Рішення № 137259401, 08.06.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/8202/19

Провадження № 2/344/107/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого-судді Антоняка Т.М.,

секретарів: Мрічко Н.І., Ласки І.О., Чабанюк Ю.Б.,

за участю сторін:

позивача ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

представника позивача ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції),

представника відповідача ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Івано-Франківськ справу за позовом ОСОБА_1 , як правонаступника ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , як правонаступника ОСОБА_6 , Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори про визнання недійсним Свідоцтва про спадщину за законом, скасування реєстрації права власності, визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_6 , Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори про визнання недійсним Свідоцтва про спадщину за законом та скасування реєстрації права власності.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначав, що ним було отримане Свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене 23.07.2018 року державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державно нотаріальної контори К.Ф. Андрусяк за реєстровим № 1-565. Право власності на 1/2 частку квартири було зареєстроване на його ім`я державним реєстратором, державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріально контори К.Ф.Андрусяк 23.07.2018 року.

Позивач зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відділом державної реєстрації цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції мені було видане Свідоцтво про смерть (бланк - серія НОМЕР_1 ), номер запису у Книзі реєстрації смертей № 1600 від 16.11.2011 року. Ним, як єдиним спадкоємцем, ОСОБА_4 , після смерті батька, на початку 2012 року, відповідно частини першої статті 1270 ЦК України, до Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори, у строк, передбачений зазначеною вище нормою права, була подана заява про прийняття всієї спадщини. Зокрема, до складу спадщини входить об`єкт нерухомого майна - житлова квартира за АДРЕСА_1 . Зазначена квартира належала його батькові - ОСОБА_7 на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Госпрозрахунковою групою з приватизації державного житлового фонду м. Івано-Франківська 28 січня 1999 року, згідно з розпорядженням міського голови від 28.12.1998 року № 593-р, зареєстрованого в Івано-Франківському бюро технічної інвентаризації за реєстраційним номером: 36681116, номер запису: 4136 в книзі: 33. Свідоцтво про право на спадщину ним на квартиру, зазначену вище, до 23.07.2018 року не отримувалось.

З ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27.06.2018 року він дізнався про існування у житті його покійного батька та у своєму житті «сестри» - ОСОБА_8 (згідно наданих, позивачем документів - «Кротенко»). Відповідачка ОСОБА_6 отримала Свідоцтво про спадщину за законом на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , посвідчене державним нотаріусом Першої Івано-Франківської 06.02.2018 року ОСОБА_9 , право власності зареєстроване в ДРРП 06.02.2018 року за реєстраційним № 1478382726101, номер запису про право власності: 24698049.

