: податковий номер 3278218120, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , паспортні дані: НОМЕР_4 , виданий Маловисківським РВ УМВС України 07.09.2006, номер телефону НОМЕР_5 , електронну адресу.

Вказаний кредитний договір був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «UFGY» (а.с.25-36).

Згідно наданої відповіді АТ «ПУМБ» вбачається, що в банку на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , випущена банківська платіжна картка № НОМЕР_2 до рахунку НОМЕР_3 у гривні. В Банку за ОСОБА_1 , закріплений фінансовий номер телефону НОМЕР_6 , на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операції за платіжною карткою № НОМЕР_2 . В анкеті ОСОБА_1 вказано номер телефону НОМЕР_6 . В результаті аналізу операцій, здійснених по картці № НОМЕР_2 , яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 за період 06.02.2025 по 11.02.2025 виявлено операцію по надходженню грошових коштів у сумі 5800,00 грн через сервіс іншого банку (а.с.110, 113).

Відповідно до повідомлення ТОВ «Оптимальні Кредити» від 01.09.2025 року на виконання кредитного договору №LM387494232 від 06.02.2025, укладеним між Позичальником/Отримувачем- ОСОБА_1 , та Кредитодавцем/Платником - ТОВ «Оптимальні Кредити», проведено успішну транзакцію на номер картки 5355-28ххх-3879 на суму 5800,00 грн (а.с.15).

Згідно платіжного доручення №4c0f8174-d88e-4764-b357-265beffdb42 від 06.02.2025 року здійснено переказ коштів згідно Договору № LM387494232 від 06.02.2025 року, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_7 , без ПДВ (а.с.16).

Згідно розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунка за кредитним договором та детального розрахунку заборгованості за Кредитним договором № LM387494232 від 06.02.2025 року заборгованість ОСОБА_1 становить 20238.52 грн, яка складається з наступного: 5800,00 грн - прострочене тіло; 11538,52 грн - прострочені відсотки, 2900,00 грн, -штрафні санкції (а.с.65 зворотна сторона, 66-70).

Тобто, відповідач порушив умови Договору № LM387494232 від 06.02.2025 року та взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, на підставі чого виникла заборгованість.

23.04.2025 між Первісним кредитором ТОВ «Оптимальні кредити» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу №ОК-ТП/32, відповідно до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено, в тому числі, право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором №LM387494232 від 06.02.2025 у розмірі 13309,84 грн, яка складається з наступного: 5800,00 грн - прострочене тіло; 4319,84 грн - прострочені відсотки, 290,00 грн, -штрафні санкції (а.с.8-10, 80-83)

28.08.2025 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 28/0825-01 відповідно до умов якого Позивачу відступлено, в тому числі, право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором №LM387494232 від 06.02.2025 у розмірі 20528,52 грн, яка складається з наступного: 5800,00 грн - прострочене тіло; 11538,52 грн - прострочені відсотки, 2900,00 грн, -штрафні санкції (а.с.71-73,74-79).

Вирішуючи даний позов, суд застосовує такі норми права.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Разом з тим, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Так, пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»)

Правилами ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Так, судом встановлено, що Договір надання коштів у кредит між відповідачем та первісним кредитором укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису - одноразового ідентифікатора UFGY. Крім того, суд зауважує, що без здійснення певних (введення особистих даних, отримання коду в смс-повідомленні, який був відправлений відповідачем для підписання кредитного договору) дій відповідачем Договір не міг бути укладений сторонами, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що цей правочин відповідно до Закону за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Вищезазначене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20, від 03.02.2023 у справі № 757/22453/20, від 29.05.2024 у справі № 545/1750/21.

Так, з наданих доказів вбачається, що під час укладення Договору №LM387494232 від 06.02.2026 сторонами було досягнуто згоди з усіх його істотних умов та визначено: валюту кредитування, суму кредиту, процентну ставку за користування ним і порядок повернення кредиту, комісія, а також строк кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах, однак відповідач у передбачений договором строк заборгованість не повернув.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За положеннями ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Стаття 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачає, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

У ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ст. 1079 ЦК України).

Статтею 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Оскільки факторинг визначено п. 3 ч.1 ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Зазначене узгоджується із правовими висновками, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11.

Враховуючи вищевикладене, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позивачем позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором №LM387494232 від 06.02.2026 року у розмірі 17628,52 грн, відтак вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу та судового збору.

Судом встановлено, що представником позивача у встановленому законом порядку та строк були надані документи на підтвердження понесених судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, а саме: договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 року, укладений між ТОВ «ФК «ЕЙС» та Адвокатським бюро «СОЛОМКО ТА ПАРТНЕРИ, додаткову угоду №25771371482 від 11.09.2025 до договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року, акт прийому - передачі наданих послуг, згідно якого вартість наданих правових та юридичних послуг становить 7000,00 грн. (складання позовної заяви 2 год - 5000,00 грн, вивчення матеріалів справи 2 год -1000,00 грн, підготовка адвокатського запиту 1 год - 500,00 грн, підготовка клопотання 1 год - 500,00 грн), копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльність Соломко О.В. серії КС №7073/10 від 19.10.2018 року.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною першою ст.15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 та 4 ч. 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх не співмірності.

Згідно п. 1 ч. 2 ст.137 та ч. 8 ст.141 ЦПК України, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 02.12.2020 року у справі № 317/1209/19, від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі № 753/1203/18.

Таким чином, суд приходить до висновку, що надані стороною позивача документи є належними та достатніми доказами на підтвердження витрат, які позивач поніс на оплату професійної правничої допомоги у цій справі.

Враховуючи вищевикладене, можна зробити висновок що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, у рішеннях від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.

Суд у постанові від 25.07.2023 року у справі № 340/4492/22 прийшов до висновку, що наявність або відсутність заперечень процесуального опонента проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення лише для розв`язання питання про співмірність судових витрат на правову допомогу, заявлених до відшкодування. Водночас, це не впливає на обов`язок перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим критеріям.

Визначаючи співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, оцінюючи характер правової допомоги (послуги) у цій справі щодо змісту виконаних робіт, витраченому адвокатом часу, обсягу наданих послуг та значенню справ та керуючись принципами верховенства права, справедливості та пропорційності, суд вважає, що характер спірних відносин у справі не є складним, судова практика у цій категорії справ є сталою, суд враховує, що дана справа є справою незначної складності, яка не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів; справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми та містить незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування; враховуючи що справа розглядалася судом за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, беручи до уваги ціну позову, з урахуванням принципу розумності та справедливості, співмірною до обсягу цих послуг є сума відшкодування в розмірі 4000 грн, саме така сума правничої допомоги підлягає стягненню на користь позивача.

Позивачем подано позовну заяву до суду через систему «Електронний суд» та сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн. у відповідності до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір».

Питання розподілу судових витрат слід вирішити відповідно до положень статті 141 ЦПК України, якими, крім іншого, передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, на підставі чого, враховуючи що позов задоволено повністю, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 263 - 265, 280 - 282, 352, 354 ЦПК України, ст. 509, 525, 526, 530, 536, 599, 1048 - 1050, 1054 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за договором кредитної лінії №LM387494232 від 06/02/2025 року в розмірі 17628,52 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 4000 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивачем на рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (ЄДРПОУ 42986956), місцезнаходження: 02090, місто Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005.

- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Альона Володимирівна Бадердінова