Як вказував позивач, надані до вступу у спадщину до Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори документи ОСОБА_6 є явною підробкою. Так, ОСОБА_6 у своїй позовній заяві зазначала, що вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 та її батьком є померлий ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_6 не може сперечатись з біологічним фактом того, що вагітність жінки становить 280 календарних днів, тобто 40 тижнів або 10 акушерських місяців. Простий арифметичний відлік днів до зачаття відповідачки свідчить про те, що вона зачата своєю матір`ю орієнтовно у середині листопада 1943 року. Разом з тим, відповідно до Довідки про поранення, виданої Євакошпиталем № 3026 від 25.12.1949 року (Справка о ранении, выдана Эвакогоспиталем № 3026 от 25.12.1949 г.), його батько - ОСОБА_7 , 1922 р.н., 15 вересня 1943 року отримав тяжке поранення. Зазначений доказ також підтверджується і іншим документом. Так, відповідно до Довідки № 4042/Б-З Військово-медичного музею МО СРСР (Довідкове бюро про поранених та хворих) (місцезнаходження на момент видачі довідки: СРСР. м Ленінград, 180, Лазаретний провулок, 2) від 16 липня 1958 року, копія якої засвідчена 21 липня 1988 року, ТВО Івано-Франківського облвійськомата підполковником ОСОБА_10 , його батько - ОСОБА_7 , 1922 р.н., 15 вересня 1943 року отримав наскрізне кульове поранення правої голені, з приводу чого з 20 листопада 1943 року знаходився на лікуванні в ЕШ №-3026 МСБ.РПШ. ЭГ, з якого вибув 29 грудня 1943 року в резерв нач.складу. В оригіналі довідки, викладеною російською мовою, зазначено, що «капитан ОСОБА_11 , 1922 г.р. ... 15 сентября 1943 года получил сквозное пулевое ранение правой голени по поводу чего с 20 ноября 1943 г. находился на излечении в ЕГ № 3026 ... МСБ.ППГ.ЭГ из которого выбыл 26 декабря 1943 года в резерв нач.состава.». Для цілей цього позову, він здійснив переклад та розшифрує абревіатуру, яка зазначена вище, а саме, ЕШ №-3026 МСБ.ППШ.ЕШ - «Евакуаційний шпиталь №-3026. Медичний санітарний батальйон. Рухомий польовий шпиталь. Евакуаційний шпиталь». Російською мовою абревіатура перекладається як: «Эвакуационный госпиталь № 3026. Медицинский санитарный батальон. Подвижной полевой госпиталь. Эвакуационный госпиталь». З відкритих на цей момент джерел, а також враховуючи місце видачі Довідки № 4042/Б-З Військово-медичного музею МО СРСР від 16 липня 1958 року, випливає, що Евакуаційний шпиталь №-3026, на момент поранення його батька, знаходився у місті Ленінград (на цей момент - Санкт-Петербург), РРФСР (на цей момент - РФ). Тобто, після поранення 15 вересня 1943 року його покійний батько - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував на лікуванні у місті Ленінград, РРФСР, і був виписаний зі шпиталю в м. Ленінграді з направленням до резерву начальницького складу РКЧА лише 29 грудня 1943 року. Пройшовши всю Другу світову війну, між його батьком - ОСОБА_7 , та його матір`ю - ОСОБА_12 , був укладений шлюб, який зареєстрований 22 серпня 1947 року Консульським відділом Радянської частини СК по Австрії, про що здійснений запис під № В-932. Від зазначеного вище шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_4 в місті Вена, Австрія, народився він - ОСОБА_4 . Інших дітей його покійний батько ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не мав.

Як зазначалося вище, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженка с. Черняхівка Ніжинського району Чернігівської області, була зачата своєю матір`ю орієнтовно в середині листопада 1943 року. Зі слів односельців, мати ОСОБА_6 , уроджена ОСОБА_13 , тобто і її донька ОСОБА_6 , також уроджена як ОСОБА_14 . Взагалі у селі його батька після війни проживало понад 20 сімей з призвіщем ОСОБА_15 . Тобто ОСОБА_6 , використовуючи схоже призвіще, вводить в оману як нотаріуса, так і суд. Таким чином, вдало маніпулюючи схожістю призвіща та халатністю нотаріуса, отримує право на спадщину за людиною, яка не є її батьком. За таких обставин, його батько - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи після поранення 15.09.1943 року у місті Ленінград (до 29.12.1943 року) на момент гіпотетичного зачаття відповідачки не є і, в будь якому випадку, не може бути біологічним батьком відповідачки.

Про існування так званої «сестри» відповідачки ОСОБА_6 , його батько ніколи не згадував, сумісні фотографії у сімейному архіві відсутні. Ані він, ані близькі родичі ніколи не чули про її існування. Відповідачка ОСОБА_6 ніколи не допомагала спадкодавцеві ОСОБА_7 , який через похилий вік та тяжку хворобу був у безпорадному стані. Після смерті батька ним, окрім подання заяви про прийняття спадщини, спадщина була фактично прийнята ним і сплачувалися та сплачуються посьогодні всі комунальні послуги, які виставляються постачальниками послуг за адресою: квартира АДРЕСА_1 . Звертає також увагу, що відповідачка ОСОБА_6 навіть не впевнена, де знаходиться квартира, адже при поданні первинного позову навіть помилялась з її місцезнаходженням, зазначивши, що вона знаходиться у місті Києві, факт чого встановлений ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24.05.2018 року по цивільній справі № 344/6900/18.

Зважаючи на вище викладене, позовними вимогами позивач просив:

визнати недійним Свідоцтво про спадщину за законом на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , посвідчене державним нотаріусом Першої Івано- Франківської 06.02.2018 року ОСОБА_9 , видане на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

право власності, зареєстроване на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.02.2018 року за реєстраційним № 1478382726101, номер запису про право власності: 24698049 - скасувати.

Відповідачка ОСОБА_6 подала відзив на позовну заяву, у якому вказала, що усі наявні докази, які наявні у неї, підтверджують факт родинності між нею та батьком - ОСОБА_7 , 1922 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на день смерті проживав за адресою: АДРЕСА_2 , що являється місцем відкриття спадщини. Зокрема, це її свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , видане Черняхівською сільською радою Чернігівської області у 1946 році, у якому відображено місце народження: с. Черняхівка, Ніжинського району Чернігівської області, батьки: ОСОБА_7 , мати: ОСОБА_16 , та дата її народження ІНФОРМАЦІЯ_6 . У паспорті вказано місце народження - с. Черняхівка Ніжинського району Чернігівської області, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_6 . Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 її мами ОСОБА_16 , 1922 року народження, на зворотній стороні свідоцтва мається примітка, що її мама уклала шлюб 20.04.1944 року у Черняхівській сільській раді Ніжинського району. Аналізуючи погосподарьку книгу за 1944-1946 роки у селі Черняхівка Ніжинського району Чернігівської області, разом з нею та її мамою ОСОБА_16 проживав ОСОБА_7 , 1922 року народження, як чоловік. Зі слів її мами проживали разом до 1946 року. Так як її батько був військовим, його запросили проходити службу на Заході України, де з його слів познайомився з ОСОБА_12 , з якою він уклав шлюб 22 серпня 1947 року, не розриваючи шлюб з її матір`ю.

Її батько - ОСОБА_7 народився у с. Черняхівка Ніжинського району Чернігівської області, його батьки, а її дід та бабуся, постійно проживали у цьому селі. Коли дізналась її мати ОСОБА_16 про те, що її чоловік одружився вдруге, то через чотири місяці, саме 15.12.1947 року вийшла заміж за ОСОБА_17 , та обрала прізвище ОСОБА_18 .

17 травня 1964 року вона - ОСОБА_6 уклала шлюб з ОСОБА_19 , який зареєструвала в Кукшинській сільській раді Ніжинського району Чернігівської області, актовий запис № 8. Після шлюбу змінила прізвище з ОСОБА_15 на ОСОБА_20 .

Поштові листи, які надходили від її батька ОСОБА_7 на адресу її мами, надсилались як ОСОБА_21 , у яких постійно вітав її як дочку та її маму зі святами. Також вона неодноразово приїжджала до свого батька ОСОБА_7 до нього додому у м. Івано-Франківськ, де була присутня вона та її звідний брат по батьку ОСОБА_4 , 1947 року народження, який є позивачем у справі.

ІНФОРМАЦІЯ_7 помер їх батько ОСОБА_7 .

ІНФОРМАЦІЯ_8 , за її заявою, Першою Івано-Франківською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа № 153/2012 після смерті батька ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 . Після його смерті залишилось спадкове майно у вигляді трьохкімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 та грошового вкладу у відділенні Ощадбанку м. Івано-Франківськ. Вся спадщина нею прийнята та зареєстрована за нею відповідно до чинного законодавства.

Позивач, маючи на меті збагатіти, хоче позбавити її спадкових прав будь-якик способом, при цьому не маючи будь-яких законних підстав. Докази, які надаються нею, як відповідачем по справі, повністю спростовують ті докази, які надались позивачем до суду. Надані нею докази підтверджують факт родинності між батьком - ОСОБА_7 та нею, як дочкою ОСОБА_22 , які визнавались самим спадкодавцем за своє життя. Навіть те, що за життя її батько ОСОБА_7 , коли перебувала у нього вдома, ним було надано їй як дочці конверт з грошовими коштами в сумі 5 тисяч грн., щоб вона щось собі купила, на конверті ним було написано російською мовою: « ОСОБА_23 , большое тебе спасибо за все. Купи на пам`ять что-нибудь».

Відповідно до викладеного та зібраних доказів відповідачем по справі, позов ОСОБА_4 відповідачка ОСОБА_6 не визнає та просить відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог повністю.

Першою Івано-Франківською державною нотаріальною конторою подано заперечення на позовну заяву, у якому зазначено, що 24 лютого 2012 року за вхідним № 329/02-14 поступила заява від ОСОБА_6 про прийняття спадщини після смерті її батька - ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За цією нотаріально посвідченою заявою була заведена спадкова ва № 153/2012. За вихідним № 503/02-14 їй було направлено листа із переліком документів, необхідних для оформлення спадщини. 07 травня 2012 року із заявою про прийняття спадщини звернувся син спакодавця - ОСОБА_7 , якому було повідомлено, що справа вже відкрита за заявою дочки померлого.

Тільки через шість років, 06 лютого 2018 року, представник спадкоємиці за довіреністю ОСОБА_24 , пред`явив посвідку про народження ОСОБА_14 та витяг з державного реєстру цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, чим було дотримано вимог п. 4.2 Порядку вчинення нотарі дій нотаріусами України. Представником ОСОБА_6 був наданий оригінал Свідоцтва право власності на житло ІНФОРМАЦІЯ_9 , яке зареєстроване в обласному бюро технічної інвентаризації у реєстрову книгу за № 4136/33 та Вияг з реєстру прав власності на нерухоме майно за № 34179433. При цьому, жодних претензій від позивача щодо відкладення видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку із зверненням до суду для оспорення родинних зв`язків ОСОБА_6 . Зі спадкодавцем, не поступало, тому нотаріусом були видані свідоцтва про право на спадщину, з дотриманням вимог чинного законодавства.

Просить залишити без задоволення позовну заяву ОСОБА_4 .

Відповідачка ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_10 померла, що встановлено з копії Свідоцтва про смерть, Серія НОМЕР_5 від 10.07.2021.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 серпня 2021 року, відмовлено у задоволенні заяви адвоката Кубрака Ю.І. про закриття провадження у справі. Провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_6 , Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори про визнання недійсним Свідоцтва про спадщину за законом та скасування реєстрації права власності, - зупинено до отримання судом відомостей про прийняття спадщини спадкоємцями ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 , одночасно зобов`язавши позивача ОСОБА_4 визначитися із відповідачами в частині заявлених ним позовних вимог.

Згідно розпорядження заступника керівника апарату Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області № 116 від 24.07.2023 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2023 року, згідно наказу №573 від 18.07.2023 року суддя Олег Шамотайло увільнений від роботи (виконання посадових обов`язків) у зв`язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період з 19.07.2023 року, вказана справа передана у провадження судді Антоняку Т.М.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 липня 2023 року справу прийнято до провадження.

Згідно копії Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 08.01.2024, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_11 у місті Ужгород Ужгородського району Закарпатської області.

Згідно копії Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 75875335 від 19.02.2024 вбачається, що 19.02.2024 приватним нотаріусом Гулянич Т.М. зареєстровано спадкову справу після смерті ОСОБА_4 .

22.02.2024 надійшла заява від ОСОБА_1 , у якій заявниця зазначає, що вона є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_12 , з огляду на що просить залучити її до участі у справі як правонаступника позивача.

Відповідно до ухвали суду від 13 березня 2024 року проведено заміну у справі позивача ОСОБА_4 на його правонаступника ОСОБА_1 .

Відповідно до ухвали суду від 13 березня 2024 року витребувано у Першої Ніжинської державної нотаріальної контори відомості про повний склад спадкоємців після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 у місті Ніжин Чернігівської області; інформацію щодо заведеної спадкової справи після її смерті.

02.04.2024 до суду повернувся конверт з ухвалою, з відміткою про відсутність адресата (Першої Ніжинської державної нотаріальної контори) за адресою: вул. Овдіївська, буд. 2, м. Ніжин, Ніжинський район, Чернігівська область, 16600.

За даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, отриманих на запит суду, встановлено, що юридична особа - Перша Ніжинська державна нотаріальна контора перебуває у статусі припинена з 14.07.2023, підстава державна реєстрація припинення юридичної особи в результаті реорганізації. Юридичною особою-правонаступником є: Бахмацька державна нотаріальна контора (вул. Шевченка, буд. 38, м. Бахмач, Ніжинський район, Чернігівська область, 16500).

Згідно ухвали суду від 16 квітня 2024 року у Бахмацької державної нотаріальної контори витребувано відомості про повний склад спадкоємців після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 у місті Ніжин Чернігівської області; інформацію щодо заведеної спадкової справи після смерті ОСОБА_6 ; чи звертались спадкоємці із заявами про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 ; інформацію щодо видачі свідоцтв про право на спадщину.

Листом Бахмацької державної нотаріальної контори повідомлено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 , була відкрита Борзнянською районною державною нотаріальною конторою (м. Борзна, вул. Ганни Барвінок, 31, Ніжинський район, Чернігівська область).

Відповідно до листа Борзнянської районної державної нотаріальної контори від 26.06.2024 № 533/01-16 повідомлено, що після смерті ОСОБА_6 заведена спадкова справа № 7/2022, з заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_5 , заяви про відмову від спадщини не подавались та свідоцтва про право на спадщину не видавались. Інших спадкоємців крім ОСОБА_5 немає.

Листом Борзнянської районної державної нотаріальної контори від 18.07.2024 № 628/01-16 зазначено персональні дані ОСОБА_5 на вимогу суду.

Ухвалою суду від 01 жовтня 2024 року проведено заміну у справі відповідача ОСОБА_6 на її правонаступника ОСОБА_5 .

Згідно поданої заяви 11.12.2025 представник позивача адвокат Рутковський С.В. збільшив розмір позовних вимог та виклав позовні вимоги у наступному вигляді, згідно яких просить:

визнати недійним Свідоцтво про спадщину за законом на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , посвідчене державним нотаріусом Першої Івано-Франківської 06.02.2018 року Андрусяк К.Ф., видане на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

право власності, зареєстроване на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.02.2018 року за реєстраційним № 1478382726101, номер запису про право власності: 24698049 скасувати;

визнати право власності, яке було зареєстроване на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.02.2018 року за реєстраційним № 1478382726101, номер запису про право власності: 24698049, за ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .

У судовому засіданні правонаступник позивача ОСОБА_1 та її представник підтримали заявлені позовні вимоги. Просять задовольнити позов.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні проти позову заперечив через безпідставність. Просить відмовити у задоволенні позову.

Представник Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори не прибув у судове засідання, подавши заяву про розгляд справи без участі представника. Позиція Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори викладена у письмових запереченнях на позов.

Суд, заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч. 1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 12, 81, 82 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнанні сторонами, не підлягають доказуванню.

Звертаючись до суду із позовом, сторона позивача покликалася на те, що відповідачка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (правонаступником якої є ОСОБА_5 ), не мала права на спадкування після померлого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , так як не є його донькою і, відповідно спадкоємцем майна померлого, з огляду на що видане їй Свідоцтво про спадщину за законом, має бути визнане недійсним.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно Інфомації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 112974783 від 06.02.2018, ОСОБА_7 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 . Вказана квартира алежала померлому на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Госпрозрахунковою групою з приватизації державного житлового фонду м. Івано-Франківська 28 січня 1999 року, згідно з розпорядженням міського голови від 28.12.1998 року № 593-р, зареєстрованого в Івано-Франківському бюро технічної інвентаризації за реєстраційним номером: 36681116, номер запису: 4136 у книзі: 33.

24.02.2012 ОСОБА_6 подала заяву про прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_7 .

Першою Івано-Франківською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_7 за № 153/2012.

07.05.2012 до Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_7 звернувся його син ОСОБА_4 .

06.02.2018 ОСОБА_6 , через свого представника ОСОБА_24 , подала до Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори заяву про видачу Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька - ОСОБА_7 , 1922 року народження, на його майно, що складається з 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , до якої долучила посвідку про народження ОСОБА_14 , витяг з державного реєстру цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища.

06.02.2018 державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Андрусяк К.Ф. видано Свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого спадкоємцями зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_7 , 1922 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , на 1/2 (одну другу) частку, дочка - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на 1/2 (одну другу) частку. Спадщина, на яку в указаній частці видано це свідоцтво, складається: з квартири АДРЕСА_1 (чотири). Квартира складається з трьох кімнат, житловою площею 45,6 кв.м., загальною площею 62,0 кв.м. Вказане майно належить спадкодавцю ОСОБА_7 на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Госпрозрахунковою групою з приватизації державного житлового фонду м. Івано-Франківська 28 січня 1999 року, згідно з розпорядженням міського голови від 28.12.1998 року № 593-р, зареєстрованого в Івано-Франківському обласному бюро технічної інвентаризації за реєстраційним номером: 36681116 номер запису: 4136 в книзі: 33. Свідоцтво про право на спадщину на 1/2 (одну другу) частку квартири видано ОСОБА_6 . Свідоцтво про право на спадщину на 1/2 (одну другу) частку квартири ОСОБА_4 ще не видано.

23.07.2018 державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Андрусяк К.Ф. видано Свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_4 .

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31 жовтня 2018 року, яке залишено в силі постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року, задоволено позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про вселення в житлове приміщення. Ухвалено вселити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , у квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною першою статті 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Частиною першою статті 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, що передбачено частиною першою статті 1296 ЦК України.

Відповідно до статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Згідно з пунктом 4.15 глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02. 2012 року за № 282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.

Статтею 55 Конституції України гарантовано право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

У постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2- 1316/2227/11, від 14 травня 2018 року у справі № 296/10637/15-ц, від 23 вересня 2020 року у справі № 742/740/17 викладено правові висновки, відповідно до яких свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Так, спадкове право характеризується цілою низкою спеціальних способів захисту прав та інтересів судом. Серед таких способів захисту у статті 1301 ЦК України відокремлено визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним.

Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Свідоцтво про право на спадщину - це правовстановлюючий документ, що посвідчує виникнення у спадкоємця права власності на спадкове майно. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується процес оформлення спадкових прав.

Як зазначено у ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняли кілька спадкоємців, то свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Водночас відсутність такого свідоцтва не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Особливість визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, як спеціального способу захисту спадкових прав, судом зумовлена сутністю свідоцтва про право на спадщину, що за своєю правовою природою не є правочином.

Як наголошено у постанові Верховного Суду від 15.10.2019 (справа № 916/780/18) свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права і не породжує, не змінює і не припиняє права та обов`язки, тобто не є правочином. Однак свідоцтво видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину, і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі. Оскільки свідоцтво про право на спадщину не має правочинного характеру, воно не може визнаватися недійсним із посиланням на ст.ст. 203, 215-236 ЦК України. У законі міститься відкритий перелік підстав для визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним. Основною підставою визначено те, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо (п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7). Визнати свідоцтво про право на спадщину недійсним може лише суд.

Відповідно до постанови Об`єднаної Палати КЦС ВС від 04.11.2024 № 504/3606/14-ц (61-6658сво23) свідоцтво про право на спадщину підлягає визнанню недійсним у випадку доведення існування «вад» на момент його видачі, які свідчать про те, що особа, якій видано свідоцтво, не мала права на спадкування (особа не є спадкоємцем, спадкоємці попередньої черги прийняли спадщину, заповіт є нікчемним тощо).

Відповідно до 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сторона позивача покликалася на те, що ОСОБА_6 не мала права на спадкування після ОСОБА_7 , оскільки не є його донькою та не є спадкоємцем його майна.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами спадкової справи, відповідно до посвідки про народження ОСОБА_6 серії НОМЕР_3 від 14 (місяць не читабильно) 1946 року, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 вказано що в с. Черняхівка Ніжинського району народилася ОСОБА_25 батьком вказаний - ОСОБА_7 а матір`ю - ОСОБА_16 .

Даний документ є дійсним, не скасований, що виключає сумнів у тому що ОСОБА_6 є дійсно дочкою ОСОБА_7 .

Згідно довідки Черняхівської сільської ради від 03.06.2019 року № 302, що видана на підставі по господарської книги за 1944-1946 рр, вбачається, що у домоволодінні АДРЕСА_3 проживали ОСОБА_26 1922 р.н. як голова двору, ОСОБА_7 1922 р.н. чоловік, та ОСОБА_27 1944 р.н., як дочка, при цьому дати народження вищевказаних осіб співпадають з датами їх народжень, що вказані в інших документах, зокрема, свідоцтвом про право на спадщину від 23.07.2018 року, свідоцтві про смерть ОСОБА_7 .

Судом встановлено, що ОСОБА_6 зверталася до нотаріуса у встановлений законом строк, подала усі необхідні документи для оформлення спадкових прав, які були прийняті нотаріусом та долучені до спадкової справи, у подальшому зверталася із заявою щодо видачі свідоцтва про право на спадщину та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частини спірної квартири. Таким чином, її волевиявлення було спрямоване на прийняття спадщини та оформлення спадкових прав.

Підстав для визнання свідоцтва недійсним у цій справі суд не встановив. Відповідно, відсутні підстави для задоволення інших вимог позову.

З огляду на вказане в сукупності, суд приходить висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

На підставі та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 247, 259, 223, 263, 265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 , як правонаступника ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , як правонаступника ОСОБА_6 , Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори про визнання недійсним Свідоцтва про спадщину за законом, скасування реєстрації права власності, визнання права власності, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10.06.2026 року.

Суддя Антоняк Т.М.